Радіо «Афродита» — новий інді-партизанський проект «Мертвого півня». Це спроба реконструкції того, що було знищене. Спроба уявити, що радіостанцію з такими позивними не розгромили у 1945 році і вона працює досьогодні. Це збірка осучаснених переспівів майже забутих українських хітів ХХ століття («Ой Марічко, чичері», «А ми удвох», «Гуцулка Ксеня», «Ми хлопці з Бандерштадту», «Минає день, минає ніч», «Над морем», «Панно Інно», «Машинґвери», «Я помру від застуди (Вальс)», «Шахтарочка»).

          Пам’ятати, пригадувати, не забувати, фіксувати, документувати, переказувати, переспівувати, нагадувати,  зберігати, — саме цю мету переслідували Півні, працюючи над цим проектом, бо уряди, президенти та імперії зникають, а музика та правда залишаються.

[ Читати далі ]

*неотредактированное* - окончательная версия эта: http://blog.i.ua/user/2985158/774587/

Глава 2

Начало тут

В тот день  село просыпалось в свое обычное время – на рассвете, хотя все было иначе. Сначала по главной улице проскакала под звуки громкого, захлебывающегося лая группа вооруженных всадников, доехав до речки, вдоль которой вилась пыльная, грунтовая дорога, ведущая к старому ж-д мосту, они слезли с лошадей и заняли позиции вдоль дороги. Сразу после этого со всех сторон в населенный пункт потянулись длинные и редкие цепи пеших партизан. Заняв позиции по периметру села, «большевики» вламывались в каждый дом.  Лаяли собаки, шумели куры, мычали коровы, ржали кони, голосили женщины, раздавались громкие, отрывистые команды, где-то свистела нагайка, все это смешивалось в многоголосый гул, похожий на игру сошедшего с ума оркестра.
Иван Иванович повсюду следовал за Сербиным, пряча насмешливую улыбку. В принципе, если в окрестностях не было никаких секретов или вражеских разведчиков и отрядов – занять село утром, отрезав все пути  – идея хорошая, тем более, что партизан наверняка кто-то заметил, когда прогремел выстрел, и они поспешили назад к дому лесника. Даже если в лесу на другой стороне реки находились секреты националистов, то они могли бы ничего не заметить. Но не услышать этого столпотворения не смог бы даже глухой.
[ Читати далі ]
                           



© Mike911

В августе на фестивале украинского духа "Бандерштат-2011", который пройдет в Луцке, представят настольную карточную игру о борьбе Украинской повстанческой армии (УПА) против армии Нацистской Германии под названием "За свободу!".

В пресс-службе фестиваля сообщили, что в игре "За свободу" принимают участие два человека, один из которых принимает сторону УПА, а другой - Вермахта. Каждый из них получает половину колоды из 126 карт. У любой карты есть свои особенности, которые можно использовать при нападении на противника или при обороне своих позиций.

Игра была придумана еще в 2004 году жителем Канады Андреем Водославским. В 2010 году был напечатан первый тираж игры, однако в основном она разошлась в Канаде и США. Отмечается, что "За свободу!" - едва ли не первая игра, "освещающая борьбу украинского народа за свою государственность".

P.S. Судя по всему вообще крыша рванула :)

""Спочатку Україна в серцях українців, потім – держава на українській землі."

 Степан Бандера ( 01.01.1909р.- 15.10.1959р.вбитий агентом КГБ Б.Сташинським)  

"ОУН виступає проти більшевизму тому, що більшевизм – це система, якою Москва поневолила українську націю, знищивши українську державність... Більшевизм засобами фізичного винищування бореться на східноукраїнських землях з українським народом, а саме – масовими розстрілами в підземеллях ГПУ, виголоджуванням мільйонів людей і постійними засланнями на Сибір та Соловки... Тому що більшевики приміняють фізичні методи, тому й ми вживаємо в боротьбі з ними фізичний метод...".

http://www.stepanbandera.org/bandera_nabytovych.htm

“Проби смерти не витримує те, що є витвором самого життя. А оце мільйони людей, цілі народи в обличчі смерті захищають правди і цінності, які їм дорожчі від самого життя! Бо людська душа походить від Того, Хто споконвіку був перед життям і буде після життя, вічно, а оборона великих правд більше наближає людську душу до Бога, ніж життя”.

