Актор Мартін Фрімен одружився з своєю "кіношною" дружиною.
http://lovelylife.in.ua/zirky/doktor-i-misis-vatson-zirka-sherloka-odruzhyvsya.html
І тому надзвичайно неприємно вражає, коли, характеризуючи таких акторів відомі журналісти звертають особливу увагу не на ще більш високий рівень філігранної гри, а на… «зайві сантиметри на талії» («чи це не початок ожиріння!», «ми помітили, що він/вона ніби вже не у такій формі» – …та він/вона у найкращої акторської формі, бо здатен передавати такі відтінки почуттів, які більшість не здатна й сприйняти!)
Ті ж самі неприємні відчуття у мене з’явилися, коли почула (за допомогою ТV), як відомі (англомовні) люди обговорюють, чи з’явився живіт у Дензела Вашингтона…бо його ж сприймають насамперед як такого, що створює кіногероїв, які у гарній спортивній формі…І вийшло, що ніби лише це вони помічали, коли дивилися фільми, де грав Дензел Вашингтон!
Щодо більшості кінообразів, створених Дензелом Вашингтоном, то про таких говорять: «це справжній чоловік», «стриманий і не багатослівний», «сильний і вольовий» і т. ін. А такі кіногерої у свідомості американців здебільшого мають бути лише «у гарній спортивній формі» і «без зайвих сантиметрів на талії», бо лише це для представників маскультури найперше «впадає у вічі» і найпершим береться до уваги. Можливо тому про більшість американської кінопродукції також говорять, що це все професійно зроблене, але надзвичайно примітивне не цікаве і пласке?
Але ж там завжди були (і ще є) актори, які, кого б не грали, створювали такі багатошарові складні кінообрази, що можна лише дивуватися (і додавати, що їх потенціал аж ніяк не міг повністю використатися у більшості фільмів, у яких вони змушені були грати).
Саме як такий актор мав би й сприйматися Дензел Вашингтон, щоб справжні «кіногурмани» розглядали численні деталі і акторські знахідки, підкресливши, що своєю працею він збагатив досвід світового кіномистецтва.
Наприклад, як він зіграв у трилері з елементами фантастики (спецслужби робили експерименти, щоб використовувати «двійника» людини) надзвичайно відповідального, лаконічного у жестах навченого опановувати себе і розмовляти з людьми в екстремальних обставинах службовця, який намагається не допустити терористичного акту! Щосекунди там такі події! Ті події, як і поведінку людей, важко передбачити (весь час неприємні сюрпризи, а люди здійснюють дурні вчинки і гальмують ними так необхідну швидкість дій), і вони сприймаються й усвідомлюються його героєм, як живою людиною (але це можна помітити лише у якусь частку секунду, лише уважно вдивляючись в очі!), потім мовчки здійснюється аналіз тієї жахливої ситуації й пошук оптимальних варіантів виходу з безвихідної ситуації (і все це – в очах!), намагання заспокоїти і захистити тих, кого має захистити герой, хоч як там йому самі жертви (чи потенційні жертви) у цьому заважають, робить і говорить лише необхідне, опановуючи своє хвилювання, яке нікому не показує (але все це, всю цю приховану надзвичайну розумову і емоційну активність ми бачимо, уважно вдивляючись в очі! А це ж найвищий пілотаж для акторів!!!)
Тому, коли бачиш такі прояви надзвичайного таланту і професіоналізму, просто вражаєшся: а про що це вони всі говорять? Вони ж теж бачили цей фільм, цю філігранну акторську гру, цей вир почуттів і думок у очах актора?! І після цього …з сантиметром і вимірювати талію?!!! Якщо такий підхід є панівним, то… Америка просто не заслуговує на ТАКИХ акторів! _____________________________________________Опитування
Коли Ви бачите у фільмі кіногероя (чи кіногероїню), що для Вас є найважливішим?