хочу сюда!
 

Леся

41 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 39-46 лет

Заметки с меткой «іловайськ»

Справжня роль Порошенка, як Головнокомандувача ЗСУ


Справжня роль Порошенка, як Головнокомандувача ЗСУ.

Голова Товариства ветеранів АТО Кирило Сергієв написав допис про зраду Порошенка. Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з його текстом:

--- 17 червня 2014 року, через 10 днів після своєї інавгурації Порошенко поступився Путіну і продав частину території України, штучно відвівши війська з абсолютно порожнього Луганська, коли армія України вперше застосувала важку артилерію і танки  Російські диверсанти та сепари, які не мали тоді нічого важче кулемета, втекли з міста. А на другий день оголосили перше перемир'я.  Два тижні бійці в бінокль спостерігали, як диверсанти будують бетонні укріплення, завозять міномети, артилерію, «гради», танки.  Вся АТО повинна була закінчитися до кінця червня, жертв було б десь сотня, але ніяк не тисячі. Вся наступна кров українських вояків і мешканців Донбасу, а також вся відповідальність перед їх матерями і всім народом цілком і повністю лежить на кровавих руках президента, Головнокомандувача ЗСУ Петра Порошенка. Так було створено ЛНР.

--- Слідом за цією зрадою і створення ЛНР прийшла подяка від Кремля -- відновили роботу  кондитерські фабрики «Рошен» на території ворога у Липецьку і Сенцово (РФ).  А пізніше у грудні 2014 року влада агресора з фабрик зняла всі кримінальні переслідування та зняли арешт мільярдних рахунків.  Зазначені дії президента і Головнокомандувача України кваліфікуються ст.111 Кримінального кодексу України «Державна зрада». Це відповідь на питання: чому запрацювали фабрики Рошен і розблокували рахунки в Росії?   

--  05 липня 2014 року Головнокомандувач ЗСУ Порошенко пропустив колону російських військ Гіркина в Донецьк, 5 годин забороняючи її обстрілювати артилерією, і 17 годин бомбити авіацією. Так ним було створено ДНР. 

  --  24-29 серпня 2014 року ним була завершена здача залізничного транспортного вузла Іловайськ, що забезпечило стабільність ЛНР. Цю чергову зраду він відзначив парадом, куди зігнав техніку, яка могла захистити бійців, що виходили з «казана» по начебто «зеленому коридору», а насправді по «могильному» з наступним добиванням поранених, бо був наказ російським офіцерам добровольців в полон не брати, а інформація з Генштабу про «зелений коридор» виявилася брехнею. Упродовж 7–31 серпня 2014 року, по офіційним даним МО, загинуло 368 чоловік, тіла 18 чоловік не були взагалі знайдені.  По іншим даним загинуло значно більше.

-- 18 лютого 2015 року Порошенко завершив здачу залізничного транспортного вузла Дебальцеве, що дозволило влаштувати пряму залізничну колію із Луганська у Донецьк і що забезпечило стабільність ДНР.  В цьому влаштованому «казані» в період з 24 січня по 18 лютого 2015 року - 159 загиблих, 118 полонених, 36 зниклих безвісті. Це офіційна статистика, а насправді загиблих значно більше, більше ніж у іловайському.  Зрадники намагаються ховати кінці у воду, але суд ще попереду.


