Як вже раніше повідомляла "Українська Правда"(http://pravda.com.ua) на сайті Юлії Тимошенко за адресою: http://www.tymoshenko.com.ua/contribute.asp пропонується зробити грошовий внесок на підтримку якогось міфічного громадського руху "Я обираю Юлю!". Мало того, форма заповнення передбачає наступну функцію: "Я хочу вносити зазначену суму щомісяця". Також на цьому сайті можна завербуватися в полюцери - забруднювачів інтернету замовленими коментарями, блогами і статтями. Куди підуть зібрані гроші - невідомо. Припускаю, що оплату цих же полюцерів, а може просто комусь у кишеню.

Само собою виникає питання про моральне обличчя БЮТ і особисто Юлії Володимирівни. Жеваго, Фельдман, Веревський, Васадзе - такі бідні бютівці, що їх грошей звісно не вистачить ненажерливій ЮВТ . Простіше обдирати звичайних громадян, які вже смакують всіма "благами" роботи прем*єр-міністра. І до чого це люди, які заробляють собі на життя тяжкою працею, повинні оплачувати виборчу кампанію кандидатки від олігархічного блоку? Якщо Тимошенко так піклується про народ, то нехай за рахунок вищезгаданих мільярдерів встановить доплату бюджетникам, а не навпаки. Також ми дізналися, що фанів ВОНОЇ в інтернеті вкрай мало, якщо їй так потрібні оплачені прихильники. Воістину, Вона - працює!

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

Пригадую осінь 2008-го: Яценюк набирає підтримку людей у геометричній прогресії. В регіонах створюються ініціативні групи з його підтримки, Арсенія називають наступником Ющенка. Характерно, що молодого політика поважають і на сході, і на заході. Політологи прогнозують конкуренцію пані Ю й пану Я. Коли Яценюк оголосив про створення Фронту змін, навколо цього виник великий ажиотаж. У весну 2009 він входив "третім незайвим" з чудовими стартовими позиціями для виборів. Як сталося, що за кілька місяців Яценюк з молодого, економічно підкованого, демократичного центриста перетворився на придуркуватого лівака-русофіла із поглядами а-ля Сан Санич? ЗМІ неодноразово повідомляли: рейтинг Арсенія впав на третину. Складається враження, що за найменший рейтинг кандидату був обіцяний якийсь приз. Інакше як пояснити таку дурість? Перше розчарування настало, коли в регіональні штаби Фронту змін потекли шалені гроші. Платили всім і за все. Така нечувана щедрість у кризу визивала заздрість у виборців. Вони не знали, що найцікавіше ще попереду.Я вирішив згадати все. Складові політичного харакірі Яценюка:

- старт гівняно-коричневої кампанії. Фішка: обличчя Яценюка у лайні і під низом задумливий напис: АРСЕНІЙ. В  одній з обласних організацій Фронту змін навіть подумали що це чорний піар проти їх лідера і вночі позривали агітацію :-);

- лайно нікому не сподобалося, політтехнологи знайшли "вдале" продовження - кислотний Яценюк. Під низом ще більш загадкові гасла: "нова індустріалізація" (о, Боже!), "боєздатна армія" (ну не в кожному ж гаслі перли видавати) та "здорові і освічені люди" (які не бувають такого кольору :-);

- "чернівецькі одкровення". В цьому милому місті вся країна дізнається, що "маладой і красівий" Арсеній - прихильник династії Габсбургів, які свого часу окупували Чернівецький край. Також народ дізнається, що лідер Фронту змін бажає створити союз із Росією;

- київський фінал, публічне самознищення. Арсеній Яценюк критикує ліберальну ідеологію. Остання ніжка стільця з електоратом вибивається. В результаті передчасної виборчої кампанії Яценюка перестають підтримувати націоналісти і ліберали. Через довгу співпрацю з Ющенком не підтримає його і лівий електорат. Виходить, що Яценюк сам себе перетворив у виключно технічного кандидата. Тепер єдиний вихід для нього - зняти кандидатуру на користь одного з "великої трійки" (Ю,Ю,Я), адже самостійний похід до кінця виборів загрожує "гнилими помідорами" та долею того ж Сан Санича. А восени 2008-го все уявлялося інакше...

