Женская красота (язычество Руси)
- 11.08.11, 19:45
Она - краса...
Юлия Балахонова
Остальные работы фотографа смотрите в его альбомах: http://fotki.yandex.ru/users/koziuck-vladimir/albums/
источник: http://www.perunica.ru
Острів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, унікальність якого –у рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії...
Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, ширина, в середньому, 2,5 км, загальна площа – 2360 га, відстань від Києва до Запоріжжя – 568 км.) складають граніти і гнейси, яким близько двох мільярдів років. Природна унікальність Хортиці в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України.Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав Ігоревич – одна з найяскравіших постатей давньої історії України. Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський, ІванСулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у часи Визвольної війни у 1648–1654 рр.
Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення Х–ХІV ст., а окремі знахідки ( зброя, кераміка ) свідчать про те, що коріння цього унікального об’єкта сягає глибше на кілька століть( !!! ). У п’яти досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів тогочасної української держави.Сьогодні завершилося будівництво історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”, яке розпочалося у 2004 р. на свято Покрови, у День українського козацтва.
Комплекс „Скіфський стан” нараховує одинадцять курганів – „живих”, реконструйованих та стилізованих. Кургани (найстаріший із них споруджений представниками культур доби бронзи у ІІІ тисячолітті до н.е., а наймолодший – скіфами у ІІІ ст. до н.е.) розташовувалися кількома групами на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж Хортиці її серединною, підвищеною частиною. Сьогодні на курганах установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх селах і привезені на Хортицю.У Музеї історії запорозького козацтва, відкритому на території заповідника у 1983 р., зібрано понад 30 тис. експонатів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ ст. н. е. Експозицію доповнюють чотири діорами. Переважна більшість експонатів знайдена саме на Хортиці.Це – кам’яні знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба, який був зрубаний кілька тисячоліть тому і стільки ж пролежав на Дніпровському дні.
Улітку 1843 р. 29-річний Тарас Шевченко, подорожуючи Україною, побував іна Хортиці. У травні 2005 р. з допомогою краєзнавців визначено маршрут, яким ходив по Хортиці поет, та оздоблено його сімома гранітними брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря.
Музей. Адреса: 69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця. Тел.: (0612) 52-73-17, (0612) 52-51-88. Час роботи: з 10:00 до 17:00, Пн – вихідний.
Выживший в столкновении с пограничниками РФ рыбак утверждает, что россияне по украинцам стреляли.
Скандал с трагически погибшими рыбаками из Донбасса набирает обороты — российские силовики отказываются отпустить на родину Александра Федоровича, единственного выжившего из пяти украинских рыбаков, столкнувшихся в Азовском море с пограничниками РФ.
Об этом «Вестям» сообщила Марина Николаева, гражданская жена Александра.
Прежде всего супруга пострадавшего жалуется, что после приезда в Ейск с братом погибшего Дмитрия Дарагана Романом (он ездил туда на опознание тела), ей вообще все отказывались говорить, где именно находится ее муж. Сначала она получила информацию о том, что муж находится в военном госпитале, но в итоге после долгих метаний Марина нашла супруга в центральной районной больнице. Там, по ее словам, с ней также никто не хотел разговаривать, мотивируя это тем, что, мол, Александр — преступник.
«Мне категорически отказываются выдать мужа, — пожаловалась «Вестям» Марина. — На мой взгляд, там лечение некомпетентное, а операцию вообще делал пьяный врач, потому первую операцию сделали неправильно. И только когда приехал врач из Краснодара, и Сашу прооперировали повторно, он стал чувствовать себя лучше. При этом они собираются избрать ему мерой пресечения арест! А у Саши левое легкое пробито четырьмя ребрами, к тому же зашита голова в нескольких местах!»
Со слов Марины, Александра Федоровича, который находится в больнице города Ейска, на данный момент обвиняют по части третьей ст. 256 УК РФ — «Незаконная добыча (вылов) водных биологических ресурсов, совершенная лицом с использованием своего служебного положения либо группой лиц по предварительному сговору или организованной группой». По этой статье рыбак из Донбасса может сесть в российскую тюрьму на два года. «Ему предъявляют обвинения, которые он отказывается подписывать, — говорит Марина. — Сейчас я наняла российского адвоката, потому что моему представителю, которого я повезла с собой, сказали, что ему надо получать спецразрешение на защиту Александра. Оказалось, что это — «липа», никакого специального разрешения получать не надо было, но к этому времени я уже заплатила российскому адвокату $ 650».
