хочу сюди!
 

Ірина

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Замітки з міткою «стосунки»

Життя. Віршований текст

Ми всі такі різні,
В той же час такі однакові.
Хтось вірить лише в себе,
А хтось вірить в казки
І шукає квітку Папороті.
В когось все peace тато
А когось біда наккрила
І подає сигнали SOS,
Та нема нікому до того діла!
Хтось сімейний вже давно,
Малюки в візочку.
Везе мама первістка синочка,
А татко меншу дочку.
А хтось роками в бетонному гетто,
Чотири стіни і точка!
На висоті сьомого поверху,
Багатоповерхівки оболочка!
Життя це не книжка і далеко не кіно,
Він засинає з думкою про неї
І це походу вже давно.
Та в неї своїх проблем хоч відбавляй,
Їй приємно що її кохають, їй більш не треба
І на цьому край!
А вона піздата! Да!
Та йому до неї зась!
В нього серце поцарапане,
А в неї на сенсорі пилюка завилась...

Блог провінційного Растамана. Стосунки в мережі

Привіт піпл! Давно не було звісток від тарганів моєї голови. Але хай там як, з'явилася тема і хочу поділитися своїми думками.
Якось почав помічати що значна частина моїх знайомих заводять стосунки в мережі... Люди, не ображайтеся, але це КЛІНІКА!!! Стосунки в мережі без реального знайомства, це те саме що вчитися на водія в грі Need for speed Run, а потім сісти за кермо справжньої машинки. Я взагалі не доганяю яке може бути кохання в мережі? Симпатія? Так! Кохання? Маячня!
Стосунки в мережі - це тупо найоб себе і свого тіла! Хіба в мережі можна доторкнутися до об'єкту вашої симпатії? Відчути тепло, запах парфумів, волосся? Обійняти, поцілувати, відчути тепло тіла, стук серця, шум пульсу? Тим більше що в мережі ви тупо не по трахаєтеся! А стосунки без траху це як безалкогольне пиво! Бувати - буває, але ніхто його не поважає. Ну да, можна пе вебці по мастурбувати один на одного, але це вже, рєбята, збочення!
Але є такі люди, які думають що переписка в мережі і ванільна хуйня на стіні - це реальні стосунки! А те що вони живуть не те що в різних містах, а навіть в різних країнах, і те що шанси на зустріч в них такі самі як в Юща знову стати вдруге президентом, їх не хвилює! Сходяться, розходяться, потім плачуть... Люди, ви адекватні?
Я вважаю що як тільки починає пробиватися симпатія, відразу потрібно старатися переносити в реал! Спочатку телефон, потім можливо скайп (але скайп не рекомендую, краще вперше побачитися в реалі). От коли в реалі все гуд, от тоді не гальмуйте, а там час покаже!
Не треба робити з кохання на пів фабрикат який хавають в мережі!
От уявіть: Ну здибались ви в мережі, спілкуєтеся, все рівно, все заїбісь! Ви вже розказуєте про ці "стосунки" своїм друзям, подругам, все піздато. Ви вже освідчуєтеся одне одному, клянетеся в почутях, і от нарешті доходить до зустрічі в оралі... реалі... І тут починається лажа! Приходить зовсім не та людина, яку ви вже встигли зобразити в своїй уяві. Нехай навіть ви знаєте максимум інфи, бачили купи фоток, все одно ваші очікування будуть відрізнятися! В більшості випадків, в одного з вас, буде відчуття розчарування. І чим довше ви спілкувалися в мережі, тим сильніше це відчуття буде! Звичайно що не всіх випадках так, але в більшості точно.

P. S. Менше нету, більше траху!

я вирішила... ніби-то...

Коли знаєш, що треба це робити, але якась частинка просить залишити все як є... Треба стояти на своєму... скільки ж можна прогинатися... з усім рано чи пізно треба прощатися... мені дуже важко... я зазвичай уникаю будь яких серйозних рішень... але от воно, мабуть, доросле життя... хз... просто мозок вже не варить, а сльозні залози пусті, бо в мені випала понад нормова кількість опадів... мені важко... зрозумій... прийми це... бо я більше не витримаю...


я покинула свого хлопця. у нас були стосунки побудовані на фундаменті самотності, холодної зими і бажання бути комусь потрібним... йому треба була кухарка, прибиральниця, секс-іграшка... а мені хто-небуть, хто колись мене полюбить, стане моїм чоловіком і від кого я народжу дітей... він не красень, та і я не мерлін монро))) незграбний, смішний, самозакоханий і видєлкуватий. а я любила його слухати. була зима і хотілося тепла. 

