Ситуацію, яка склалася з Полтавською обласною бібліотекою для дітей ім. Панаса Мирного, коментує місцевий активіст ВГО Альянс «Майдан» Тарас Токар.

Навчальний процес полтавських школярів зірваний. Робота бібліотеки паралізована. Доступу до літератури дітям немає. «Мудрий» керівник управління культури облдержадміністрації Володимир Годзенко збирається видати наказ на переселення бібліотеки у менше приміщення, йдучи на порушення Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». Крім того, що порушуються вимоги цього закону, картина виглядатиме так: у приміщеннях без вікон стоять по декілька столів. Кожен стіл – це бібліотечний відділ.

У захопленому ж приміщенні зараз перебуває не тільки більшість літератури та майно бібліотеки, а й роботи дітей з різних творчих гуртків. Зруйнована частина приміщень.

З дня захоплення приміщення бібліотеки пройшло 14 днів. Полтавська обласна державна адміністрація утримується від будь-яких заяв.

Майдан

Європа за 25 років має дуже великий шанс загнутися через політику мультикультуралізму. Америку теж це накриє. А Китай і Японія лишаться супердержавами, бо не мають таких проблем. Поляків не накриє, вони в цьому плані озвірілі - українців депортували, євреїв депортували. Польща була у 1980-х на 98 відсотків польською. В них проблема мультикультуралізму не постане. І в нас її поки що нема. У Росії - є.

 

Якісними харчами Європу ми навряд чи забезпечимо. Я знаю ціну цьому населенню. Ти прокладаєш їм дорогу в селі, привозиш під город машину гравію - воно не вийде з лопатою розрівняти. А потім ще буде кричать, що сусіду вдвічі більше насипали.

 

В Україні від'ємна селекція дала такі плоди, що деколи стає страшно. Був такий Євген Чикаленко - український меценат. Деколи мені здається, що я - його реінкарнація, на жаль. Він видавав нещасну газету першу українську в Києві. Тягнув її кілька років, скільки грошей ставало, землю свою продавав. А винниченки-грінченки вважали його жлобом, який їм недоплачує за статті.

 

Людина має бути досконалою. Не в плані користування золотим унітазом. За дві тисячі років людство сформувало набір соціальних вимог та ідеалів. Треба бути розумним, досвідченим, соціально-відповідальним, любити батьківщину, ставити інтерес суспільства вище за особисте. Це в Україні дуже на часі. Коли треба - взяти в руки зброю, коли треба - вийти на демонстрацію, на толоку. Наш "Уніж" - це мекка соціал-перфекціонізму. Ми будуємо мікромодель України, в якій не бридко жити. Одна з місій "Кузні" - мрія мого життя: створити адекватне середовище небайдужих людей.

 

Коротка довідка:

 

Владислав КИРИЧЕНКО, 43 роки Народився в місті Горлівка Донецької області. 1992-го закінчив біологічний факультет Московського університету імені Михайла Ломоносова, 2005 року - Master of Business Administration Вищої школи економіки в Москві. Заснував 1997-го біотехтологічне товариство Helicon, що є лідером на російському ринку комплексного оснащення лабораторій для молекулярної біології.

Фінансував українську недільну школу в Москві, українські рок-фестивалі "Уніж", "Арт-Поле", "Мазепа-Фест", свято 65-річчя Української повстанської армії в Києві.

2006-го викупив аудіовидавництво "Книга вголос" і, перейменувавши в "Наш Формат", випустив близько 200 українських аудіокниг. Крамниці з такою назвою у Києві, Львові, Калуші продають українські книжки, музику, фільми, одяг, сувеніри. Також "Наш Формат" є найбільшим інтернет-магазином українського контенту.

Створив 2007 року Український науковий клуб, що гуртує вітчизняних вчених світового рівня. Тоді ж долучився до створення гуманітарно-інвестиційного проекту "Хмелева". В селі над Дністром із такою назвою діє зелений резорт і розсадник декоративних рослин. Там гостювали і творили Сашко Положинський, Олег Скрипка, Роман Коваль, Юрій Андрухович, Тарас Житинський, Оксана Забужко, Фома, музиканти Karbido, "ДахаБраха", PortMone.

