хочу сюди!
 

Ксения

39 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 37-43 років

Замітки з міткою «поезія»

ami

ami

***

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.

Тільки - життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, -
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє - дарма!

Леся Українка

ami

ami

Люблю весну

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Володимир Сосюра

ВВ - Віршовані Варіації. Маяковським навіяло...


Сьогодні вирішив просто опублікувати свій новий віршований твір.

Чотири рядочки.

***

Будь я хоть "свидомитом" изрядных годов,

С Колымы в "перестройку" отпущенным,

Я забыл украинский бы только за то,

Что на нем говорит Виктор Ющенко.

 

Можете звірити з оригіналом (Будь я хоть "свидомитом" изрядных годов) і/або прочитати пост на цю тему в моєму онлайн-дневнике.

Дякую за увагу.

Вибачайте, коли щось не так.

300 китайців

З НЕОПУБЛІКОВАНОГО

Сергій Жадан
 
Це історія, що трапилася якось із китайцями,
із утікачами, що живуть на автостанціях,
в підвалах, по вокзалах, на батутах у спортзалах,
на товарі у контейнері і на соснових нарах.
 
Кожному китайцеві, що виїхав з Китаю,
але всяке слово Мао береже і пам'ятає,
складно уживатися щодня з капіталізмом,
із народним, інородним, видатним алкоголізмом.
 
І найстарші із китайців порішили більш не паритись,
й взяли собі у складчину роздовбаний «Ікарус»,
в салон напакувавши задля виїзду з країни
садовини, городини та іншої мівіни.
 
І ось їдуть
 
триста китайців добу до Будапешта,
триста китайців добу до Будапешта,
триста китайців добу до Будапешта –
перші вже на місці, підтягнуться і решта.
 
І ось вони вкладаються між торбами картатими,
і рухаються сторожко осінніми Карпатами,
за чорною пітьмою, за господньою сурмою,
за райською, угорською, смурною шаурмою.
 
І в кожного китайця є душа його непрощенна,
і сниться йому сонячна республіка Угорщина
з полями і тополями, фіатами і опелями,
соплями, рублями і солодкими коноплями,
 
з побудками і дудками, з фінансовими мутками,
з дешевими, кошерними, страшними проститутками,
з відкритими кордонами, циганськими баронами
і майже ще не вживаними польськими гандонами.
 
Два сонні водії вже третю ніч про щось шепочуться,
і в сутінках волочаться, і п'яно заморочуються,
криво посміхаючися кожному китайцю,
які їм влаштували тут китайську окупацію,
 
фігачать по облому, переборюючи втому,
щоби цю китайську наволоч довезти до кордону,
щоби здати їх на митниці місцевим чи поліції,
і накупити шмоток, алкоголю і по піці.
 
Везуть
 
триста китайців добу до Будапешта,
триста китайців добу до Будапешта,
триста китайців добу до Будапешта –
перші вже на місці, підтягнуться і решта.
 
І той із них, хто виживе у чорній м'ясорубці,
хто вислизне за браму бандитизму і корупції,
ще буде підробляти документи між арештами
і торгувати коксом на вокзалах Будапешта.
 
Й збираючись у клубах на свята і на паради,
на засідання китайської марксистської громади,
вони співатимуть: Мао!
Ми на місці, Мао!
 
Китайців ніколи не буває замало....

Просто вірш

Як колись хотів я з нею бути,

її до себе міцно пригорнути,

самому впасти в її обійми

і забути з нею про все на світі.

Я хотів щоб все було як в казці,

гуляти з нею цілу ніч,

а потім сонце зустрічати вранці.

А зараз вона байдужа мені стала,

все одно ніяких почуттів вона до мене не відчувала.

І байдуже ским вона буде святкувати Валентина, а я?

А я піду в бар і вип'ю пива.

Ексгібіціоністи (вірш)




Ексгібіціоністи-тоже люди,

Сказав колись в маршрутці я у слух
Й забігали презирливі очі усюди
Й зявився у повітрі неприємний дух...

