Геббельс у 1935-му: "Голодомор був". Навіть нацисти визнали ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

Ще в 1935 році Німеччина визнала Голодомор в Україні - задовго до нападу Гітлера на СРСР, появи "плану Барбаросса" і так званого "вигадування голоду в Україні" міністром пропаганди Третього рейху Йозефом Геббельсом.  У промові Геббельса прямо написано: "Голодомор був". Два роки тому парламентська асамблея ОБСЄ прирівняла два злочинні тоталітарні режими - Гітлера та Сталіна, й закликала відзначати 23 серпня - річницю укладання пакту Молотова-Ріббентропа як день скорботи за жертвами тоталітарних режимів у Європі.

Аналогічно вважали європейці ще 60 років тому. В середині 30-х років у Старому Світі без особливих вагань ставили знак рівності між звірствами Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна. Що на той час викликало обурення ... нацистів, які вважали себе на порядок людянішими за більшовиків.

Від себе!

Чомуж СЬГОДНІ така жадана, така бажана ЕВРОПА не визнає ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ, але тремтить при згадуванні ХОЛОКОСТУ

Йдучи якось містом, зустрів я жахливу картину: 
Дітиська ганяли ногами зчерствілу хлібину. 
І зойкнуло серце, і день став темніше від ночі, 
І рік тридцять третій одразу повстав перед очі,

Де круками чорними смерть невблаганна літала, 
Де в дикому голоді нація горда згасала. 
Не був я, на щастя, у тому страшному горнилі, 
А бачу, немов це зі мною все трапилось нині:

...Жнива в тому році проходили тяжко, з дощами, 
Та все позбирали - старалися днями й ночами. 
Вже повна комора, та йде рознарядка з району: 
- На станцію звозити збіжжя хутчіш до перону!

І що тут подієш - порипують зтиха підводи, 
І - зась до мішка: це зерно "трудовому народу". 
Не видно крізь сльози. Над фірами прапор червоний. 
Прибули... О, жах! - проростає зерно під вагоном!

Зібрати б його, просушити швиденько... Та де там... 
- Геть! Всі за ворота! - Вже колють у спину багнети. ...
А вдома сім'я не діждеться повернення тата - 
Подався синок по стерні колосочки збирати.

Йому вже за десять. Він старший. Він всіх нагодує. 
Як загнаний заєць безсило хлопчина рачкує. 
Вже три колосочки знайшов! Ще би трішки - й до мами. 
...Не бачив, як "гицлі" злетілися враз з нагаями.

Голівонька впала, де жито буяло зелене 
За три колосочки!
                           ...Там люди посадять три клени. 
І виростуть ті, і над полем похилиться віття, 
І поруч хто йтиме, згадає часи лихоліття.

...Я хліб той підняв. Дотулився до нього губами. 
Звичайно, не їв. Розкришив лиш поміж голубами, 
Бо так уявляю - це душі між нами літають 
Тих діток, що й досі свої колосочки шукають.

(На фото - мій брат біля тих самих кленів. с. Чеснівка. Вінниччина)

"Неврожай, що про нього ви читали в основному тексті, не міг би спричинити голодомор, якби більшовики не вивезли з сіл практично все збіжжя та харчі".
Завжди цікаво подивитися на себе очима сусідів. Ось як виглядає згадка про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. у чеському підручнику з історії для 9-го класу:
"Голодомор, що стався на Україні в 1932–33 рр., був жахливим лихом. Кількість жертв, за деякими оцінками, сягнула 7 млн. На Україні панує погляд, що голодомор штучно влаштували більшовики, а низка фахівців вимагає визнати його умисним геноцидом.
Адже неврожай, що про нього ви читали в основному тексті, не міг би спричинити голодомор, якби більшовики не вивезли з сіл практично все збіжжя та харчі.

Сторінка підручника >>>>   ТИСНИ

Вони були їм потрібні для постачання до міст, що розросталися у зв'язку з розбудовою промисловості. В обмін на збіжжя вони також купували за кордоном устатковання та не в останню чергу накопичували велетенські резерви на випадок війни.
Однак зерно через недбале зберігання гнило у сховищах під збройною охороною, тоді як по селах мерли люди, яким військо перешкоджало податися деінде. Окрім того, ухвалено закон про розкрадання державної власності, за яким могли стратити й того, хто підібрав на колгоспному полі кілька колосків.
Становище було таке жахливе, що люди від голоду йшли на людожерство. Влада у відповідь розвішувала оголошення "Їсти мертвих дітей — варварство".
Вихідні дані книжки: Djepis 9 pro zkladn koly Nejnovj djiny. Veronika Vlkov. Vydavatel SPN-pedagogick nakladatelstv, 2009

