хочу сюда!
 

Татьяна

55 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 52-56 лет

Заметки с меткой «люди»

Інструкція до людей: Е/І

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Екстраверсія/Інтроверсія

Е/І


Здається, що найлегше визначити це людина екстраверт чи інтроверт. І на цьому багато хто попадається. Я би так одразу ні за що не вгадала, що Авріл Лавін – жорсткий інтроверт. Прийнято вважати, що якщо ти інтроверт, то ти людина замкнена і розмова з іншими тебе виснажує, а якщо екстраверт, то навпаки, ти душа компанії. Але бувають інтроверти, які цілком спокійно почувають себе серед людей, а бувають екстраверти, які б і хотіли влитись в компанію, але соромляться.

Насправді екстраверсія і інтроверсія – це про направлення енергії в навколишній світ чи у себе. Слідкуйте за вектором енергії.

Чули вислів: дурні думки приходять в голову всім, тільки розумний їх не висловлює? Це підходить під опис Е чи І. З екстравертами все просто – ти отримуєш те, що бачиш. У них що на умі, те й на язиці. Інтроверти схильні тримати інформацію при собі і висловлюються тільки тоді, коли вважають за потрібне, за рахунок чого видаються розумнішими. Екстраверти люблять одразу висловлювати першу думку, що прийшла їм в голову, і другу, і третю. Насправді мало кому перша думка приходить одразу хорошою.

Прийнято вважати що чим інтерактивна людина, ти вона розумніша. Я знайшла пояснення: "Все, що я роблю - ідеальне, щоб ніхто не міг до мене підійти та мене поправити", "Взагалі, я інтроверт, тож залиште мене в спокої та дайте мені спокійно шкодити собі". Кімната повна інтровертів - буде дуже розумна кімната,.. де всі сидять і чекають, що прийде якийсь екстраверт та розіб'є лід.

Старайтесь до визначення підходити об’єктивно. Якось один казав: «Здається, я інтроверт. Я зараз поговорив з людьми і почуваю себе зовсім виснаженим», а ти стоїш поруч і думаєш: ти весь день спілкувався з купою людей, тут хто-завгодно був би виснаженим. Так би й прозвучало, якби в голові не підрахувалась кількість калорій, що треба витратити на діалог, тому тільки: «Треба ж».

Або коли когось питаєш екстраверт він чи інтроверт і пояснюєш: «Ти в компанії полюбляєш бути в центрі уваги чи тримаєшся осторонь?», а у відповідь чуєш: «Мені здається, що це запитання для екстравертів, бо про мене воно закінчується після слів «ти в компанії».

Правда, доводити до крайнощів не варто нічого. Екстравертам бажано іноді попритримати коней. Не спішіть з судженнями, поки ще нема висновків, бо іноді це доходить до гри «Хто швидше складе своє судження»:

-          Перше питання: прослухайте політичні дебати і визначіть, хто на вашу думку тут переміг!

-          У мене дострокова відповідь.

-          Але ж Ви ще навіть не послухали дебати.

-          Один з них з партії, яку я люблю, другий – з партії, яку я не люблю. Для мене висновок очевидний.

-          Геніально!

Як у мене було? Я ще тільки почала вирішувати якусь задачу, висловила якісь думки в голос і пішла собі – фатальна помилка. Через пару годин вертаюсь, а там уже когось звільнили. Я пояснюю, що вже розібралась з задачею і все в порядку. Екстраверт, усвідомлюючи, що останні дві години даремно кричав на іншу людину, беззвучно виставляє її за двері «йди працюй далі» і типу нічого не було. Винна Вітер, бо щось там висловила. Саме тому ніхто не має знати, що ти насправді думаєш.

Та й кидатись на інтровертів з осудом, що вони ненавидять людей, бо не часто виходять в компанію, не треба. Лікувати як сором’язливість теж не треба. Але іноді витягати їх все ж варто.

Інтровертам не варто замикатись в собі. Це значить, триматись осторонь адекватну кількість часу. Знаю, що часто не хочеться виходити в зовнішній світ, бо свої думки здаються набагато цікавішими. Тут треба взяти за приклад екстравертів і сферу своїх інтересів перенести в навколишній світ. Зробити людей і предмети об’єктами своїх думок, цікавитись, що люди роблять, як, чим живуть. Є ще побоювання, що зрозуміють неправильно. Мене регулярно розуміють неправильно, навіть по одному слову можуть зрозуміти неправильно. Але мене вчили, що практика доводить до бездоганності.