я знайшла з ним тепло. він знайшов затишок зі мною. він звик. вважав, що так буде завжди. на мене уваги звертав мало, лише, коли прокидалися інстинкти... ніяких прогулянок. ніяких романтичних поседеньок. одні танки, самольоти, бугурти і т.д. 

про ціль наших стосунків нічого не говорилося. слова любові теж не прозвучали. я не відчувала, що потрібна йому, як друга половинка. 

і після одного інцеденту, в якому він зовсім обнаглів. (я розумію, що до хорошого звикають швидко, та чому завжди залазять на голову і звішують ноги?!!!) я його покинула.
я приїхала, зібрала речі, довго плакала і все-таки сказала, що ми розходимося.

та він як був спокійним таким і залишився. обнімав мене, цілував. продовжує мені дзвонити. кожного разу говорить як він хоче, щоб ми були разом і як йому погано. 
грубо йому відповісти, що я не можу більше з ним спілкуватися я не можу, бо я і так сук@, яка покинула його, але мені до біса боляче, коли він говорить про наше хороше минуле. 

що робити?  просить, щоб приїхала, бо скучив він. починає давити на болюче, що тільки зі мною задумувся про сім'ю... хоча коли ми зустрічалися, то сім'я була у нього десь на 15 місці, і про нашу спільну сім'ю, як таку ніколи і не йшлося...

Дівчина з очима кольору неба


Дівчина з очима кольору неба

           Вона була звичайною дівчиною зі звичайного маленького міста, таких міст в Україні є сотні а дівчат мільйони. Вона нічим не відрізнялася з основної маси таких же як вона.  Її життя котилося по звичайному плану, який в суспільстві  сприймався як стандарт звичайного життя. Веселі шкільні роки, потім вступ до Вишу – п’ять років юнацького безумства і  звичайна рутинна робота після випуску по спеціальності, але їй вона подобалася.
 Вона просто жила в своєму ритмі. Мала багато друзів, любила веселі шумні компанії і гарячий шоколад. Вона любила життя і раділа йому. Цілком зрозуміло що не все завжди було гладко, були моменти коли вона сумувала, але вона швидко виходила з цього стану. Також вона любила мріяти! В неї було багато мрій, одна з них це зробити когось щасливим, при чому не важливо хто це мав бути. Звичайно що вона сама була не проти щоб  хтось зробив її щасливою і як всі звичайні дівчата, вона чекала того єдиного, хто міг це зробити! 
 Але вона все таки мала одну відмінність.  В неї були надзвичайно красиві очі кольору неба! Небо такого кольору буває лише в спекотні дні літа, коли на небі немає жодної хмаринки! Ще їх можна було порівняти кольором Карибського моря біля берегів Куби, в них так само можна було потонути. Все б нічого але її очі мали  одну особливість, вони могли змінювати свій колір Зміна кольору залежала від її емоційного стану, коли їй було добре і вона була радісна – очі були блакитні. А коли вона сумувала – на її очі насувалися хмари і вони ставали сірими… 
 Він… Він теж нічим не відрізнявся. Робота в пильному офісі, в якому розпорядок нагадував якусь військову установу.  Восьмигодинний робочий день, пів  годинки на обідню перерву і ніяких спізнень. І так п’ять днів на тиждень. Але він працював, працював бо так було заведено в цьому суспільстві. Кожного ранку він прокидався в пустій квартирі з пустими стінами, робив собі не  хитрий сніданок, запивав кавою і йшов на роботу. Все що він мав – це надію на «Контакт» і мобільний.
 В нього були старі вірні друзі, які ніколи не покидали його в біді. Після роботи він любив зависнути десь на якомусь «квартирнику» і слухати музику маловідомих груп,  які можливо колись стануть популярними. На вихідних він завжди зависав десь в нічних клубах, або з хорошою компанією в лазні чи в боулінгу.
 Він вже давно не вірив в щирі почуття, його серце було все в шрамах та рубцях. Це були наслідки брехні, не взаємності, зради, байдужості.  Він просто перестав довіряти протилежній статі, бо з того нічого ніколи доброго не виходило. Він втратив надію знайти ту єдину, з якою він забуде про все і буде щасливий…
 Як зустрілися вони, ніхто не знає! Можливо так як в пісні –  просто відбилися від своєї суспільної зграї. Просто йшли й перетнулися в натовпі, один погляд, вибух – і на тобі!  Він відразу потонув в безмежній блакиті її очей, вона ж чомусь відразу зрозуміла що це той, хто зможе зберегти колір неба в її очах і буде відганяти сірі хмари.
 «Перепрошую, котра година? Не скажете?» На що вона лише посміхнулася. Вже через деякий час, вони двоє сиділи в затишному кафе, пили гарячу каву і розповідали одне одному про себе. Потім була довга прогулянка до її під’їзду і не менш довго вони ніяк не могли розпрощатися.
 Минали дні. Вони все більше і більше часу проводили разом. Він дивився в її бездонні очі і ніяк не міг відірватися! А вона розцвіла, вона просто сяяла а її очі стали ще більш блакитнішими, більш щасливими. Це помічали всі хто її знав. Тепер він повертався до неї неначе до себе до дому, він не міг повірити що це з ним  сталося! Він кохав і був коханим дівчиною, в якої були найгарніші очі на землі. Здійснилася її мрія, вона зробила когось щасливим. А він.. Він просто засинав в неї на руках.
 Звичайно що все добре буває лише в казці, в них теж виникали якісь труднощі і проблеми. В її очах інколи з’являлися грозові хмари і вони ставали сірими, але він намагався захистити її від всіх перепитій і негараздів. Попереду в них було все життя і в самих найважчих днях, він в долонях приносив їй трішки  неба…

