хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «крим»

І ще раз про ЗЕбілів

Peker Vladimir, Только что вернулся из Крыма. Только полный идиот может
рискнуть в этом году пожертвовать собственным отпуском ради того, чтобы
отдохнуть на военной базе. Немерянно нагнали войск и техники. Над пляжем
постоянно то вертолеты. то истребители. Рев ужасный...
Фантазеры из турагенств продают путевки на разрушенные и до сих пор не
восстановленные штормами пляжи Крыма и предлагают питаться в закрытых
ресторанах, которые, судя по всему, так и не откроются. Посетил, кстати,
в Судаке своего приятеля. У него при Украине было в двух дворах
(частный сектор) почти 60 койко-мест, где отдыхали всегда люди из
Тернополя. Теперь по понятным причинам они не едут. Мужик в ужасе.
Звонит туда,приглашает на отдых, а его, понятное дело, посылают. Короче,
нужно быть объективным. Крым сегодня-это военная база без пляжей,
электричества и пресной воды. Так что, думайте пред тем, как принимать
решение туда ехать. Сегодня тур на Кипр обойдется дешевле при совершенно
другом сервисе. Да, забыл...В Севастополе большой выброс мазута с
какого-то из кораблей ЧФ РФ. Пляжи и порт загажены нефтепродуктами.
Касательно заполненности отелей Крыма на 90%, о которых твердят
российские СМИ, извините, не хотелось бы выглядеть грубым....,Но
позвольте им (СМИ) не поверить. Сейчас по каким-то государственным
программам правительства РФ пытаются организовать поездки за счет
бюджета сотрудников бюджетной сферы. Например, в санатории «Судак»
организуют какие-то семинары, слеты и прочую ерунду, дабы только
заполнить никому не нужные номера и столовую. Реально из собственного
кармана никто не платит. Вот, те, кому удалось попасть под эти программы
как-то и выживают. Остальные воют от отсутствия туристов.
Самолетом дорого.. Пляжи Крыма, говорите...? Севастополь и Ялта не
показатель. Посмотрите Симеиз, Коктебель, Партенит ....не говорю уже о
Черноморске и прочих забытых властью РФ и Богом городках.
Завлекать туристов из России?:)))Чем? Отсутствием нормальных пляжей,
электричества и пресной воды? Бешеными ценами на продукты и
обслуживание? Вы знаете, сколько стоит такси из Симферополя до Ялты или
Судака? За эти деньги можно слетать (!!!) на другой курорт. А частный
сектор "гнет цены" не от хорошей жизни, а потому, что РФ обложила их
налогами и теперь они платят за каждую койку. Это им в Украине жилось
плохо при налоговой вольнице. А теперь у них все хорошо:))).
Короче, не стану вас больше утомлять. Крым-это черная дыра для
экстремалов и журналистов-стрингеров. Был там вынужденно в командировке и
ответственно заявляю, что только идиот потратит на Крым время, деньги и
даже здоровье.

Мрію про тебе…

Не можу діждатися зустрічі з тобою…
Люблю тебе…
Твої м'язи - міцні гори...
Твоє тіло - широке степ...
Твій запах – такий солодкий і терпкий водночас, створений поєднанням духмяних трав і екзотичних дерев…
Люблю тебе усього і всупереч всьому...
Те неповторне небо, що над тобою – бездонно-синє, а вночі – таке близьке, в розсипах діамантів зірок… А дивлячись довго, в серпневу ніч, можна загадати бажання на численні падаючі зірки…
Те море, що ти даруєш – найрідніше, найчистіше і найдорожче… Вода в ньому така прозора і чиста, що забуваєш про все, занурюючись… А потім пливеш, невагомо, не зважаючи на оточення, забувши про все на світі… Існуєш лише ти і вода, і більше нікого на світі…
Ті незабутні дні, що ти даруєш, зігрівають душу у тяжкі хвилини… І тоді знову хочеться опинитися наодинці з тобою, там – влітку, в ті незабутні дні…
Я люблю тебе, Крим!
І не проміняю на жодні інші варіанти…

P.S. Коли вже та відпустка?

Чтобы война не пришла в наш дом, надо отдать Крым назад

Российское информационное агентство «Росбалт» опубликовало интервью с актером театра и кино, народным артистом СССР Олегом Басилашвили. Известный актер рассуждает о том, почему нынешняя война не имеет оправданий. В своих ответах актер пытается найти истину и быть более объективным, чем журналист, задающий вопросы.

