хочу сюда!
 

Юлія

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Заметки с меткой «кузьма»

КУЗЬМА надихає

КАЗКА   ДЛЯ   ДОРОСЛИХ   ПРО   СТАРИЙ   ОКЕАН

        ТА   ЙОГО   МЕШКАНЦІВ


СТАРИЙ  ОКЕАН  ЗНАЄ  БІЛЬШЕ, НІЖ  МИ.

СЕКРЕТИ  ВСІ  У  НЬОГО  НА  ДНІ.

А  МИ   ХОДИМО  ЗВЕРХУ, ВЕЛИКІ Й МАЛІ – 

ЛЮДИ,  ЯК  КОРАБЛІ.

ГОРДО  ПЛИВЕМ, І  НЕ  ВІРИТЬ НІХТО,

ЩО  НИМ  ЗАЦІКАВИЛОСЬ  ЗЛО.

І  СЕРЕД  ВІТРІВ  МИ  НЕ  ЧУЄМ   ЩУРІВ, 

ЯКІ  ПРОГРИЗАЮТЬ  НАМ  ДНО.

А  ДО  БЕРЕГА  ХВИЛІ ТИХО   НЕСУТЬ

ПОРАНЕНІ  ДУШІ  ЖИВИХ  КОРАБЛІВ.

А  ВІД  БЕРЕГА   ЗНОВУ  В МОРЕ  ІДУТЬ

ТІ, ХТО  ВІРИВ  І  ПРАВДУ  ЗНАТИ  ХОТІВ.

      (  із  репертуару  гурту  “Скрябін” )


Він  безмежний , цей Старий Океан. Безмежний  в просторі: хоч в довжину, хоч в ширину, хоч в глибину… Безмежний в часі: він був, є, і буде. Безмежний в відчуттях: спокійний і нестримний, тихий і оглушливий, лагідний і нещадний, прозорий і непроглядний… В ньому народжується все живе,  в ньому все росте, виростає і вмирає. Але ті, хто збагне, що Старий Океан – це є саме Життя, відчують всю його безмежність, глибину і вічність, відчують, побачуть, пізнають Зло, яке живе в ньому, навчаться боротися зі Злом – ті зможуть підкорити  собі Старий Океан. Він тоді з нестримного, оглушливого, нещадного ворога перетвориться в спокійного, тихого і лагідного друга і помічника. І закінчиться тоді його безмежність для пізнавших його. Бо тих, хто  підкорив його собі, Старий Океан відпускає – вони отримують від нього подарунок вічності – вони потрапляють на Твердь. А Твердь – суть вічні явища – це Віра, Надія, Любов. Хто знаходиться на Тверді, хто в своєму житті керується Вірою, Надією, Любов’ю - той ніколи не загине від того Зла, що ширяє в глибинах Старого Океану та шукає поживу – Душу людську. Той, хто має Твердь в своїй душі, не потоне в океані зла, його Твердь не піддасться зубам ніяких Щурів. Зрозуміло, що ця Твердь – не легка ноша для людини. Але це ноша не ярма, а щита, щита від Зла. І, пам’ятаючи Старий Океан – свого  батька, що народив, помічника, що допоміг пізнати життя – той  може скільки завгодно повертатись до Старого Океану, до самого життя, щоб знову відчувати усю щедрість його багатогранного життя, відчувати його намагання дати можливість всім, хто прагне Тверді земної, дістатись до неї. І той разом з батьком, Старим Океаном, відшукує ті Душі, які надіються, вірять і, головне, люблять. Лише ці Душі заслуговують сторонньої допомоги і отримують її від Душ, що повернулись із Тверді земної в бурхливий Старий Океан для допомоги страждущим.

Для тих, хто пливе по Старому Океану, варто пам’ятати, що Зло зацікавлене всіма, а тому не можна піддаватись йому. Для цього потрібно тримати свій корабель (корабель – суть Душа людська) у належному стані  і не дозволяти Щурам прогризати дно. Щурі – це людські вади та слабкості. Як тільки якась найменша слабкість оволодіє людиною, то її корабель вже починає руйнуватись. І часто-густо Людина не помічає цієї маленької руйнації. Одна слабкість неминуче тягне за собою другу, друга тягне третю – і вже Людина має вади. Тоді ці Щурі людських душ вже точать корабель до тих пір, аж поки корабель не починає тонути. Така людина приречена. Приречена не відчувати Зло, бо Зло вже є частиною людини, і вже Людина приречена творити зло, стає сурогатною матір’ю немовлят Зла… І вже вона суть не Людина..., вже – нелюдь, на превеликий жаль. 