Чижук Володимир ©

Блог провінційного Растамана. Про фрази

Привіт читачі!
Сьогодні хочу поговорити про дві заїжджяні фрази в стосунках!
Перша фраза яка відверто харить це - Відпусти, якщо твоє то вернеться. Реально цю фразу придумав один слабак, а всі інші послухали! Якщо дівчина від тебе пішла, а ти її сильно любиш, то в цьому винен тільки ти! Не зумів її втримати, значить погано старався! Якщо відпустиш, то сумніваюся що вона назад повернеться, бо нахуй їй потрібен такий як ти? Тьолкам потрібний хлопець який буде боротися за них до останнього, а не відпускати, а потім сидіти і плакати, коли ж вона повернеться. Так що гадаю що ця фраза немає жодного сенсу! Та що там казати, я сам таким чином проїбав найкращу дівчину, ну принаймі з тих яких знаю... Так що пацанчики, ніколи не відпускайте своїх патлатих, боріться за них до кінця!
Друга фраза це - Ти хороший, але ми можемо бути тільки друзями. Дівчата! От скажіть, до якої пизди ви цю фразу говорите? Всі знають що ця фраза означає, а хто не знає, зараз напишу. Вона означає: Мені приємно бачити як ти по мені сохнеш, як ти мучишся! Це дуже тішить моє самолюбство і підвищує самооцінку! Але ти мені треба як бику котячий член! Ви ж просто даєте хлопаку марну надію! Чому зразу не можна відразу послати його в єбеня і не мучити його? Свого часу так зробила зі мною та сама дівчина (з попередньої фрази), за що я їй дуже вдячний!

Милий - Аби МС

милий, милий, де мій дім?
я так втомилась, але справа не в тім…

ніч марнує тіло,
ламає крила,
лишає душу в самоті…

я ловила подих твій,
я йшла за ним, допоки мала сили
ти казав: не смій,
та я цього не вміла,
я зголодніла за тобою, милий мій.

милий, милий, вкрий мене –
земля колись так само проковтне.

скільки невідомо
я йду додому
і віддаляюсь з кожним днем.

на моїх долонях є
штрих-код, де навхрест лінії життя і втоми,
розтає
на ньому ніжність твОя,
мій милий, я так зголодніла за тобою…

милий, милий «так» – це «ні»,
навіщо бУло снитися мені...

всі дощі й застуди –
я все забуду,
я все віддам заради снів.

як мені знайти тепло…
підземка від Печерська йде в нікуди,
може, все було,
а, може, тільки й буде,
що цей контрольний поцілунок у чоло…

letsrock тут letsrock

Люба - Аби МС

Знову на місто ніч впаде,
Знову до тебе сон не йде,
Привід є не змикати вій –
Ти знаєш, що зазвичай я твій.

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Ти мила, жорстока, ти будь-яка.
І вранці ми все почнем з нуля,
Бо лише одна на двох земля.