— Олег Валерианович, та война, свидетелем которой вы были, давно закончилась, а новая, похоже, только начинается. Что вы об этом думаете?
— 22 июня 1941 года. Этот день я помню очень отчетливо. Я был в Москве, на родной Покровке, дом 11, квартира 15. Утро было ясное, солнечное. Мы с мамой шли по Чистым прудам смотреть кино в «Колизей» (там сейчас театр «Современник»). На ступеньках кинотеатра у входа стояла небольшая толпа. Почему-то все были одеты в черные одежды – я так запомнил. Посреди этих людей, в красном берете, стояла женщина, которая в кинотеатре проверяет билеты, и о чем-то им взволнованно рассказывала. Мы подошли, мама что-то услышала. А потом взяла меня за руку и судорожно повела домой. Я был безумно расстроен, потому что мы должны были посмотреть картину «Наш двор» с участием клоуна Карандаша, а после этого ехать на Всесоюзную сельскохозяйственную выставку. Выяснилось, что женщина в красном берете пересказывала сообщение по радио – выступил Молотов, началась война.
С этой войной у меня очень много связано. Мой названый брат, курсант артиллерийского училища, окончивший его в чине младшего лейтенанта, был направлен на фронт. Его звали Жора. Он воевал начальником стрелковой батареи, под Вязьмой попал в окружение, самостоятельно выбрался оттуда, прошел фильтрационный лагерь, был направлен на Харьковский фронт — и там тоже оказался в окружении. Опять самостоятельно выбрался, попал в стрелковую часть и принял свою смерть в танковом сражении на Курской дуге около станции Прохоровка, в чине командира артиллерийской батареи — начальника штаба отдельного артиллерийского дивизиона 76-мм пушек 125-й стрелковой бригады… Отец мой прошел всю войну, вернулся домой майором, уже в июле 1945-го. Чем старше он становился, тем чаще рассказывал о войне. И теперь мне кажется, что он и подобные ему люди были счастливы все эти четыре военных года. Потому что они делали правое дело – защищали свою родину от фашистов, свои семьи, дома, свои любимые леса и поля. Недаром наш лозунг был: «Наше дело правое, враг будет разбит, победа будет за нами». Но вот что касается сегодняшней войны на Украине – честно говоря, я не очень понимаю, что там происходит и почему. Кто от кого что защищает? Думаю, нам не сообщают всей правды об этом. А раз не сообщают, значит, что-то мы делаем не совсем правое.
— Вы думаете, не за совсем правое дело бьются ополченцы Юго-Востока?
— Я не понимаю, за что именно они бьются. Ужасно только одно: гибнут мирные люди, в первую очередь, конечно, военнообязанные, а затем дети, женщины, старики. Они-то в чем виноваты?.. Этих мерзавцев, кто бы они ни были, спровоцировавших военные действия, рано или поздно будут судить судом всех народов.
— Кого вы имеете в виду?
— Я не знаю. Кто-то ведь в этом заинтересован! Кому-то нужно, чтобы гибло гражданское население, а на Юго-Востоке Украины была кровоточащая рана.
Кому нужна чужая кровь? И главное, непонятно — во имя чего? Я не понимаю, каких целей добиваются так называемые повстанцы. Отделения от Украины? Нет. Того, чтобы быть с Россией? Тоже нет — они этого требования не выдвигают. А даже если бы и выдвигали – мало ли кто чего требует. Федерализации? Так она им обещана.Каких-то изменений в конституции?На это в Киеве тоже уже согласны. Чего же эти люди дальше-то сопротивляются?! Может, хватит отстреливаться, ребята, — за что вы бьетесь? Нет, опять стреляют…
Ничего понять нельзя. СМИ не доносят до меня полную картину происходящего. Почему туда идут какие-то добровольцы из России? Каким образом они туда приходят? Есть же граница!.. Она должна быть на замке. А тут десятки, сотни добровольцев с оружием переходят ее — и хоть бы хны. Как это может быть? И что это за люди? А их новейшее оружие? Вы что, можете из стрелкового оружия сбить вертолет? Нет, не сможете, какое бы оно ни было прекрасное и точное. А вот из ПЗРК – можно. А откуда эти ПЗРК? Там что, на Донбассе и Луганщине, огромные склады вооружений?..
— Вам кажется, что этим людям сейчас надо сдаться?
— Надо прекратить эту бойню. На месте повстанцев я бы вышел на высокий холм, взял бы в руки оружие, положил его на землю и закричал: «Братцы, все! Мы прекращаем стрельбу. Прекращайте и вы тоже. Давайте сядем, поговорим…». А умение нажимать на гашетку и испытывать сексуальное удовлетворение от того, что ты убил человека – это, знаете ли, не геройство, а преступление. Я сам был беженцем, и помню, как мы бежали из Москвы в декабре 1941-го. Помню, как это тяжело и страшно. Зачем сейчас-то людей мучить? Там хоть, по крайней мере, наш народ сражался против фашизма, порабощения немцами нас, русских и советских людей. А сейчас-то против чего они сражаются? И кто им помогает?..
— Но ведь если ополченцы сложат оружие — их убьют. А мирных людей сожгут так же, как в Одессе.
— Погодите! Значит, по-вашему, в задачу киевского руководства входит сжечь Юго-Восток Украины?
— Почему нет? Сейчас там украинские военные бомбят и обстреливают из орудий города, мирных людей.
— Они бомбят не гражданское население, а только тех, кто с ними сражается, какие-то внутренние войска в этих Донецкой и Луганской республиках. Мирные люди просто попадают под огонь, к большому несчастью… Все это вызывает у меня очень неприятные мысли. Зачем нам это надо? Мы, благодаря присоединению Крыма, вместо брата и друга, который рядом с нами, уже приобрели злого врага – на все века.