У цій думці є пояснення, чому фізичне знищення Бандери не вирішило жодного із завдань, які ставило перед собою КҐБ

Лев Ребет  ( 03.03.1912р.- 12.10.1957р.  вбитий агентом КГБ Б.Сташинським )    

Предтеча української державності. Лев Ребет: політик, вчений, публіцист

«український народ, будучи у Східній Європі народом із найстаршою хліборобською культурою, має дані бути також речником передових думок людства на тих просторах. Україна може й повинна стати зразком політичної культури для всього оточення і на місце тиранії, яку сторіччями на Сході репрезентувала російська — біла і червона — імперія, показати зразок модерної демократичної держави, де свобода і гідність людини не є пустим звуком».

Улюблена мелодія Степана Бандери  на слова Богдана Лепкого.

"Ішов відважний Гайовий"

                                      

З0 червня 1941 року у Львові проголошений Акт про відновлення  Української держави.

Розвіюємо радянські міфи разом.

Міністерство освіти відмовилося надати текст підручника з історії України для 11 класів, який готується до друку.

От пишуть щось пнуться, а думати хоч трохи як було б добре і не було б цих парадоксів теперішніх, цього приниження України на всі часи й народи. Може хтось попросити пробачення в народу спроможеться, це буде поступок, проте це питання наступної теми.  А зараз ближче до суті.

От один писака який уникає простих логічних запитань, про джерело інформації  про свій політ бурхливої фантазії та реалістичні спогади подій тих часів, правда фантазерам є чого почерпнути в нквдешній пропаганді. Так от цей суб'єкт    http://blog.i.ua/user/3169528/703138/   "Сп фарс" накрапав (копіював) статтю але без розуміння суті питання, що ж він доказав цією писаниною. 

1. Суб'єкт не розуміє, що шкода від фашизму та комунізму була завдана Україні жахлива і вигороджувати один режим, а списувати все на інших є брехнею. Якщо автор взявся таки за порівняння двох людиноненависницьких режимів, що є невдячною справою на справді, кат він є кат і кращий чи гірший кат може роздумувати тільки раб, але від об'єктивності не слід відходити в жодному випадку.

2. "Немцами, для замены обслуги орудий ПВО в оккупированных странах было поручено провести "добровольный" набор молодежи. Таким образом, практически во всех государствах Европы, занятых германскими войсками, появились свои формирования "помощников ВВС и ПВО". Автор доказує що організація протиповітряної оборони міст є негативним явищем, потрібно було давати нищити людей масово, як звикли комуністи що своїх, що всіх інших.   ППО це захист місцевого населення і нічого поганого в цьому нема, люди не винуваті що відбувається боротьба за світове панування між двома людиноненависницькими режимами. Слід згадати як боялось населення окупованих територій червоних партизан які знаючи про каральні операції німців за підривну діяльність спеціально підставляли місцеве населення тим самим виконуючи наказ розпалювати ненависть до німців за каральні операції, це явно поведінка армії окупантів де нема почуття відповідальності за власний народ. УПА на початку війни роззброювало німців, та повертало місцевому населенню пожитки, а окупантів принижувало самим фактом роззброєння, показуючи силу української армії та те, що не можна безкарно обдирати український народ його є кому захистити, що слід боятись українців, а значить поважати, також вдавалось уникнути нищення рідного населення. Після розуміння неможливості здобуття незалежної України УПА нищило коричневу чуму не гірше за червону.

3. "Весной 1944 г. был поднят вопрос о наборе молодых украинцев в формирования «помощников Люфтваффе». Для увеличения их числа немцы добивались поддержки единственной легальной украинской организации в Генерал - Губернаторстве - Украинского Центрального Комитета (УЦК)." а. Слід просто згадати, що "Люфтваффе" це ВПС і робота там була побутова в основному на віддалених від лінії фронту аеродромах. Так німець звик воювати сам і не кидав старих та неповнолітніх не навчених плавати й стріляти під кулемети противника як робили комуністи, що було рівнозначно вбивству.  б. Німець договорювався як свідчить автор з українським керівництвом, а не як комуністи брав сам все силою, а любі українські уряди фізично винищував. в. Німець платив гроші за роботу спочатку в десять раз менші чим своїм, а потім майже зрівняв оплату праці гастарбайтерів з німецькими працівниками, дозволялось вільно гуляти по місту, почитайте свідчення гастарбайтерів. Комуністи заганяли всіх (чужих чи своїх) на каторгу "гулаг" і витискали за баланду всі соки з людини,   поки вона не загине, фактично малоефективно бо не було технологічних засобів для ефективної праці. Поцікавтесь скільки до війни концентраційних таборів мав гітлер для чужих, що нібито готувався до нападу і мирний коба для своїх, Вас повинно здивувати, що мирні комуністи мали більш чим в десять раз більше концентраційних таборів за нацистів.