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

Заява Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про порушення з боку органів прокуратури

Прокурору Полтавської області
ВОЙЦИШЕНУ В.Д.
Копія: Засобам масової інформації.

23 червня 2009 року прокурором Октябрського району м. Полтави порушено кримінальну справу «за фактом зловживань службовими особами при видачі пільгових кредитів, що спричинило тяжкі наслідки службовими особами Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі за ч. 2 ст. 364 КК України, присвоївши їй №09730030». Провадження досудового слідства у зазначеній кримінальній справі доручено старшому слідчому прокуратури Октябрського району міста Полтави Санюку Р.С. Про прийняте рішення прокурором Октябрського району м. Полтави постановлено повідомити зацікавлених осіб.

Фондом встановлені порушення з боку органів прокуратури вимог самої Постанови про порушення кримінальної справи та вимог Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, а саме:
1. Кримінальна справа порушена з посиланням на те, що в діях службових осіб фонду вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України – зловживання владою або службовим становищем. Жодні зловживання не оголошені на протязі трьох місяців.
2. Відповідно до п. 3 Постанови про порушення кримінальної справи про відкриття кримінальної справи посадових осіб фонду не було повідомлено.
3. Кримінальна справа була порушена 23 червня 2009 року. Провадження дізнання проводиться більше трьох місяців, що є грубим порушенням з боку органів прокуратури ст. 108 КПК України.
4. Відповідно до ст. 116 КПК України досудове слідство проводилося прокуратурою Октябрського району м. Полтави. 7 жовтня 2009 р. голову фонду було викликано до прокуратури Київського району м. Полтави, де старшим слідчим Пожидаєвим В.О. було повідомлено, що розслідуванням кримінальної справи №09730030 буде тепер займатися прокуратура Київського району. Враховуючи те, що ні голова фонду, ні сам фонд не має жодного відношення до вищезгаданого району, органами прокуратури порушується стаття 116 КПК України.
5. Також органами прокуратури порушений двомісячний строк досудового слідства, як того вимагає ст. 120 КПК України.

Також доводимо до Вашого відома, що фондом по фактах порушень законодавства при видачі кредитів, зазначених у кримінальній справі, подано судовий позов про оскарження дій суб’єкта владних повноважень до Контрольно-ревізійного управління. Перше судове засідання по цьому позову має відбутися 9 грудня 2009 року.

Крім того, нам стало відомо, що на звернення народного депутата України Гордієнка С.В. від 22.09.2009 р. №393 до Головного контрольно-ревізійного управління України ГоловКРУ запросило в КРУ в Полтавській області акт ревізії фонду та матеріали з піднятих у зверненні питань (копія листа ГоловКРУ додається).

Враховуючи вищевикладене, складається враження, що в органів прокуратури не вистачає доказів, які вказують на вчинення злочину посадовими особами фонду, для того, щоб слідчими прокуратур Октябрського чи Київського районів були винесені мотивовані постанови про притягнення цих осіб як обвинувачених, як того вимагає ст. 131 КПК України. Кримінальна справа №09730030 виглядає як така, що несе замовний характер сторонніх осіб.

Прошу провести службову перевірку за вищезазначеними фактами порушення законодавства органами прокуратури та повідомити фонд письмово про результати розгляду цієї заяви.

вих. №230
від 13.10.09 р.

"Майдан".

Сьогодні офіційно стартує виборча президентська кампанія в Україні...

Висування кандидатів на пост Президента України розпочнеться 20 жовтня і завершиться 6 листопада 2009 року. Відповідно до Календарного плану основних організаційних заходів з підготовки та проведення виборів Президента України, оприлюдненого Центральною
виборчою комісією, висувати кандидатів мають право політичні партії, виборчі блоки
політичних партій, громадяни України шляхом самовисування.

Деякі політсили вже визначились з кандидатами, яких підтримуватимуть.

ЦП НРУ рекомендував Зїзду НРУ висунути Юлію Тимошенко, як єдиного кандидата від національно-демократичних сил на виборах Президента. Остаточно це питання вирішиться на XVIII позачергових Всеукраїнських Зборах НРУ 24 жовтня.