Тільки діставшись дна Старого Океану, пройшовши всі кола пекла, можна пізнати його секрети – Надію (провідна зоря), Віру (терпіння) та Любов (творчий дух). Але пізнати мало – необхідно побороти в собі,  в своїй Душі те Зло, яке міцно тягне тебе на Дно і тримає тебе на Дні. Необхідною умовою повернення на Поверхню, щоб знову стати Людиною – це є покаяння. Без покаяння Дно ніколи не відпустить того,  хто хоче відродитись (а для Душі – це значить воскреснути), воно міцно тримає на ланцюзі загублену Душу. Ланцюг цей – це свого роду Гордіїв вузол. Гордіїв вузол не розв’язується – його розрубують. Покаяння – це і є той меч, що розрубує Гордіїв вузол, суть гордість людську... 

Бережіть Душу свою, плекайте Надію, що тільки добрі вчинки та добрі слова – суть рятівний круг, який виносить на поверхню, кріпіть Віру, шо цей рятівний круг – єдине, що вас втримає на поверхні життя, в бурхливих хвилях Старого Океану. І з Любов’ю  творіть свої слова та вчинки. Особливо в стосунках зі своїми близькими. Часто-густо більшість попадає в цю пастку, вважаючи, що близькі зрозуміють або мають зрозуміти, простять або мають простити... І творимо в стосунках з ними слова та вчинки, не зважуючи їх на терезах Віри, Надії і Любові. Терези ці повинні бути одвірком Душі вашої, через які проходять всі ваші слова та вчинки. Тільки зваживши, можна давати волю словам та вчинкам. Незважені, вони можуть поранити близьку вам Душу, підірвати, або навіть вщент зруйнувати Віру, Надію, Любов близької вам Душі. А поранена або зруйнована з вашої вини близька вам Душа – це гріх ваший, це той тягар, що тягнутиме вашу Душу на Дно. І не відпустить до тих пір, поки ви не повинитесь і не попросите прощення у ображеної вами Душі. Тому просити прощення у ображеної вами Душі за образу – значить спокутувати гріх, значить позбуватися того тягара, що тягне вас на дно. Від цього просвітлюється Душа, а разом з просвітленням приходить Мудрість. 

Мудрість – суть світло, яке вказує шлях вперед і наверх, а не назад і вниз. Мудрості навчиться неможливо. Мудрість дається даром. І лише тим, хто, відганяючи Щурів, керується Вірою, Надією та Любов’ю. Лише тим, хто перетерпів страждання від вчинків Зла і не зрікся Віри, Надії і Любові. Лише тим, хто поборов Зло у собі і повернувся До Віри, Надії та Любові через покаяння і отримання прощення. Часто-густо дехто, щось вчиняючи або говорячи, апелює до Справедливості, вважаючи, що Справедливість і Мудрість суть тотожності. Тут на них чекає знову пастка. Мудрість не є тотожністю Справедливості, бо Мудрість – це є Обережність. Озброївшись Справедливістю, можна поранити або навіть знищити Душу. Тому слід пам’ятати, що Справедливість не може бути причиною для слів або вчинків. Лише Мудрість та Обережність – причина для слів та вчинків. А Справедливість – то є наслідок дії Мудрості. Не плутайте причину і наслідок. Бо часто-густо від вашої “справедливості” буває дуже гіркий наслідок... Хто вчинив або сказав справедливо – не завжди вчинив мудро; хто сказав або вчинив обережно - завжди вчинив мудро.

     Слабка людина... Важко їй в сильному, стрімкому, бурхливому Океані, непомітно можуть підкрастися Щурі...
     Хто погрішив проти Віри, Надії, Любові, хто зрадив Віру Надію, Любов, той починає тонути. І не покаявшись, продовжує тонути до самого дна, приречуючи себе на вічні душевні муки.
     Хто погрішив проти Віри, Надії, Любові, хто зрадив Віру Надію, Любов, той починає тонути, але коли набереться мужності опертися на рятівний круг – покаяння, той випливе. 
     Хто не піддається Щурам, опирається на Віру, Надію, Любов, той ходить по Океану, як по Тверді, і не потоне. Ніколи!!! З тим поруч іде Щастя...