2008-го у прикарпатському селі Уніж заснував союзівку "Кузня". Там відбуваються волонтерки, вишкільні табори й семінари. Мають постати конференц-зал, спортивний центр, бібліотека, музична студія, кампус.

Фінансує видання українською мовою світоглядної літератури.

З дитинства захоплюється тракторами, "у вільний час" керує агрофірмою. Через свою діяльність у різних країнах Європи, постійно перебуває в роз'їздах.

Дружина Юлія 1995-го закінчила Московський державний університет, кандидат біологічних наук. Подробиць особистого життя не розголошує

 

Записав: Северин НАЛИВАЙКО, ГПУ

Что такое хорошо и что такое плохо…

 

Как ни странно это звучит, но почти все неурядицы в отношениях между людьми, и даже проблемы масштаба страны сводятся в основном именно к этому вопросу, и ответ на этот вопрос в большинстве случаев совсем не так однозначен, как в одноименном детском стишке. И об этом сейчас и пойдет речь.

 

1.    Наглядный пример.

Для того чтобы подтвердить вышесказанное заявление приведу несколько наглядных примеров, может, оно и лишнее – те, кому очевидность вышесказанного заявления очевидна, могут смело пропустить этот абзац.

 

Итак, представьте гипотетическую ситуацию. Вы идёте по заброшенной и безлюдной местности и встречаете богато одетую девушку. Вы прекрасно понимаете, что можете ее совершенно безнаказанно ограбить,  что никакой милиции и вообще людей рядом нет.

Ограбите ли Вы ее? Ясное дело – нет! (по крайней мере,  для подавляющего большинства людей). То есть, Вы не грабите не потому, что боитесь наказания, а потому что Вы так воспитаны и прекрасно понимаете, что это ПЛОХО. Причём, то что это плохо Вам  настолько очевидно, что не требует ни объяснений ни доказательств, Вы, буквально, на подсознательном уровне принципиально не можете так поступить, это за пределами Вашей матрицы поведения.

 

Теперь пример чуть менее очевидный – Вы нашли сумочку  с деньгами и документами и визитками ее владельца. Чтоб ее вернуть нужно сделать всего один звоночек. Вы, скорее всего, его сделаете, но, возможно, и закрадётся мысль «а может оставить себе?». То есть Вы прекрасно понимаете, что не отдать эту сумку – плохо, но это уже будет обычное «плохо», не с большой буквы. То есть, по крайне мере, гипотетическую ситуацию «оставить себе» Вы сможете себе представить.

 

Последняя ситуация… Вам поручено купить для Вашей фирмы оборудование. Вы нашли две компании с хорошими предложениями, но в одной компании Вам предложили учесть Ваш личный интерес и заплатить некую небольшую, но приятную сумму за то, что Вы убедите своё руководство закупить требуемое именно в этой компании. Вот тут уже могут начаться сложности – большинство, наверняка, будет считать, что это плохо, но некоторые согласятся с подобным предложением, потому что это не настолько плохо и можно на это пойти. Некоторые посчитают что это «вообще не плохо», потому что оборудование действительно качественное, цена действительно хорошая, а руководство вашей компании и так жирует во всю, а зарплату поднимало последний раз бог знает когда…

 

То есть в разных реальных жизненных ситуациях оценки «хорошо/плохо» у разных людей могут как почти единогласно совпадать, так и категорически разделяться.

 

 

2. Направление общества.

 

Понятно, что практически абсолютному большинству людей очень сложно переступить через себя, чтоб совершить «ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ПЛОХОЙ» поступок, но иногда допускается совершение «плохого» поступка и весьма часто – «не очень плохого» поступка.  Поэтому очевидно, что если в культурной матрице народа  произойдёт изменение оценки для, к примеру,  той же взятки из «плохо» или «не очень плохо» на «ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ПЛОХО», то это снизит взяточничество намного сильнее чем самые драконовские карательные меры…

То есть единственное, что может изменить реалии нашего государства – это изменение системы внутренних оценок населения. Причём, чем большая часть населения изменит оценки поведения, тем более совершенную структуру можно построить.

 

Естественно, что проблема оценок так же очевидна и на микроуровне – в семье, коллективе и т.д.  Если, опять же, для примера,  внутри семьи не будут возникать (точнее крайне редко будут возникать)  ситуации,  когда оценки со стороны жены и мужа одного и того же события или поведения будут кардинально различаться, то семья станет намного крепче и количество разводов уменьшится на порядок.

 

Теперь мы плавно подходим к последнему пункту

 

 

3. Система координат

 

Откуда берутся понятия хорошо/плохо? До некоторых вещей человек доходит логически, но в большинстве случаев система ценностей и, соответственно, оценок  формируется в человеке на подсознательном или около сознательном уровне. То есть в большинстве случаев человек не рассуждает логически хорошо что-то или плохо и насколько плохо, а уже готовое восприятие и оценка возникают в нём подсознательно и объяснений не требуют. И даже в тех случаях, когда оценка ситуации для человека неоднозначна и вступает в силу логика, то это логика всё равно оперирует теми понятиями хорошо/плохо, которые заложены в человеке подсознательно и воспринимаются им как аксиомы…

Если речь идёт о математической задаче, то в большинстве случаев у разных людей будет получаться один и тот же результат, причём чем проще задача, тем больше людей дадут на неё одинаковый правильный ответ. Это потому что математические задач решаются решаются в единой системе измерений и единой системе координат.

Соответственно, чтоб задачи морального плана разными людьми решались одинаково – необходима единая система координат. Конечно, она не может быть настолько же точной и очевидной как математическая, но всё-таки возможна.

Такой системой координат может являться культура, духовное наследие, и как основа вышеперечисленного – религия.   Эта система координат благополучно работала в дореволюционной России и Украине. Более того, она работает и сейчас, хотя и менее эффективно (70 лет социализма и смутное время после его развала дали о себе знать) причём влияет и принимается во многом даже абсолютно нерелигиозными людьми.

Наличие единой системы координат (монолитной культуры и религии), конечно, не гарантирует отсутствие преступлений, ссор, или плохих поступков,  но гарантирует то, что когда человек поступает плохо, то он чётко осознаёт, что совершил плохой поступок, а этот факт количество таких поступков сокращает очень сильно, а также меняет  отношение человека к себе и к окружающим.

 

4. Нынешнии реалии. Создание и укрепление координат

В нынешних реалиях установление единой системы координат невозможно без массированной пропаганды (прощай демократия)  и отказа от либерализма. Необходимо отказаться от принципов относительности понятий хорошо/плохо, а принять как постулат, то, что эти понятия реальные и абсолютные.  При формировании такой системы координат нужно чётко и последовательно сотрудничать с православием – так как это органичная культурная база  для нашего народа, но при этом пропагандировать как явно так и скрытно эту систему обособленно от религии. Определенных успехов в этом когда-то добились коммунисты (кодекс строителя коммунизма), но их ошибкой было противопоставление своих идей идеям религиозным. Если избежать этой ошибки, то в течение нескольких поколений (поколение – это приблизительно 20 лет) можно добиться очень существенных результатов.  Вначале такие  действия будут встречать ожесточённый протест, но при правильной пропаганде количество протестующих будет сильно снижаться – достаточно разрекламировать желаемые принципы  как прогрессивные, сделать их модными, дискредитировать протестующих, чтоб они выглядели смешно и неубедительно, ввести некоторую цензуру и желаемый результат будет получен. 

                                                  

 

Своєрідно відзначається Всеукраїнський день бібліотек у Полтаві.

На очах усієї місцевої громадськості відкрито продовжується руйнація приміщення Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного. Доля захопленого книжкового фонду і всього майна й надалі залишається невідомою.