Ліві теж визначаються. Соціал-демократична партія України (об’єднана) підтримала рішення про створення Блоку лівих і лівоцентристських політичних сил і підтримала кандидатуру лідера Комуністичної партії Петра Симоненка як єдиного кандидата на посаду президента України від лівих сил. Згідно з рішенням з’їзду, СДПУ(о) створює разом з політичними партіями
– КПУ, партією «Справедливість» і політичною партією «Союз лівих сил» – виборчий блок політичних партій «Блок лівих і лівоцентристських сил».

Крім того, з 19 жовтня розміщення матеріалів передвиборної агітації на носіях
зовнішньої реклами та в засобах масової інформації до офіційної реєстрації кандидати в Президенти є незаконним.
Всі біл-борди та інші носії, рекламні ролики, матеріали в друкованих
ЗМІ повинні бути зняті, і їх розміщення має бути припинено - подивимось, як ця вимога законодавства буде виконуватись...

Знаю, ця тема вже для більшості Ай.Юашників набридла, якщо чесно мені теж! Та в мене свормувалась думка що до цієї проблеми і я хочу її висловити. Напевно для запеклих патріотів націоналістів і противників всього Українського вона не сподобається, але розсудливі мудрі люди думаю мене підтримають!

Я дуже люблю свою країну, люблю її мову, її природу, її міста. Так вже склалося що Україна двомовна країна, я маю на увазі не на державному рівні. Думаю всі зі мною погодяться що проблему двомовності розштурхав Віктор Ющенко, на мій погляд він хотів підняти розбудити свідомість громадян України, щоб ми пишалися тим що ми Українці і відчули себе сильною нацією, та на жаль це привело лише до між національних конфліктів! Зараз цю тему зачіпають всі кому не лінь, особливо дипутати перед виборами.

Не баду писати багато лишнього тексту, а викладу свою думку.

Яка різниця хто на якій мові розмовляє! Всі ми чудово розуміємо Українську і Російську мову, багато хто володіють і вільно спілкуються на обох мовах і я нічого поганого в цьому не бачу! Давайте не будемо ділитись на лівобережну і правобережну, на східну і західну Україну, на кацапів і хохлів! Давайте будемо їдиною країною, єдиним народом! Адже ми Укранці!

http://www.tymoshenko.ua/

Сьогодні прочитав хорошу замітку http://blog.i.ua/user/2177116/348308/ Підтримую автора. Та в коментарях побачив цікаву відповідь. Між автором і одним читачем зав'язалась розмова про об'єднання таких правих і лівих патріотів. А що, ідея розумна. Бо я вважаю, що якщо далі українці будуть самі себе " ділити по Дніпру" ( хоча ця примовка вже не доречна) коротше будуть "праві" і "ліві", то розколу України не уникнути! А це спричинить що одні підуть під Москву, а другі ще куди небудь. І тоді ніякої України не буде! Отже чвари нам не потрібні. Але тут повстає запитання: через що сперечаюься патріоти?.. Щоб це зрозуміти, треба сперше вияснити хто ж такий патріот. Отже:

