За словами джерела в СБУ український історик заліз в архіви, які були під грифом "секретно" і в яких йшлося про вербовку агентами КДБ і СБУ провідних політиків країни. Через те, що вчені Гарварду і Кембріджу вступилися за українця то й санкцій ніяких не буде.

http://lb.ua/news/2010/09/16/65353_SBU_istorika_sdali_svoi_zhe.html

http://sd.org.ua/news.php?id=17788

«ОУНівське підпілля Донеччини» - так називається виданий 2009-го року
документальний нарис Сашка Добровольського. Історика та журналіста
минулого тижня затримувала міліція Слов`янського району Донецької
області. Офіційних підстав для затримання журналіста не було, але сам
автор вважає, що річ в його проукраїнській позиції, яка є неприйнятною
для влади Донеччини. А тому на дослідника здійснюється тиск з боку
правоохоронних органів. Портал неполітичних новин NGO.DONETSK.UA
передруковує початок вищеназваного документального нарису для того, щоб
показати небезпідставність тверджень Добровольського. «Перший рій
оунівських підпільників з`явився на Донбасі 8 жовтня 1941 року в
окупованому Маріуполі. Його чисельність складала 12 осіб, очолював рій
Володимир Болгарський-Булавський. Він належав до групи «Пума», яка
формувалася зі студентів міста Відень.

У лютому 1942 року
[ Читати далі... ]

Чергова, а саме ювілейна 65 річниця закінчення Другої Світової війни знову піднімає теми малодосліджені або зовсім замовчувані на Донбасі – партизан і партизанського руху в нашому краї 1941-43 років.

Характерно, що доступ до документів НКВС з цієї проблематики був завжди обмеженим. Та й самих джерел про радянській опір на Донеччині залишилося в первісному (а не препарованому за часів Хрущова і Брежнєва) вигляді вкрай мало. Одні з останніх документів – 83 томи 4-го управління НКВС по Сталінській області - за наказом з Центрального Архіву СБУ в Києві років 4 тому разом з картотекою партизан були відвезені до Української столиці. Через 50 років, коли зникнуть з української землі як жертви, так і кати українського народу, хтось щось, може, й надрукує. Та чи буде це тоді потрібно? Отже, щоб освіжити пам`ять історикам й заради правди про ті події, пройдемося шляхом 1941-42 років – а саме шляхом партизан Донеччини.

[ Читати далі... ]

Чи були на Донбасі борці за українську державність, які не словом, а зброєю виборювали незалежність України? Невже український рух почався тут з Тихого та Стуса? А якщо й були такі особистості, то хто вони?

На чому так люблять акцентувати увагу російські дослідники української історії - так це на тому, що всі без виключення члени ОУН були галичанами, волиняками, буковинцями і т.д. Як правило, ніхто з них не аналізував біографічні дані цих людей, тож в якості допомоги варто подати невеликий список керівного та рядового складу членів ОУН Донеччини 1941-43 років.

1.Журба Олександр Авксентійович, 1906 року народження, м. Артемівськ Донецької області. Активно працював в ОУН у Донецьку. 2.Якубович Валерій (Всеволод) Іванович, 1903 року народження, с. Петриківка Дніпропетровської області. Провідник ОУН Красноармійського району. 3. Зубко Віктор Трохимович, 1912 року народження, м. Макіївка Донецької області. Оунівець Красноармійського району. 4. Костенко Дмитро Борисович, 1897 року народження, с. Гришине Красноармійського району Донецької області. Діяв у Красноармійську. 5. Ястремький Антон Іванович, с. Ольгинка Волноваського району Донецької області. Провідний працівник ОУН Ольгинського району. 6. Клименко Овдій , Волноваський район Донецької області, провідний працівник Ольгинського району. 7. Бурлай Дмитро Михайлович, 1908 року народження, с. Олександрінка (Докучаєвськ) Волноваського району Донецької області. Діяв як член ОУН в Рутченково (Донецьк). 8. Корецький Володимир Йосипович, 1912 року народження, Авдіївський район Донецької області. Член ОУН м.Красногорівка Марїнського району. 9. Адаменко Іван Антонович, 1914 року народження, село Залізна Балка Артемівського району Донецької області. Провідний член ОУН міста Горлівка. [ читати далі... ]