Герої не вмирають допоки справа їх живе

Герої не вмирають допоки справа їх живе



Іловайський розстріл 29 серпня 2014 р. військових ЗСУ і  воїнів українських добробатів, вчинений кадровими військовими Російської Федерації, що підло і незаконно зайшли на територію суверенної держави України – є злочином проти людства. А масове добивання поранених і полонених  є військовим злочином ЗСРФ, який не має прощення. В тому зв’язку одразу виникає згадка про подібні жахливі вбивства під час Євромайдану в Києві 20 лютого 2014-го року невідомими дотепер снайперами беззахисних і беззбройних учасників протесту. В обох випадках відчутна рука одного ката, який засів у Кремлі, на ім’я Володимир Путін.
Подібно до вбивствах на Євромайдані, дика жорстокість у так званих «зелених коридорах» під Іловайськом мала для ворога одну мету: залякати і паралізувати волю до супротиву. Не вийшло ні першого, ні другого разу і ніколи не вийде щодо українців – не така це нація. Споконвіку всі незгоди український народ зносив мужньо і мобілізував свої сили у критичний час сповна. І тільки внутрішні чвари дозволяли різним чужинецьким зайдам запанувати над українцями. Досить такого розбрату! Єднаймося, браття! З друзями – не ворогами. Як влучно сказав один з ветеранів під час ходи 24 серпня в Києві, що сучасна Україна розділена на дві частини, де в одній є ті, для кого головним стало гасло «Україна понад усе!», а в іншій зібралося кодло з провладних нікчем, яким за гасло є «А какая разница?» Про яке тут може йтися єднання? То неначе вода з оливою.
Однозначно і те, що після злочинного «Іловайського розстрілу» не можливо говорити про якесь примирення, тим більше: дружбу та єднання з Російською Федерацією, яка остаточно стала для українського народу агресором і окупантом. Підлим і цинічним ворогом, що без оголошення війни розпочав повномасштабне військове вторгнення 24 серпня 2014 року в Україну, а потім обманом влаштував брутальне знищення великої кількості людей включно зі своїми полоненими-росіянами, які були на той момент в колонах відступаючих українських військ з під Іловайська. Не рятували своїх, а також знищували! Подібний рівень бузувірства не має визначення. Відтепер для України не має іншого варіанту, як визнати Росію своїм ворогом довічно. Навіть коли ми повернемо всі українські землі з Кримом включно – ворогом для нас буде виключно РФ. І наша неоголошена російсько-українська війна, що розпочалася 20 лютого 2014 року з анексії Криму військами РФ, продовжується і буде продовжуватись  не дивлячись на умовне «тимчасове перемир’я», бо тимчасове – воно і є: тимчасово! Допоки ворога не знищено – він є загроза.
Висловлюю щире співчуття всім родинам загиблих і покалічених у «Іловайському розстрілі» українських воїнів та волонтерів. Відтепер ми твердо знаємо: ворогу ніколи не можна вірити! А ворог у нас – Російська Федерація. І всі ті про-путінські холуї, що знаходяться посеред нас. Єднаймося в спільний фронт боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу! Слава Україні! Героям слава!

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
29.082020 р.

Іловайський розстріл 29 серпня 2014 року



5 канал
Підписалося 530 тис. користувачів

Яку роль у серпні 2014 у загальному замислі Генерального штабу зі звільнення українських міст відігравав Іловайськ? 
Якими силами Росія вторглася на українську територію. Та хто, як і з ким домовлявся про так званий "зелений коридор" для українських сил?  
Чи розглядали у Генеральному штабі альтернативу "зеленому коридору"? І як планували виводити з Іловайська війська? 
Про передумови, які призвели до Іловайської трагедії, перемови з російськими генералами та воєнний злочин РФ – у "Таємницях війни".

Гість – Віктор Назаров.

Авторська пісня про Іловайськ.

Цю пісню герой нашої сім'ї полковник м/с Всеволод Стеблюк створив ще рік тому. Ми з жінкою знайшли випадково. 
Чіпляє...



Хто не в курсі, нагадаю, що Всеволод особисто врятував 87 поранених наших бійців. За що отримав Золотий Тризуб Національного Героя України від народу України та орден Свободи від Президента України.
Подробиці як і що  з ни було в Іловайському котлі, кому цікаво, тут


Полонені російські військовослужбовці під Іловайськом у серпні

До рук волонтерів потрапило відео, яке доводить участь у бойових діях та окупацію збройними силами РФ території України у 2014 році.
У відео потрапило опитування російських військовослужбовців, які після бойових дій під Іловайськом 29 серпня 2014 року були оточені військовими Збройних сил України.
Росіяни у відео перебувають у військовій формі з відрізаними шевронами на виконання інструкцій керівництва ЗС РФ, але українські воїни у ході опитування почули від них правду.
Оператор зйомки, український військовий, запитує у російських загарбників:
-    Какую страну представляешь?
-    Россию.
-    А где твой шеврон что ты из России? Или может ты бандит?
-    Они были.. (промовив росіянин).
Потім інший український військовослужбовець голосно попросив представитися російських полонених.
На що опитувані по черзі відповіли: «Баданин Иван Александрович, 1988 г.р., Калуга, в/ч 54096, 6 ОТБр, Чернов Евгений Юрьевич, 1995 г.р., Калуга, в/ч 54096, 6 ОТБр, Терских Никита Геннадиевич, 1993 г.р., Красноярськ, в/ч 73612, 31-а ДШБр Сидорян Евгений Ашотович, 1994 г.р. Вологда, в/ч 73612, 31-а ДШБр». 
Український військовослужбовець після опитування звернувся до батьків затриманих російських загарбників та інших громадян РФ:
-    Смотрите ваши дети здесь. Они живы, они здоровы. Поймите нас, нам не нужна лишняя кровь, но вы там в России постарайтесь чтобы другие такие дети не приехали на эту землю.
Вказане відео є доказом окупації частини Донецької області, суверенної території України російськими загарбниками у 2014 році.

ЗЕ призначив зрадника начальником генштабу ВСУ.

Дивимось та поширюєм відео трирічної давнини.https://www.youtube.com/watch?v=yUNhnh74TrM
Бійці розповідають правду про Іловайськ.

Картинки по запросу іловайськ

100%, 6 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

"Сплять Герої! Їм шану і Славу…"


Дивно, але реальні воїни-фронтовики нині або в могилах, або по тюрьмах. А от бутафорні паркетні генерали знову біля трону в черзі за орденами… Може хто знає, чому у нас так стається?

-----------------------------------
Тим, хто нині у вічним дозорі
Став в вогнених донецьких полях,
Хто прийняв смерть в степах неозорих
Шле уклін українська земля.

Йшли ви попри пекельну грозу
Голіруч, на фронти в добробати*…
– Не ховайте ж пекучу сльозу
Бойові побратими-комбати.
Мовте слово до тих добровольців
Хто Свободу до болю любив
Й боронив, по дорозі до Сонця
Іловайськ та донецькі степи.

До полеглих – хто мав честь і право
Йти на смерть щоб не стать на коліна...
– Спіть Герої! Вам – шану і Славу
Шле нескорений дух України!
-------------------------------
* – добробати – добровольчі батальйони. В той час як перелякані генерали ховалися в підземних схронах, народне ополчення – добробати – піднялося на захист рідної країни. 

Озброєні аби як, по суті голіруч – вони встали на смертельний двобій з ворогом. І тим врятували державу від неминучої загибелі. 
Честь і Слава живим воїнам – і Вічна Пам'ять полеглим Героям!

Слава Україні!

29.08.18



Хрест

1.
У житті так буває, що не можемо знати,
Чо'му колір зелений раптом по'червонів.
Так було з коридором. Так було в Іловайську. 
Де котел без підмоги на крові' закипів!.

Мати проводжає зі сльозами сина
І вблагає Бога "Збережи дитину".

2.
У хмільних кабінетах, на диявольській змові
Тридцять срібних монет стали дзвонами душ.
Зірочки на погонах стали краплями крові
Всіх загиблих братів на угоду чинуш.

Мати хрест цілує на могилі сина
У сльозах шепоче "Спочивай дитино".

В Іловайську був просто розстріл добровольців - боєць «Донбасу»



Передісторія війни бійця батальйону «Донбас» Михайла Савульчика з позивним «Ельф» починається з Майдану. Як він розповідає, був в одному зі штурмових загонів самооборони. В часи Революції гідності на Михайлівській площі «Ельф» організував «Михайлівську Січ». Потім, разом із ще двома друзями, активно брав участь у всіх «гарячих» точках на Майдані. Звідти ж друзі відправилися у добровольчий батальйон «Донбас». Разом звільняли міста на сході, зачищали, контролювали. А потім був Іловайськ, поранення і втрата побратима. Михайло Савульчик розповів Радіо Свобода про один із найгарячіших моментів війни. Михайло звинувачує владу в трагедії під Іловайськом, стверджуючи, що метою пастки було знищення добровольців.

- Ми виїхали із Курахова на Іловайськ.  18 серпня заходимо з двох боків на Іловайськ. З одного боку, де залізниця – перша штурмова, і з іншого боку заходила наша, друга штурмова група. Я з «Фаготом» був у другій. Заходимо – а по нас одразу почали прицільно мінометами стріляти. Ми ж поставили протитанкову установку. А тут міномет за 100 метрів бахнув. Хоп – за 50. Ми різко згортаємося, від’їжджаємо. «Бах» – на наше місце прилетіло.

     Починається 19-те. Намагаємося взяти місто. 4 трупи. Поранених навіть не можу перелічити – двір був завалений. Коли ми їхали туди, Семенченко віддав наказ: «беріть продуктів та боєприпасів тільки на день». Ми взяли по сухпайку. Я звик рюкзак гранатами набивати. Набоїв купу набирав. Потім тільки хлопцям пачками розкидав.

     Перший день бою закінчився, ні в кого набоїв не було.  Сухпайок з просроченим терміном зберігання зїли. Набоїв, їжі, води,  світла  – нічого не було.  Купа трупів і поранених.  

      20-го зранку відправили чотирьох поранених на бусику.  Потім ми виїхали в тому ж напрямку до блокпосту, дивимося – а там наш бусик, але вже з трупами, підірваний з гранатомета і ніякого блокпосту немає. Це найгірша «підстава», яка може бути, від армії.  Армія пішла з єдиної дороги, яка зєднувала нас.  Це була катастрофа.

     Порошенко тоді казав, що підмога затрималася на 4 дні. Потім виявилося, що це брехня.  Нас там просто кинули. Це була ідеальна домовленість.  Зрадникам потрібно було  добровольців знищити.

     --- Ми жили у трьох будинках поряд. Там ще навіть місцевий чоловік був, нам яйця давав – у нього кури були. Приходить і каже: «Ось, хлопці, вам яйця до картоплі…»   Місцеві до нас приходили. У школі вони ховалися в підвалі з дітьми. А ми жінок з дітьми питаємо: «А де ваші чоловіки?» - «Чоловіки стріляють з іншого боку».      Був ще «дідок» там. Це уже після мого поранення. Приходить, посидить, іде. Через 10 хвилин обстріл. Примітили хлопці його, потім за барки – а в нього папірчик і коректировка. Він у радянський час був корегувальником. Хлопці його до стіни – і розстріляли.

     21-го ввечері сусід каже: «У мене є технічна вода в бочці, можна помитися». Ми такі щасливі. На вулиці +30, а ми бронежилети давно не знімали. Спітнілі. Думаю, піду помиюся. Помився, заходжу до себе у двір – і починається мінометний обстріл. Я бронік одягнув, думаю, зайду в будинок, візьму автомат, каску. Я навіть не чув свою міну. Кажуть, що свою міну не чуєш. За шість метрів від мене «стодвадцятка», або «Нона», теж 120 міліметрів, прилетіла. Тільки пам’ятаю, що я летів, впав, кругом дим, пекельний біль. На мій крик прибігли хлопці.  Валєрка, мій дружбан, джгут не шукав, зняв з себе бандану. В мене артетія була перебита на лівій нозі, він перетягнув. а туди, де вони сиділи, коли мене поранило, прилетіла міна. Якщо б мене не поранило, вбило би їх. Потім в інкасаторську машину мене посадили. Ми у «сєпара» забрали «приватбанківську» інкасаторську машину. Вона з автомата не прострілюється.

 --- Я по телебаченню якось сказав, що за чотири дні до нас можна було дійти пішки. Просто нам допомогати ніхто не хотів. Навпаки, з під Іловайська вивели війська, щоб нас там закрити. Якби ми взяли Іловайськ, то ми б закінчили війну. Іловайськ – це єдина залізна дорога на Донецьк з Росії. Поїздами туди поставляється зброя і продукти. Взяли б Іловайськ, Донецьк би через пару місяців здався сам.

     Росіяни самі говорили нашим хлопцям, які були в полоні, що вони вже стояли на найголовніших висотах і 4 дні чекали нашого виходу. Там був тупий розстріл.

     Мого «Кейна» там вбили. Класний був хлопець з мого підрозділу.  

     Іншого, позивний «Контра» еж друг мій), поховали з почестями на Південному цвинтарі у Києві. Також його впізнали по ДНК.

     А ще одного, Вадіка, знайшла Організація «Червоний Хрест». У нього жетон був,  по ньому знайшли останки, обгризені собаками. Поховали в Житомирі, з почестями. Всі вони наші герої, яких не хоче визнавати зрадницька влада.

 

У нас війна, але  її називають АТО. Чому мобілізація іде на АТО? Цим же СБУ має займатися.  По закону повинен бути воєнний стан. Відбувається якесь махлювання.

А котел потрібний був для знищення  добровольців.  Туди був вхід, виходу не було. Хто туди воювати йшов, хто на допомогу. Пропускали всіх але виходу звідти не було. Наших добровольців вище керівництво знало, тому що ми говорили ще тоді, що ми повернемось, і в Києві наведемо порядок – це була причина.

     Ми тоді штурмом брали місто за містом. Після Іловайська ні одне місто, ні одне село не було взяте українською армією. Нас була тисяча, зараз вже більше ста тисяч. Ні одне місто не береться, тому що війна може закінчитися і буде кому наводити лад в країні.

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая