1. Любіть себе в інших, бо ваше життя - в інших і без них воно - ніщо. (Леру).
2. Хто живе ні для кого, той не живе й заради себе. (Сенека)
3. Немає любові до життя без розпачу в ньому. (Камю)
4. ... Життя надто важливе, щоб розміркувати про нього серйозно. (Уальд)
5. Смішна штука життя: якщо ти відмовляєшся від всього, крім найкращого, то звичайно досягаєш того, чого прагнеш. (Моем)
6. Вміти насолоджуватись прожитим життям означає жити вдвічі. (Марціал)
7. життя проявляється не в станах, а у діях. (Сент - Екзюпері)
8. Як плід дерева, так і життя буває найсолодшим перед початком в'янення. (Карамзін)
9. Якщо хочеш жити для себе, живи для інших. (Сенека)
10. Життя саме по собі - ні добро, ні зло, воно - вмістилище і добра, і зла, дивлячись по тому, у що ви самі його перетворили. (Монтень)
11. Життю короткому, але чесному, завжди віддавай перевагу перед життям довгим, але ганебним. (Епіктет)
12. Щоб мати право жити, треба набути готовності померти. (Ключевський)
13. Життя - це те, що люди найбільше намагаються зберегти і найменше бережуть (Лабрюйєр)
14. Кожне життя добре прожите, є довгим життям. (Леонардо да Вінчі)
15. Не скоюй нічого, що буде мучити тебе на смертному ложі. Бо життя - миттєве. (Давньоіндійський афоризм)
16. Життя минає навіки без всякої надії на повернення. (Бруно)

початок

-...От і добре! Я бачу, в тебе з настроєм все гаразд! Ти вже не плачеш, посмішка знову осяває обличчя. 

-Це машкара...- і ніжна рука граціозним жестом зняла ... обличчя. Під ним було те саме красиве обличчя, але... Погляд і вираз ... Лице ніби скам'яніле і неживе, а з очей просто рвалися назовні мука і біль, зневіра і відчай. І жодної сльозинки. Очі були гарячі і сухі. "То пустеля!" - подумалося, - "Волога просто висихає  і не досягає виходу." -Коли плачуть очі, приходить полегшення. Біль відступає, рани ниють, але поступово гояться, і лише шрами нагадують про пережиті сум і страждання. І згадка іноді тривожить, але її можна прогнати і не боятися. Коли ж плаче серце... Воно плаче мовчки. Воно болить, і не вщухає, і вмирає по частинах... А потім вмирає людина, бо серце зневірилося, воно затверділо, вкрилося рубцями, воно просто не здатне жити, бо що може закам'яніле серце? Людина існує, але вона мертва... Рука звичним жестом вдягнула машкару, веселий сміх розлився по кімнаті, і вона, грайливо підморгнувши, вийшла з кімнати.

©Степанська Марина (SMG)

10.05.2009

-Бачиш, який! Він з'їдає моторошну темряву і зігріває твоє слабке тіло.
 Він дивиться тобі в очі, а ти з насолоджуєшся його танцем і  тобі ніколи
не набридне це. Вгамувати голод він тобі теж допоможе.....
Їх було двоє - дорослий і дитина. Сиділи біля багаття, споглядаючи
примхливі рухи золотавих, помаранчових та червоних полум'яних язиків та
їли печену картоплю.
Дорослий стиха, неквапно розповідав малому про небо і зорі, про землю і людей...
І про Вогонь.
-Не забувай лише його підгодовувати. Без поживи вогонь вмирає,- дорослий підклав хмизу,
і полум'я затанцювало жвавіше, радісно потріскуючи і підкидаючи маленькі лелітки вгору.
- Але не давай Вогню забагато їжі, не дозволяй шаленіти. Ні, він не злий! В ньому
з'являється стільки енергії, що він бажає охопити всіх своєю вогняною любов'ю,
навіть не розуміючи, що спопеляє вщент. Отака сила Вогню.......
...Проминули роки. Дитина виросла. Тепер це був молодий і дужий юнак.
Він сидів біля багаття і насолоджувався відпочинком."Він гарний, Вогонь!..
піти назбирати хмизу... не зараз... ще трішки відпочину. Я так втомився!.."- думки ліниво
ворушилися, а Вогонь наспівував, танцював, пестив тіло теплими хвилями..
...Юнак прокинувся в суцільній темряві і відчув холод. Він залишився один. Вогонь згас...

