10 неповторних і чарівних пляжів
- 04.09.15, 17:27
Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/news/a10-nepovtornikh-i-charivnikh-plyazhiv/
24 серпня Україна святкує 24 роки від проголошення Незалежності.
Цього дня соціальні мережі заповнили привітання європейських та американських партнерів нашої держави.
Часом політики та дипломати ніби змагаються в оригінальності, коли передають вітання Україні :)
Традиційно одним з "найкреативніших" стало посольство Сполучених штатів Америки. Своє привітання до українців дипломати США записали з різних куточків України.
Посол Джеффрі Пайєтт записав звернувся до глядачів, стоячи поблизу знаку на межі Донецької області. Інші співробітники посольства привітали українців з Полтави, Харкова, Чернігова, Ужгорода, з цеху заводу Мотор-Січ в Запоріжжі, з Яворова, з Миколаєва, зі Львова, з низки інших міст та навіть з вершини Говерли.
Теплих слів заслуговує посольство Британії.
Там підготували також окреме привітання до Дня прапору.
Окрім цього, посол Саймон Сміт, що який на початку вересня має завершити свою роботу в Києві, заспівав гімн України з нагоди нашого свята.
А перед тим посольство Великої Британії оприлюднило ще один кліп.
В ньому англомовні британські дипломати – по одному рядку кожен – прочитали дві перші строфи вірша Володимира Сосюри "Любіть Україну".
До слова, згодом до посольства долучився британський міністр Девід Лідінгтон, який теж привітав нас зі святом.
Не всі посольські привітання з'явилися за ініціативи дипломатів.
Один з найяскравіших відеокліпів, в якому задіяні 8 західних послів та дипломатів, п'ять послів України в європейських державах та один український консул, оприлюднила радіостанція Радіо ЄС.
Всі запрошені дипломати (а також, поміж них – професійні українські співаки) виконали гімн України.
"Зіркою" цього відеоролика став посол Канади Роман Ващук – виявилося, що він має непоганий голос, а також схильний до розкутої, яскравої жестикуляції.
Натисніть, щоби відкрити відео |
Держсекретар США Джон Керрі привітав Україну з Днем Незалежності і заявив, що Сполучені Штати США були і залишаються вірним партнером і другом нашої країни.
"За два десятки років, ми підтримували зусилля ваших громадян, щоб побудувати сильну, стабільну та демократичну країну. Незважаючи на величезні труднощі, ви досягли вражаючих успіхів на шляху до цієї мети. Ви протистояли деспотичному режиму, корумпованої бюрократії, і агресивного сусіда - все в ім'я вільного, демократичного і процвітаючого майбутнього", - зазначив Керрі..
Повідомлення про це опубліковане сайті Держдепу США.
Традиційно - як й торік - Україну привітала президент Литви Даля Грибаускайте, яку вважають одним з найвідданіших захисників України серед європейських політиків.
До речі, якщо хто не знав, пані Грибаускате розмовляє та розуміє українською.
Також на брифінгу в Брюсселі Україну привітала речник Високого представника ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Федеріки Могеріні Катрін Рей.
"Сьогодні - День Незалежності України. Ми вітаємо український народ. Ми продовжуємо підтримувати територіальну цілісність України та зусилля, спрямовані на проведення реформ, які є кращим шляхом посилення Української держави, що стоїть перед викликами", - сказала вона.
Заступник міністра закордонних справ Польщі Конрад Павлік, який нещодавно опублікував редакційну статтю на "Європейській правді", привітав нас зі святом українською.
Президент Європарламенту Мартін Шульц у вітальному твіттер-повідомленні пообіцяв, що ЄС продовжить надавати підтримку заради свободи, незалежності та економічного відновлення України.
Також з твіттер-привітанням до українців звернувся співголова Парламентського комітету асоціації Україна-ЄС, депутат Європарламенту Андрій Пленкович.
А український посол в Польщі Андрій Дещиця повідомив, що до вітань доєдналося ціле місто – польська столиця Варшава. Ввечері 23 серпня найвідоміший хмарочос Варшави – будинок Культури та Науки - було підсвічено кольорами українського прапору.
А мерія "європейської столиці", міста Брюссель, на честь українського свята одягла свою найвідомішу скульптуру – "пісаючого хлопчика" – у костюм "українського козака".
Посольство України в Бельгії та українська місія при Євросоюзі опублікували фото цього дійства.
І, нарешті, українців привітала компанія Google:)
Логотип компанії протягом доби буде замінений жовто-блакитним "вишиваним рушником".
Не лишилися ми також без привітань від українців, що працюють за кордоном.. Зокрема, вже згаданий вище Андрій Дещиця оприлюднив відеозвернення з нагоди свята
"За роки незалежності ми маємо чим гордитися і маємо ким гордитися. Я схиляю голову перед тими, хто загинув за наше європейське майбутнє, а зараз – відстоює нашу незалежність на Сході України", - заявив дипломат.
