Хотілося б поділитися роздумами.Я особисто не розумію людей, які ображаються на свою долю , тому що добра доля нам дається від Господа, коли ми з Ним мирно живем.Але коли людина(навіть в плані вибору супутника життя) сама наломає дров , а потім жаліється, що всі і все винні в її проблемах,це не зовсім розумна людина.Що я маю на увазі-все в наших руках .Існують закони пироди:якщо ми падаєм-ми летимо на землю, а не на небо, як би ми в це не хотіли не вірити ,від цього абсолютно нічого не зміниться.Так само і в духовному житті-як я готуюсь до вступу в подружнє життя-намагаюсь вести з Божою допомогою нормальне молодіжне життя, не приворожую до себе хлопців (дівчат).Чому?Ти що якась ненормальна, Наташка?-поцікавитесь ви.Абсолютно, ні. Просто це питання я вирішую з своїм Батьком-Отцем Небесним.Він набагато краще розуміє, хто мені потрібен, ніж навіть я .Уявіть собі картину:Любите уявляти?Я систематично молюсь Живому Богу  і прошу у Нього супутника життя, який би мене розумів, а я його.,щоби у нас було єднання на 3 рівнях:духовне(спільні духовні цінності,погляди,наміри),душевному(дружні стосунки:різні проблемки довіряють половинці, а не комусь на стороні),тілесні(всього себе віддати для задоволення інтимних потреб одне одного) .Мій майбутній теж систематично молиться, щоб Бог послав йому дружину, таку яка його доповнить. І тут Господь, по Своїй великій милості, якимось чином нас знайомить , або ж ми давно знайомі, а приходить розуміння-це твоя половинка.Бери і дякуй Творцеві!!!!!!Ви скажете, що це  гарна казочка.А я скажу, що не казочка, тому що бачу виконання цієї історії в житті своїх друзів,уже"женатиків"і черговий раз переконуюсь, що це не казочка ,а реальність життя!!!!!Бажання мого серця, щоб багато молодих людей довіряло свою долю не своїм очам(після кількох ночей це проходить,іноді приходить ненависть) ,не порадам друзів, знайомих,ще чогось, а в руки Всемогутнього.Повірте, Він НІКОЛИ НЕ ПІДВОДИВ І ВАС НЕ ПІДВЕДЕ, БУДЬТЕ ПЕВНІ!!!!

(Малюнок Віктора Крижанівського)

Богиня людської Долі (Стріча або Стреча), що веде людину від народження до смерті. Ще її називають Пряхою, бо пряде вона нитку життя, наскільки довгою вона буде, настільки довго людині жити.

Вона, як і Макоша,  є втіленням Матері Лади.

Вона має Віду (знання) про все, що було , є і буде з кожною людиною. Доля визначає,  чого потрібно навчатися людській душі, яка у чегровий раз повертається на Землю,  відповідає за вікові ініціації людини, вибір нею життєвого шляху. З нею в народі пов*язували бачення майбутнього, можливість його покращити.

Саме в день Долі дівчата влаштовували найголовніші ворожіння. Вважалося, що саме в ніч напередодні свята Долі (24 листопада) за зовсім простими прикметами можна дізнатися про судженого , про те, як складеться життя найближчі кілька років, про те, як оминути лиху долю. Доля, як і Рід, відповідає за родинні стосунки, зв*язки між поколіннями.  Окрім як ткати нитку життя конкретної людини, вона ще пряде павутиння роду, забезпечує нове народження померлих родичів в душах онуків. Пізніше в християнські часи, Долю стали визнавати суто жіночою Богинею, котра опікується нелегкою жіночою долею.

В народі побутувало безліч застережень жінкам від чого варто утримуватися в день Долі - у п*ятницю. Було заборонено робити звичну хатню роботу, прати, виносити сміття (бо можна було винести, викинути Долю).

Доля - парне божество, її парою є Недоля, що має своїми супутниками лихих духів: Злидні, Хвороби, Нещастя, які пиходять до людини, якщо вона нехтує законами Праві (Права).

Необхідним атрибутом Долі є прядка та веретено. Днем Долі є п*ятниця, свято Долі святкують 24 листопада. А ще святом Долі вважається Стрітення, бо Долю ще називають Стріча або Стреча. Дівчата готують кашу і  в горщику виносять за поріг, закликаючи: "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!"   1-2 лютого відбувається Стрітення - зима зустрічається з Весною. У цей день співають пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання. "Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу". Молитва-славлення: Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі помолюсь. Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї волі. Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові зростають, добро та щастя в сім'ю прибувають. Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить. Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою. Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю. Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір'я моє зазивати. (за  Галиною Лозко; календар Рідної Православної Віри) ще стаття на цю тему на нашому порталі : http://blog.i.ua/user/515/358879/   

 

Ты лети с дороги птица Зверь с дороги уходи Видишь,женщина там мчится

Все сметая на пути. Утром дочку надо в ясли

Сына в школу отвести Сесть,запыхавшись,в автобус

Ждет работа впереди Эх,недаром говорится,

Наша женщина-краса На себя она взвалила Все четыре колеса.