по простому кажучи, патріот - це людина яка любить свою Батькуівщину. Правда любити можна по різному, але якщо справді любиш, то не словом а ділом. Подумайте самі, і думаю ви будете згідні. Але що людина може зробити для України? Перш за все - працювати на благо Батьківщини. Сумлінно виконувати свій обов'язок, чи ти політик, чи робочий. Навіть якщо ти студент або школяр, бо як ти вчишся - таким і будеш спеціалістом. Друге - дотримуватись законів, не дивлячись на інших. Третє, також не мало важливе - поважати і берегти українську культуру. Так, це важливо.       Важливо, бо Україна без своєї культури - це як людина без характеру і без душі. Патріот, ну добре, хай може не розмовляти на рідній мові, але хоча б добре нею володіти. Не нехтувати безмежними ланами багатої української літератури. І нарешті останнє. Через цей пункт мені прийдеться читати величезну кількість дурних, і безпідставних коментарів. Так от, патріот повинен пам'ятати минуле свого народу, поважати захисників свого народу. А чому?! А тому що Україна без своїх героїв не Україна. Якби не козаки, Україну би без сумніву вважали частиною Речі Посполитої. Також різні повстанці проти польського ярма. І ми можемо спостерігати що дуже часто борців за Україну хочуть зганьбити. І в них це добре виходить. Памятаю, не так давно, сварилися про Мазепу. Багато говорили: "він зрадник!". Так, він зрадник, він зрадив Петра першого, але він це зробив щоб не зрадити Україну. Зрадивши царя, він із шведами воював проти Росії.        Для чого?! Щоб вибороти незалежність для України! Так! Тільки для цього. Він домовився з шведами: "ми вам допомагаємо воювати проти царя, а після перемроги проголошуємо повну незалежність від будь кого". Отже він не зрадив своїх предків( які боролись за те ж ), він не зрадив України. А хто називає його зрадником - той визнає себе нащадком царських холопів і слуг( тих кого зрадив Мазепа ). Те саме ми бачимо в недавніх подіях.       ( перед усім коротко про націоналізм: "Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на, державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм". Отже націоналізм можна прирівняти до патріотизму, а не до нацизму чи буржуазії ) Так от, в середині двадцятого століття, майже на всій території України ( на той час УРСР ) поширється націоналістичний рух( не тільки на заході ), який в часи другої свіьової війни переростає в збройне повстання, метою якого ( як і всі повстання на Україні ) є НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Але повстали вони не тільки проти СРСР. Адже ще до утворення УПА, провідники ОУН вирішують залучитися підтримкою фашистів, які обіцяли незалежність України. Та після проголошення незалежності в багатьох містах України, німецька верхівка заарештовує провідників за такі дії. Німці зрадили українців, окупували їхні землі і чинили терор. Саме через це створюється УПА яке почало воювати проти всіх окупантів ( фашистів і більшовиків ). Значить получилося так само як і з Мазепою: зрадили Сталіна( якому доречі як і царю не присягали на вірність ), зв'язались з його ворогами, але не зрадили своїх предків. Так, це не дуже добре що вони були ( деякий час ) з німцями, але вони ж не знали що проти їхнього населення буде терор з боку тих "союзників". А як взнали, як получили добре, то схаменулись, і повстали і проти них також ( і не боялись воювати на два фронти ). Але всеодно, аж досі, дуже багато людей обзивають їх нацистами, за те що вибрали не тих союзників. А я поясню чому. Справа в тому що Хмельницького ніхто не винить за те що він попросив допомоги в поганців ( в татар ) щоб визволити Україну з польського ярма. Чому?! Бо воював він не проти Москви а проти ляхів. Ви такого не помітили : хто воював з Росією  - той зрадник! Хм... цікаво, чи не так? Патріоти, схаменіться, подумайте, чиї ви патріоти: України чи Росії? Не зрадник той хто не зрадив народу! Не зрадьте ВИ народу, якщо ви називаєте себе патріотом! Памятайте захисників своєї Вітчизни, поважайте їх.

От ми і вияснили хто ж такий патріот. Якщо і праві і ліві патріоти будуть справжніми патріотами України, такими як написано вище, то вони об'єднаються, і рівної сили їм не буде. А якщо кожен буде справжнім патріотом і якщо такі патріоти будуть при владі, то Україна беде сильною, соборною, нероздільною державою, в якій кожен живе як людина.

Поскриптум: можете запропонувати ще якісь пункти, може щось ще забув. Поспілкуємось, подумаємо разом. Але будьте ласкаві: спокійно, без образ і без проявів національної нетерпимості.

Слава Україні!

Як об’єднати організації, науковців і громадських діячів, що займаються пошуком національної ідеї? Як підняти цю тему для дослідження у вищих навчальних закладах не лише професурою, а й студенством? Про це та інше йшлося вчора, 6 жовтня, на круглому столі «Знайдемо ефективну національну ідею (українську мрію)?!» в УНІА «Укрінформ». Захід пройшов у рамках програми «Проект Україна. Формування ефективної національної ідеї», що реалізується Інститутом вивчення України за підтримки Української Громади.

Детальніше за посиланням: http://ukrhromada.org/ua/media/news/item/261/

Село Пінчуки

 Київська обл. Васильківський район

Україна 2009р. (2)

Между деревнями Фастовец и с. Пинчуки, на протяжении 15 верст, находится более 20 курганов. Васильков (Киевск. губ.)