Марине Николаевой вторит и сын Александра — 23-летний тезка своего отца. По словам Александра Федоровича-младшего, операцию его отцу делали под местным наркозом, а допрашивать его начали прямо на операционном столе. «Он находится в палате, которая похожа на следственный изолятор — это комната метр семьдесят на два сорок», — рассказал «Вестям» Александр Федорович. Жена Александра, Марина, к этим словам добавила, что ей в больнице категорически отказываются показать медицинскую карту, а врачи не хотят с ней общаться, давать хоть какую-то информацию о состоянии здоровья мужа. И подтвердила, что донбасский пациент жалуется на условия, которые оставляют желать лучшего.
Марина цитирует своего мужа: «Я не понимал даже, что нахожусь в воде, — пересказывает нам Марина слова Александра. — Открываю глаза и вижу Бойко. Я его — за волосы, а он уходит на дно. Мы были в костюмах, костюмы набрали воду, я его тащу наверх, а штаны от костюма меня начали тянуть вниз. Я отстегнулся, а Юра выскользнул и ушел в воду».
Марина передает «Вестям» слова Александра Федоровича о том, что по нашим рыбакам российские пограничники открыли огонь без предупреждения. «Сами пограничники говорят, что произвели три выстрела в воздух, но Саша мне рассказал, что по ним стреляли автоматными очередями», — говорит жена Александра.
Кроме того, супруга рыбака говорит, что после того как его вытащили из воды, и он рассказал, что с ним были еще четыре человека, пограничники не стали предпринимать никаких мер для их поиска, ждали вызванных спасателей, на которых и взвалили поиски утопающих. Именно это, по мнению мужа Марины, стало причиной гибели остальных рыбаков, которых можно было еще спасти.
Она обращает наше внимание еще на один нюанс: «В Ростове-на-Дону я встречалась с нашим консулом и поинтересовалась, в скольких милях от нашего берега они находились. Мне ответили — 9 миль, а это — нейтральные воды».
Комментируя ее слова, наши источники в Донецком погранотряде сообщили, что на Азовском море, в отличие от Черного, вообще нет нейтральных вод, поскольку границы не демаркированы, и нарушением таковых фактически считается причаливание судна уже к самому берегу. То есть нарушения границ со стороны рыбаков опять-таки не было. В то же время, по словам пограничников, любое судно обязано отреагировать на требование пограничного катера остановиться и предъявить документы.
Ранее российские пограничники заявили, что лодка украинцев сама перевернулась. Они предпринимали много попыток связаться с нарушителями границы, но тщетно. В итоге было принято решение сблизиться с лодкой и ее осмотреть. Но нарушители совершили опасный маневр и перевернулись, одного из членов экипажа пограничники подняли на борт.
"ОБКОМ"
Павло Берест
7 вересня Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення 810-річчя з дня народження першого короля Русі-України Данила Галицького». За це рішення проголосувало 263 із 344 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Як повідомляється, 2011 року виповнюється 810 років від дня народження Данила Галицького – князя Галицько-Волинського, великого князя Київського, «першого короля Русі-України» (з 1253 року) |
Тішить, що депутати цікавляться не лише сьогоденням і майбутнім Української держави, а й цінують і пам’ятають її славне минуле. Шкода, що пам’ятають вони не всю історію, а окремі частини.
Адже за всієї поваги до видатного і славетного короля Руського королівства Данила, варто зауважити, що він не був першим князем Русі-України, якого коронував Папа Римський.
Перший король Русі-України був коронований на 180 років раніше Данила й звали його Ярополк Ізяславович. До речі, ще один цікавий факт – майже одразу після смерті його було канонізовано православною церквою.
Хто такі «королі»
Після розпаду Ойкумени (Римської імперії), що своїми кордонами простиралася від Атлантичного океану до берегів Чорного моря та Карпатських гір, й від острова Великобританія до Египту та Близького Сходу, на теренах Європи розпочинається процес становлення національних держав. Хоча юридично до кінця VIII століття главою державних утворень продовжував вважатися римський імператор (візантійський базилевс), дедалі більше реальної влади мали у своїх руках місцеві племінні вожді, що носили титул dux (герцог або князь). Поступово вплив Візантії на європейську політику зійшов до мінімуму, а з часів правління Карла Великого (768–814 рр.) відбувається renovacio imperii («відродження імперії»). 25 грудня 800 року в Римі Папа Лев III коронував Карла імператорською короною, із цього часу саме Папа Римський мав виключне право надавати монархам титул rex. У слов’янській традиції він звучав як «король» – від імені першого коронованого Папою Римським монарха – Карла Великого.
Карл I з Папами Римськими Геласієм І та Григорієм І
Титул «король» мав значно більшу вагу та значення в міждержавних відносинах, ніж «князь», «герцог» та інші, адже підтверджував не лише суверенний статус його володаря як найвищого представника влади в країні, а й був символом «помазаника Божого», що освячувався вищою владою християнської церкви.
Із занепадом Каролінгської імперії у ІX столітті утворюються французькі, італійські та германські королівські держави. Володарі більшості європейських країн також прагнули отримати від Папи Римського титул суверенного монарха – rex .
В XI сторіччі у Східній Європі виникають три нові християнські королівства – Польща, Чехія та Угорщина. Так, починаючи з 955-го, серед угорців поширювалося християнство. На знак подяки за це Папа Римський Сильвестр ІІ прислав угорському князю Іштвану І королівську корону, й на Різдво 1000 року його було урочисто короновано. За деякий час, 1025 року, польському князю Болеславу І також було надано титул короля. За князя Бретислава І Чехія стала васалом Священної Римської імперії, а 1086-го його син Вратислав ІІ був коронований у Празі Трирським епископом Едильбертом.
Отже, всі три західні сусіди Київської Русі стали королівствами, й проводячи політику експансії (особливо Угорщина та Польща), спирались не лише на військову силу, а й на титул «Богообраного володаря». Беручи активну участь у міжнародних європейських справах, Великі Князі Київські не могли пройти повз цю державно-політичну тенденцію та долучились до здобуття королівського титулу для себе.
Перші королі України-Русі
Святий Благовірний князь Ярополк був третім сином Великого Князя Київського Ізяслава Ярославичата і княжни Гертруди, сестри польського короля Казимира І.
1054 року після смерті Ярослава Мудрого Великим Князем Київським став його син Ізяслав Ярославович. Він намагався продовжувати політику батька, за його княжіння була прийнята «Правда Ярославичів» – перша кодифікація руського права, яка дійшла до нас. Проте Великий Князь мав проблеми з міщанами та печерськими монахами. Через загострення міжусобиць за Київський престол та повстання киян Ізяслав разом з синами мусив залишити столицю. Утікачі звернулись по допомогу до польського короля Болеслава II Сміливого (родича Гертруди). 1069 року вони здійснили спільний похід на Київ, проте протримався на Великокняжому престолі Ізяслав недовго. 1073 року Київ було взято його братами Святославом та Всеволодом, з якими пізніше Болеслав уклав союз проти чехів.
Залишившись без підтримки польського короля, Ізяслав вирішив звернутися по допомогу до Імператора Священної Римської імперії Генріха ІV, а згодом відправив посольство на чолі з Ярополком до Папи Римського Григорія VII.Переговори з Папою були вдалими, й обидва князі були проголошені королями Русі. 17 квітня 1075 року Папа Григорій видав буллу, на початку якої мовилось: «Дмитру (ім’я надане при хрещені Ізяславу), королю руському, і королеві, дружині його… Ваш син під час відвідування Апостольського престолу хотів отримати королівство як дар святого Петра з наших рук… Ми зійшли до його прохань і прагнень, оскільки вони здалися справедливими, і, крім того, з огляду на вашу згоду передали йому управління вашим королівством як частиною володінь святого Петра».
"Христос коронує Ярополка та Гертруду". Ілюстрація з книги "Трірський псалтир" (1078—1087 рр.).
Отже, Папа коронував у Римі короною Ярополка Ізяславовичаі надав йому лен Святого престолу на Руське Королівство. В той же час Ізяслав, який не прибував до Риму, визнавався королем Русі, як Папою Римським, так і імператором Священної Римської імперії. 20 квітня 1075 року Григорій VII написав буллу до польського короля Болеслава Хороброго, в якій «увіщував повернути руському королю все те, що було забрано», а також надати допомогу.
1077 року, після смерті Київського князя Святослава, за допомогою польських військ, королі Русі Ізяслав та Ярополк повернулися до Києва. Але в жовтні 1078-го Ізяслав загинув у битві на Нежатиній ниві під Черніговом. Ця битва та загибель Ізяслава згадуються у «Слові о полку Ігоревім». Похований був у Десятинній церкві.
Проте влада в Києві перейшла не до коронованого короля Ярополка, а до брата Ізяслава – Всеволода. Ярополк кілька разів намагався здобути батьківський престол, але безуспішно. 22 листопада 1086 року під час походу на Волині його було підступно вбито найнятим дружинником. Тіло новомученика перевезли до Києва, його зустрічали Великий Князь Всеволод Ярославовичі митрополит Київський та всієї Русі Іван ІІіз собором духовенства. Майже одразу після смерті Ярополк був канонізований Руською (Українською) православною церквою.
Королівство Руське
Другу (більш вдалу) спробу утвердження на Русі-Україні королівської влади здійснив Данило Галицький, якого більшість депутатів вважають першим королем. Перемовини між Папою Римським та Великим Князем Київським та князем Галицьким Данилом розпочались ще 1246 року з місії кардинала Плано де Карпіні на Русь. Однак лише 1253 року папський легат Опізо урочисто коронував Данила Галицького на короля Руського.
Після цього всі правителі Галицько-Волинської держави ( в європейських джерелах того часу – Королівства Русі), носили титул «король». Після згасання гілки Романовичів та загибелі останнього наслідного короля Володимира Львовича трон і титул переходить до представника династії П’ястів – Юрія ІІ Болеслава. З його правління починається боротьба за землі України-Русі між Великим князівством Литовським, Угорщиною та Польщею. Титул «король Русі» свого часу носили різні монархи цих трьох держав.
Лев Данилович - король Русі
Починаючи від святої королеви Ядвіги, яку ще називають «матір’ю трьох народів» – польського, руського (українського) та литовського, права суверена королівства Русі переходить до польських королів. Король Русі, володар і спадкоємець Русі, Великий князь Руський – такі титули мали глави Польського королівства, а згодом Речі Посполитої аж до 1772 року.
Після розділів Польщі та входження західноукаїнських земель до Австрійської імперії правонаступником Руського королівства стало Королівство Галичини та Володимерії (Лодомерії), що було утворене 1772року як нова адміністративна одиниця розширеної держави. Відтоді й до сьогодні спадкоємці імператорів Австро-Угорської імперії в своєму титулі мають також й титул «король Галичини та Володимерії».
Отака історія. А найцікавіше в цій історії те, що інформацію про перших королів Русі можна прочитати і на сайті «Українці у світі» – потрібному та корисному проекті ВО «За Помісну Україну!», який курує народний депутат України Петро Андрійович Ющенко. Той самий депутат, який і підготував проектта вніс на розгляд парламенту постанову «Про відзначення 810-річчя з дня народження першого короля Русі-України Данила Галицького». Мабуть, крім заснування цікавих і потрібних проектів, варто ще й користуватися їхніми плодами. А то й будемо надалі святкувати то, не знаю що…
В незапамятные времена, на рубеже IV века, на берегу широкого Днеправозникла крепость, ставшая пригородом древнего Киева. Крепость эту назвали неславянским словом Самбатас, что означало «строитель».
Киевская крепость — Самбатас
Название и значение слова «Самбатас», которое звучит не по-славянски, исследователи старались вывести из разных языков. Существует более десяти различных версий этого слова. В переводе с германских языков «самбатас» обозначает «сбор лодок» или «сбор кораблей» (sam — сбор, botas — корабли). Таким образом, напрашивается вывод, что крепость Самбатас была основана каким-то германским народом, который таким образом оставил память о себе на славянской земле. Но каким и когда — не известно.