29.04.2009
©Степанська Марина (SMG)

Ти - пристрасть, ти - ясний вогонь.
Кохай, палай, не охолонь!
Вулкан, безодня, вир - то я.
Тепер,  навік - лише твоя.
      Злітаймо вдвох! Щасливими будь -
      Так хочу я. Про сум забудь!
      Палай, радій, не охолонь -
      Кохання пий з моїх долонь!

-Ти плачеш? Твій усміх згас...

-В мені немає вогню. Мої крила зламані. В моєму серці - порожнеча. Як бути далі?

- Ти мусиш. Ти зможеш. В тобі - твоя сила.

-В житті немає гармонії. Без неї жити неможливо.

- Ти віднайдеш її. Іди уперед. Не озирайся, просто дивись уперед і на свою зорю, що буде тобі дороговказом...........

Дивно... думав, що у мене є записи про Пасху з минулого, або позаминулого років в блозі... 

Передивився все, і не знайшов... 

В принципі, мабуть тому і шукав, що не можу сам зараз згадати, яке точно у мене було ставлення до Пасхи рік-два тому... (ось в чому перевага ведення щоденника - він дійсно допомогає зберігати емоції, враження, ставлення... добре джерело для самоаналізу та самонавчання)

Приблизно, що я пам'ятаю про мої із Пасхально-церковними відносинами рік тому, це те, що тоді для мене цей ритуал був незрозумілим, а тому незначним і непотрібним. Якщо я і приймав участь в святінні пасок та яєць, то переважно через бажання скласти компанію своїм друзям - ходив за компанію... по типу "потусити", себе показати, на інших подивитись. Мені не подобалось чекати на попа, який святить, мені не подобалось, що так багато народу збирається, що утворюється натовп... Я навіть пам'ятаю, як я ставив себе вище за них всіх, неголосно аргументуючи своє право дивитись на всіх згори тим, що я розумію, що Пасха - спеціальний балаган для виманювання грошей з лохів, а лохі цього не розуміють.

Цього року все змінилось. Я сам став одним з тих "лохів", що ходять до церкви, моляться, радіють, купляють воскові свічки, кидають гроші на жертву потребам церкві... При цому, я наблизився до цих людей не лише фізично, і не соромлюсь стати ближче, відчути локіть або плече сусіда, а і духовно - бо вже не відчуваю того зудливого дискомфорту, коли знаходжусь серед людей, що прийшли до церкви. 

Хмм... можливо, це просто результат пристосування до обставин, і щоб не звітувати самому собі, що я став "лохом серед лохів", я змінив своє ставлення до оточення, і викреслив їх з розряду бездумного непотріба, стати з яким тепер в одну шеренгу - зовсім і не соромно 

А можливо, воно все так і було завжди... і лише моя гордість, пихатість та високомірність не давали зрозуміти, що не я єдиний в світі, хто має право на ближче місце до Бога, і що не я єдиний в світі, кому відкриті чисті та правдиві знання з приводу усього що є та діється... 

І можливо, до церкви ходять якраз не "лохі задрипані", а люди розумні, свідомі, чисті, ОБРАНІ...

...

Спіймав себе на думці, що повністю позбутись власної високомірності мені так і не вдалось... над цим ще працювати і працювати... 

Колись я відхрещувався від сорому та совісті... від манер та етікету... А тепер страждаю від нестачі саме цих добрих, світлих, і так необхідних в житті почуттів та людських якостів...