4. "От УЦК требовалось оказать помощь и подписать воззвания к украинскому юношеству, подготовленные немцами в рекламных целях. Руководство комитета, не приветствуя привлечения к военной службе несовершеннолетних, выдвинуло встречные требования о строгой  добровольности набора, увеличении возрастного ценза до 16 лет, а  также об опеке над подростками во время прохождения ими службы.Поскольку немцы удовлетворили эти требования лишь частично, ни один из членов УЦК воззвания не подписал." Виявляється з німцями можна було проводити переговори, диктувати їм свою волю, не погоджуватись з ними ТАК І ХОЧЕТЬСЯ ПО КОМУНІСТИЧНОМУ ЗАКРИЧАТИ "ВСЕХ РАССТРЕЛЯТЬ", німці були набагато толерантніші за червону чуму, яка налітала на села як татаромонголи і вимітала з відтіля все чоловіче населення та продукти й інші матеріальні цінності, а потім ще й палили село якщо відступали. 

5. "Официальным руководителем молодежи в германских формированиях ПВО стал известный педагог профессор Т. Билостоцкий . 29 июня 1944 г. во Львов для прощания с родителями из Переворска  прибыло 210 украинских подростков. Под звуки оркестра, по улицам города бодро шагала колонна хорошо обмундированных, с национальными отличиями на униформе юношей. Во время торжественной встречи с родителями прозвучало приветствие губернатора Вехтера, членов ВУ и УЦК." Німці виявляється давали молодь під нагляд висококваліфікованих педагогів, проводився добровільний відбір, дозволялось урочисто попрощатись з батьками, влаштовувались проводи, давали добре обмундирування, вводились спеціальні відзнаки, керівні особи виступали на проводах аж не віриться що все це відбувалось в період війни отакі були нацисти. Комуністи ж як татаро-монголи все експропріювали, нічим не забезпечували, куди там батьків питати, а з керівних органів тільки трійки працювали по ярках.

6. "Сын Р. Шухевича вспоминает: « Я тоже хотел вступить в «помощники», но папа отговорил, сказав, что немцам верить нельзя»."  Головнокомандувач УПА як і вся українська армія негативно сприймала любих загарбників на території України, а от "червона чума" не сприймала як державу Україну, а тільки як власний сировинний додаток.

Основний аргумент адекватності суспільства є добробут і порядок в ньому, то все ж таки який з загарбників України є адекватним європейцем а хто татаро-монголом ?

Хто все ж таки більше шкоди завдав Українському народу? Хто зупинив розвиток українського суспільства на сотню років, хто кинув українців на межу існування, хто навчив їх мислити стереотипами дешевої ковбаси раз на тиждень, хто знищив національну самосвідомість, хто продовжує обкрадати й зараз Україну та руйнувати її майбутнє ?

Я чудово розумію абсурдність запитання але раз його вже підняли то цікаво було б з'ясувати думку українців, хто більше шкоди завдав Україні фашизм чи комунізм ?

В останні роки з наближенням 9 травня більше відчувається не дух свята Великої Перемоги над фашистами, а тотальний срач на предмет хто кого переміг, хто був на чиїй стороні і хто найбільш білий і пухнастий. А шкода.

При цьому видно, в тому числі і з цього сайту, що дуже велика кількість людей агресивно і безапеляційно відносить УПА і їх послідовників до фашистів. При цьому все що сказано і написано тримається на двох умовних стовпах.

1. В західній Україні живуть самі люті бандерівці, які тільки і чекали, як би підкласти свиню такій чудовій державі як Савєцкій Саюз. Тому з приходом Гітлера ледь не всі поголовно кинулись у різні СС, УПА чи ОУН, а їхні нащадки ще сміють шанувати Бандеру і Шухевича. За це їх усіх треба повернути Польщі, перестріляти чи зробити ще щось у стилі гуманного радянського правосуддя.

2. Всі бандерівці – неодмінно бандити, бо їх боялося місцеве населення. Люди боялися ходити в ліс (бо пограбують і уб’ють), а ще воїни УПА іноді самі нападали і грабували села. Якщо села грабували воїни Червоної Армії, то звісно, це все одно були перевдягнені бандерівці.