— Как вы думаете, почему русских, победивших фашизм, так не любят на Западе — не в самой Германии, а в других странах Европы, в том числе и Восточной?
— Для наших солдат война была самым святым делом. И слава всем, кто тогда воевал! А вот потом в освобожденных от фашизма странах так называемой восточной демократии – Чехословакии, Венгрии, Югославии, Польше, Румынии, Болгарии — наша армия утвердила новый социалистический порядок. Эти страны почувствовали себя оккупированными СССР. Мы насаждали там свои правила, арестовывали противников режима… Поэтому нас не любят, мы явились как бы вторыми оккупантами. Мы пытались сделать хорошее, дать этим странам новую жизнь, ту, о которой мечтали сами. Но она принесла с собой жертвы и страдания… Я думаю, в этом все дело. Оккупантов не любят нигде, с какими бы благими намерениями они ни занимали чужие земли.
— В этом году киевская власть отменила все торжества, приуроченные к празднованию Дня Победы. На Западной Украине ветеранам Великой Отечественной вообще запретили праздновать День Победы, а общественным организациям и партиям — проводить массовые акции у мест воинских захоронений. Как вам это?
— Честно говоря, я в это не верю. Это неправда. Этого не может быть. Я был в Киеве прошлым летом. Там у подножия монумента Родине-матери на высоком берегу Днепра стоят орудия, принимавшие участи в боях. Это действующий музей воинской славы. Я был и в других местах Украины, где советские войска дали отпор фашизму. И не верю в то, что там почему-то запрещают праздновать 9 мая. Кому нужна эта ложь? Давайте, я спрошу вас: кто они такие, сопротивляющиеся на Юго-Востоке Украины? Почему не хотят жить в мире, в одном государстве вместе со всеми украинцами и новым киевским правительством, которое выдвинул Майдан?
— Они говорят, что не хотят жить в одном государстве с бандеровцами – наследниками пособника фашистов Степана Бандеры и тех полицаев, которые зверствовали на Украине вместе немцами.
— Выходит, мы с вами, что ли, хотим жить вместе с фашистами? В России они тоже имеются, свои бандеровцы. Так давайте сейчас все тоже восстанем. Что же мы молчим, не бьем фашистов у себя дома?
— Но у нас они пока не пришли к власти…
— А в Киеве, вы считаете, пришли? А почему? Знаете, сколько националисты там получили на выборах в Раду? Какие-то малые проценты. Что же нам врут по поводу того, что бандеровцы взяли власть на Украине?.. Вот это вранье меня и настораживает, потому что врущий человек, оказывается, лжет во имя каких-то нехороших целей. Каких – я не знаю.
— Есть мнение – мол, из-за Крыма начнется теперь война Украины с Россией, а потом и со всем миром. И снова пойдут похоронки нашим матерям. И чтобы война не пришла в наш дом, надо отдать Крым назад. И тогда нас, может быть, не тронут, оставят в покое…
— Крым – не игрушка: отобрал – отдал назад. Народ Крыма – тоже не игрушка. Надо считаться с теми, кто живет там. Был проведен референдум, и действительно, я в это верю, большая часть крымчан высказались за присоединение к РФ. Но представьте себе, что Кубань проголосует за то, чтобы присоединиться к США. Значит, Штаты могут войти туда и завладеть Кубанью? И как бы мы назвали этот акт? Наверное, оккупацией… Могут сказать и финны: Карельский перешеек – бывшая финская земля. А ну-ка, мы его оттяпаем! И пошло, и поехало. И начинается мировая война… Если мы хотим помочь русским, которые страдают на Украине от Одессы до Луганска – ну что же, у нас полно земель на востоке страны, и не только там. Милости просим, приезжайте, а мы вам поможем, будете гражданами России. Все что угодно, лишь бы самой России не вступать ни в какие военные конфликты…
— А если по отношению к тем русским, которые не смогут уехать, будет проводиться геноцид, этнические чистки? Как это было в Югославии с сербами? Что тогда?
— Я в это не верю. На Украине геноцида быть не может…
— А если предположить, что такое все-таки произойдет? Должна ли Россия вмешаться?
— Должна, несомненно – если там будут уничтожать русских, евреев, татар, немцев, любые народы. Мы обязаны вмешаться, но каким образом? Только посредством ООН. Ставить там вопрос во главу угла – прекратить геноцид, ввести «голубые каски». Но почему-то до сих пор в ООН никто не обращается с таким требованием. Почему? Кто-то заинтересован в том, чтобы этот порох тлел все время. Но это тление, если его не остановить, подползет к мировой бочке с порохом.
— Штирлиц в «Семнадцати мгновеньях весны» говорил: «Из всех людей, живущих на земле, я больше всего люблю стариков и детей». А о чем думаете вы, когда смотрите на детей и на наших ветеранов?
— О том, что нам надо заниматься не захватом новых земель, а внутренним устройством страны. Например, отдать часть квартир в новых элитных жилых домах, в которых почти никто сегодня не живет (ибо цены на квадратные метры там безумные), ныне живущим ветеранам войны. Пусть они хотя бы остаток своих лет поживут в человеческих условиях. Дайте им пенсию не несколько тысяч, а по сто тысяч каждому. Их же осталось уже так мало… Не отдаете? Что же вам так жалко? Что ж вы за жлобье такое? Как вам не стыдно смотреть на людей, которые спасли вас? Вот чем надо заниматься нам на своей земле.