 Інтроверти бувають сором’язливими. Це тому, що в них думки вже інтровертні, тобто про себе. Це як - виходиш в світ і всі прожектори світять тільки на тебе: «Як я виглядатиму? Чи не осоромлюсь? Що про мене скажуть?» Екстраверти про те взагалі не думають, вони зосереджені на співбесіднику: «Як він почувається? Як він на щось зреагує?» Тут теж беріть за приклад екстравертів.

Як я можу описати свою ситуацію? Я можу підійти до людини спокійно і без проблем сказати, що мені треба, але коли я знаю, нащо це мені. Передати завдання, щось попросити, висловити думку, отримати інформацію – все, що має кінечну мету. А от «піди туди, не знаю куди, зроби то, не знаю що» - це йде проти моїх принципів. Іноді я думаю, що є якась задача і можливо та людина могла б допомогти, але це зовсім її не стосується, вона в цьому не може розбиратись. А відволікати людину просто так, переливати з пустого в порожнє, затримувати на роботі – ну куди це годиться? Я от-так приходжу і починаю дивитись. Було б непогано, якби людина сама сказала: «О, я знаю, що робити в питанні, в якому я зовсім не компетентний. Хочеш розкажу?» Але людина цього не робить. Може я недостатньо старанно дивлюсь? Ні, не працює. Ок, я зробила все, що могла! Яким чином ця людина може помітити, що там є проблема? А ще більшим чудом було б, якби вона її вирішила. Це неможливо. А повідомити так просто про проблему непідготований розум – так тільки паніку розводять.

І на кінець, цитата екстраверта:

Ти настільки зосереджений, що навіть не помічаєш, що коїться довкола тебе? Ти весь в телефоні і такий: «Чекай, ти щось сказав?» Це не означає, що довкола не відбувається нічого хорошого. Це означає, що щось притягує твою увагу сильніше, ніж навколишній світ.

Саме тому ти маєш сфокусуватися на ПОЗИТИВІ. Тож відміть ті речі, які тобі в собі подобаються, поміть ті речі, що подобаються в інших, звертай увагу, коли все ок, і тоді, коли хтось стане тобі бубніти щось депресивне, ти будеш такий: «Чекай, ти щось сказав?»

Це і значить сприймати життя позитивно!



[Піду погуляю з Сьюзі - Йди]



Частина 2 - http://blog.i.ua/user/2222714/2385000/


Ви є:


0%, 0 голосов

100%, 6 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Інструкція до людей (вступ)

[ Зміст ]

Інструкція до людей

або

Як жити, якщо довкола самі ідіоти

Як і будь-яка нормальна людина в цій країні, я читаю інструкцію коли вже зламала.

Деякі люди або стихії іноді мають труднощі з розумінням людей, це взаємно. Знаєте, люди – це не машини. І в цьому їхня проблема. Коли у вас з компом проблеми, то спливає повідомлення «Увага! Система перевантажена, вимагається перезапуск». Коли у вас з людиною проблеми, знаєте, що у вас є? Відчуття! От що це таке? Не можна зрозуміло написати «Увага! Людина перевантажена, потрібно заснути і прокинутись», що є аналогом перезапуску для людей. Я чекаю-недочекаюсь, коли можна буде позвільняти всіх і поставити роботів. Їх не розведеш на шоколадку, але вони менш деструктивні і не такі надокучливі.

Але якщо до людей все ж є інструкція, я заґуґлила, то вважаю, що це система MBTI, де є дані на 16 видів людей. Але тут я маю зробити попередження.

Попередження:

Я не захищала по цій темі диплом, тож стаття має за мету скоріше зацікавити або спонукати заглибитись самому в цю тему.


[сама намалювала ^___^]

Чули, що якісь рідини в організмі по-своєму впливають на певні ділянки мозку, типу жовч чи кров, і тим створюють темперамент? Це все хімія, протягом життя вона не змінюється, принци роботи той самий, проте можна розвивати сам характер. Принцип роботи – це значить, за що ви природньо будете хапатись найперше, наприклад, за почуття чи за мислення. В описах персонажів MBTI є речення, які підходять усім, але не усім вони прям кричать. Це як у людини провідною є права рука, але іноді – ліва. Хтось щось буде вам давати у праву руку, а ви автоматично будете хапатись лівою, але це не значить, що протилежна рука у вас ампутована і все робите тільки правою. А буває, якийсь віртуоз лівою рукою робить такі штуки, що вам правою і не снились. Але краще б, щоб руки були приблизно однаково розроблені (проте хоч на 1% чогось буде завжди більше).