День,в поту вся,проработав, Мчится женушка домой. Прет она из магазина

Сумки,полные едой. Дома ужин срочно варит

Шьет,стирает,моет пол В это время,муж усталый

В телевизор зрит футбол Грузим ящики с картошкой

Мы в колхозе иногда От работы кони дохнут,

А вот бабы-никогда! Полюбуйтесь,как красива, Выпирая грудь вперед

Наша женщина с дружиной

Хулиганов бить идет Есть ещё одна забота За собою последить В парикмахерскую сбегать Чтобы космы уложить.

И от этой всей житухи Так бывает иногда То как зверь она завоет,

То заплачет,как дитя.

Эх,ты доля,наша бабья Ни к чему наша краса Пропадай моя телега Все четыре колеса!!!

---

Іти крізь безліччя доріг,

Не дивлячись в пітьму,

Півшляху поки зміг...

А далі... чи піду?

---

Шляхи щораз ростуть

У напрямі розтічч...

Канати натягнув

У світі протиріч

---

Снаги витрата сил

І лише слід від крил...

Лиш юності здогАд

І шир стіни стократ...

---

Пробити чи пройти,

Угору чи назад..?

Безкрилість висоти

Здолаю я навряд...

---

І ось перед межі

Стою чи тільки марю?

Долоні враз пусті,

Хоч і вогнем палають

---

Простий наразі знак,

Таке в житті буває...

Я хочу цього? - ТАК!

І знаю і не знаю...

Дві людини дві долі
Два різних шляхи
іноді вони йдуть поряд

а інколи ні

важко того знайти

з ким по дорозі тобі

Ти не моя і я не твій

Різні в нас шляхи

 

 

P.S(як кажуть "якщо воно твоє то твоє" і ні куди не дінеться. Тож не епите себе мосГ товагищичто б у вас все было путем    

Ой, Калита, Калита,

Із чого ти вилита?

Ой, я з жита сповита,

Ой, я Сонцем налита – 

Для красного цвіту

По білому Світу!

Калита – одне із Сонячних свят, пов’язане із “завмиранням” Сонця взимку. В цей вечір та ніч хлопці мають найбільше права – єдиний раз у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають. Свято вгадування чоловічої Долі, молодіжні гулі, де юнаки та дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Усі дівчата печуть Калету – великий корж із діркою посередині або чотирма по боках, оздоблений пташками, зірками, кривульками. Обмащується вона медом, принесеним хлопцями, та обсипається маком – з дівочої складки. Ритуал кусання підвішеної на голубу стрічку Калети, під час якого лунають жарти, сміх, означає прилучення Людини до Бога, очищення, оздоровлення. Кінчається свято тим, що Калети ділять між учасниками дійства. Причому дівкам – задарма, а хлопці – платять дівчатам на стрічки, за те, що Калету місили. Після цього всі сідають за стіл. На братчину готують зокрема узвар, медову воду тощо.


Дійство відбудеться 14 грудня (неділя), початок о 16:00.
Місце проведення: дитячий центр “Червоні вітрила”, вул. Мішина 37А.
Пан Калитинський – Фесун Олексій Васильович.
Пан Коцюбинський – усі по-черзі, хто прийшов Калету кусати  

Підготовчі заняття: 
- 9 грудня (вівторок) о 18:30, вул. Мішина 37А – їхати тролейбусами №№ 8, 9 (с.м. Університет, пл.Л.Толстого), 21, 22 (ст.м.Шулявська).

Довідки по телетону:

8063 748 93 72

Миловида

Поняття «ДОЛЯ» на Україні досить поширене серед інших значимих понять, що свідчить про давність його виникнення та непересічну роль у прадавньому світогляді Наших Предків.

“У всякого своя Доля і свій шлях широкий…” – знайомі ще зі школи рядки. Мабуть не дарма  у “КОБЗАРІ” більшість творів заторкують поняття Долі. Причому це стосується як жіночої долі (“Причинна” тощо), так і чоловічої (“Думка” тощо). Але найбільш повно суть поняття долі розкривається у таких творах Пророка Тараса як “Минають дні, минають ночі…” і, особливо, “Доля”.

Свято ДОЛІ (іноді називають Берегинею) сьогодні, на жаль, невідомо широкому загалу українців. Воно займає не тільки почесне, але, одночасно, і особливе місце серед пошанованих свят на Україні. Швидше всього це свято виникло ще до трипільських часів і органічно вписувалося в систему світоглядних сонячних свят.

До нашого часу, на жаль, не дійшли чіткі свідчення про Богиню Долю, але й того що є досить, аби зрозуміти місце  цього свята в житті людини.