Місце під пам’ятник Голодомору у столиці США знаходиться неподалік від Капітолію. Проте, якщо уряд України не визначиться із переможцем та не перекаже кошти під спорудження, ділянка пропадеМісце під пам’ятник Голодомору у столиці США знаходиться неподалік від Капітолію. Проте, якщо уряд України не визначиться із переможцем та не перекаже кошти під спорудження, ділянка пропаде
Як можна передати відчуття голоду через посередництво бетону, каміння, металу або скла? І чи можливо взагалі висловити страждання мільйонів людей, умисно приречених на мученицьку смерть, мовою скульптури? Саме це завдання постало перед учасниками конкурсу на пам’ятник Голодомору у Вашингтоні. Додатковий виклик полягає в тому, що цю концепцію необхідно донести до глядача, для якого Україна з її історією – це щось далеке, загадкове і не зовсім зрозуміле. Для того, щоб її збагнути, він буде змушений вирушити у віртуальну мандрівку понад три чверті століття назад у просторі і часі.

Дискусія експертів

Проблеми дизайну пам’ятника Голодомору стали темою громадської дискусії, яка відбулася у приміщенні US-Ukraine Foundation у Вашингтоні під керівництвом президента Фундації Наді Макконелл. У дискусії брали участь Алла Роджерс – художниця, власниця і директор галереї Alla Rogers Gallery – та відомий вашингтонський архітектор та урбаніст професор Роджер Люїс. Професор Люїс – автор щотижневої рубрики про урбаністику у відомій газеті Вашингтон Пост, учасник і керівник численних конкурсів проектів памятників, а також член керівництва Меморіальної Фундації для Peace Corps. Згідно з договором між Сполученими Штатами та Україною, у 2008 році уряд США виділив під пам’ятник Голодомору ділянку землі у центрі міста. Одночасно було визначено дату закінчення терміну для спорудження пам’ятника – 2013 рік.

[ Читати далі ]

Як ви прокоментуєте цю цитату?

Як ви прокоментуєте цю цитату?

Як ви прокоментуєте цю цитату?

Я не бачив цього відео раніше, тому гадаю, хтось також не бачив це фільм. Показані докази як комуністи нищили нації, цілі народи, разом з фашистами шматували Європу. 9 травня для мене не день перемоги, а ще один день пам'яті мільйонів загиблих та закатованих комуністами.

Фільм показаний на державних телеканалах Литві, Латвії, Естонії, України, Білорусі, Польщі, Словенії, США . Не показаний та більш того, заборонений у Росії.

http://video.yandex.ua/users/al-tkachenko2012/view/2?ncrnd=2371

Слов'янська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" вимагає від міської влади встановити пам'ятник жертвам Голодомору – геноциду українського народу 1932-1933 років.


Декілька років тому міська влада встановила малесенький мармуровий камінь з безликим написом "Жертвам голоду в Україні". Це почали видавати за пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років. Характерним є не лише "толерантний" напис на камені та його розмір. Відверто зневажливим є і саме розташування каменю - він знаходиться навпроти велетенської стели "Героям гражданской войни".


"Міська організація ВО "Свобода" вважає це відвертою наругою над пам'яттю жертв Голодомору в Україні 1932 -1933 років. Тисячі мешканців Донеччини загинули під час цієї трагедії, яку організували комуністичні окупанти. І таке масове вбивство називають терміном "голод в Україні", який застосовує і нинішня кремлівська влада, щоб викривити злочинну суть Голодомору. Бо померти від голоду люди можуть і в наш час. Наприклад, від недоїдання. А Голодомор був цілеспрямованою умисною акцією, яка мала на меті знищення української нації.


Окрім того, знущанням над історією є розташування вказаного каменю. Бо ті комуністичні "герої гражданской войни", яким присвячена стела навпроти "пам'ятника жертвам Голоду", почали вбивати українців у 1917 році і продовжили це робити у 1932-1933 роках", - заявила голова Слов'янської міської організації ВО "Свобода" Оксана Нечипоренко.


Слов'янська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" направила Слов'янському міському голові звернення. Свободівці вимагають встановити у місті пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років, який допоможе належно вшанувати постраждалих від цього акту геноциду проти українців.

70 років тому, 6 грудня 1932 року, Рада Народних Комісарів УСРР та ЦККП(б)У прийняли спільну постанову про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлю. За цією постановою два села теперішньої Полтавської області с. Лютеньки Гадяцького району і Кам'яні Потоки Кременчуцького району одні з перших були занесені на республіканську «чорну дошку».

Загалом, цього дня до переліку внесли шість населених пунктів України.

Колгоспам-божникам, що не виконали плану хлібозаготівель, припиняли всяке централізоване продовольче і промислове постачання, призупиняли будь-яку торгівлю продуктами та товарами, кредитування, вимагали повернути уже видані кредити, здійснювали «очищення» колгоспів від «контрреволюційних» елементів. Навколо сіл встановлювалися «загороджувальні» загони, вхід та вихід із села контролювали.

Так, під час Голодомору 32-33 років у с. Лютеньки загинуло, за неповними даними, понад 3 тис. людей, а у с. Кам'яні Потоки - понад 1 тис.

Новини Полтавщини