З кожним роком поля все більше розорюються, засіваються пшеницею, ячменем, але в більшості випадків соєю, соняшником, які є найбільш вигідні і які експортуються за кордон. Всі задоволені, але поля розороні, трав'яниста рослинність змінена на монокультуру, і бджолам просто нема де брати нектар.
В цьому році навкруги нашого хутора майже всі поля розорали. А наш хутор славиться місцем, де літом звозять сотні вуликів, так як в лісі лип багато і навкруги були луги, лісові болота. Мед виходив смачний, екологічний, мав багату квіткову композицію.
А в цьому році весняного меду нема, перед цвітінням липи бджіл пасічники кормили, липа цвіла не багато, та й випилюють по трохи липи, соняшникового меду повинно бути багато, так як більшість розпаханих полів засіяні саме соняшником, але як на мене смакові та й лікувальні властивості цього меду низькі.
І от після всіх цих подій задумуєшся, що буде далі...де бджоли братимуть нектар...бджільники мовчать, районні, сільради, природоохоронні організації мовчать.
Напевно в ближньому десятилітті думаючі бджільники стануть і землеробами, сіятимуть медоноси і тоді мед буде рідкісним і дуже дорогим.