Скрябін не сам загинув, йому "допомогли"

http://www.fakty.cv.ua/wp-content/uploads/2015/02/150204-malunok-avaria-Kuzjma.jpg

Розмова зі свідком аварії, в якій загинув зірковий співак Андрій Кузьменко («Скрябін»), вказує на те, що це фатальне ДТП  свідомо спровоковане.

Громадський діяч Роман Реведжук пов’язує це з гострими висловлюваннями Андрія Кузьменка на адресу влади. Зокрема, це «червоною ниткою» простежується в останніх інтерв’ю Кузьми «Скрябіна».

«Офіційна інформація і свідчення очевидця ДТП де загинув легендарний Андрій Кузьменко “Скрябін” значно розбігаються!» – каже п. Роман.

Роман Реведжук виклав в інтернет розмову зі свідком аварії. За його словами, «свідок, який їхав позаду Кузьми говорить: “Коли я приїхав в ДАІ, в мене взяли номер телефону і сказали, якщо буду потрібен то подзвонять, ніхто не брав жодних свідчень”
Аналізуючи останнє інтерв’ю Андрія, розумію одне – страх перед його авторитетною думкою цілком міг заволодіти розсудком і пішли на таке.

Отримав контакт хлопця котрого за півкілометра обігнали два авто. В першій був Кузьма, інша “Хонда” в ній і був виконавець ДТП».   Також хлопець говорить, що молоковоз стояв на протилежній стороні дороги, як би чекав і в потрібний час рушив вперед та зробив відповідний маневр до середини – продовжує Роман Реведжук – машина Кузьми була зажата з обох сторін, а відповідний маневр молоковоза, який підставив під удар задню вісь дає зрозуміти був певний розрахунок.

 З самої першої секунди, як дізнався про трагедію – не повірив в випадковість і зараз не вірю.
Читав багато висловлювань, страшно тільки одне, що люди так швидко роблять висновки.

Розмовляючи з свідком, той говорить “Хонда справа зрівнялася з авто Кузьменка, аж той змушений був виїхати на зустрічну смугу. Побачивши запаркований молоковоз також враховуючи крутий поворот він думав вдасться його проїхати та не розрахував на провокаційний маневр з протилежної сторони.

За словами свідка, «Хонду» часто бачить в Дніпропетровську, після того як написав про це у Фейсбук через декілька годин сторінка заблокована. Також дивні дзвінки отримує з вимогою зустрітися. А ще в придачу журналісти «наярюють».

Я його розумію, жив собі спокійно, а тут стільки уваги, коли «роздивився» куди вліз, нашвидкуруч зібрав речі та й переїхав в інше місто. Каже, взагалі закордон має намір, бо тільки там в безпеці зможе розповісти.

Я знаю, чим закінчуються подібні «докопування до істини». Вчора на прощанні пообіцяв собі й Андрію: не зупинюсь ні перед чим. Не може так бути, скільки ще треба Вам смертей, аби ви напилися крові. Скільки будете мучити ще українців. Гадаєте, вам то так з рук зійде? Якщо не давав людині життя, то й не можеш його забирати.
     Треба закінчувати зовнішню війну, бо будемо плавно переходити до посиленої внутрішньої – а її штучно затягнули вже далі нікуди!
Робота йде на винищення цвіту нації!
   
 P.S.: Якщо надумаєте мене вбити, то виконайте останнє прохання:
“Свого батька я не бачив, в мене двоє дітей – дуже прошу, тільки не робіть вже інших сиротами”…».
     Ось таке публічне звернення Романа Реведжука…

Разный Кузьма???

Очень расстроилась,когда узнала,что погиб Кузьма,зауважала его после клипа"Кинули",но вот увидела такую информациюshock...и что??? где правда???какой он был???

shock

Скрябин

Нравится мне Скрябин bravo
 

Чат з Андрієм Кузьменком (копіпастено з ВН)

Чат з Андрієм Кузьменком (Кузьма Скрябін) на "Волинських новинах"
08 березня, 13:15





8 Березня до Луцька з концертом завітав гурт «Скрябін». Його лідер Андрій Кузьменко взяв участь у відеочаті інтернет-видання «Волинські новини».

