Одним з найбільш цікавих документів цієї епохи (18 ст.) Є проект перенесення Запорозької Січі ... до Франції. Проект цей, який в дійсності був далеко не таким ірреальним, як це тепер може здатися, був запропонований Григорієм Орликом, офіцером французької служби і сином Гетьмана Орлика - спадкоємця Мазепи. Він полягав у тому, щоб влаштувати козачі поселення на Рейні, на кордоні між Францією і німецькими княжествами, і таким чином не тільки забезпечити з цього боку кордон, але, одночасно, забезпечити французьку армію легкою кавалерією, яка могла б змагатися з австрійськими гусарами, які застосовували майже козацькі методи бою. В 1735 році проект цей був прийнятий одноголосно Вищою Військовою Радою під головуванням знаменитого маршала Бель Іля. Були негайно асигновані відповідні фонди і Орлику було доручено розробити детальний план перевезення козаків, їх розселення, постачання і т. П. Все це було вже готове, коли з'явилася несподівана перешкода в лиці категоричної опозиції турецького уряду. Туреччина не захотіла випускати з рук такого великого козиря в грі з Москвою і, незважаючи на подання Франції, категорично відмовилася відпустити козаків, не бажаючи в той же час робити щось рішуче, щоб залучити їх на свою сторону. Ця політика, заснована на підкупі і палацових інтригах, керованих з Петербурга, скоро показала свої результати. Туреччина була розгромлена, а Січ виявилася не на Рейні, а "за Указом" на Кубані. Закінчуючи цю епоху, було б несправедливим не згадати про цікавий документ, підписаний самим королем Людовиком XV-м, а саме про шлюбний контракт вищезгаданого Григорія Орлика, який одружився у Версалі на маркізі де Дентевіль, представниці одного з кращих родів Франції, і де він іменується : "Син Високомогущественного Пана графа Пилипа Орлика, Вождя Козацької Нації". (М. Єреміїв) «Вільне козацтво-Вольноє козацтво» № 104, 1932 р.)