Ой чий то кінь стоїть що сива гривонька
Українська народна пісня караоке
Слова і музика: народні
Виконує : Гурт, квартет Явір
Скачати і слухати українські пісні на сайті Українська пісня https://www.pisny.net/
Текст пісні
Ой, чий то кінь стоїть, Що сива гривонька.
Сподобалась мені, Сподобалась мені
Тая дівчинонька.
Сподобалась мені, Сподобалась мені
Тая дівчинонька.
Не так та дівчина, Як біле личенько.
Подай же дівчино, Подай же гарная
На коня рученьку.
Подай же дівчино, Подай же гарная
На коня рученьку.
Дівчина підійшла, Рученьку подала.
Ой, краще б я була, Ой, краще б я була
Кохання не знала.
Ой, краще б я була, Ой, краще б я була
Кохання не знала.
Кохання-кохання З вечора до рання.
Як сонечко зійде, Як сонечко зійде
Кохання відійде.
Як сонечко зійде
Пісню "Ой у полі криниченька" виконує Сичевський Борис Павлович, завідувач сектора культурно-освітньої роботи та організації дозвілля у Козятинському будинку культури.
Сичевський Борис у сфері культури почав працювати в 1979 році. У 1985-1987 роках, працював художнім керівником і керував вокальним жіночим ансамблем української пісні при залізничній лікарні в місті Козятин. У 1987році, створив чоловічий вокальний ансамбль при комбікормовому заводі.
У 1984 році. Сичевський був призначений на посаду директора Козятинського районного Будинку культури а з 1990 року став керівником вокального жіночого ансамблю Будинку культури села Сигнал. Він сам гарно співає українські пісні, пісні у його виконанні відомі далеко за межами Козятинщини, які записані на компакт-дисках під назвами: «Козятинські козаки», «Весілля в Козятині» та інші.
У 1998 році,невеличка група музикантів вирішили записати свої пісні в альбом. Вони створили студією "Експрес" і записали альбом з весільними піснями. Тоді і була для цих записів придумана назва "гурт Експрес".
Насправді пісні виконували люди які співали в різних музичних колективах. У першому альбомі вокальні партії виконував Володимир Іжицький. З випуском нових альбомів склад солістів збільшувався і до запису пісень приєднувались інші виконавці: Борис Сичевський, Максим Кучер, Тетяна Костюк-Августинович, Леонід Святюк, Вадим Свінціцький, Юрій Гаврилюк, В'ячеслав Кукоба, Інна Книжник. Всі партії труби виконував Валентин Терновий. З моменту виходу першого альбому гурти Сичевський і Іжицький працювали в різних колективах.
Ми вважаємо що пісня «При долині кущ калини» має українське походження. Якщо аналізувати цю пісню, то вона дуже подібна до українських пісень. Калина це символ життя, здоров'я, благополуччя. У нас з калиною поєднують красу дівчини. Кажуть: розцвіла дівка як калина. Калина це також символ свободи, в гімні Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина» співають:
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася,
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну розвеселимо
Насправді вірш до пісні «При долині кущ калини» написала росіянка Матрона Смірнова у 1979 році.
Над полями ветер бродит.
Песню теплую поет.
При долине на свободе,
Куст калиновый цветет.
Ветер вьется над долиной.
В речке плещется вода:
- Ты скажи, скажи, калина,
Как попала ты сюда?
- В рощу прошлого весною
Бравый парень прискакал.
Любовался долго мною.
А потом с собою взял.
Обещал меня, калину,
Посадить в своем саду
- Не довез до дома, кинул.
Верно, думал - пропаду.
Я за землю ухватилась,
Встала на наги сваи,
Навсегда здесь поселилась,
Здесь река и, соловьи…
Ты меня, голубчик-ветер,
Не считай за сироту.
Надо мною солнце светит,
Я по- прежнему цвету.
Анатолій Пащенко, написав музику до вірша пані Матрони, хто перекладав і редектував текст вірша точно не знаю. Завдяки пану Анатолію, пісню на початку дев'яностих років вперше виконав гурт Краяни і вона поширилась в народі. Пісня вразила українців, так як калина це наш український символ і стала популярною в народі. Пісня розповідає про дівчину, яка пережила невдале кохання, не дивлячись на розлучення дівчина змогла вижити і як калина розцвісти.
Після довголітньої війни Наддніпрянської Української Народної Республіки, проти більшовицької Росії, та довготривалої боротьби Західної Української Народної Республіки, проти румунських, польських та чехословацьких інтервентів. Український народ зрозумів, що тільки спільним зусиллям можна здолати окупантів і 22 січня 1919 року у місті Києві на Софійському майдані, було проголошено Акт Злуки.
Дві незалежні держави, цим універсалом на весь світ оголосили, про створення єдиної незалежної «Української Народної Республіки». Та не судилося у ті роки збутися мрії народу України, збудувати свою державу. Під тиском московських більшовицьких військ Українська Народна Республіка не встояла і була розділена між чотирма країнами, Польщею, Чехословаччиною, Румунією і Росією.
За Сен-Жерменським договором, який був підписаний 10 вересня 1919 року, та Тріанонським мирним договором, який підписали країни Антанти 4 червня 1920 року, Словаччина та Закарпатська Україна після ліквідації Австро - Угороської Імперії повинні були входити в склад Чехії. Закарпатська Україна від міста Ужгорода до міста Рахова за цими угодами переходило у склад Чехословаччини і отримувало там автономію під назвою Карпатська Русь.
На жаль, обіцянки автономії залишились лиш на папері і не були виконанні. На протязі всієї окупації чехами Карпатської Русі, русини боролись за свій суверенітет і вимагали автономію.
29 травня 1938 року Русинська Народна Рада в столиці Карпатської Русі у місті Ужгороді, поставила вимогу до уряду Чехословаччини, про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору. У цьому 1938 році, територіальні претензії Чехословаччині висунула Німеччина, яка вимагала повернути Судети. Польща і Королівство Угорщина також висунула чехам територіальні претензії.
Знаходячись в складному політичному становищі і балансуючи між війною і миром, чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. Празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської Русі, внаслідок чого Чехословаччина перетворилася на федеративну державу, чехів, словаків і карпатських русинів.
11 жовтня 1938 року Підкарпатська Русь отримала автономію у складі Чехословацької республіки, а вже 26 жовтня 1938 року уряд Підкарпатської Русі очолив Августин Волошин, після чого автономія була перейменована у Карпатську Україну.
2 листопада 1938 року Королівство Угорщина під патронатом Німеччини та Італії виграло арбітраж у Відні. За рішенням Віденського арбітражу Чехословаччина повинна була звільнити землі на яких проживали угорці. За цим рішенням Карпатська Україна втратила частину своїх земель разом зі столицею Карпатської України містом Ужгород. Місто Ужгород опинилися в Угорщині і уряд автономної республіки був змушений шукати нову столицю, цією столицею стало місто Хуст.
Відчуваючи загрозу військового вторгнення, 9 листопада 1938 року в Карпатській Україні була створена народна самооборона. Організація під назвою Карпатська Січ у випадку агресії повинна була захистити край від ворогів, але на жаль ця військова організація не була спроможною якісно протидіяти регулярним військам.
6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословацьку республіку, окупувавши Богемію і Моравію , та давши дозвіл, на окупацію Королівством Угорщина Карпатської України.
В ніч з 13 на 14 березня 1939 року, угорські війська за підтримкою Третього Рейху розпочала війну проти Карпатської України. Прем'єр Міністр Августин Волошин віддав наказ видати всю резервну зброю Карпатській Січі і боронити країну. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами ворога по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш.
15 березня 1939 року Сойм республіки проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.
На жаль, не судилося молодій республіці збутися, шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі : «Коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь».
Про ці тяжкі і трагічні сторінки нашої історії оспівують у пісня «Понад Хустом ворон кряче». Карпатська Січ воювала як могла , бої за незалежність Карпатської Русі відбувались аж до кінця травня 1939 року.