– Чи не хочеш ти епатіровать публіку і підстригти волосся? Як колись в готичній юності?

– Були такі мислі. Були такі ідеї. Я щораз ближче до того. Тому що я не хочу виглядати Пашою Зібровим, який малює вуса і місця посивілі на голові. А з другого боку я не люблю таких пацанів, які молодяться і носять довгі патли сиві. То, скорше всього, що десь в найближчому майбутньому я буду з лисим черепом вишивати по світі.

– Андрій Кузьменко і Кузьма Скрябін - це дві різні людини? Чи ти на публіці такий же, як вдома разом з сім'єю. Не важко бути у двох образах?

– Точно той самий. Ну, може, хіба що вдома більше матюків. Ну, вони так проскакують. То не то, шо я матюкаю там своїх домашніх. І Свєта моя може сказати, але дочка, слава Богу, виховується у правильних тонах, але часом проскакує. Я просто, як розказую якусь історію, я можу голосно говорити. Так, що долітає навіть до неї на другий поверх.

– Чим ви пожертвували заради слави і публічності, про що найбільше шкодуєте або принаймні десь усередині хотіли би відмотати назад і змінити?

– Напевно, нічим. Діло в тому, що колись дуже хотів її. Знаєш, оце слава, щоб було багато красивих дівчат. Був такий ідіотський період.

До 30 років він тривав, і нічого не відбувалося. Бо ти постійно думав, чекав, шо прийде той дядько, принесе кучу грошей і скаже: «Чувак, ти геніальний! Вот візьми і бався». Нічо не було.

Потім виявилося, що для того, щоби шось появилося в житті, треба було пахати. А коли ти пашеш, в тебе немає часу на такі примітивні речі, як сидіти, просто п’ялитися у вікно і мріяти.

Я пожертвував би десятьма роками бездіяльності. Перші років «Скрябіна» – то були такі плєвкі в нікуда. Тобто там було раціональне зерно в тій музиці, але ми нічо не робили, шоб його розварити. То був півфабрикат.

[...]

– Моя мама каже, що я збоченець, бо люблю спати без трусів. Кузьма, але ж я нормальний мужик! Просто мені так зручно – нічого не муляє! Переконай мою маму, шо тут нема нічого підозрілого! )))))

– Дай телефон мами, то я розберуся.

[...]

– А ти фарбуєш волосся? Сивина вже є?

– Нє. Сивина є, канєшно. Як його фарбувати? Шо я якийсь пєдік?

– В тебе є пісня «Герой». Дуже кльова, до речі. А хто для тебе герой? Чи багато таких людей в історії? Чи є такі люди серед тих, які зараз живуть? На цій темі спекулюють часто. Особливо останніми роками. До чого я веду? От мене цікавить, як ти ставишся до того, що нинішня влада забрала в Бандери звання героя? Що хочуть і в Шухевича забрати?

– Ти розумієш, останнім часом традиційне для Західної України привітання «Слава Україні! Героям слава!» для мене набуває такого атавістичного трохи характеру, тому що добре, якщо би ми знали свою історію.

Історія викладається дуже неконкретно і нецілеспрямовано. Тобто 20 був один виклад, 10 років – інакший, зараз ще інакший. Постійно появляються ті нові герої.

Непонятно вже яким героям слава. І от я з бабусею своєю говорив. Вона до сих пір, слава Богу, живе і при ясному розумі. Вона мені сказала, пояснила так на свій хлопський розум, а вона вчителька, дуже така інтелігентна, освічена людина. Вона сказала, шо Бандера – не герой.

Бандера був зрадник. То народ так говорить, який жив при ньому. А Шухевич був герой, тому що він всю відповідальність взяв на себе і він залишився з тими хлопцями, які були ідейні носії того прапору бандерівського.

А в основному бандерівщина, на жаль, була переповнена бандитами, які просто в ту течію влилися і зловживали нею.

– А якою косметикою користуєшся? Ну, там креми для обличчя чи рук, гігієнічна помада? Тоналка? Ні? Якими парфумами користуєшся? Які запахи подобаються? Як часто робиш манікюр, педікюр? А ще цікаво, як доглядаєш за своїм волоссям?

