Моменти з минулого Львова (с)
- 26.09.11, 16:07
Знову день, цей осінній день з дощем... Знову спогади прокрадаються в мою душу і я не знаю як їх зупинити, так само як зупинити опадання листя чи стукіт дощу. Який вже рік поспіль я ненавиджу оці осінні дощові дні.Ти чуєш? Ненавиджу!!! Ні, ти мене не чуєш. Мені хочеться кричати: Чому? Чому саме так повинно статись?! Та у відповідь чую лише шелет вітру і стукіт дощу, що віддаеться від моєї парасольки...Все нагадує про тебе: ці відчуття самотності, цей дощ, це жовте листя, цей холод...Холод, так саме він... бо ти пішов, ти пішов геть...
Залишив мене на холоді з моїми спогадами один на один...Ти зранив серце.Ти убив кохання,
А разом з ним усі надії й сподівання.
Від болю на частини серце рветься.
Може,це сон…І це мені здається.
Ні,це не сон.Розбилося життя.
Кохання вже іде у забуття.
А в серці ще звучать твої слова,
Й розлука вже отримала права.
Чому?Навіщо?Де твоя довіра?
Та ти нікому у житті не вірив.
Не було зрад.Але горять мости між нами.
Ти у хорошому завжди бачив погане.
Та є й моя у тім,без сумніву,провина,
Що лиш тобі я всю себе розкрила.
І інший світ впустила в свою душу,
Та за безумство це розплачуватись мушу.
Я лиш тобі всю свою волю підкорила,
І розум слухати я зовсім не хотіла.
Моя єдина і непрощена провина,
Що я понад життя тебе любила…
20.02.08
Захотілось поділитись враженнями від переглянутого фільму, що змальовує не таку вже й далеку та водночас далеку нашу історію. Величезна держава входить стадію свого поступового розвалу, що іменується правлячою верхівкою як „перестройка”. Для когось це свого роду трагедія, для когось початок нового життя, але напевно всі ми відчуємо певну ностальгію. Важкі були часи, але зараз вони не легші. Хтось живе тим, що все краще ще попереду, а хтось з гіркотою усвідомлює, що все краще було там... Ми стали бувати у світах частіше, але переважна більшість там не з метою пізнання „достопримечательностей” та подорожей... Але це вже зовсім інше питання.
Повернімось у ті роки! Фільм має назву „Парижская любовь Кости Гуманкова” за однойменною повістю Ю.Полякова і висвітлює історію поїздки радянської туристичної групи в Париж. У фільмі є все чим „грішила” тодішня система, і бюрократія, і формалізм, і пропаганда, і розкидані долі, і... але все це подано у формі гумору, а сюжетна лінія – несподіване кохання. Добрий гумор та смішні ситуації в які потрапляють "совєтіко" туристо найбільш мене вразили. І взагалі окремі вислови там майже афористичні. Перли совка так би мовити!
Невеличкий монтаж саундтрека та фрагментів фільму
Часть I. Путевка
Инструктаж
Руководитель группы: Значит так, товарищи! Каждый советский человек, выезжающий за границу – это полпред нашего советского образа жизни. Поэтому вы должны осознавать, что в Париж мы едем прежде всего – Ра-бо-тать! Главное за границей – дисциплина!
Помощник: А тепер поднимем руки те, кто бывал в капиталистических странах. Ага! А тепер те кто не бывал ни в капиталистических, ни в социалистических!
Руководитель группы: Угу!
Помощник: Ладно! Записывайте! Водка. Или коньяк – две бутылки! Колбаса сухая – один батон. Сигареты – десять пачек. Ну-у-у, ничего лишнего из продуктов питания мы брать не советуем.
Руководитель группы: Да!
Заполнение таможенных деклараций
Заведующий галантерейным магазином (витирая вспотевшую лысину): Фух, кросворд какой то! А золотые зубы нужно вносить?
Журналист, который побывал везде: Не надо! Вы ж не в Бухенвальд едете! Инструктаж не надо было пропускать.
Заведующий: Я был в горкоме партии по очень важному делу.
Журналист: Это мы знаем, а вот перстенек впишите. За это в Бастилию могут посадить…
Заведующий: Оййй, не надо, не надо! Бастилию сломали.
Журналист: Советская торговля неуязвима! А вы на чем застряли? (обращается к программисту Косте, главному герою) У вас золота нет? Оружие спрятали надежно?
Программист Костя (задумчиво с легкой иронией): Мое оружие – советский образ жизни!
Руководитель группы к своему помощнику: Список группы! Без моего разрешения не отлучаться! Накажу! Товарищи проходим таможенный досмотр!
Группа ждет вылета
Руководитель группы к своему помощнику (командным тоном) : Списо-о-о-ок!!!
Помощник: Все на месте, кроме поэта
Руководитель группы: Где?
Программист: Сказал что в туалет пошел…
Журналист: Плохо вы знаете психологию творческих работников.
Подходит выпивший поэт, на ходу декламируя «Мы всю жизнь летаем над помойкой…»
Журналист руководителю: На верху работает бар, где наливают за рубли.
Слесарь-передовик производства: Да ну?
Журналист: Да!
Слесарь-передовик: Я в туалет! (убегает)
Руководитель группы выпившему поэту, слегка возмущенным тоном: Я вас выведу из состава группы! И-и-и-и, оставлю в Москве!
Журналист: Не надо пугать человека Родиной!
Подушки, зроблені Марією Стюарт, доки вона була у в’язниці
Листівка з торговцем арахісом в костюмі з арахісу, близько 1890 р.
Антикварний набір проти вампірів, який брали із собою деякі європейські мандрівники із середини до кінця 1800-х
Столові прилади дизайну Сальвадора Далі, 1957 р.
Парфуми з 8 флакончиків у вигляді часточок апельсина, в керамічній підставці, приблизно 1925 року
На церкві абатства Сент-Фуа, близько 1050
Кавомашина у Volkswagen, 1959
Камені з обличчями у японському музеї
Чайник 1800-х років
Пішло 10 років, щоб зробити ці фото 48 місячних відтінків
Ліхтар із 1930-го
Упаковка крейди з 1938-го
400-річний занедбаний садовий лабіринт в Іспанії
Книгомобіль
( з мережі )
У кипах паперу старий віднайшла
Загублений аркуш старого листа
Повернений долею через роки
Аби нагадати, які були ми..
Розбірливий почерк цей душу п’янить
Несе у забуту минулого мить
Коли помилялись, в надії жили
Кохали й прощали, щасливі були
Прекрасніший погляд у цілому світі
Так ніжно дивився, хотілося жити...
Розніжені теплої літньої ночі
Залишились поруч, дивилися в очі
Позаду зосталися місто і гамір,
Щоб більш не вернутись, єдиний був намір....
Секунди спліталися тісно в години
Й спливали так швидко, проносячись мимо
Сльозами гіркими накреслю розлуку
Цей лист нагадає також стару муку
Дурман розтавання окутав відразу
Тому й не згадала його я ні разу.....
25 січня 2008 року..