Люба, ми нікчеми, ми нічого ще не встигли, люба,
Єдине ми вмієм робити - заклопотаний вигляд, люба.
Вдаємо, ніби... о! – зосереджено займаємось розмноженням,
Насправді то просте демографічне шахрайство (вибач Боже нам).

Люба, розмножуватись з тобою повільно, люба –
Це задовольняє, і досить-таки стабільно, люба,
Та, слухай, люба, є багато форм задоволення – від помсти до цукерок,
Слухай, люба, безліч є шляхів щодо розмноження, кращий з них – ксерокс.

La nuit personne ne peut t'aider
Tu as ferme tes yeux vides
Ta nuit, le temps que tu vacilles
Fe suis toujours a toi, ma vie

Tu es mon paix et mon tracas
Ma voix et mon je-ne-sais-quoi
Nous deux sommes nes pour faire l'eclat
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми з тобою напівсидячи існуєм, люба,
Один одного або їмо, або цілуєм, люба,
Коли все спокійно, нудно нам, бракує вкрай ускладнених умов,
Напівсидячи існуєм, напівлежачи працюєм, напівстоячи спимо.

Люба, ми невдахи, саме тому ми разом, люба,
Бо це такий недолік у комплекті хромосом, люба,
Нами, я гадаю, і надалі володітиме приреченість оця,
Нам з тобою, люба, світить повна hallelujah, hallelujah до кінця.

Знову на місто ніч впаде,
Tu as ferme tes yeux vides
Привід є не змикати вій –
Fe suis toujours e toi, ma vie

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Tu es mon paix et mon tracas
І вранці ми все почнем з нуля,
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми нероби, й це не лінощі, а стиль, люба,
Навіть на плювання в стелю нам шкода зусиль, люба,
А коли на лихо є заняття, головне – не перевтомлювать суглоби,
Коли ж зовсім нам з тобою нема чого робить – то ми нічого і не робим.

Люба, все так і буде, якщо тобі треба, щоб було так, люба.
Я покладаюсь на твій, моя люба, смак, Л_Ю_Б_А
Тож, якщо бажаєш, то бігай навколо гола, співаючи Харе Крішна,
Як захочеш - мене розбуди, а будеш мене вбивати, люба, зроби це ніжно.

letsrock тут letsrock

Чи таки "во благо"?

Про це вже говорено-переговорено. У тому числі – і мною, моїми друзями, рідними, знайомими... Чи існує брехня "во благо"? Що цікаво, незалежно від роблених у подібних бесідах висновків, усі ми часом опиняємося в цій пастці. І таки обираємо її – неправду, що вбереже котрогось із близьких людей чи "розрулить" неприємну ситуацію.

Та ось що ще цікаво. А якщо наперед було домовлено про взаємну чесність? Здавалося б: усе просто. Будь чесним. Так ні! І тут вона - спокуса. Брехня така мізерна... А правда може таки зробити боляче. Або неприємно. Зауважмо: на нашу думку. Біда у тім, що реальність – штука кумедна й жорстока. І вона тицяє тебе носом у приховану від тебе правду. І тут замислюєшся: що краще – взагалі не говорити про чесність, – тоді й про обман не йтиметься; чи – щоби справді сказали, як воно є, – і тоді не почуватимешся ошуканим ідіотом/ідіоткою (щоправда, стать тут не важить).

Словом, не знаю, хто і як, а я висновки зробила. Просто не казатиму більше неправди. Навіть "во благо". Бо благо, яке несподівано отримала від безневинної брехні близької людини, таки дуже відчутне й болюче. Людині – дяка за науку. Мені ж, дурненькій, – урок: не вір. Не бійся. Не проси.

Думаю, приєднане опитування було б недоречним. Тут – кожному своє.

Шось отаке от...