– Ви що народ? О, якщо я почну робити педікюр… Нігті я собі сам обрізаю. Слава Богу, я ше не відвик від того всього. Креми – ноль. Пшикалки маю дві. Протягом багатьох років мені Свєта завжди дарує Higher Dior. Я люблю такі кислі.

І ше один якийсь Горбачова подарувала з такою гайкою зверху. «Хард-рок» по-моєму називаються духи. Я правда Свєті сказав, шо то мужики подарили на 23 лютого. Бо вона б Горбачовій повидьоргувала ті спічкі.

[...]

– Кузя, то правда, що Пономарьов розлучається? Ти не в курсі?

– В курсі. Вже розлучився. Мені на радість, якщо чесно. В мене була травма, коли він пішов від Мозгової. Я якось так дальше з ним став. А тоді, коли він з Вікою розійшовся, я Пономарьова знов вписав в телефонну книжку.

– А тобі подобаються коли в жінок довжелезні нігті? Я б таких повбивав! Бо вони, як каліки. Часом не можуть двері в магазин відкрити! Ти своїй дочці дозволяєш такі манікюри заводити?

– Нашо вбивати? Візьми молоток і нігті отако. Ні, вона у 14 років ходить у таку школу, шо недай Бог прийшла би там з якоюсь помадою чи з тєнями, то злизала би сама собі язиком.

Там дуже жорстко все. Її за вухо до директора тащать по коридору 50 метрів по школі. Вони страшно бояться.

[...]

– 1) Скільки твоїй доці вже років? 2) Чи не мрієш про сина?

– Нє. Дочка – так кльово. А той буде ходити там м’ячі, молотки якісь, машинки. На фіга?

– Тобі доводиться спілкуватись з багатьма людьми. Чи запам’ятовуєш ти їх? Імена, обличчя або ще якісь деталі знайомства?

– Обличчя запам’ятовую. Якщо бачив небагато разів в житті, то обличчя запам’ятовується чітко дуже, а от ім’я можу забути.

– З самого дитинства я слухаю одну із самих крутих твоїх пісень, як на мене, - пісню "Чорнобиль". Чи немає в тебе бажання туди поїхати? Може, був?

– Був вже. Ми там кліп знімали. На нас дивилися, як на ідіотів, бо тоді ще такий фон був серйозний – ми бігали між цими захороненнями. Бачили там кабана-мутанта, до речі. То був ще якийсь там 97-й рік. Кабан був такий, як півтепловоза.

– Наскільки я помітила з гламурних телепередач про шоубіз, ти рідко буваєш на світських тусовках аля Катя Осадча і аля Діма Коляденко. Чому?

– Та тому шо мені нецікаво ходити і дивитись на гламурних бєздєльніків, які приходять на халяву похавати і посвітити таблом своїм.

Ми колись робили експеримент – стали з камерою і знімали як з презентації якоїсь виходив народ. 70% не знали шо за презентація. Вони просто прийшли, побухали, поїли.

– Мені як лучанину цікаво, чи є в Луцьку такі місця чи люди, які тебе захоплюють? Що це?

– Є в мене пару людей, через призму яких я сприймаю то місто. І декілька таких місць.

– Якби тобі зав’язали очі і висадили з машини посеред якогось чужого міста, ти б впізнав його?

– Центр впізнав би.

– Ти готовий до 21.12.2012?

– Я так думаю, то якась містична дата. Мені пофіг.

– Ти й досі любиш цю країну без вазеліну?

– Ну, діло в тому, шо то не я люблю цю країну. Її люблять політики без вазеліну.

– Ти виходив на акцію протесту проти закриття секондів. Що буде, якщо їх таки закриють? Може, пісеньку в тему якусь накатаєш?

– То була моя така спроба вияснити чи вони враховують мою думку чи нє. І наразі я зрозумів, що вони отримали якісь поблажки серйозні. Я не думаю, що другий раз пішов би.

Тяжка тема одним словом. То всьо дуже серйозна гра. Я там покричав в сторону Верховної Ради, але зрозумів, шо… Я грав у їхні карти.

– Але все-таки, якщо якась відома людина, яка має авторитет у певного кола людей, каже своє «ні» або «так» в якомусь питанні, то це справляє враження?

– Тільки не тут, тільки не в Україні. Воно справляє на пригоршню людей, а на величезні маси абсолютно ні. Тому що вони вміють тебе ущемити в медійному просторі.