Ось хто мені пояснить, НАВІЩО я так старанно витруював з себе людяність? Навіщо мені так кортіло стати звіром? Чому я приклав до цього стільки зусиль та старання?... стільки часу... 

...

Бог не тільки дає те, що людина просить, але і забирає те, від чого людина зрікається...

Ох, як багато я зрікався...  Ох, як багато чого я позбув себе...  Ох, як прийдеться старатись та наполегливо гребсти знову (тільки тепер проти течії), щоб повернути втрачене...

(* на очах у мене зараз сльози... бо мені шкода самого себе. *сльози від того, що хочеться щиро перед собою вибачитись... *що хочеться вибачитись перед всіма, кого я не слухав та відштовхував, коли мені намагались допомогти, коли бажали мені зберегти в собі людяність, світ, добро... *на очах у мене сльози надії та радості, бо тепер я світло бачу шлях, яким я зможу повернутись до Бога... * це сльози віри. Я вірю в себе, і маю непорушний намір виховати в собі цей світ, добро, духовність... )

...

Великий Піст - це не просто "дієта без м'яса".. це очищення себе глибоко та ретельно... це генеральне прибирання в найдальшіх закутках таємничках та сховинках своєї душі... Якщо прибрати дійсно добре, "як для самого себе", то внутрішній світ перетворюється - він дає готовність до наступного кроку: до весни, до "косметичного ремонту себе з середини", до регенерації, відновлення, квітнення...

Як добре, що є Великий Піст!

Як добре, що є Церква, яка стереже традиції, і надає їх кожному, хто побажає...

Як добре, що є Бог в цьому світі!

---

Любіть себе, будь ласка! Любіть себе, бо через себе зможете пізнати любов до людей навколо, до природи, до Бога.

Я люблю вас!

Ваш Миколка.

---

 

 

Скатерть белая, свеча, 

Аромат от кулича, 

Льется в рюмочки кагор. 

Пить не много – уговор. 

Разноцветие яиц, 

И улыбки светлых лиц. 

С праздником! 

Христос Воскрес! 

Доброты, любви, чудес! 

 

 

 

 

Півроку тому натрапив на компанію GST (Global Seminar Training). Саме там я знайшов той напрямок діяльності, який мені давно вже емпанує - це навчання та повчання, розвиток та допомога іншим.. Я тоді запалав бажанням як змога швидше перейти до нового стилю життя вже в ролі бізнес-тренера... Навколо мене тоді кружляли бізнесмени, мільйонери, коштовні речі, бізнеси, гроші, люди.... Все це, звісно-ж, і раніше існувало, і кружляло так само, як і тоді, і зараз... Просто до цього все це було наче міфічні створіння, або примари, про які багато хто каже, що вони існують, і що їх бачили, і навіть, що із ними робити, та як поводитись в їх присутності. А коли зіткнувся з ними "віч-на-віч", то з примарних вони перетворились на справжніх (а разом із тим стали не чимось величезним, а простим, фізичним, звичайним, повсякденним).

Ненадовго вистачило цього полум'я, що зпочатку тягнуло мене в світ красивого, модного життя, сповненого коштовними речами... життя, в якому все можливе, все досяжне... і продажне... 

Чи вірив я сам собі, коли казав, що на мене практично неможливо вплинути, та сколихнути мої тверді життєві позиції? Певно - вірив... І зараз вірю. Просто зараз по-іншому все це розумію. У мене є вуха, якими добре чую, очі, якими гарно бачу, тіло, яке тонко відчуває. Все це я маю, та користуюсь саме для того, щоб мінятись, налаштовуватись, зростати, чи ховатись... Звісно-ж, зовнішній світ на мене впливає. І світогляд постійно змінюється... Ще досі помічаю в собі той самий, дитячий, максималізм, через який, буває, "перегинаю гілку". Але не хочу себе присміряти - "гілка" досі не зламалась, хоч і добряче вже загнулась і перекрутилась в ріг. А раз не зламалась, то, виходить, жити можна і таким чином, з такою мірою максималізму.