Місто пережило набіги печенігів, 14 разів стояв ворог під його стінами  Тричі під стінами Василева ( так звалось тоді місто), стояли війська Юрія Долгорукова, саме його син  перейменував місто на Васильків. Через місто проходив стародавній Галицький торгівельний шлях. Географічне розташування міста сприяло його економічному розвитку. У 1240 році Васильків був зруйнований ординськими  загарбниками. В другій половині ХІІІст. місто перейшло у володіння Києво-Печерського монастиря, а з середини ХІУст. місто стало належати Литовській державі.

 

 

Уездный  город Киевской губ. в 36 1/2 верстах к ЮЗ от губ. г., при р. Стугне, приток Днепра. Когда основано здесь первое поселение, неизвестно; но уже в веке здесь существовало урочище Василев. Во время княжения Владимира в посаде Василеве был устроен двор, куда ссылались из велико княжеских теремов в заточение жены, состарившиеся или нарушившие уставы гарема. Близ этого посада, в лесах и ущельях, идущих к нему от р. Днепра, любил охотиться великий кн. Владимир. В 996 году печенеги, во время набега на Русскую землю, приступили к Василеву со значительными силами, против которых Владимир не устоял и должен был укрыться под мостом. Там он дал обет соорудить в Василеве церковь св. Преображения, если избавится от гибели. Неприятель удалился,  и Владимир исполнил свой обет. В 997 году в посаде Василев родился св. Феодосий. Колодезь его существует и до сих пор; над ним устроена часовенка, известная под именем "каплицы Феодосия". В 1091 г. великий князь Андрей Юрьевич, внук Владимира, по завещанию своих родителей подарил посад Василев Киево-Печерской лавре, а в 1157 г. Василев делается уделом князя Василька. В 1238 году город испытал бедствия монгольского нашествия; в 1320 году завоеван был Гедимином; во время польского владычества подвергался неоднократно разорениям крымских татар и запорожцев. В 1586 г. заведовавший Киево-Печерскою лаврою епископ Хребтович заложил здесь замок. В 1686 году В. достался России и до 1785 года находился в собственности Киево-Печерского монастыря, а потом поступил в казну. До 1795 года В. был пограничным и таможенным городом, а в 1796 году сделан уездным городом Киевской губ. Местоположение города красиво. На восточной стороне его тянется тройной ряд валов и насыпей; вышина их около 2 саж.

Концы наружных валов с одной стороны упираются в р. Стугну, а с другой — в ручей Василев. По преданию, эти валы, а также и вал, который находится в 4-х верстах от города, служили границею между Россиею и Польшей. В 1/2 версты от города находятся земляные укрепления на 4 орудия. В предместье города В., за Стугной, находится курган в 7 саженей высоты. Всей городской земли у города 10880 десят., из которых около 900 десятин под городским поселением. Жителей в 1889 году считалось 17794, из них 8946 мужского пола, 8848 женского пола. По вероисповеданию:

православных 10833, раскольников 27, католиков 22 и 6912 евреев.

По сословиям более всего мещан — 13925 ч., затем 3335 кр., дворян было 151 ч., духовных 36, купцов 90, почетных граждан 6. В городе 2 ярмарки, мыловаренный завод с производством на 3300 руб. в год, завод восковых свечей, с производством на 2000 руб., 4 кожевенных завода с производством на 38000 руб. и 1 кирпичный завод с производством на 3000 р.; 3 православных церкви, 1 синагога и 2 молитвенных еврейских дома, больница; 2-х классные училища, мужское и женское; несколько частных начальных школ, как русских, так и еврейских. Климат города здоровый, прирост населения — 1,3% в год.

 

 

 

 