І все це відбувається після нещодавньої публічної обіцянки Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко повернути приміщення дитячої бібліотеки до державної власності. Президент України Віктор Ющенко днями нагородив директора вищезгаданої бібліотеки Леоніда Чобітька орденом "За заслуги" III ступеня.

"Собаки гавкають, а караван іде". ®





Майдан.

От і відбувається у Львові форум видавців. Особливо я пишаюся придбанням такої книжки, яку я купила вже біля Оперного театру ( бо форум проходить у Палаці Потоцьких, але у Театральному сквері також багато яток учасників форуму). Отже, це дослідження відомого сходознавця-індолога Степана Івановича Наливайка “Таємниці розкриває санскрит”. Це чудова-пречудова книжечка у чорній палітурці ( поки поверталася поїздом до Тернополя не могла відірватися від неї). Це ґрунтовне дослідження відповідності санскриту й української мови та й взагалі спорідненості української й індійської культур. Вражає, що виявляється санскрит та українська мови мають багато спільних та спільнокореневих слів. Наприклад, тата – тато, матар – мати, бграта – брат, свастрі – сестра, ту – ти, свій - взагалі так і буде – свій, трі – три, чатура – чотири, чашака – чашка, уда – вода, то – то, тада – тоді, плаваті – плавати й багато інших. Мало того, багато українських обрядів є майже тотожними індійським. Все це вказує на те, що ми всі, люди, – браття! І наша культура сягає далекої давнини і має спільне коріння з давніми народами.

Продавав книги свого батька Сергій Наливайко, також, хоч і досить молодий, та знаний у світі науковець, який продовжує родинну традицію досліджень української культури. Крім вищезазначеного тОму, він демонстрував ще й власні книги.

http://www.rius.kiev.ua/section/east.html

Протягом учорашнього дня невідомі молодики вантажними машинами у невідомому напрямку вивозили майно Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного. Про це Майдан-ІНФОРМу повідомили працівники бібліотеки.

Керівництво управління культури Полтавської облдержадміністрації не робить жодних заяв з цього приводу. Так само продовжує мовчати керівництво Міністерства культури і туризму України.

Днями мовчазну блокаду навколо подій по дитячій бібліотеці у Полтаві вдалося прорвати завдяки зусиллям народних депутатів України депутатської групи «Народна самооборона» та журналістів «5 каналу». З достовірних джерел стало відомо про запланований приїзд до Полтави міністра внутрішніх справ України, лідера Громадянського руху «Народна самооборона» Юрія Луценка у справі захисту дитячої бібліотеки.

Майдан

Наприкінці минулого тижня сумнозвісний начальник управління культури Полтавської облдержадміністрації Володимир Годзенко зустрічався з колективом обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного.

Як звичай, нічого нового він не повідомив. Але наполегливо намагався переконати колектив про те, що майно, яке за його словами, знаходиться у приміщенні захопленої бібліотеки, треба негайно вивозити… на якийсь склад у с. Розсошенці, що знаходиться під Полтавою. При цьому жодних пояснень головний «культурист» області не давав.

Бібліотекарі були здивовані. Адже судові справи ще не завершені і бібліотека не отримала остаточного вироку щодо свого подальшого існування. Але не здивовані представники місцевої громадськості, які твердо переконані, що управління культури не збирається займатися збереженням бібліотеки, а має намір її закрити.

Міністерство культури і туризму України продовжує мовчати.

Майдан

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ
в порядку ст.16 Закону України «Про статус народного депутата України»

Шановний Юрію Віталійовичу!

До мене звернувся журналіст 5-го каналу Олег Дейнека у зв’язку з подією, що мала широкий резонанс і висвітлювалася практично всіма засобами масової інформації України. За повідомленнями ЗМІ, 15.07.08 троє приватних підприємців за підтримки державного виконавця проникли до приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного, розташованого за адресою м. Полтава, вул. Гагаріна, 5, і не впускали туди ані персонал, ані відвідувачів та брутально ображали їх. На очах у очевидців ці фізичні особи занесли до приміщення сокири і потрощили полиці книгозбірні, зірвали з підлоги лінолеум, а зі стін — шпалери.