Пам’ятаю, якось я бачила, як до мене підбігла коза і хазяїн відповів, що її можна погладити. Я погладила по голові, а вона вибігла наперед і буцнула мене рогами. Хазяїн сказав, що це вона так проявляє характер. До чого це я? А-а-а, так, нема такого психотипу як «Коза», буває тільки нерозвинений характер.

Застереження:

Якщо визначили свій тип, не варто заявляти, наприклад: «Бачите, тут написано, що я не люблю займатись беззмістовною роботою? А ви кажете, лінивий. Це я просто такий є і нічого не збираюсь з цим робити»

Не треба також одразу бігти і визначити своїх знайомих. Хоча можете, якщо це для вас щось типу гороскопу. Але якщо підходити, як до науки, то тримайте мінімальні знання при собі, щоб тільки розуміти, чому ваша людина діє як діє. Он-лайн тести помиляються. Помиляються буває й спеціалісти, які за ваші гроші назвуть вас тим, ким хочете. Помиляються й люди, які думають: о, один раз ми бачили, як ти плакав над фільмом, значить ти чутливий. Помиляєтесь і ви самі, які думаєте про себе одне, а дієте зовсім по-інакшому: «Я Мислитель» - «Гей, а то нічого, що всі твої рішення базуються на тому, що тобі подобається і вже під це ти підганяєш реальність?» Не робіть висновків по тому, хто щось раз сказав чи зробив. Дивіться чому людина в принципі віддає перевагу і об’єктивно оцінюйте себе.

Зрештою Трамп на системі OCEAN («Велика п’ятірка») виграв вибори. Але там 5 літер, а тут чотири і тому, щоб підігнати, тут іноді додають п’яту літеру, але це не ком іль фо. Там підходи дещо різні. В MBTI це не про якийсь момент, а про чиєсь життя взагалі. От і я спробувала красиво, зрозуміло і розумно пояснити прості речі… (щоправда вийшло більше як «Ти тупе, воно тупе, всі тупі»)

 

Тож, готові? Поїхали!


Частина 1 - http://blog.i.ua/user/2222714/2384997/

Бедные крысы.Наказание.

Я вчера махнул на дачу, собрал крайний урожай; помидоры и петрушку, спустил воду из бака, добрал яблоки. Кошек накормил и в этом дело. С трудом вернулся в город, ибо ремонт трассы на Одессу и антиковидные мероприятия. Есть не хочу Но надо: родня пинает, шо у меня на сегодня по сравнению с новым годом минус 13 кг. Было минус 15, но мне тут сказали, будто коты к зиме набирают.
 Ну зашёл в магазин, двигаюсь не резко, трезвый, но видимо ещё пахну котами и подхожу к кассе. А там трое: приятственная женщина лет 30, дочка лет шести и пёсик, маленький и шустрый. Собак не люблю и не зря: он кусает,сразу реакция, в первый момент отдёргиваю ногу и хочу огреть покупками; бутылка минералки и литровка кефира.Останавливаю себя, присаживаюсь и рычу.
 Собак в шоке и отскакивает.Хозяйка извиняется; "Он спокойный и не знаю что на него нашло. Можно я вам куплю чего-то чтоб загладить, мне очень не удобно." Продавщицы тоже испуганы, ведь вход с собаками запрещён. Говорю:
- Хочу это.
- Но ведь это леденцовая конфета. Копеек 20.
- Вы сами предложили. Мне важно не цена, а решение.
 Она покупает конфетку и даёт мне:
- Очень извиняюсь, хорошего вечера!
- Вам здоровья и благополучия!(У меня так с Востока и только от чистого сердца иначе хорошо не будет.) -  желать можно только добро. А когда зло до нас доберётся, ответ другим будет.
  Это мне напомнило историю семилетней давности. У Степана любимая жена и уже два внука. А ещё пёсик и две домашних крыски, ну не знаю я как они называются. Хозяйка потерпела нас полчаса, ангельское терпение! Сидим на кухне и употребляем. Обсудили ряд проблем мироздания и устройства Вселенной, ну хорошоже всё. Но нет, друг просит:
- А ты не мог бы с моим псом или с крысами поговорить? Достали они меня.
- Крысы и собаки? Не мой профиль. А случилось что?
- Крысы подросли и охамели, подбегают и жрут корм из миски Муфика! Он выучен и сидит молча. Но я в его тоску и обиду вижу. Говорить пробовал. Костя, ну попробуй!
 Блин, доброта меня сгубит, соглашаюсь помочь ибо уже принял нужную дозу, а пить мне нельзя: трезвым спокоен, а после 150 ещё спокойней и добрею. Жёны мои этим пользовались, да я не в обиде. Муфик призван и я с ним минут 15 поговорил, что вопрос серьёзный и крысам слабину давать нельзя! Надо быть строгим, но справедливым. Закончил.
- Тут на кухню забегают две радостные крыски, но Муфик опережает, подбегает к их миске и начинает есть их корм! Видно что не по вкусу, но трескает конкретно. Крысы просто отропели и выпучив глаза смотрят на это непотребство. У Степана рюмка из рук выпала. Он шокирован больше крысок, которые взяли и ушли с кухни.
  Через неделю звонит мне радостный:" В квартире мир и я охреневаю, они перестали кушать его корм. Как ты это сделал, не возможно ведь это? У меня вся семья довольна. В гости приходи, отблагодарить хочу!"
- Да не надо, само как- то вышло.

Куда исчезают друзья?

Куда уходят друзья? Говорят, что они просто растворяются во времени. В большинстве случаев именно так и происходит. Без ссор, предательств и конфликтов, просто люди, которые были родственными душами, вдруг становятся друг-другу чужими. Как и почему это происходит? Думаю, что многим из вас знакома ситуация, когда вы со своим лучшим другом, с которым вместе прошли многое, с которым раньше часами напролет могли говорить обо всем на свете, не замечая, как летит время, обнаруживаете, что вам больше не о чем говорить. Наступает тишина, скука, вы вдруг понимаете, что можете жить и без этого человека. Я считаю, что это самый грустный момент в жизни каждого. Вы идете по жизни вместе, а потом неожиданно замечаете, что того, кто был с вами рядом всегда, больше нет.  Дружба, как и любые отношения, нуждается в обоюдных усилиях, обоюдной заинтересованности. Если в огонь не подбрасывать дров, то рано или поздно он потухнет.  Дровами для костра дружбы является свобода. И мне, как ужасной собственнице, давать друзьям эту свободу было самым тяжелым делом на свете. Но я была слишком умной и сдержанной собственницей, настолько умной и сдержанной, чтобы не проявлять это качество открыто.

Всем своим лучшим друзьям (коих у меня за всю жизнь было очень мало, и, разумеется, были они не в одно и то же время) я не запрещала общаться и дружить с другими, я даже соглашалась и сама общаться с их друзьями. Хотя  я твердо убеждена, что друг может быть только один. Все остальные это так, приятели, не более. Странное дело, что у меня никогда среди этих самых «лучших друзей» не было немцев. Не знаю почему. Там был еврей, армянка и чернявые украинцы. Так вот, я никогда не требовала, как некоторые:»общайся только со мной». Хотя каждый раз, видя, что они общаются с другими, мое сердце пронизывали тысячи острых мечей. Единственное, чего я ждала от них, так это заверения в том, что никто и никогда не будет им дороже, чем я. «Ты можешь дружить с кем угодно, делать что угодно, быть где угодно, но в твоем сердце всегда должна быть лишь я. Вся вселенная для тебя – это я.» В общем, что-то в этом роде.  Я не могла спать и жить спокойно, пока не услышу заверений в том, что для моего друга весь остальной мир абсолютно ничего не значит, все люди и друзья ничего не значат, только я. Конечно, этих заверений я никогда не получала, поэтому спать и жить спокойно никогда не могла, видя угрозу в каждом человеке, с которым дружит и общается мой друг, испытывая к ним всем тайную ненависть. Все, что я поняла о людях, так это то, что все они изменники. Кроме меня. Это покажется смешным, но это правда. Ни разу в жизни никому не изменила и никого не предала, не бросила. Если у меня есть один человек, то он для меня целый мир, больше никого не существует, другие лишь тени.  Наивно было ждать подобной взаимности от других.