Васильковский уезд — в средней части Киевской губ.; пространство 81,9 кв. м., или 3961,7 кв. версты. Поверхность довольно волнистая; кряжи возвышенностей переходят из Киевского уезда в Васильковский и оканчиваются, не доходя р. Ротка. Между pp. Ротком и Каменкою, впадающими в Рось, простирается значительная плоская возвышенность, составляющая среднюю полосу В. уезда и ограничивающаяся  pp. Упавой и Стугной. Западная сторона уезда более низменна, и только по берегам р. Роси, Каменки и Упавы видны небольшие возвышения, а северная часть, смежная с Киевским у., представляет некоторые черты Полесья. Около м. Белой Церкви простирается обширная равнина, по направлению к Василькову, Фастову и Миравке, ширина ее от села Миравки к Фастову 40 в., а длина от Белой Церкви до Стугны 80 в. Судоходных рек в уезде нет, но вообще рек и истоков много. Главные р.: Рось, Ирпень, Роток, Каменка, Настаевка и др. Озер в уезде нет, но реки образуют широкие разливы, напр., при г. Василькове пруд, образуемый рекою Стугною. Болота незначительны. Почва уезда плодородна и состоит из неглубокого пласта чернозема; примесь глины в черноземе находится в полосе от р. Каменки на ЮВ, не доходя до р. Роси. Земли в уезде 346147 десятин; из нее казне принадлежат 23648 десятин, удельному ведомству 26262 десятины, монастырям и церквям 4890 десятин, городским обществам 2805 десятин, дворянам 83916 десятин, в наделе у крестьян 200648 десятин, у крест.-землевладельцев   2753 десятины, у прочих сословий 1225 десятин. У народо населения было в 1889 г. лошадей 34361, рогатого скота 49525, овец 66849, свиней 32825, коз 512. Всего населения уезда было в 1889 г.  263261 чел. (127748 муж. и 135513 женщ.). По вероисповеданию: православных 217559, раскольников 1310, римско-католик. 4723, евреев 39639 чел. По сословиям: дворян 1931, духовного звания 729, почетных граждан 270, купцов 684, мещан 43286, крестьян 197773, колонистов 1616, военного звания 15767, иностранных подданных 1135. Жители уезда занимаются хлебопашеством, разными промыслами и торговлею. Самые значительные поселения в уезде — местечки Белая Церковь и Фастов, села Винцентовка, Езерна, Плисецкое, Большое Половецкое, Малое Половецкое, Прилесское.

В уезде существуют 2 еврейские колонии. Свеклосахарных заводов 5, с производством в год на 2793000 рублей. По посеву свекловицы  В. уезд занимает седьмое место в губернии (засевает от 5 до 6 т. десятин в год). За свекло сахарными заводами следуют мукомольни, которых 7 с производством на 458 т. руб., 3 винокуренных завода, которые выкурили 6823 т. градусов спирта, 1 пивоваренный завод с производством на 56 т. руб., 1 табачная фабрика с оборотом в 90 т. руб., 1 маслобойня с произв. на 12 т. руб., 1 машино строительный завод (106 т. р.), 1 завод металлических изделий (40 т. р.),

 4 кожевенных завода (37500 р.), 1 завод восковых свечей и

1 кирпичный, с производством каждый на 2 т. р. Кроме того, в уезде 3 конских завода (85 производителей и 205 маток). В археологическом отношении В. уезд представляет много интересного. Золотые монеты были найдены в м. Фастове и с. Прилесах. В 1852 г. на полях между с. Марьяновкою и Пинчуками найдены металлические вещи, орудия и посуда дохристианского периода. По дороге из м. Фастов в с. Великую Снетинка находится большой курган, называемый "Острая могила".

 

 Между дер. Фастовец и с. Пинчуки, на протяжении 15 верст, находится более 20 курганов. Валов и окопов в уезде много;

так, напр., от дер. Дмитровка и Валица до уровня Свиной пролегает вал длиною 4 версты. В м. Фастове находится окоп, называемый "Папиевский замок". В 3 верстах от д. Фастово, на полях между  с. Марьяновка и Пинчуки, находятся 2 окопа: "Перепят и Перепятиха", а между с. Прилесы и Малой Половецкой — окоп "Ядемга". В м. Фастово и с. Мотовиловка открыты подземные ходы, но ни вещей, ни костей в них не найдено. См. Киевская губ.     http://dic.academic.ru

Село Пінчуки пролягло вздовж річки Роток (літописна назва Рут), яка фактично висохла, залишилося лише русло та окремими місцями болото.

Заснування населеного пункту Пинчуки, яке прийшлося на кінець X ст. - початок XI ст. (950-1015 рр.) і було пов'язано з боротьбою Київського князівства з печенігами.

Київський князь Володимир укріплюючи своє князівство, організував військові поселення.

Одним із таких поселень були Пінчуки, які розташувалися в дубовому лісі серед пнів зрубаних дерев, а тому і назва - Пеньчуки.