Неначе я сказав, що Дід Мороз існує
Немовби відкриття якесь зробив
Усвіті, де кожний носа свого суне
Об камінь поглядів стереотипи їх розбив

А що? він теж людина
У нього друзі є й сім’я
І не стирчить між пальців волосина
Просто тут, логіка у чувака своя.

Зате він –особистість, фрік, оригінал
Ну й що, що любить виставляти напоказ себе
В своєму роді він, скажімо-неформал
Йому просто усе це в кайф, його вся ця фігня гребе.

Просто роками так у світі склалось
Існує прошарок суспільства, більшість зветься
Такий товстенький шар, якому все відмінне на фіг здалось
Й навчити жити всіх і вся постійно рветься

А де індивідуальність? де драйв душі?
Куди запхнули особистість? у багно?
Куди?Кажіть!ну добре, не кажіть
А то цензура виріже усе це все-одно.

Чому цій сірій масі так сприйняти важко,
Що люди усі різні, і від природи таракани у всіх свої.
У кожного індивідуально в голові свої какашки,
І це ніяк не зачіпає фобії твої.

От лесбіянки, мазохісти, й куча...філів
У всіх свій кайф, і своя сіль життя
От я, наприклад, геїв не люблю, скажімо,
Але ж я не кричу, що Геї це х...ня.

Атброскі общєтва такиє

Мєня ташніт какда віжу іх я
Ані дібіли всє і всє тупиє
Так гаваріт падруга мнє мая.

Це ж тупо, усе що на тебе не схоже
Опускати нижче плінтуса й топтати в бруд
Хтось,може,заперечить,я помиляюсь ,може,
Але як каже Ющенко”Це –діло честі”
Демократія– it’s good!!!

(с) tOrba
фото взято з сайту www.free-lance.ru
робота
Михаила Глухова [glooh]
"
Эксгибиционист и разупыханые тётки  "

Заповіт (Заповедь)


Владей собой среди толпы смятенной,


Тебя клянущей за смятенье всех.


Верь сам в себя наперекор вселенной,


И маловерным отпусти их грех.


Пусть час не пробил, жди, не уставая,


Пусть лгут лжецы, не снисходи до них.


Умей прощать и не кажись, прощая,


Великодушней и мудрей других.



Умей мечтать, не став рабом мечтанья,


И мыслить, мысли не обожествив.


Равно встречай успех и поруганье,


He забывая, что их голос лжив.


Останься тих, когда твое же слово


Калечит плут, чтоб уловлять глупцов,


Когда вся жизнь разрушена и снова


Ты должен все воссоздавать c основ.



Умей поставить в радостной надежде,


Ha карту все, что накопил c трудом,


Bce проиграть и нищим стать как прежде


И никогда не пожалеть o том.


Умей принудить сердце, нервы, тело


Тебе служить, когда в твоей груди


Уже давно все пусто, все сгорело


И только Воля говорит: "ИДИ!"



Останься прост, беседуя c царями,


Будь честен, говоря c толпой.


Будь прям и тверд c врагами и друзьями.


Пусть все в свой час считаются c тобой!


Наполни смыслом каждое мгновенье


Часов и дней неуловимый бег -


Тогда весь мир ты примешь как владенье


Тогда, мой сын, ты будешь Человек!