Відчуваєте протиріччя? Хотілося б у такому разі уточнити, де ви більше забрехалися?

То все-таки мирне західноукраїнське населення страждало від цих бандюг, і ставлячи його в один ряд зі злочинцями, ви прирівнюєте заодно себе до недорозвиненого бидла? Чи все ж таки місцеві їх підтримували (інакше як би бандерівці протримались в лісах ще кілька років після війни), відповідно і мали вони якісь свої цілі, відмінні від плану Ост (інакше навіщо їх так масово і довго підтримувати їх, після того як стало ясно, що Німеччині гаплик)?

Непорядок.

Ну а так, УПА, звісно ж, – злочинна організація. Партія™ так сказала.

   Дорогі брати і сестри!  Сьогодні, коли Україна  буде святкувати двадцятий рік незалежності України, а з часу завершення   другої світової війни пройшло майже  66 років,  в нашій державі панує розбрат і ворожнеча,  страх і зневіра.
    Наша українська бидлоеліта розтягуючи кожний день нашу країну, набиваючи свої кишені,  їздить по Куршавелям та  дивує цілий світ  своїми статками та показною ганебною розкішшю в той час, коли  половина українського народу знаходиться за межею бідності та ледь животіє.   Нова більшість у Верховній раді України  фактично є  матеріалізацією  та основою  нової української дійсності, де немає місця Закону,  нормам моралі,  честі і гідності, опікуванню національними інтересами, а панує   грабіжницька  ідеологія, що  продукує тотальну корупцію  в усіх гілках влади, зневагу до простого люду, нищення духовності та  української культури, історичної пам’яті та національної ідеї.
    Обрання Президентом України Віктора Януковича тільки прискорило процес  перетворення українського суспільства на кланово-олігархічне, де народу відведено місце укріпаченого злидарювання.  Прикриваючись   гарними гаслами  сьогодні
провладна система,  маніпулючи національною свідомістю, продукує масовий психоз,  розкручує вкрай розкольницькі для суспільства теми, щоб на тлі загальноукраїнського громадянського протистояння  спокійно дерибанити бюджетну систему України та  розтягувати національні багатства.
     Десятки років, коли   Україна перебувала в радянській окупації,  призвели до неоднозначного сприйняття  минулого та
історичних подій, внаслідок чого  суспільство роз’єднане, а примирення так і не відбулось. Сьогодні, як ніколи, всім нам потрібен цивілізований діалог, який дозволить знайти одне правильне рішення та всім разом почати розбудовувати країну.      
     Але на жаль,   нашими долями кермує 260 народних  манкуртів, які не врахувавши складності сьогоднішньої ситуації примусили всю Україну  стати на коліна, зобов’язавши  всіх вішати червоні прапори.  
    Проживши 20 років в незалежній Україні, втративши десятки мільйонів наших братів та сестер під час радянської окупації, ми так і не змогли засудити злочини радянської влади та комуністичної партії, а тому  радянська символіка до цього часу не заборонена в Україні, тому  вирішення таких питань, як вивішування червоних прапорів, перебуває в  компетенції тільки
територіальних громад, але ж ніяк не кількох десятків людей.   
     Спроба провладної більшості примусово нав’язати  свою волю всій Україні та відновити  хоча б частково легітимність радянських символів на кшталт червоного прапору  є ознакою  зародження культу  в Україні та  скочення в диктатуру.
     Український віртуальний опір за сьогоднішнього громадського протистояння, коли  день Перемоги  занапастила і спаплюжила  провладна більшість, а святкування перетворюється на відпрацювання нових технологій маніпулювання свідомістю,  закликає до однозначного засудження  рішення Верховної ради України  щодо узаконення червоного прапору.   Дійте за власними переконаннями і примусьте владу поважати вас, адже реалізація  прийнятого рішення залежить від влади на місцях.
   Разом з тим, ми схиляємось у доземному поклоні перед нині живими ветеранами, як Червоної Армії, так і Української повстанської армії, які через любов до своєї  Батьківщини, до своєї рідної землі не шкодували життя. Сьогодні  одні ветерани отримують копійки та  намагаються відновити свої права в судах всіх рівнів, а інші взагалі не визнані своєю державою.  Вічна вам Слава!
Ганьба цій владі! 

Слава Україні! Слава перемозі!