У 1922 р. була знайдена цікава історична знахідка, виорано невеликий горщик із срібними монетами, на яких було зображення Київського князя Володимира. Ця знахідка підтверджує історичну правдивість заснування військового поселення Пеньчуки (Пінчуки).

У 1159 р. грамотою Великого князя Андрія Долгорукого, колишнього Київського князя (1155-1159 рр.), поселення Пінчуки віддане Київському Печерському монастирю, який володів ним до середини XVI ст.

На початку другої половини XVI ст. Литовський князь Сигізмунд Август поселення Пінчуки віддав у власність пану Черниєвському, який володів ним до другої чверті XVII ст.
(Очерки по історії Київської землі* с. 409, автор Н. Клемолинський). Таким чином село стає закріпаченим.

Пан Черниєвський засновує фільварок, ставить свого економа, який стягує з селян натуральний податок  (зерно, мед, тварин, птахів тощо). ("Фільварок" - це маєток)

У XVII ст. селяни відробляють по 1-2 дні на тиждень.

У силу свого розвитку натуральне господарство залишилося грошовим. У 1765 р. Білоцерківське староство, у володіння якого перейшли Пінчуки після розгрому Васильківщини кримськими татарами (1640 р,). Одержувало грошових прибутків від села, яке складалося з 92 дворів з населенням 470 осіб, -1932 золотих і від корчми - 3000 золотих. Непосильна кріпацька праця, надмірні грошові податки призводили до активних протестів селян, що виливалися в окремі вбивства орендарів (у 1786 р. був убитим селянами Пінчуків орендар корчми).

Грамотою короля речі Посполитої Станіслава-Августа Понятовського від 1З грудня 1774 року Пінчуки віддані як подарунок графові Ксаверію Браницькому, нащадки якого володіли селом до 1861 року, а маєтком -до 1917 року (архівні дані).

Кріпацтво посилилося. Селяни Пинчуків відмовлялися виконувати панщину, робили збитки фільварку тощо.

 

Кінець частини (2)

Далі буде... 

 

вик. [email protected]   

Село Пінчуки. Україна.

 Київська обл. Васильківський р-н

2009р. (1)

 

 

Міста і села України несуть на собі відбиток багатьох історичних епох, є свідками визвольного поступу українського народу до незалежності. І сьогодні самобутність нашого краю виявляється в щирій любові жителів до рідної землі, майстерності, творчості, вірі у зміцнення молодої демократичної держави.

 

Село Пінчуки Україна Київська обл. Васильківський район
Розташоване за 21 км на південь від районного центру Васильків, за 2 км від автостради Київ - Одеса. До найближчої залізничної станції Устимівка - 1З км.

 

Населення 614
Площа 27,504 км

площа - 844 га,

кількість дворів - 502
Густота населення 22,32 осіб/км
Поштовий індекс 08661
Географічні координати
50°00 пн. ш. 30°1312 сх. д.
Середня висота над рівнем моря 171 м
День села - 21 вересня.

 

 На Васильківщині та в селі Пінчуки люди жили

понад тисячу років тому.

 

 

 

     

 

Перших переселенців приваблював теплий клімат і густі ліси з всіляким добром, повноводна Стугна, багата на рибу.
Знаряддя праці виготовлені з каменю, знайдені неподалік Гвоздова
(8 км. від Василькова), де ще за часів кам'яного віку жили люди. Вони виконували нехитрі роботи кам'яними сокирами, ножами, шкребками.
А велика кількість знайдених крем'яних наконечників для стріл говорить про те, що для предків велике значення мало полювання.
Археологи відшукали залишки жител, зроблених з глини, розташованих півколом.

Обігрівались вони печами, мали вікна овальної форми. Особливо використовувалися кам'яні та крем'яні мотики, серпи з кісток з крем'яними вкладками, зернотерки, ліплений глиняний посуд.
На території Гребінок (ЗО км. від Василькова),
Село Пінчуки – між Гребінками і Васильковом
археологи дослідили поселення, в якому жили наші