И долгое время меня терзали мысли о том, что может быть это моя вина? Может, я им чего-то недодаю? Что-то делаю не так? Ведь если человек нуждается в ком-то еще, кроме меня, значит ему меня мало, чего-то он от меня не получает. И лишь потом я поняла, что нет, это не моя вина, просто такова их сущность. Даже если один человек подарит им весь мир, они найдут себе десятки других людей, с которыми будут общаться и дружить.  Один человек для них не является всей Вселенной, как для меня. Помню, как обещала моей подруге детства, что никогда и никого не буду любить больше, чем ее, даже своего мужа) И эта самая подруга как-то раз не заметила, как я исчезла прямо посреди улицы. Мы шли втроем, я, она, и девочка, которая раньше обижала ее, и от которой я ее защищала, теперь же они встретились и стали закадычными бро! Так вот, идем мы втроем, разговариваем, мои слова постепенно игнорируются и страстный диалог между этими двумя разрастается, как индийские джунгли, я молчу, шагая рядом. Они говорят, и говорят, и говорят, уже совершенно меня не замечая. Я просто останавливаюсь посреди улицы, а эти двое, как ни в чем не бывало, идут себе дальше. Я продолжаю стоять, в надежде, что они заметят мое отсутствие и обернутся. Но нет, они пошли вперед по улице, пока не скрылись за поворотом, а я все стояла, глядя им вслед. Потом пошла домой. Они заявились через час, удивленно спрашивая, куда я пропала. (мою пропажу они заметили лишь обойдя несколько кварталов)

В тот момент я многое поняла о друзьях и о людях вообще… Третий всегда лишний в дружбе. Невозможно иметь двух подруг/друзей. Кто-то из них все равно будет ближе и дороже, а кто-то будет чувствовать себя чужим и обделенным. Дружба втроем (и более) – это то же самое, что брак втроем (и более) А что об этом думаете вы? Поделитесь своими историями о дружбе и мыслями на данную тему.

P.S. Вы все изменники! Одна я верная. Потому что моя честь называется верность, а ваша нет!!!!!

Дарите друг другу улыбки...

.


Дарите друг другу улыбки -
Они излучают тепло.
Простите пустые ошибки,
И станет на сердце легко.

Вы будьте ко всем благосклонны,
И жизнь наградит вас с полна!
Ведь в нынешний век, беспардонный,
Нам так не хватает добра...
*
Елена Бычкова

Як змінилися люди за 100 років...

Обличчя на старих фотографіях, здається, можна розглядати нескінченно. Люди на ретрознімках здаються трохи відстороненими, ніби з іншого світу, а ще вони рідко посміхаються. Справа в тому, що в XIX і початку XX століття процес фотозйомки сприймався як спосіб увічнити себе для майбутніх поколінь, а це справа серйозна, тут не до веселощів. «Я думаю, що фотографія – це найважливіший документ, і немає нічого більш жахливого, щоб передати нащадкам, ніж дурна посмішка, спіймана і зафіксована назавжди», – говорив Марк Твен.

До вашої уваги вантажні фото людей з усього світу, краса яких і вас не залишить байдужими.

Інуїти (ескімоси)

Британці...

[ Читати далі ]

Улыбнись

.
Согрей других теплом улыбки,
Делись советом и добром.
Дари любовь друзьям и близким,
И благодать наполнит дом!
*
Автор неизвестен

Случай из практики №3

- Деградированная, однако, у нас работа.
- Ну... какие мы, такая и работа.

Мир держится на мудрых людях

.
Мир держится на добрых людях.
Не на агрессии и зле.
И если доброты не будет,
То ничего не будет на земле.

Мир держится на состраданьи,
А не на важности пустой.
Вот кто-то свет потёмкам дарит,
Чтоб озарить жизнь красотой.

Мир держится на милосердьи,
А не на выгоде и лжи.
Никто из нас не минёт смерти,
А потому добро творить спеши.

Быть может, это всё наивно.
Но вижу я в который раз,
Как над землёй бушуют ливни,
Чтоб смыть скопившуюся грязь.

И наше Время чистить надо -
Скопилось столько в нём дерьма -
Насилья, лжи, вражды и смрада,
Что скоро все сойдём с ума.

Так пусть в нас совесть не убудет
И правда не сорвётся вниз…
Мир держится на мудрых людях,
Как держится при солнце жизнь.
*
Дементьев Андрей Дмитриевич