От порівняння: пісня «Кинули» і пісня «Любов спасьот мір» Брєжнєвої. Яка пісня має більше ефірів. Класне порівняння?

Ну, напевно в сто тисяч раз різниця. Тобто соціальні пісні вони просто накривають кришечкою, шоб їх не чули великі кількості людей.

– Якби Вам запропонували зіграти головну роль в одному з американських бестселерів та дозволили б вибрати жанр та роль(добро/зло), то що б Ви вибрали б?

– Я би вибрав зло. Я би був якимось таким чуваком типу Декстера. Я би був таким чуваком, шо ходив би і всіх муділ відстрілював.

– Найоригінальніший подарунок на 8-ме березня, що Ви дарували коли-небудь дружині?

– Я ніколи в житті не розкажу того. То моя хата, то таке, як нижня білизна, яку ти не показуєш нікому, бо воно є настільки близько до твого тіла.

І тому воно залишиться таємницею завжди. Єдине, що скажу, що на то 8 березня вони не дістали нічого. Ми ненавидим прив’язуватись до дат. Воно, як примус.

– Розкажіть історію створення пісні "Говорили і курили".

– Їхав я відвозив тьощу в аеропорт, а мав відвозити мій колєга. Він не заїхав, він спізнився. І я поїхав. Був злий такий, тому що знав, шо назад з аеропорта пропка буде.

І я стою в пропці. А збоку на південний міст стоїть поїзд метро. Він зупинився. І там люди запхані, як сільодки реально. В таких позах переплетених.

І там хлопчик з дівчинкою притулилися до того скла, і їм носи розмазані об скло. Він тримає папіросу в руці. Вони так закохано один на одного дивилися. І я хоп заїхав на заправку і зразу текст написав.

– Що змушує тебе плакати?

– Засилля хамства і бездушності.

– Ваше ставлення до Анни Герман.

– Та я так не слідкую. То шо я знаю, то даремно вона влізає в оті культурні події. Постійно якісь ремарки робить.

– Якби була можливість стати політиком, чи подався би "варитися" в цій кухні? )))

– Гордий досвід Вакарчука і Руслани переконав мене, шо не варто лізти і позоритися.

– Твоє життєве кредо?

– Не заважати іншим.

[...]

– Ви є ведучим реаліті-шоу "Реальні Предки". А Вам особисто доводилось приймати участь у подібних шоу? Якщо ні, то хотіли б ????

– Нє, «Нереальні предки». Так, мене недавно пробував розвести телеканал «Інтер». От Женя Лисий з «95 Квартала». Нам подзвонили, сказали, шо треба заграти на весіллі. Ми вже граємо три пісні, а молодих нема.

Тут заходять молоді. Молода мене побачила, кидає квіти і вибігає в істериці. Я такий повертаюся до пацанів і кажу: «Пацани, по-моєму нас знімають». А я ж, знаєш, настроєний на ту хвилю. Мене розвести дуже тяжко на даному етапі.

І зразу мене привернула увагу отака театральність всіх облич, які були в залі. Такого не буває просто, щоб на весіллі всі зразу кидалися до сцени. Одні йдуть курити, як завжди. Одні танцюють, другі нє. Одні посміхаються, третім пофіг.

Молоді вибігли. Там паніка, істерика. Ми зупинили концерт. Заходим в гримерку. І хлопці кажуть мені шо то таке.

А я кажу: «Слухайте, я пішов шукати камери. Хоп-хоп – знайшов три камери. І тут заходить молода і каже: «Ой, я тебе так любила, коли була мала. В мене вся хата була обліплена плакатами». Я кажу: «Чувіха, в нас плакати появилися п’ять років назад. Якими плакатами? В нас їх всього три було за всю історію».

Вона: «Ой нє, я так вас люблю. Давай втікнем, виведи мене звідси. О, кажу чувіха. Камера вон там. І кароче зламав я їм весь цей.

Потім забігає якийсь мужик. А далі з кулаками забігає наречений: «Шо ви з неї зробили?». Ну, я й, канєшно, сказав некрасиве слово. Там його виріжуть.