предки - східні слов'яни.
Житла будували з глини та дерева, поклонялися багатьом богам, про що свідчать залишки капищ.
Починаючи з 966 р., після смерті князя Святослава, Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться в хронічну виснажливу політичну недугу, чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні.
Після тривалих міжусобиць в князівському роді Київський престол зайняв Володимир Святославович (978-1015).
Князю дісталася тяжка спадщина, країна була розорена постійними війнами, посилювалася загроза з боку кочівників - печенігів, що стояли за р. Стугною, фактично під стінами Києва.
До того ж і варязька дружина (використана князем у боротьбі з Ярополком) намагалася диктувати князеві свої умови.
З великими зусиллями князю вдалося приборкати їх, надавши їм землі і частково спровадивши їх до Візантії.
Одним із головних завдань, що поставали перед князем на початку його перебування на Київському Князівському столі, було утримання понад двадцяти різних племен і народностей, як слов'янських так і не слов'янських, під владою Києва, тобто об'єднати Русь.
Протягом 981-984 рр. Володимир приборкав повсталих в'ятичів, радимичів, хорватів, дулібів, встановив для них данину -„відрала", приєднав міста Червеньської Русі Червень, Бузьк, Белз, Перемишль, Полоцьк, що належали ляхам.
Також приєднав землі ятвягів, які жили між Німаном та

Західним Бугом.
З 985 р. воював з надволзькими болгарами. Поступово примножуючи свої здобутки, Володимир створив найбільшу в Європі державу, що простягалася від Балтики до Чорного і Азовського морів, від Волги до Карпат.

Зміцнивши міжнародне становище своєї держави князь розпочав упорядкування її внутрішнього життя.
Володимир вирішив провести ряд реформ:
- адміністративну:
ліквідував племені княжіння, поділив усю країну на вісім округів,
округи на волості, на чолі яких поставив довірених осіб, або своїх синів;
- військову:
замінив племінну організацію війська на феодальну - службу за право володіти сімейною власністю;
- оборонна:
повів широке будівництво фортець - укріплень навколо Києва, які стали опорними пунктами в боротьбі з печенігами;
- судову:
прагнув розмежувати єпископський та градський суди;
- вів широке градобудівництво:
заснував нові міста, такі як Володимир на Волині,
Василів на Київщині;  - релігійну:
спочатку Володимир прагнув у порядкувати систему язичницьких вірувань у своїй державі.
З цією метою він створив язичницький пантеон із шести головних богів, але переконавшись у неможливості таким чином об'єднати державу і запровадити єдиний культ, він ознайомився з іншими релігіями і вирішив прийняти християнство за Візантійським обрядом.
Наслідком християнізації Русі було зміцнення Київської Держави, її міжнародного авторитету, подальший розвиток культури.
Разом з тим посилилася влада феодалів над трудящими масами. За часи правління Володимира Святославовича Київська Держава достиглая кульмінаційного пункту в своєму розвитку, стала однією з наймогутніших європейських держав, яка істотно впливала на міжнародні відносини.
На протязі Х-ХТ ст. в Київській Русі спостерігалося зростання продуктивних сил, подальше вдосконалення знарядь праці, запровадження нових, прогресивніших методів обробки землі, що сприяло підвищенню врожайності та розширенню посівних площ.
Поряд із землеробством і скотарством розвивалися ремесла, з'являлися нові міста, пожвавлювалася торгівля.
Це зумовило значні соціально-політичні зміни у східних словлян. З розкладом родових відносин формувалося класове, феодальне суспільство.
Віче, на якому вирішувалося життєво важливі питання племені, втрачали своє значення. Зростала роль представників знаті - князя, дружинників, старійшин.
Розширювалася влада князівської адміністрації - намісників, воєвод,

тисяцьких, її унів та інших. З цих верств поступово народжувався клас великих землевласників - бояр. Отримуючи земельні наділи від князя за службу вони перетворювали їх на свою вотчину.
Переважну частину населення складали особисто вільні селяни - смерди, вони сплачували данину лише князеві й виконували різні роботи. В той час у вотчинах почали з'являтися різні категорії залежних селян - рядовці, закупи, та інші, які з тих чи інших причин мусили іти у найми. Працювали тут і холопи, що власне були на становищі рабів.
Таким чином формувалася соціальна структура майбутньої державності. На Русі поширювалася передова візантійська культура, зокрема писемність, хоч і до цього там розвивалася власна писемність, архітектура, мистецтво.

 Кінець частини (1)

 Далі буде... 

 

вик. [email protected]