Полтавська обласна дитяча бібліотека імені Панаса Мирного з 1973 року розміщується в приміщенні по вулиці Гагаріна, 5, збудованому за спеціальним проектом на земельній ділянці, відведеній з цільовим призначенням.

Архітектурно-планове завдання на спорудження бібліотеки було видане на підставі рішення Полтавського міськвиконкому від 26 травня 1971 року № 245, у пункті №1 якого зазначено: „дозволити Полтавському міському міжколгоспному об’єднанню по будівництву „Облміжколгоспбуд” провести будівництво 5-поверхового житлового будинку з розміщенням у першому поверсі дитячої бібліотеки на ділянці по вулиці Гагаріна,5 за рахунок знесення двох житлових будинків, які розташовані на цій ділянці і належать міськжитлоуправлінню”.

Актом Державної комісії по прийому в експлуатацію 40-квартирного житлового будинку з вбудованою дитячою бібліотекою по вулиці Гагаріна, 5 від 30 листопада 1973 року бібліотека була прийнята в експлуатацію.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року „Про розмежування державного майна України, яке передається до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування” виконком Полтавської обласної ради народних депутатів 17.01.1992 р. ухвалив рішення №13, відповідно до якого обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного була виключена з державної власності й включена до переліку підприємств, об’єднань, установ, організацій, майно яких передається до комунальної власності області.

Але 29.10.2001р. Полтавське управління жилкомунгоспу міськвиконкому, що мало право видавати правовстановлюючі документи лише на квартири державного житлового фонду, видало правонаступнику Полтавського міського міжколгоспного об’єднання по будівництву „Облміжколгоспбуд” — Полтавському обласному міжгосподарському виробничому об’єднанню по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” — свідоцтво №519 на право власності на увесь житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5 з вбудованою дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного, що належала до комунальної власності області.

Як вказано у цьому свідоцтві, воно було видано взамін реєстраційного посвідчення, виданого 27.05.1992 р. У наступному на підставі цього свідоцтва Полтавське обласне міжгосподарське виробниче об’єднання по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” 07.11.2002 р. продало Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз” саме приміщення дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного, вбудоване у житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5. За поясненням „ Полтаваагробуду” це приміщення було передано „Полтавагазу” з метою погашення заборгованості за газ, спожитий 1998-1999 роках, на суму 121 588 грн. Одначе досі жодного підтвердження даної заборгованості знайти не вдалося, натомість виявилося, що між підприємствами було укладено звичайний договір купівлі-продажу на суму 185 731 грн.

31.12.2003 р. ВАТ «Полтавагаз» продає приміщення дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного ТОВ «Темп-1» вже за 225 204 грн., а 30.04.2004 р. ТОВ «Темп-1» продає це ж приміщення за 433 620 грн. громадянам:

— Павлюченку Олександру Петровичу, що мешкає за адресою 39411, с. Богданівна Машівського району, вул. Чехова, буд.6.

— Буянкіну Олександру Костянтиновичу, що мешкає за адресою 68702 с. Новоселівка Полтавського району, вул. Жовтнева, 26.

— Худяку Юрію Олексійовичу, що мешкає за адресою 36000, м. Полтава, вул. Мироненка 12, кв.14.

Всі ці правочини порушили Закон України «Про бібліотеку і бібліотечну справу», чинний на той час і донині. Відповідно до ч.1 ст.28 цього Закону держава гарантує захист майнових прав бібліотек усіх форм власності, а відповідно до ч.2-4 ст.14 цього Закону бібліотеки, що є юридичними особами, якою саме і є Полтавська обласна дитяча бібліотека імені Панаса Мирного, не підлягають приватизації. А частина 2 ст. 27 цього ж Закону забороняє переміщення бібліотек без надання рівноцінного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів.

