Цього року я вже думала, що пролечу як хванєра над Парижем, але таки встигла отримати насолоду від цьогорічного осіннього грибного сезону. Влітку я теж кайфонула від сбору маслюків, але ця грибалка запам'ятається надовго.

Я вважаю, що майдан-це добре.

Шановні друзі! Вітаю Вас з днем Соборності України! Це свято молоді, свято скромне, свято душі.

У Запоріжжі націоналісти з'эднали береги,

в Івано-Франківську теж робили довгенькі ланцюги людськи,

у Харкові пройшлися містом, Донецьком пройшлися з бандерівським прапором.

Хоча gazeta.ua на 21-му році, як упокоїлась сересерія згадала раптом якихось радянських офіцерів. Може і я себе школярем назву!?

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027221/ http://blog.i.ua/user/3358404/ http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027218/ http://gazeta.ua/ru/articles/life/419191/5

Радощам моїм не має меж...  :)

Дякую!

За щиріст Ваших безмежних душ...

За відвертість і безкорисливість...

Ви такі справжні :)

                                                     ***

Залишаюся вірною Улюбленому  І.UA 

 і вітаю Вас з Днем Народження!!!

Дякую за те, що Ви є!

За те, що надаєте можливість такого чудового спілкування...

На І.UA знайшла так багато друзів і Вони, в свій час, допомогли мені знайти себе :)

І ще раз Дякую!

Люблю Вас всіх. 

Завжди Ваша, Укроп ;)

 

 

      Це було давно і не правда
      Було нам тоді по 18 років, навчались ми на 2 курсі технікума і звичайно ж були беззаботні, веселі і авантюрні, в хорошому смислі цього слова .
       Прийшла наша класна керівничка і сказала: "Хто хоче поїхати вожатими в дитячий табір, треба дати через урок (45 хвилин) відповідь, завтра швидко отримати заліки і екзамени по 5 предметам, а післязавтра з чумайданами прибути до центрального входу в технікум"
       Ми з подругою, 2 дівчини з нашої  групи і 2 хлопця з інших груп на післязавтра стояли в указану місті і чекали чартерний аХтобус на табір.
Попередні два дні ми звичайно ж не заморочувались куди нас завезуть, хоча попередньо було говорено, що їдемо на край географії (області) в село. І от вже тут, сміючись і спілкуючись між собою ми все таки  зрозуміли, що їдемо ми таки далеченько від домівок.
       По доріжці до технікума під"їхало чудо совєтского автопрома. І з"ясувалось, що це і є наш зафрахтований корабель в ЛЄТО 


       За рульом сидів червонощокий веселий молодий дядєнька. Всю дорогу він чудив, а ми з радості, що вирвались на волю, та ще й з супер бонусом - зданими іспитами, веселились і розглядали у вікно поля і пробігаючі села. Їхали ми більше 2-х годин.
      На другий день по приїзду нас закріпили за отрядами і корпусами і дали  завдання готувати кімнати до приїзду дітей.
А які там у нас в голові діти, як ми ще самі діти  
    Ми з подругою побачили у вікно, що за нашим корпусом є качелі. І гайнули трішки покататись  


      
       Трішки мабуть длилось не так мало, бо нас вже подали в розшук   Вже дехто впорався з підготовкою кімнат і пішов отримувати постільну білизну, а у нас ще ой-ой-ой скільки до білизни було роботи.
Ну ми ж не могли впасти в грязь ліТСом і ускореними темпами ринулись доганяти прокатаний на качелях час.
     На наступний день ми зустрічали майже братьєв по разуму , своїх дітей подопічних на 1 лагерну зміну.
Час проведений у лагері з дітками був чудовий, цікавий, яскравий на емоції, щодня ми придумували якісь конкурси, грали у войнушку з хлопцями, плели коси дівчатам і плели з ними віночки, змагались за звання кращого отряда, ходили у міні походи, брьохались в одній з чистіших річок Європи - Орілі. Чудили між собою зі своїми однолітками.

ЛІТО В ТОМУ РОЦІ БУЛО ТЕПЛЕ,
АЛЕ Я, З РАДІСТЮ, В ТІ ДНІ ПРАЦЮВАЛА  


 

Є такі люди, на яких глянеш – і відразу хочеться посміхнутися. Іноді, це просто хтось прохожий, на якого дивишся, а його очі, рухи, жести, так і випромінюють позитив і радість, що навіть у самої настрій піднімається. Але частіше ці люди - це близькі, котрі намагаються підняти нам настрій чи покращити його.