(Р. Киплинг, а точнее самый распространенный перевод
)



Когда (Перевод ВЛ. КОРНИЛОВА)

Когда ты тверд, а все вокруг в смятенье,
Тебя в своем смятенье обвинив,
Когда уверен ты, а все в сомненье,
А ты к таким сомненьям терпелив;
Когда ты ждешь, не злясь на ожиданье,
И клеветой за клевету не мстишь,
За ненависть не платишь той же данью,
Но праведным отнюдь себя не мнишь;

Когда в мечте не ищешь утешенья,
Когда не ставишь самоцелью мысль,
Когда к победе или к пораженью
Ты можешь равнодушно отнестись;
Когда готов терпеть, что станет подлость
Твой выстраданный идеал чернить,
Ловушкой делать, приводить в негодность,
А ты еще готов его чинить;

Когда согласен на орла и решку
Поставить все и тотчас проиграть,
И тотчас же, мгновенья не помешкав,
Ни слова не сказав, сыграть опять;
Когда способен сердце, нервы, жилы
Служить себе заставить, хоть они
Не тянут -- вся их сила отслужила,
Но только Воля требует: "Тяни!"

Когда -- хоть для тебя толпа не идол --
При короле ты помнишь о толпе;
Когда людей ты понял и обиды
Не нанесут ни враг, ни друг тебе;
Когда трудом ты каждый миг заполнил
И беспощадность Леты опроверг,
Тогда, мой сын. Земля твоя -- запомни! --
И -- более того -- ты Человек!


Если сможешь (Перевод А. ГРИБАНОВА)


Сумей, не дрогнув среди общей смуты,


Людскую ненависть перенести


И не судить, но в страшные минуты


Остаться верным своему пути.


Умей не раздражаться ожиданьем,


Не мстить за зло, не лгать в ответ на ложь,


Не утешаясь явным или тайным


Сознаньем, до чего же ты хорош.



Умей держать мечту в повиновенье,


Чти разум, но не замыкайся в нем,


Запомни, что успех и пораженье --


Две лживых маски на лице одном.


Пусть правда, выстраданная тобою,


Окажется в объятьях подлеца,


Пусть рухнет мир, умей собраться к бою,


Поднять свой меч и биться до конца.



Сумей, когда игра того достойна,


Связать судьбу с одним броском костей,


А проиграв, снести удар спокойно


И без ненужных слов начать с нулей.


Сумей заставить сношенное тело


Служить сверх срока, не сбавляя ход.


Пусть нервы, сердце -- все окаменело,


Рванутся, если Воля подстегнет.



Идя с толпой, умей не слиться с нею,


Останься прям, служа при королях.


Ничьим речам не дай звучать слышнее,


Чем голос истины в твоих ушах.


Свой каждый миг сумей прожить во славу


Далекой цели, блещущей с вершин.


Сумеешь -- и Земля твоя по праву,


И, что важней, ты Человек, мой сын!



Из тех ли ты... (Перевод АЛЛЫ ШАРАПОВОЙ)

Из тех ли ты, кто не дрожал в сраженье,
Но страх других себе в вину вменил,
Кто недоверие и осужденье
Сумел признать, но доблесть сохранил?
Кто бодро ждал и помнил, что негоже
Неправдою отплачивать лжецу
И злом злодею (но и этим тоже
Гордиться чересчур нам не к лицу).

Ты -- друг Мечты, но средь ее туманов
Не заблудиться смог? И не считал,
Что Мысль есть Бог? И жалких шарлатанов
Триумф и Крах-- с улыбкой отметал?
И ты сумеешь не придать значенья,
Когда рабы твой труд испепелят
И смысл высокий твоего ученья
Толпа на свой перетолкует лад?

Рискнешь в игре поставить состоянье,
А если проиграешь все, что есть,--
Почувствуешь в душе одно желанье:
Встать от игры и за труды засесть?
Послушна ли тебе и в боли дикой
Вся армия артерий, нервов, жил?
Воспитана ли Воля столь великой,
Чтоб телу зов ее законом был?

Ты прям и прост на королевской службе?
С простолюдином кроток? Справедлив
К достойному назло вражде и дружбе?
Властителен порой, но не кичлив?
И правда ли, что даже малой доли
Своих часов, минут ты господин?
Ну что ж! Земля твоя -- и даже боле
Тебе скажу: ты Человек, мой сын!



