Супроти дул шикован є нарід. Бій барабанів, темні потили`ці. Кривавий зиз, хода, сталевий брід. Скорботна ніч. На всіх. Шизофренія. Тут Єви тінь, червінці красні, гін. Свята вечеря. Хмара промениста. Дванадцятьох зібрався ген загін, кричать ві сні : "О господи, заїсте!" Святий Хома торкається ноги. переклад з німецької Терджимана Киримли

Шибка, з квітками фіранки. У кімнаті гра орґан. На паласі- тінів танки; світло плямами мруга`. Гілля про`менями грає. Пляше скуписько комах. Десь коса травицю крає; став болотистий запа`х. Подих чий бентежить мене? Хутко щурики* летять; десь там в золоті-безмежжі тихо падає листва. Гіля промінь пориває; світ вечірній здичавів. Хтось у двері зазирає на жовтаві килими. Груші пахнуть медом терпким... Треба хвірточку закрить. Голова лихому терпить- білі ваблять ї зірки. переклад з німецької...

Читати далі...

Старі пляци, соня, спека, злива золота, блакить. Молитовники, черниці; замовляють цура-пека. Ба, у кірсі світло-сірій щирі смерті розмалювки- чи парсуни пишні фюрстів. Ось, корони зуби шкірять. Журавель бадійку тягне. Гілки пазурями стали. Діти мріють, діти грають там, де ланцюг куфу тягне. Дівки попід образами* жах фарбований пильнують: переляк, тремтячі губи. Віблять дурників вустами. Дзвін полинув полохливий; чутно стукіт- служать, ходять; поставали скрізь по сходах. В небі десь орґанна...

Читати далі...

. Труд від рук моїх, щоденний щаслив буду ,ся завЕршить. Най у праці не зомлію; не порожні сподівання: стане деревом гіллЯчка, тінню втішить, плід посіє. (переклад з німецької Терджимана).....................................................................

"Кенет", анґлійська народня баляда "Безсердий лорде, ти мертвець. Лілея розцвіла: настав їй раненько кінець, мороз її прибрав. Ти реготав, бив злидарів- у глину трамбував... Ніхто руки не дасть вдові коли мине` ваш фарт. Уходить ніч. Ти п`єш вино. Дивись-но, не пролий: мине життя з похмільним сном, проллються соки всі. У білом вершники примчать- я вірю: час прийде`, загинеш, пане, від меча. Герб Кенета впаде. Вив чорний пес: він знак збагнув невидимий усім: побачив Марґарет...

Читати далі...

..........1 .................................................................. Я мріяв про далекий листопад, моря глибокі і ліси безмежні. Лунали урочисті словеса... Я не збагнув зпросоння ,в чом був сенс їх. . Я мріяв про високий зорепад, неясних хихотань блакитне ехо, німих очей безсилий напввзгляд... Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх. . То листопад, то зорепад надходили, тривали, нескінчені. Відлуння слів, душі таємний знак.... Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх. ...

Читати далі...

Читачу тихо-буколічний, наївний муже доброти, облиш сей том орґіастичний, мелянхолічний. Якщо ти не перейняв у Сатани, немудрого, реторик, облиш! І спроби не чини: назвеш авто`ра навіженим. Якщо проте в безоднях оком був пірнав, люби, читай моє, святе, довірся то`му, хто шукав твого, читацького Едема, крокуй за мной!... Невіркам- неміч! переклад з французської Терджимана Киримли

. Хто манатки нагрібає, хто худобу випасає, хто думками приростає чиї б хати зруйнувать. . Дехто себе тужно мучить, люду каже про болюче, а відтак один, розпучен, здатен силу всіх приспать. . Хтось палаци покидає щоб руїна стала в краї. Жорно зерна затирає- нічим буде засівать. . Дехто нехтує порадой, клято бореться з громадой, люд від грУнтів одриває, виганяє старцювать. . Опоясаний мотузкой вислючок гуляє труско, хоч від жиру і не лусне- здатен травки наскубать...

Читати далі...

Гуляночка і Смерть- дві любоньки-сестриці: здоровим і губатим ушистко до снаги. Два черева в дранті, обидвонькі- дівиці: не знають, що таке вагітність й пологи. Поета-бабія родина ся цурає: до пекла шлях трима нещасний проститут. Віта` могила труп, а люпанар- гультяя. Постіль готова там, де дерева` ростуть. Лежати у землі чи в по`стілі валятись- соромитись одне, солодощі- жахливі. Жива допіро плоть, а тхне як мертва глина. Коли ж приспиш мене, заразо ти Гуляво? О, Смерте, утамуй мирті`в...

Читати далі...

Пан кОролем вважався, здоровую Блоху любив як дітку власну, кажу як на духу. Кравця позвав ледащо: "Поший-но їй сюртук і панталони кращі, ще й обшляґи до рук" Блоху "упакували" в шифони а шовки, хрести та аксельбанти, з відзнакою стрічки, ще й зірку міністерську, здорову як кулак... Набігли браття, сестри: "Нас оберіте! ТАК!" Усіх геть покусали: служницю та жону, ясновельможних панів, і фрау не одну. Не вільно рій чіпати- полюють на людей. А ...

Читати далі...