Вірування в Долю – своєрідного двійника людини – давні, як світ. О.Потебня у середині XIX століття написав спеціальну розвідку “Про Долю та споріднених з нею істот”. Він порівнював її з такими поняттями як “щастя”, “лихо”, “притча”, “горе”, “біда” тощо.

Наші пращури вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй Долю – добру, або ж лиху (Недолю). Найбільшим багатством вважалося, коли людину наділено щасливою Долею. Але характерно, що з Долею у більшості своїй все-таки пов’язується саме знедоленість, безталання. Доля – одне з втілень Рожаниці. Доля – Богиня, яка наділяє маленьких немовлят при народженні різними якостями. Вона пророкує майбутнє, добру, чи лиху Долю. Для того, щоб Доля була добра – її треба умилостивити. Тому Рожаницям, Богині Долі робили жертвопринесення, щоб вони дарували дитині ДОБРУ ДОЛЮ.

Доля, Доляна називались дівчата, що народжувались в цей час. Іноді це свято називають ще жіночим святом “Дівочої долі”. Це свято серед численних жіночих свят є найзнаменнішим. Недарма Воно відбувається 24 листопада - в час після Покрови, яка започатковує період сватань і весіль. У залишках колишніх обрядодій збереглися окремі форми ворожінь - вечорниці, ворожіння про Долю, ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання “до каші” тощо.

Обрядодій, дійств та ворожінь було безліч:

-  ставлять у воду гілочки вишні, таємно відламаних у сусідських садках. Якщо до Родздва гілочки розпускали квіти – власниця має вийти заміж;

-  гадання дівчат з попередньо заготовленими листочками: кожний на окремого парубка, а яблуневий – на дівування. Лягаючи спати, юнка читала молитву Долі, аби та змилосердилася над нею, а вдосвіта просила найменшого в родині хлопчика витягти одного з листочків – котрого витягав – за того й заміж;

-  в сутінках дівчата ходили “на полювання” – підслуховували під вікнами сусідів розмови і за ними пробували вгадати свою Долю;

-  слухали голос тварин, за яким завбачували професію чи характер свого судженого;

-  вибігали на вулицю і запитували ім’я у першого перехожого, щоб знати, як зватиметься майбутній чоловік;

-   удосвіта до сходу Сонця йшли до криниці і видивлялися на себе: якщо відображення “пощерблене”, то подружнє життя буде невдалим, і навпаки.

З особливим нетерпінням чекали хлопці обряду “Кликання судженого до каші”. У деяких місцях цей обряд мав інше забарвлення і називався “Закликання Долі до каші”. У кожному селі були свої наклички.

Хлопці, що сиділи у схованці, на кожну накличку подавали відповідні згуки. Їм не терпілось - адже більшість з них цілий день постили – “щоб Доля послала гарну дружину”. Голодували переважно ті парубки, які мали намір невдовзі оженитися.

Коли закликання на кашу закінчувалося, юнаки почергово заходили до хати, запитуючи: ”Добридень, пань-матко, вся чесна громадо і хато! Чи дозволите завітати до оселі й привітати з Долею?” Як правило, такий дозвіл давали. Тоді хлопець, переступивши поріг, клав хліб і казав: “Зі святою Долею, з добрим вечором, здоровенькі були!”

Як правило, розміщувалися парами, а тому кожен юнак, приховавши в долонях один і два горіхи, пропонував юнці відгадати де “чіт або лишка”. Якщо дівчина вгадувала на “чіт”, себто парну кількість, то сідали разом, а коли ні – мусив шукати іншу. Отак довіряли Долі.

За вечерею молодь веселилася, співала пісень, в яких згадувалось про Долю. Після обрядової вечері влаштовували різноманітні ігри і розваги, які в кожному селі мали свої відмінності.

Цього вечора дівчата не залишалися на досвітки. Всі розходилися по домівках, бо треба було ще продовжувати “викликати Долю”.

Свято залишало приємні спогади і романтичні сподівання на щасливе подружнє життя, яким неодмінно ощедрить покровителька.

Навіть побіжний аналіз цих обрядів, які дійшли до нас, свідчить, що і дівчата і хлопці у значній мірі довіряли Долі щодо вибору пари для подружнього життя. Більше того, складається враження, що цьому вибору (вибору Долі) довіряли навіть більше, ніж своєму особистому.

Як видно з семантики назви, суті і обрядових дій свята, свято Долі пов’язане з природою, одруженням, магією провидіння та ворожіння, пошануванням пам’яті Предків, тощо, бо свято ДОЛІ є давнім величним світоглядним святом.

Українці, повертаймо свої свята, їх сутність та обрядовість, тоді з нами буде наша щаслива ДОЛЯ!

Зі СВЯТОМ ДОЛІ!

Женщины, они как Чебурашки - мягкие, теплые, любят ушами... и всю жизнь живут с какими-то крокодилами.