Під час розгляду ініційованої бібліотекою судової справи, з’ясувалося, що і оригінал посвідчення від 27.05.1992 р., і оригінал виданого замість нього свідоцтва №519 на право власності на житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5 з вбудованою дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного у «Полтавоагробуд» відсутній. У суді представники «Полтаваагробуду» змогли пред’явити лише світлокопію копію свідоцтва №519, під яким стоїть начебто підпис начальника управління жилкомунгоспу Полтавського міськвиконкому Коробкіна В.М. Звіривши підпис з автографами цього ж посадовця під іншими документами, директор Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного Леонід Чобітько виявив підробку. Одначе провести судово-почеркознавчу експертизу неможливо — через відсутність оригіналу.

Але з огляду на повну бездіяльність прокуратури Полтавської області, трійка комерсантів на чолі з Олександром Павлюченком намагаються таки виселити бібліотеку. З моменту купівлі трьома підприємцями цього приміщення, як стверджує директор бібліотеки Леонід Чобітько, на нього і співробітників чинять потужний психологічний тиск з погрозами фізичної розправи. 21 вересня 2005 року бізнесмени проникли в дитячу книгозбірню вже за допомоги державного виконавця, але їм перешкодила місцева громада.

Згодом вночі невідомі блокують сторожа бібліотеки Сергія Якименка в сусідньому приміщенні, а в саме книгосховище, за його словами, кидають вибухівку. Пожежа знищує 10 тисяч книжок. Оглянувши місце злочину, міська міліція порушує кримінальну справу за фактом підпалу, яку і досі розслідує.

Саме ця млявість правоохоронців згодом зіграє на руку бібліотеці. Посилаючись на необхідність завершення інвентаризації згорілого майна, полтавська міліція зупиняє нову спробу комерсантів заволодіти приміщенням дитячої книгозбірні, яку вони провели 17 листопада 2005 року за допомоги найманців приватної охоронної фірми «Антарес -2000». Після невдачі «бізнес-трійка» фокусується на судах і, крім виселення, вимагає ще й відшкодування 3,5 мільйонів грн. неотриманих прибутків.

Таким чином, виходячи з наведених вище фактів, можна припустити, що свого часу зацікавленими особами був виготовлений завідомо підроблений екземпляр свідоцтва на право власності №519, на підставі світлокопії якого проведено відчуження приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного на користь громадян Павлюченка, Буянкіна і Худякова. Такі дії носять ознаки злочину, передбаченому ч.3 ст. 358 КК України — використання завідомо підробленого документа. Підслідність злочинів такої категорії належить до компетенції органів внутрішніх справ. Через відсутність оригіналу свідоцтва №519 призначити почеркознавчу експертизу в суді неможливо, а відтак встановити істину вбачається за доцільне шляхом порушення кримінальної справи та проведення відповідних слідчих дій — допиту свідків, які в 2001 році були причетні до видачі свідоцтв на право власності на об’єкти нерухомості, очних ставок, витребування реєстрів обліку правовстановлюючих документів тощо.

Окрім того, журналісти, які займаються висвітленням справи Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного, взялися детально дізнатися про особу Олександра Петровича Павлюченко і поспілкувалися з мешканцями села Богданівна Машівського району, де він мешкає. За їхніми словами, Олександр Павлюченко та його рідний брат Михайло закінчили місцеву школу, а згодом вивчилися на трактористів. Але з часом почали займатися незаконним видобутком газоліну, організували цілі бригади «врізчиків», закупили десятки цистерн і відкрили низку газолінових баз. За даними джерел у правоохоронних органах, найгучніший випадок діяльності братів Павлюченків трапився 2003 року. За одну ніч у селі Стасі сталося викрадення понад 700 кубометрів газоліну, який декількома ходками перевозив караван з 20 бензовозів. А внаслідок критичного падіння тиску у трубопроводі ще й вибухнули дві перевалочні станції. За фактом цього інциденту порушено кримінальну справу, яку й досі розслідує Диканський райвідділ міліції.