Часто іду мимо дитячого майданчика і мою увагу привертають молоді матусі, які пильно наглядають за своїми маленькими дітьми, як ті граються у пісочниці, сміються, гойдаються, бігають, діляться іграшками, кричать. І то все наповнене таким щастям і радістю, що мимоволі починаєш посміхатися.

Понад Бугом часто помічаю дідусів, котрі беруть з собою на риболовлю внуків, а ті аж світяться від радості, що їм дали у руки вудку, і всі їхні рухи наповнені старанням і радістю. Мимоволі згадую своє дитинство, мимоволі знову посміхаюся…

Часом, доводить йти додому через вулицю, де суцільні квіткові магазини, часто звертаю увагу на вітрини і на людей за ними. Доволі приємна картина, коли юнак купує квіти і дарує їх дівчині, яка його чекає ( так вже склалося, що ця вуличка недалеко від парку, де всі закохані часто прогулюються ). Знову радієш, знову посміхаєшся…

Назвати це відчуття щастям не можу, занадто гучна назва і занадто широке поняття. Не підходить воно. Але все одно, навряд  можна обійтись без цього легкого почуття радості, яке дарують такі прості речі…

Просто хочеться посміхнутися…

ВАРРАВА

А як жилось тому Варраві,
Коли навдогоду юрбі
У невситимій злобі
Христа розп’яли у ганьбі,
А потім воскрес Він у славі?
Варраво, як жилось тобі?

Тобі всі злочини простили,
Його ж за правду розп’яли
Високовченії осли,
Шакали суддями були,
І низько роги опустили
Многотерплячії воли.

То ж як жилось тобі, Варраво?
Ти смачно їв? Спокійно спав?
Чи попелом ти посипав
Волосся, коли день згасав,
Як і вставав, — усе криваво?
А, може, спогади писав?

Мовляв, Христос моїм був другом,
Отак усе було і так.
Йому казав я: – Ти дивак!
Даремно не дражни собак!
Життя прожить – не перти плугом.
От і загинув, неборак!

А, може, мав ти знак з небес, –
Той здогад в серце моє проситься, –
Раніш, ніж Діва-мироносиця?
Ось ангел в темряві проноситься
І в двері стукає: – Воскрес!
Варраво, чуєш? Він воскрес!
І прощення тобі приноситься!
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!

автор Галина Гордасевич

Діти-це зміст і радість нашого життя, його прикраса. Що може бути в житті прекрасніше, ніж діти? Хіба може бути щось приємніше і добріше, ніж протягнуті дитячі рученята і щирі, теплі слова "Мама, я тебе люблю!" Наші діти сприймають нас завжди такими, які ми є...

Дуже люблю діток! Напевно й тому вибрала таку професію,що з ними щоденно контактую.

Чи може бути щось краще і добріше, ніж посмішка дитини? Дитя усміхнулося-і на душі зразу тепліє, забуваються всі проблеми, відходить смуток, стає так просто і легко...Діти, наче сонячні промінці, несуть в наше життя тепло, радість і позитив.

Випадково натрапила на чудовий вірш: Дети - это счастье, дети - это радость, Дети - это в жизни свежий ветерок. Их не заработать, это не награда, Их по благодати взрослым дарит Бог. Дети, как ни странно, также испытанье. Дети, как деревья, сами не растут. Им нужна забота, ласка, пониманье. Дети - это время, дети - это труд. Дети - это чудо, доброты посланье, Лучики восхода, капельки любви. Дети - это каждой девушки желанье (Даже карьеристки, в глубине души). Дети - это ласка, искренность и дружба. Спорят понарошку, любят так всерьёз. С ними нам лукавить, прятаться не нужно - Детскими глазами видно нас насквозь. Дети - это будто жизнь пошла сначала: Первые улыбки, первые шаги, Первые успехи, первые провалы. Дети - это опыт, дети - это мы.

Не знаю, можливо це вже заїзджано, повторювалося неоднократно, але скажу...

ВІТАЮ всіх дівчат, жінок, дівчинок, всіх-всіх прекрасних жінок цього світу!!!!!!!!!! В цей день весни, щастя, краси - станьте ще прекраснішими, розпустіться, як сотні квітів, станьте богинями і не тільки сьогодні, а на весь наступний рік, бо чоловіки не можуть встояти перед вашою красою!!!!!!!! І хай для вас буде все не тільки сьогодні а завжди - бо ви цього достойні!!!!!!!!