Веселу роль зіграли ті, хто відкрив мені цей новий світ. Вони з'явились, всі в посмішках, та прямо намащені показною доброзичністю, через яку час від часу провиднювалась користь та бахвальство, але ці проріхи швидко винаходились та маскувались під ще більшу турботу та любов... А потім і те тріскалось... (суть не можна приховувати нескінченно - вона завжди знайде вихід. Потім не важливо, вона може і зникнути... але перед цим обов'язково себе продемонструє. Принаймні, саме так каже мені досвід власних спостережень за суттю речей в світі).

Щойно, як вони отримали від мене те, на що розраховували, надібність в мені почала зникати, а разом із цим посходили маски, фарби, грими і костюми... Вийшла назовні суть речей, дала мені личку по затилиці, щоб не витріщався на неї своїми очима, і пішла собі далі по своїх справах... Той щалбан, наче і не болючий був... але трішки образливий... і дуже-дуже повчальний!

Півроку минуло, багато чого змінилось з того часу, як я переступив поріг "нового світу". І хоч не став я тим самим "Відомим бізнес-тренером світового значення", але знайшов себе в зручній та приємній течії такої справи, яка на мій погляд нічим не гірша, а в чомусь навіть і краща.

Такі маю - такі тренер!

Що б там не було, а тренером я всеж став! Познайомився з Центром Краси та Здоров'я "Wellness", провчився на курсах Велнес-тренерів, і тепер став персональним тренером по здоровому стилю життя, внутрішньому та зовнішньому догляду за собою.

Клієнтам Центра Wellness проводжу тестування та дегустації, складаю персональні фітнес-програми для тих, хто бажає зміцнити здоров'я. А тим, хто бажає хоча б просто схуднути - допомогаю і порадою, і спеціальною програмою покращення ефективності і підтримки під час процесу корекції ваги.

Багато дізнався і про зовнішній догляд - косметику, маски, зовнішні взаємодії шкіри з середовищем і таке інше...

Робота кльова - приємна та комфортна, самому мені дуже подобається, та і для підтримці штанів саме те що треба (особливо, якщо ставитись до цього як до бізнесу, а не до розваги).

Здається, тепер це стане моїм основним видом діяльності на найближчі роки, а Клуб Бізнес-кіно, вугілля, і інші напрямки, якими я займався "постільки-оскільки" - стануть другорядними.

Тепер, мої нові знайомі дізнаються про мене, хто я є, а старі - трішки підкорегують свої давно складене уявлення про мене, про те хто я є та чим займаюсь (-:

Що ж, як завжди, з привітною посмішкою до всіх вас, мої любі друзі, ваш Миколка - персональний Wellness-тренер

  

---

Трішки передмови:

Нещодавно я трішки змінив (оновив та освіжив) свою анкету для знайомств на цьому порталі, і перші реакції не змусили на себе довго чекати. Час від часу деякі дівчата пишуть мені листи на тему "ти хто такий, давай знайомитись". Мені це цікаво, бо куточок мого серця вже готовий прийняти до себе нову мешканку, і до цієї справи я ставлюсь серйозно та з відповідальністю.

В анкеті я залишив трішки загальної інформації, та прикмітку, що шукаю "копію себе". Ну, ті хто час від часу заглядають до мого блого-щоденника, ті знають мене певною мірою, а що до нових знайомств, то їм про це нема звідки дізнатись... Так ось, вчора отримав листа від дівчини, в якому вона запитала, а що саме я можу про себе розповісти такого, щоб людина зрозуміла, чи є вона схожою на мене, чи не є?

Ось, якого листа я написав, після тривалих міркувань над відповіддю. (а потім вирішив зберегти його собі на згадку)

[ Читати далі... ]

---