Наступного року, як стверджують джерела у правоохоронних органах, Олександр Павлюченко став фігурувати свідком по гучних «газолінових справах Романка й Лавриненка», порушених за матеріалами полтавського УБОЗу. А згодом СБУ порушило іншу резонансну справу по «газоліновій врізці» вже у Чутівському районі. Затримали капітана полтавського УБОЗ громадянина Вараву, а також кума Михайла Павлюченка — громадянина Берлінова. Внаслідок проведених оперативно-розшукових заходів були зафіксовані телефонні переговори його з братом Олександром Павлюченком про організацію газолінової схеми . Але кримінальну справу так і не порушено.

За даними журналістського розслідування, газолінові схеми братів Павлюченків реалізуються через наступні суб’єкти господарювання:

— ПП Павлюченко О.П.,

— ТОВ « Октан+»,

— МТН «Лтава».

Безкарність братів Павлюченків пояснюється їхніми покровителями. За даними журналістських джерел, Олександр Павлюченко є кумом голови Харківської ОДА Арсена Аракова і мав посвідчення радника Президента України з питань боротьби з корупцією. А близькість з органами прокуратури пояснюється навіть розташуванням офісу Олександра Павлюченка — його чотириповерховий будинок стоїть прямо у дворі обласної прокуратури.

Чільнику трьох бізнесменів, які працюють на знищення дитячої бібліотеки — так їх назвав голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Асадчев, він сам протидіяти не в змозі. Губернатор вважає, що лише правоохоронці здатні і повинні якомога активніше проаналізувати незаконну діяльність Олександра Павлюченка, зокрема що стосується заволодіння приміщенням Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного.

З огляду на громадський резонанс щодо подій навколо незаконного відчуження приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного на підставі ст. ст.16, 17 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-ХІІ, -

п р о ш у :

1. Доручити відповідним підрозділам МВС України провести дослідчу перевірку обставин видачі свідоцтва від 29.10.2001 №519 на право власності на приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного, видане Полтавському обласному міжгосподарському виробничому об’єднанню по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд”. У випадку підтвердження інформації про те, що відчуження приміщення бібліотеки відбулося на підставі завідомо підробленого документа — порушити кримінальну справу за ознаками ч.3 ст. 358 КК України.

2. Вжити заходи для прискорення розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом підпалення приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного.

З повагою, народний депутат України О.С.ДОНІЙ

Джерело: "Народна самооборона".

Запрошуємо до Полтави!!!


5 червня Відкриття фестивалю в ПД «Листопад»
День українського кіно

16.00 - «Богдан Хмельницький» (режисер Микола Мащенко)

18.00 - «Владика Андрей» (режисер Олесь Янчук)

20.00 - «Повстання духу» (режисер Михайло Ткачук)

6 червня — Вечір етнічної та народної музики

У концерті беруть участь: Остап Стахів, Львівський «Фольк-Бенд Бурдон», Гурт «Божичі», Володимир Смотритель, Сімейний гурт Прокопчуків, народний колектив «Древо».

Обласний театр ім. Гоголя. Початок о 18.00

7 червня — Рок-день

«Пікардійська терція», «Сестри Тельнюк», «Витівки», «Бандура Бенд», «Чоботи Бугая», «Дримба да дзига», «Пасіто», «Кімната Гретхен», «Інула», «Трансформер» «Вечірній дощ», «Sтереометрія», «Онейроїд», «Діора», "De Shifer".

8 червня — Рок-день

«Фліт», «Вій», «Ролікс», «Степан Чумак» «Джапре», «Брем Стокер», «Краб», «Ефект метелика», «9 калібр», «Арахнофобія», Сестра Кeрі, «Нове покоління «Kids Room 402», «Очі безодні», ТАРТАК.

Співоче поле ім. Марусі Чурай. Початок о 16.00