Ґеорґ Тракль "Прекрасне місто"

Старі пляци, соня, спека,
злива золота, блакить.
Молитовники, черниці;
замовляють цура-пека.

Ба, у кірсі світло-сірій
щирі смерті розмалювки-
чи парсуни пишні фюрстів.
Ось, корони зуби шкірять.

Журавель бадійку тягне.
Гілки пазурями стали.
Діти мріють, діти грають
там, де ланцюг куфу тягне.

Дівки попід образами*
жах фарбований пильнують:
переляк, тремтячі губи.
Віблять дурників вустами.

Дзвін полинув полохливий;
чутно стукіт- служать, ходять;
поставали скрізь по сходах.
В небі десь орґанна злива.

Світлі труби грають, піють.
Крізь листви і гілля пелех
чути сміх жінок веселих.
Мами юні тихо піють.

Підвіконця уквітча`ні;
запашний бузок, живичка;
сріблом блима жалюзичка
там, де в горщиках герані.

переклад з німецької Терджимана Киримли

 * вільний варіант перекладу другого катрену:
Дівки стали коло дурнів:
"Жах як жити з менененом".
Губи кривлячи, щось мелють.
Зачекалися на дурнів.