Льогкій міньєт кажу. Шо нічого особливого там з нею не витворяв. І він такий лізе битися, і не лізе. А я кажу: "Та пустіть чувака, хай дасть мені нормально". Короче, порозкидав їхню програму. Вони такі бідні були обломані.

– Але випуск таки вдасться?

– Я думаю, що буде. Я вже їх там виручав. Потім і робив розбір польотів після тої програми. Щоб хоч якийсь матеріал був.

– Кузьма, чи випадав тобі шанс у житті, що фанатки від свого фанатизму до тебе закидали тебе своєю білизною: трусілями, ліфами і т. д.? І як ти до цього ставишся взагалі? =)

– Ну, недавно в Білій Церкві викинули нам такий ліфчик, шо ми з Льошкою тако стали разом, і я був в панамці, і він. Серйозного розміру. Чувіха там поки його зняла, то така купа речей була.

Я відношуся дуже спокійно. Кожен балдіє, як йому до душі. Тобто кожна людина має свободу волевиявлення. Хоч труси кидай, хоч ліфчик. Хоч голову відкрути.

– Ваш особистий ідеал жінки.

– Він спить зліва від мене вже років 20. Не буду вдаватися в характеристики. Мусить бути комплекс краси з красою інтелекта. Якщо нема того зв’язку, вони окремо не лабають.

Тобто проходить якийсь час і тобі хочеться другого. Якщо жінка дуже розумна, але страшна, то воно тоже напрягає за якийсь час. Якщо дуже красива, але дуб-дєрєво, то воно надоїдає через 5 хвилин.

– Що полюбляєш читати з сучасної літератури? Книга, яка справила на тебе незабутнє враження?! І що б порадив почитати?

– Ну, прямо незабутнього враження нема. Більшість книжок, які читаю, забуваються дуже швидко. Останнім часом щось в американську класику вдався: Стейнбек, Фолкнер. То така «достоєвщина» американська.

Ні про шо сюжет, але дуже красивий виклад. Зараз читаю Вілбор Сміт. В нього є ціла плеяда кижок про Південну Африку.

А з наших – Марія Матіос останнім часом. Єдине шо мене в ній трошки напрягає – така націоналістична чуть-чуть риска. Я не сторонник націоналізму.

– Танець Пінгвіна, який він? =)))

– Я бачив його нарешті реальний. І коли ми писали пісню «Танець пінгвіна», я не підозрював як танцює пінгвін і я підозрював, шо то є життя людини, як танець пінгвіна. Шо він такий кострубатий, смішний і зачасту принизливий, може, навіть.

Більшість народу проживає ціле своє життя в таких умовах, шо хотілося б жити краще. І получається, що ти так танцюєш той танець, а ні до чого не дотанцьовуєш.

– Чи є щось таке, про що шкодуєш? І чи хотів щось змінити в своєму житті?

– Є про шо шкодую, но нічого змінити не хотів би, тому шо то нереально.

– Чи не думав написати пісню, наприклад, стьоб мовою Азарова? ))

– А я не чув, як він говорить. Всі ржуть, а я просто не дивлюся ті канали. Не трачу час на фігню.

– Ти є музикантом, продюсером, телеведучим, письменником. Чи хотів би ще кимось стати? Тобто, актором. Але, не в мюзиклі, а в якомусь повнометражному фільмі? Або артистом. Зіграти в якійсь виставі великого маштабу? Тим, що пов'язане з творчістю?

– Я точно не письменник і не продюсер. Не привязуйте то до мене. В «Пающіх трусах» я придумую тексти і музику. Там Бебешко займається всіми організаційними питаннями. А письменник – то теж не про мене. Я не люблю сидіти, як дятел і клацати.

– То ти не продовжуєш писати далі нову книгу?

– Дуже повільно. Ржачка, правда, получається.

– А в якомусь повнометражному фільмі?

– Ніколи в житті. Хіба кінокомедія якась.

[...]

– Хто з українських виконавців тебе найбільше кумарить?

– Я можу сказати, шо крім двох-трьох одиниць, мене кумарять всі.

– Які пісні співаєте в сімейному колі? Власного виконання чи українські народні? А твоя дружина чи донька дивувала тебе виконаною піснею з твого альбому? )))

– В сімейному колі ми, слава Богу, мовчим. Хоть часом тишина.


Волинські Новини (c) all right reserved

Повний варіант:
http://www.volynnews.com/chat/51/
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая