Мене турбує незупинний Демон,
вирує поруч ніби вітерець,
легені повнить прабажанням темним-
і зпопеляє груди нанівець,

бува, мистецьких уподо`бань ведлє
ся набува жіночих ласих форм,
до уст моїх влива нечисті ме`ди,
мовляв, зілля` від лицарских хвороб,

веде мене подаль у степ від Бога,
жене бранця` небитою дорогой,
де думи сі`рі заюрмились роєм,

кида мені у несміливі очі
брудні бинти з кров'янкою і гноєм
й знаряддя тепле, те, що тіло точить.

переклад з французської Терджимана Киримли

Здається, моя кров у такт струмить,
як у фонтані, плачучи, бринить:
тихенько, чую, жилами мина
(проте шукаю ран, що їх нема),

крізь місто, нищучи ґрунти,
із тротуарів роблячи рови,
тамує жагу кожної істоти,
повсюду геть червону фарбу котить.

Я вимагав оманливого зілля
аби страхіття денне припинити:
слух загострився, очі прояснились,

шукув в любові непривітній хмілю,
але вона для мене- коц гілчастий,
що висскикає кров жорстоко, часто.

переклад з французської Терждимана Киримли

Читачу тихо-буколічний,
наївний муже доброти,
облиш сей том орґіастичний,
мелянхолічний. Якщо ти

не перейняв у Сатани,
немудрого, реторик,
облиш! І спроби не чини:
назвеш авто`ра

навіженим. Якщо проте
в безоднях оком був пірнав,
люби, читай моє, святе,

довірся то`му, хто шукав
твого, читацького Едема,
крокуй за мной!... Невіркам- неміч!

переклад з французської Терджимана Киримли

Гуляночка і Смерть- дві любоньки-сестриці:
здоровим і губатим ушистко до снаги.
Два черева в дранті, обидвонькі- дівиці:
не знають, що таке вагітність й пологи.

Поета-бабія родина ся цурає:
до пекла шлях трима нещасний проститут.
Віта` могила труп, а люпанар- гультяя.
Постіль готова там, де дерева` ростуть.

Лежати у землі чи в по`стілі валятись-
соромитись одне, солодощі- жахливі.
Жива допіро плоть, а тхне як мертва глина.

Коли ж приспиш мене, заразо ти Гуляво?
О, Смерте, утамуй мирті`в твоїх смердіння,
прибульця привітай вуглевим кипарисом.

переклад з французської Терджимана Киримли