http://inforesist.org/chtoby-vojna-ne-prishla-v-nash-dom-nado-otdat-krym-nazad-oleg-basilashvili/

Переселенцев в Крым отправят в Россию, несмотря на их волю

Переселенцев с востока Украины будут вывозить из оккупированного Крыма в Россию.

Об этом сообщает "5 канал" со ссылкой на заявление оккупационного главы Крыма Сергея Аксенова.

По словам Аксенова, сейчас "существует масштабная программа по переселению жителей востока Украины, которые временно выехали из зоны АТО".

Уже составлен график их вывоза с полуострова. Так, 150 беженцев планируют расселить в Новосибирскую, Нижегородскую, Саратовскую, Свердловскую области и в Башкирию.

В свою очередь "Радио Свобода" отмечает, что сейчас в Крыму находятся около семи тысяч переселенцев, ежедневно туда прибывают еще 300 - 500 человек.

Однако, по словам крымской правозащитницы Ольги Скрипник, Россия считает людей беженцами, в то время как для Украины они – внутренне перемещенные граждане.

"Здесь нужно понимать, что Россия их называет беженцами, чтобы придать какой юридический статус беженца и говорить о том, что, поскольку они бегут из Украины в Крым, то они должны быть беженцами", – отметила она.

По мнению Скрипник, в этих людей не будут спрашивать мнение об их желании уехать в Россию, чем будет нарушено их право на свободу передвижения.

"Перемещение этих людей не будет связано с их мнением и с их желанием. Итак, это является нарушением свободы передвижения, нарушением европейской конвенции о правах человека. Та же Россия попадает под юрисдикцию европейской конвенции и обязана следовать этому", – считает правозащитница.

В свою очередь российский фотограф, сотрудник газеты New York Times Сергей Пономарев в своем Твиттере написал, что только в четверг российское МЧС отправило в Уфу (Башкирия) и Ульяновск 601 человека.


http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/08/21/7035454/

Мої маленькі пригоди (Глава 2 - Рекордний перехід)

Ми опинились в Сімферополі близько 8 години вечора. Це було круто - за якихось 12 годин, ще засвітла, доїхати до місця призначення! Настрій був чудовий, бо тепер у нас було багато часу, щоб зустрітись з друзями і відпочити перед тим самим "Рекордним походом", заради якого ми і приїхали сюди. Погода була похмурою, дощ то починався то переставав..

[ Читати далі ]

Рада вирішила повернути собі назад дачу Брежнєва

Верховна Рада вирішила в терміновому порядку взяти на свій баланс престижний пансіонат "Гліцинія" у Ялті, де в радянський час розташовувалися дачі Леоніда Брежнєва і Микити Хрущова.

Як повідомляє газета "Дело", проект постанови в четвер був зареєстрований у парламенті, і, вже в квітні здравниця може стати депутатською.

Як повідомив виданню автор постанови депутат Юрій Кармазін, поспіх обумовлений претензіями на "Гліцинію" з боку Державного управління справами.

Мова йде про 20 гектарів найдорожчої в Україні землі, з якої половина — це пам'ятник Лівадійського садово-паркового мистецтва, решта — ботанічний парк.

За словами депутата, частина території пансіонату зараз незаконно здається в оренду невідомим фірмам. За оцінкою директора по маркетингу ріелторської компанії SV Development Володимира Степенка, вартість однієї сотки на цій території навіть в умовах кризи коливається від 25 до 40 тисяч доларів.

Крім того, на території "Гліцинії" знаходиться більш 10 тисяч квадратних метрів житлових і інших приміщень.

Конфлікт навколо пансіонату "Гліцинія" має довгу історію. До 1997 року він перебував на балансі санаторію Верховної Ради "Нижня Ореанда". Потім його передали податковій адміністрації. У 2004 році Кабмін Віктора Януковича перевів "Гліцинію" в управління ДУСі, якою тоді керував Ігор Бакай.

Після цього пансіонат був закріплений за "Артеком", незважаючи на відстань між ними в 40 кілометрів. Пізніше Ігор Бакай надав право дитячому таборові на відчуження пансіонату. У такий спосіб один із найпрестижніших пансіонатів на чорноморському узбережжі був проданий російському ВТБ Банкові.

Вартість будівель і споруд здравниці в договорі купівлі-продажу була оцінена в 77,9 мільйона гривень. Російські ЗМІ тоді писали, що "Гліцинія" повинна стати однієї з літніх резиденцій президента РФ Володимира Путіна.

ВТБ Банк устиг перерахувати Україні третину вартості здравниці, але зміна влади в Україні порушила плани російського президента. Протягом 2005-2008 років українські суди за позовом прокурора Криму Віктора Шемчука прийняли низку рішень, що визнали незаконним відчуження здравниці.

Українську сторону зобов'язали повернути отримані з Росії гроші, а росіян — відмовитися від прав власності. Судді також погодилися відновити статус-кво 1997 року: повернути пансіонат на баланс санаторію Верховної Ради "Нижня Ореанда". Однак проти такого рішення запротестувало ДУС.

І у вересні 2008 року Вищий господарський суд ухвалив рішення на користь ДУС.

Українська правда.


Прочитайте уважно цей матеріал. Він заслуговує на увагу.

пророча стаття Д.Кюнера (2008 р,)

Ця стаття була написана восени 2008 року. І на превеликий жаль виявилася пророчою.

Europe faces the risk of another major war. In 1939, Nazi Germany’s invasion of Poland triggered the Second World War. Today the possible trip wire is not Poland, but Ukraine. And the aggressor will not be Adolf Hitler, but Russian Prime Minister Vladimir Putin.

Under his iron-fisted grip, Russia has been transformed into a gangster state. Democracy has been dismantled, corruption is rampant, journalists are murdered, dissidents are imprisoned and the media is controlled by the regime. Flush with petrodollars, Moscow is seeking to restore the Great Russian Empire. It poses a strategic threat to its neighbors and to the West.

Mr. Putin is a former KGB apparatchik, who has called the Soviet Union’s collapse the “greatest geopolitical catastrophe of the 20th century.” The comment reveals his bloodlust and moral depravity. Soviet communism was the greatest system of mass murder in history. It was responsible for the deaths of more than 60 million people. The Soviet Union’s disintegration in 1991 was not a catastrophe but the very opposite: a victory for democracy, national self-determination and civilization.

Out of the rubble emerged an independent Ukraine. “No other people suffered under Moscow’s rule as much as the Ukrainians,” says Gerry Kelebay, a professor at McGill University in Montreal, Canada, and a leading Ukraine expert.

In 1932-1933, Soviet dictator Josef Stalin imposed a terror famine in Ukraine. More than 10 million Ukrainians were systematically starved to death. “If any country has earned the right to national statehood, it is Ukraine,” Mr. Kelebay said.

He is right: Kiev’s hard-won sovereignty and burgeoning democracy has come at tremendous cost. Unfortunately, Ukraine faces Russian aggression once again. Only this time, it comes not from Marxist-Leninists, but from messianic nationalists.

Moscow is on the march. After invading Georgia and establishing Russia’s dominance over the secessionist regions of South Ossetia and Abkhazia, Mr. Putin is now bent on dismembering Ukraine. The Russian strongman has made no secret of his contempt for Kiev’s independence. At a NATO summit in April, he told President Bush that Ukraine is “not even a real state,” and that much of its territory was “given away” by Russia. Mr. Putin warned that Ukraine would “cease to exist as a state” if it dared to join NATO.

Ukraine, like Georgia, is despised by the Kremlin’s xenophobic elite for one simple reason - it seeks to break away from Moscow’s authoritarian grip. In response, Russia is trying to destabilize Ukraine.

Moscow’s main aim is to wrest the Crimean Peninsula from Kiev’s control. A majority of the Crimea’s inhabitants are ethnic Russians. More importantly, the Russian Black Sea Fleet is based in Sevastopol. Under a 1997 agreement between the two countries, the Russian navy is scheduled to leave by 2017. Ukrainian President Viktor Yushchenko refuses to extend the lease - rightly fearing Moscow plans to stay on indefinitely and eventually annex the entire Crimea. Russian officials have already said they will not abandon the base at Sevastopol and that Kiev’s maritime laws do not apply to them.

Moreover, Russia has been distributing thousands of Russian passports to supporters in the Crimea. The plan is to replicate what was done in South Ossetia and Abkhazia: Create a pretext to send in Russian “peacekeepers” to protect supposedly endangered Russian “citizens.”

But Ukraine is not Georgia; it is a large, militarily powerful country with long memories of Russian domination. Any attempt at partition by Moscow would be met by fierce resistance. It would spark a bloody Russo-Ukrainian war. This would inevitably drag in Poland and the Baltic States - all of which are members of NATO. Mr. Putin’s bellicose nationalism threatens to ignite a European conflagration.

The battle over Ukraine is more than a regional test of wills. It is a clash over the future of Europe - and of Russia’s role in it. Orthodox Slavophiles, such as Mr. Putin, dream of a “Slavic Union” composed of Russia, Belarus and Ukraine. They favor a resurgent Russian imperialism, which seeks to dominate its neighbors, assert its sphere of influence in Eastern Europe and the Balkans and undermine American power abroad. It explains Moscow’s support for rogue regimes like Slobodan Milosevic’s Serbia, Saddam Hussein’s Iraq and Mahmoud Ahmadinejad’s Iran.

However, a democratic, unified Ukraine stands in the way of Mr. Putin’s goal. Ukraine is the strategic bulwark against Russian expansionism - the eastern ramparts of Western civilization. Kiev is not some regional capital of a Greater Russia, but a fundamental part of the European mainland. This is why Ukraine seeks to embrace NATO and the European Union.

And it is also why Moscow desperately wants to derail Ukraine’s integration into the Euro-Atlantic alliance. A prosperous and pluralist Orthodox Slavic state on Russia’s borders would provide an attractive alternative to the Kremlin’s brutal dictatorship. A successful Ukraine would pave the way for liberal democracy to triumph in Russia. And Mr. Putin is willing to do anything to stop this from happening - including possibly plunging Europe into another disastrous bloodbath. We are all Ukrainians now.

Read more: http://www.washingtontimes.com/news/2008/oct/12/europes-next-war/#ixzz3RRC6jdxt 
Follow us: @washtimes on Twitter


Європі  загрожує  нова  великомасштабна  війна.  У 1939  році  своїм  вторгненням  до  Польщі нацистська  Німеччина  поклала  початок  Другій  світовій  війні.  Сьогодні  ж  детонатором  може стати  не Польща, а Україна. І агресором  буде  не  Адольф Гітлер, а  російський прем'єр-міністр Володимир Путін. 

Під його залізною п'ятою  Росія  перетворилася на   бандитську   державу. Там  ліквідована   демократія, пишним  цвітом  розквітла  корупція. Там  вбивають  журналістів,  кидають  у   в'язниці   інакомислячих,  а  правлячий  режим  контролює  засоби  масової  інформації.  Москва зі  своїми розпухлими  від  нафтодоларів  кишенями  намагається  відновити  Велику  Російську  Імперію. І  це перетворюється  на  стратегічну  загрозу  як  для  її  сусідів,  так  і  для Заходу. 

Путін  - колишній  апаратник  з  лав  КДБ.  Він  назвав  розпад  Радянського Союзу"  найбільшою геополітичною  катастрофою  20-го  століття".  Така  заява  свідчить  про  його  кровожерливість, моральну  зіпсованість.  Радянський  комунізм  був  найбільшою  системою  масових  вбивств  в історії.  Він  несе  відповідальність за  загибель 60 з гаком мільйонів чоловік. І  розпад  Радянського Союзу в 1991 році не був катастрофою, навпаки: це була перемога для демократії, національного самовизначення і цивілізації. 

На його руїнах постала незалежна Україна. "Жоден інший народ не страждав стільки під владою   Москви,  як українці", - говорить  професор  монреальського  університету  Макгілл  і  провідний експерт  по Україні  Джеррі  Келебей (Gerry Kelebay). 

У 1932-1933 році радянський диктатор Іосип Сталін влаштував на Україні масовий голод. Понад  10 мільйонів  українців  загинуло  тоді  голодною  смертю.  "Якщо  якась  країна  і заслужила  право на національну  державність, то це  Україна", - говорить Келебей. 

І він правий. Завойований з великими труднощами суверенітет і процвітаюча нині демократія обійшлися Києву величезною ціною. На жаль, Україні знову загрожує російська агресія. Але цього разу агресорами не є марксисти-ленінці, а войовничі націоналісти з месіанськими позивами. 

Москва вступила на стежку війни. Після вторгнення в Грузію  і  встановлення  влади  Росії  над   сепаратистськими  районами  Південної Осетії  і  Абхазії  Путін тепер  має  намір  розчленувати Україну.  Цей  російський  диктатор  не  приховує  свого  презирства  до  незалежності   Києва.  На квітневому  саміті  НАТО  він  сказав  президенту  Бушу,  що  Україна  це  навіть  і  не держава зовсім,  і  що  значну  частину  території   їй  «віддала»  Росія.  Путін  попередив,  що  якщо  Україна посміє  вступити  в  НАТО,  вона  "припинить  своє  існування  як  держава". 

Кремлівська  ксенофобська  еліта  зневажає  Україну  і  Грузію  з  однієї  простої  причини  - ці  країни  намагаються  вирватися  з  авторитарних  московських  лещат.  У  відповідь  на  це  Росія намагається  дестабілізувати  ситуацію  в  Україні.  

Головна  мета  Москви -  вирвати  з-під  контролю  Києва  Кримський  півострів.  Велика частина  жителів  Криму  - це  етнічні  росіяни.  Що  ще  важливіше,  у  кримському  Севастополі базується  російський  Чорноморський  флот.  Згідно  з  угодою  від  1997  року  між  двома  країнами,  російські  кораблі  повинні  піти  звідти  до  2017 року.  Президент  України  Віктор  Ющенко  відмовляється  продовжувати  термін  оренди.  Він  абсолютно  справедливо  побоюється,  що Москва  має  намір  залишатися  там  невизначено  довго,  щоб  з часом  приєднати  до  себе  весь Крим.  Російське  керівництво  вже  заявило,  що  не  покине  базу  в  Севастополі, а  морське право Києва  на  Росію  не  розповсюджується.  

Більше того, Росія тисячами роздає російські паспорти своїм прихильникам у Криму.  План полягає  в  повторенні  того, що вже відбулося в Південній Осетії і Абхазії: створити привід для направлення до Криму  російських "миротворців" для захисту російських "громадян", які нібито потрапили в біду. 

Але Україна не Грузія. Ця велика і сильна у військовому відношенні країна, добре пам'ятає про російське  панування. Будь-яка спроба Москви розколоти її наштовхнеться на запеклий опір. Це може викликати кровопролитну війну між Росією і Україною. У неї неминуче виявляться втягнутими  Польща  і країни Балтії -а всі вони  члени  НАТО.  Войовничий  націоналізм  Путіна  загрожує загальноєвропейською пожежею. 

Битва за Україну це не тільки випробування сили волі регіонального масштабу. Це зіткнення за майбутнє Європи і за роль Росії в цьому майбутньому. Ортодоксальні слов'янофіли, такі як Путін,  мріють  про "слов'янський союз" у складі Росії, Білорусії і України. Вони виступають за відродження  російського імперіалізму, який прагне встановити панування  над  сусідами,  затвердити  свою сферу  впливу в Східній Європі та на Балканах, а також підірвати владу і вплив Америки за  кордоном. Саме цим можна пояснити ту підтримку, яку Москва надавала Сербії на чолі зі  Слободаном Мілошевичем  (Slobodan Milosevic),  Іраку Саддама Хусейна  (Saddam Hussein) і  Ірану  Махмуда  Ахмадінежада  (Mahmoud  Ahmadinejad). 

Проте досягти цього Путіну заважає демократична і єдина Україна. Україна це стратегічний бастіон,  що протистоїть російській експансії, східний фортечний вал західної цивілізації. Київ це не просто якась провінційна столиця Великоросії, це наріжний камінь європейського континенту. Саме тому  Україна прагне увійти до складу НАТО та Європейського Союзу. 

Саме  тому  Москва  настільки  відчайдушно  намагається  зірвати  процес   інтеграції   України   в євроатлантичний   альянс.   Процвітаюча  і  плюралістична  православна  слов'янська  держава  на російських  рубежах  буде  служити  привабливою  альтернативою   жорстокій   диктатурі   Кремля.  Успішна  Україна  зможе  прокласти  дорогу  до  перемоги  ліберальної  демократії  в  Росії.  А  Путін  готовий  зробити  все  можливе, щоб  не  допустити цього.  Він  може  навіть  піти  на те,  щоб втягнути Європу в нове катастрофічне  кровопролиття  масового  масштабу.  Сьогодні  ми  всі українці. 

Джеффрі Кюнер - оглядач The Washington Times

 

Крим: Сергія Куніцина виключили зі складу ЄЦ

15 травня Президія Єдиного Центру прийняла рішення щодо виключення голови Кримської республіканської організації партії Сергія Куніцина зі складу Єдиного Центру.

Таке рішення стало наслідком розглянутої на засіданні Президії інформації Центральної контрольно-ревізійної комісії про грубі порушення Сергієм Куніциним положень статуту Єдиного Центру.

У рішенні відзначено, що дії С.Куніцина завдають шкоди авторитету партії та суперечать статутним нормам та програмним засадам Єдиного Центру.

ЄЦ.

свіжа замітка КРЫМського бандерівця

Может ли россия обеспечить Крым? Парадоксально, но может. У неё есть грузовые самолёты, способные возить по несколько танков за раз или есятки тонн груза. А кое-какие и за сотню переваливают в грузоподъёмности. Всего пара рейсов одного такого и это сотни тонн груза в Крыму: еда, вода бутилированная, что угодно. Самолёты свои, за них платить никому не надо, пилоты свои, горючее делается из своей же нефти и для себя, стоит копейки. А если таких пустить не один, а и побольше с более мелкими, то можно и под полмиллиона тонн в день перевозить. И это только по воздуху. И опреснители можно поставить, и дизель-генераторы. Всё это тоже есть. Но, вот это уже стоит приличных денег. А раша не планировала, а сейчас и подавно не планирует развивать Крым и тратить большие деньги на него. Цель раши сейчас: сделать жизнь в Крыму как можно более невыносимой. Ведь, даже закрытие «границы» для украинской молочки — сознательная провокация, не имеющая никакого иного смысла для раши, кроме пустых полок в крымских супермаркетах. А еще бизнес вынуждают закрываться (ставят в условия, при которых тот не может легально работать или просто отжимают). Причем, обратите внимание, даже тот бизнес закрывается, который, в принципе, мог бы работать и который санкциями не сильно-то и затронут. А задержки пенсий и зарплат? Вот, правда кто-то думает, что в раше дефицит российского рублика-бублика? Макулатуры, которую раша сама печатает. Ну, ей-Богу, не баксы из ЗВР же на зарплаты/пенсии идут.
В общем, цель сделать жизнь невыносимой. Чтобы максимально уменьшить население. Проукраинских жителей выдавить на материковую часть Украины, пророссийских — отправить Магадан осваивать (в Крыму уже предлагают безработным помощь в отправке на Дальний Восток – мол, бесплатная помощь). Даже пророссийские крымчане для россиян всегда останутся «русскими третьего сорта и чуть-чуть предателями». И вот так население Крыма попытаются свести к минимуму (оставить только армию на военных базах + те, кто будет заниматься её обслуживанием). Сведя таким образом все траты на Крым к минимуму. Если кто забыл, в 2008-ом Медведев и Путин обещали сделать из Абхазии «курортный рай» и «всероссийскую здравницу». Но уже через год никто и не вспоминал об обещаниях. А состояние Абхазских здравниц сегодня — эти пустые здания-коробки с провалами окон без стекол. Погуглите, полезно будет увидеть. Потому и бюджет на Симферополь и Крым так уменьшили в 2015 году по сравнению с прошлым годом, когда Крым не был оккупирован. Некоторые наивно думают, что это потому что санкции и рубль упал. Но я еще в середине прошлого года, до серьезных санкций и падения рубля говорил, что так и будет. На самом деле, это только ускорило планы. Но план всё равно был такой изначально. России нет смысла вкладываться в Крым — у неё и так было своё черноморское побережье и курорты. Сочи те же, например. И если уж вкладываться, то раша вкладывалась бы в них, а не в Крым.
Для тех, кому трудно понять, как можно предать Родину ради большей пенсии или зарплаты, я скажу следующее — это для вас Родина – это Украина. Для меня — Беларусь (хоть, я тоже родился в СССР). А для них родина — СССР. И не важно, в какой из республик родились — они совки без роду и без племени. А зомбоящик им внушил, что раша и есть этот любимый их СССР. Поверьте, все эти экзальтированные бабульки в Крыму (и Донбассе), которые так хотели в рашу, на самом, деле хотели не в рашу. Они хотели в СССР. В свою молодость. Сейчас-то негативные вещи изгладились из памяти, а остались позитивные: молодость, деревья выше, трава зеленее. И вот зомбоящик им вещал, что россия и есть нынешний СССР. Помните, как раша прикарманивает себе всю историю СССР? Даже украинские военные, освобождавшие Освенцим, они требуют называть исключительно Красной Армией. А Красная Армия – это, естественно, СССР и Россия.
Но, попав в рашку, они вдруг видят, что показываемое по зомбоящику не совпадает с реальностью. и что рашка — это совсем не СССР, которое они помнят и в которое они так хотели (и в которое они думали, что сейчас попадут).
Вот, только вынужден вас огорчить, подавляющее большинство от этого не поумнеет и не протрезвеет (будет, конечно, часть таких, но маленькая). Большинство просто начнут по старой русско-советской традиции искать виноватых в этом. Это будут бЕндеровцы, Порошенко, местные какие-то чиновники (царь хороший, а это бояре лютуют, а Царь не знает), Госдеп и «заокеанские дядечки», «пятая колонна» и «национал-предатели», евреи, жидомасоны и жидорептилоиды, а также Ярош, Беня и Бандера (почти всю войну просидевший в немецком лагере, о чём они даже не знают). Но ни в коем случае не царь (путин) и не они сами, купившиеся на вранье по зомбоящику.
Эти люди в большинстве уже не прозреют.

https://crimeaua1.wordpress.com/2015/02/10/