28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні проходив Конгрес Українських Націоналістів, який став епохальною подією в українській історії. На ньому було створено Організацію Українських Націоналістів. Ядром якісно нової організації стала Українська Військова Організація, яку очолював полковник Євген Коновалець.

В єдиний моноліт злилися Українська Військова організація, Легія Українських Націоналістів, Союз Української Націоналістичної Молоді. На чолі ОУН став Євген Коновалець.

Європа 30-50-х років не знала таких прикладів героїзму та самопосвяти, які дала рішуча та героїчна боротьба ОУН. У часи, коли польські шовіністи дедалі нахабнішали на західно-українських землях, а Східна Україна спливала кров`ю під чоботом червоної Москви, коли вільнолюбних українців намагалися перетворити на безправних і безмовних наймитів на своїй землі, постала потужна і безкомпромісна сила, яка поставила за мету здобуття Української Самостійної Соборної Держави. Читати далі >>>

    7 лютого 2010 року відбудеться другий тур виборів Президента України, який стане вирішальним у затвердженні стратегічного курсу держави.
    Організація Українських Націоналістів (бандерівців) закликає всю українську патріотичну спільноту підтримати українські національні цінності, виплекані віковічними змаганнями українського народу за свободу, самобутність і незалежність.
    У зв’язку з поразкою у першому турі кандидата Віктора Ющенка перед українським народом постало важливе питання: хто буде тепер захищати українські інтереси на державному рівні?
    Тому для усіх виборців, які сповідують національні цінності і дорожать національним суверенітетом, дуже важливо зрозуміти, хто продовжить лінію послідовного відродження України, захисту її демократичності й незалежності.
    Проаналізувавши всі особливості ситуації, що склалась, Провід ОУН (б) відстоюватиме позицію щодо недопущення до влади олігархічного клану Віктора Януковича з його чітко вираженою проросійською програмою. Читати далі >>>

1. Обидва ці кандидати не вважають найважливішим для себе побудову української України.
2. Говорячи про зміну системи влади, жоден з кандидатів не має за мету встановлення прозорих і зрозумілих правил формування влади в Україні, а піклується лише про власну владу та владні посади для свого оточення.
3. Ми не бачимо, що хтось з цих кандидатів висловлює бажання залучати до розбудови держави національно-свідомих професіоналів.
4. Жоден з них не ставить за мету забезпечити безперешкодне функціонування єдиної державної української мови . Більше того, В.Янукович висуває гасло "Дві мови - одна країна"
5. Ведучи мову про професіоналізацію армії обидва кандидати роблять нереальні обіцянки зробити армію контрактною вже з наступного року, хоча експерти оцінюють тривалість переходу у 8-10 років. Ми пам'ятаємо, що при Прем'єр-міністрі Ю.Тимошенко рівень фінансування Збройних Сил України був рекордно низьким за всю історію за усю історію Незалежної України.
6. Жоден з кандидатів не вважає за потрібне відновлення справжньої історії України, визнання учасників національно-визвольних змагань.
7. Жоден з кандидатів не забезпечить входження до єдино можливої системи колективної безпеки - Північно-Атлантичного Договору.
8. Обидва кандидати, попри позірну проєвропейську риторику не збираються вести кожноденну роботу з наближення України до членства у Євросоюзі.
9. Кандидат В.Янукович виступає за скасування вступу до вищих навчальних закладів за результатами зовнішнього незалежного оцінювання, тим самим повертаючи корупцію у систему вищої освіти.