ЕСЛИ...(Перевод С.МАРШАКА)



О, если ты покоен, не растерян,


Когда теряют головы вокруг,


И если ты себе остался верен,


Когда в тебя не верит лучший друг,


И если ждать умеешь без волненья,


Не станешь ложью отвечать на ложь,


Не будешь злобен, став для всех мишенью,


Но и святым себя не назовешь,



И если ты своей владеешь страстью,


А не тобою властвует она,


И будешь тверд в удаче и в несчастье,


Которым, в сущности, цена одна,


И если ты готов к тому, что слово


Твое в ловушку превращает плут,


И, потерпев крушенье, можешь снова -


Без прежних сил - возобновить свой труд,



И если ты способен все, что стало


Тебе привычным, выложить на стол,


Все проиграть и вновь начать сначала,


Не пожалев того, что приобрел,


И если можешь сердце, нервы, жилы


Так завести, чтобы вперед нестись,


Когда с годами изменяют силы


И только воля говорит: "Держись!" -



И если можешь быть в толпе собою,


При короле с народом связь хранить


И, уважая мнение любое,


Главы перед молвою не клонить,


И если будешь мерить расстоянье


Секундами, пускаясь в дальний бег, -


Земля - твое, мой мальчик, достоянье!


И более того, ты - человек!


~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

«Якщо»
(Заповіт арійській людині)
в перекладі Дмитра Донцова
(взяла у Мамая в блозі)


Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,

І без слів взятися будувати його наново,


Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій


Без жодного порушення і без одного зітхання...


Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,


Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним...


Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів,


Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе,


Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,


Не стаючи ніколи скептиком, або руїнником,


Мріяти, та не даючи твоїй мрії стати твоїм паном...


Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,


Коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,


Коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,


Не будучи моралізатором, ні педантом,


Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу


І не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її,


— Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами,


Тоді ти станеш ЛЮДИНОЮ...



~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~


 Оригинал
(Р.Кіплінг):

If
If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you,
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too;
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don't deal in lies,
Or being hated, don't give way to hating,
And yet don't look too good, nor talk too wise:

If you can dream -- and not make dreams your master;
If you can think -- and not make thoughts your aim;
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same;
If you can bear to hear the truth you've spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build'em up with worn-out tools:

If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breathe a word about your loss;
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: "Hold on!"

If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings -- nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much;
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds' worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that's in it,

And -- which is more -- you'll be a Man, my son!





переклади українською - http://blog.i.ua/community/629/357908/


Мы совпали

Мы совпали с тобой,
совпали
в день, запомнившийся навсегда.
Как слова совпадают с губами.
С пересохшим горлом —
вода.
Мы совпали, как птицы с небом.
Как земля
с долгожданным снегом
совпадает в начале зимы,
так с тобою
совпали мы.
Мы совпали,
еще не зная
ничего
о зле и добре.

И навечно
совпало с нами
это время в календаре.

Рождественский Роберт

Я не знала

Схаменутися!
І піти -
Лиш туди,
де тебе не буде.
Де не будеш
ятрити ти
Моє серце
в роздертих грудях.
Буде - світ навколо -
і люди...
Буде - сонце! І сміх -
Удосталь...
Буде чуйність, і чулість,
й хто зна -
Може, буде -
Лиш тінь самоти.
Ну, а ти -
А ти... відійди!
Відмежуйся
від мене мовчанням,
Щезни вмить
З тим забутим
коханням,
Із життя мого
геть піди...
Сталось те,
чого не чекала...
Я свій біль
у слова увібрала -
І роздерла його
на шматки!
Я себе - сама! -
покарала.
Я не знала,
що ти - такий...

Тебе люблю...

Тебе люблю...
До стогону,
До схлипу,
До спалаху надії
У очах.
Аж до судоми
З ароматом липи,
Аж до безмежжя
У прогірклих снах.
І до крайнеба,
І до третіх півнів,
До цокотіння
Золотих підків...
До стужі півночі,
До спеки півдня,
Аби лиш... ти
Любові захотів.