Треба замутити якісь умно-філосовський пост. 
Таки буду писати про соплі, ну звичайно це як для кого, думаю чувішкам стане цікаво! Отже далі Ви будете читати про "заморожених чуфіх" Чому заморожених? Бо Ви, любі мої, МОРОЗИТЕСЯ!!!
Я знаю пару чувіх, до яких хлопці так і липнуть! Шо вони бідні тільки тільки не роблять, а в результаті отримують ОТАКЕГЕННОГО БОЛТА! І дрочать потім під порнушку на самоті... Дівчата! Ну хіба так можна? Бачите до чого Ви доводите пациків? До рукоблудства! (навіть Хром слово "Рукоблудство" червоним не підкреслює) От реально, дівчата, шо вам треба? Ви що, справді чекаєте принца на білїому Поршеі? Невже справді так все запущенно? Я наприклад не мрію про Памелу Андерсон (ну хіба що трішки про Кетті Перрі:)), мені реально вистачить щоб мене чуфіха любила! Ну звичайно зовнішність має значення, але не велике! А Вам то шо треба? Вже 2 раз питаю))) Ах да, така хєрня є; Ви любите тих хто Вас не любить, а Вас люблять ті, хто вам глибоко до... жіночого статевого органну... Ну шо ж, і таке буває. В принципі я ніколи не був в такій ситуації, тому щось сказати з цього приводу не можу. Знаєте, якось жалко дивитися на пацана, який сохне за чуфіхою, а вона його тупо динамить! Я, бля, сам такий, але вже вроді порозумнішав... Не хоч зустрічатися з таким ахуєнчиком як я, то іди собі лісом! Замітив таку фігню, шо більшість дівчат які мене відшиили, вже доволі солідний час саменькі, без хлопця. Правда шкода мені їх, самому хєрово бути, але вони могли бути зі мною, провтикали свій шанс!)))
Пацани, я знаю шо любов то ше та сука, сам часто в такий маргарин попадав, але думайте головою! Якшо Ваша пасія (дурне якесь слово...) морозиться і не відповідає вам взаємністю, то просто пошліть її нахєр, бажано на свій! Якшо і в цьому випадку вона заморозиться і не піде, до плюньте на неї і шукайте іншу!

Щоденник Ялинки

День перший.           Прохолодно. Сніг не йде. Голки починають синіти. Нудно.

День третій.            Голки посиніли. Веселіше, не стало. Усі сплять, а мені не спиться. Сумно. Холодно. Білка Маша – єдина подруга – і та кудись поділася! Навіть дятла Фені (зараз мабуть і йому б зраділа!) ніде не чути… Може заспівати гімн лісорубів?

День четвертий.      Недаремно співала. Лісоруби приїхали. У таких прикидах…Та на такому джипі, із сотовим телефоном... А яка у них бензопилка!

День шостий.            Відігріли...Як добре! Дятлів немає. Відмили, прикрасили. Саме зараз розумієш що життя – це насолода!!!

День восьмий.          Приємно бути в центрі подій... Ой, ну що ви, не треба хороводів - голова паморочиться. Давайте краще пісеньку... Ну звичайно про мене! А про кого ж іще!?

День дев'ятий.          Голова болить... Нічого не пам'ятаю. Пили - пам'ятаю, танцювали - пам'ятаю... Більше нічого не пам'ятаю... поруч валяється пластмасовий Дід Мороз у желе і губний помаді. Трошки далі - гірлянда в тарілці з вінегретом згорнулася калачиком. Жах! Безладдя! Ну, хто-небудь…дайте пива!!!

День дванадцятий.   Спостерігається деформація голок і зміна інтенсивності кольору. Щось в мене погане передчуття…Терміново потрібно до лікаря.

День чотирнадцятий. Лисію. Кора чешеться. З'явилася сухість у горлі й оніміння кінцівок. Невже це кінець!?!

День шістнадцятий. Усі скінчилося. Чому я не слухала тата й маму? Вони ж попереджали… А тепер живу лише спогадами. Де ви мої рідні: Феня, Маша, дітки і ти, рідний Степан? Правду говорять - цінуєш тільки коли втрачаєш…

 День двадцятий. Я на цвинтарі ялинок. Пишу на останньому подиху.

Заповіт

Я, Ялинка, при повній пам'яті і здоровому глузді, заповідаю:

·         стружку (13 528 шматочків деревини) - білці Маші, 3-я сосна від узлісся;

·         шишки (38 штук) - дятлу Фені - нехай вдавиться!!!

·         два ялинчатка - Колючку і Зеленого - передаю на піклування ліснику Степанові.

На цьому свій заповіт завершую. А на останнє хотілося б усім сказати...Гей, бабця ти чого? Куди ти мене тягнеш? Дай хоч дописати! Перед тим як перетвориться в попіл, останній лемент екс-королеви балу: Люди – бережіть природу!

П.С, надмірне вживання алкоголю шкодить вашому здоров’ю, вживання алкоголю в поганій компанії руйнує його взагалі!