БГ: Прочитайте більше і точніше за посиланням, бо твітер не копіюється
http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/08/24/7037347/
Цього тижня всі спостерігали за ескалацією бойових дій на сході України. Поновилися обстріли, знов загинули мирні жителі, бойовики вкотре порушують мінські домовленості...
Про все це можна прочитати на перших шпальтах світових ЗМІ. Та варто звернути увагу на те, як саме ці події висвітлюють.
Американське видання The National Interest зауважує, що Захід займається самозаспокоєнням з приводу війни на Донбасі, хоча окрім "паперового" перимир'я підстав для цього немає.
Якщо Захід знову не зверне свою увагу на Україну і не візьме на себе активну роль у врегулюванні цього конфлікту, то, ймовірно, відбудеться відновлення війни. Прогнози щодо того, коли і де це трапиться, менш значимі в порівнянні і розумінням того, чому це неминуче,
— пишуть вони.
На думку журналістів, поновлення боїв протягом останніх двох діб — це не так небезпечно, як посилення інформаційної війни. І однією з головних проблем американці називають те, що ресурси Росії і України залишаються неспіввідносними.
У свою чергу британське видання The Independent у статті з назвою "Україна боїться "великої війни", акцентують увагу на ступені підготовки двох сторін конфлікту, зазначаючи, що російська армія мобілізувала свої ресурси і, можливо, готується до нападу.
Ще більш значною зміною, ніж чергове нарощування чисельності російських військовослужбовців на місцях, стала колонізація командних структур "ДНР" і "ЛНР" шляхом впровадження туди офіцерів російської армії і спецслужб. Ополчення, яке перш отримувало від Росії тільки підтримку і зброю, тепер отримує ще й командирів,
— пишуть вони.
Натомість не обходять увагою українську сторону, цитуючи командира 93 механізованої бригади, який запевняє, що зараз Україна добре захищена і може відбити будь-яку атаку. Але не виключає можливості початку третьої світової війни.
Німецьке видання більш оптимістичне в оцінках перспектив цього конфлікту.Deutsche Welle переконують, що реальних підстав для повномасштабних бойових дій немає.
Наші експерти не бачать підстав для того, щоб говорити про підготовку широкомасштабного наступу. З військової точки зору, ці невеликі напади і артилерійські обстріли є провокаціями, точніше, перевіркою, наскільки швидко українські війська можуть на них реагувати на різних ділянках фронту,
— вважають там.
Експерти видання пояснюють, що Москва також не може заморозити конфлікт на Донбасі. Адже "ДНР" і "ЛНР" самостійно не в змозі підтримувати своє існування, а в Росії економічна ситуація далека від задовільної. Тому Кремлю вигідно відвернути увагу народу на "велику війну проти фашистів", але вона в той же час приведе до продовження або посилення санкцій Заходу. А також підніме в Брюсселі питання про постачання Україні зброї та підготовці більшої кількості солдатів.
Таким чином можемо зробити висновки про те, яке саме світ сприймає військовий конфлікт на Донбасі. Ми маємо розуміти, що цивілізовані країни переймаються цією ситуацією не менше нашого. Але, на відміну від українців, світові експерти можуть більш тверезо оцінювати ситуацію, бо їм не заважають емоції.
Міжнародні організації в Україні. Місії і повноваження
Які повноваження мають і які функції виконують міжнародні організації, що зараз працюють в Україні, зокрема в зоні бойових дій
|
|
Міжнародні організації в Україні. Місії і повноваження
|
|
Режим припинення вогню, дотримання прав людини, забезпечення переселенців з окупованих територій, гуманітарна допомога — це далеко не весь перелік функцій, які покладені на міжнародні організації, що працюють нині на Сході України. На підконтрольній Україні території іноземні місії діють у режимі максимального сприяння. Терористи ж дуже вибіркові у своїх контактах зі спостерігачами. Тиждень спробував систематизувати інформацію про міжнародні організації, які нині працюють в Україні, зокрема безпосередньо в зоні конфлікту. Є серед них як невеликі неурядові структури, так і поважні організації з чималою історією та досвідом роботи в багатьох гарячих точках планети.
За кількістю викурених в рік сигарет на 1 людину Україна – теж серед, так би мовити, лідерів: Росія, Білорусь, Греція …
Де курять найбільше у світі
3. За кількістю туалетів – ми в ЄвропіВідповідно до визначення ВООЗ і ЮНЕСЕФ, відсутність доступу до санітарних благ – це коли у населення немає доступу до каналізації, або можливості знищити тверді відходи, немає доступу до добре обладнаних туалетів, або вигрібних ям. В Україні таких першочергових зручностей немає у менш як 5% населення. Чого не скажеш про деяких наших сусідів. Навіть дивно, як же так.
Доступ до санітарії
4. Хоч більшість наших співгромадян – українці, Україна досить багатонаціональнаКарта етнічної різноманітності
5.Ми – емоційно закрита націяДе люди більш-менш емоційні
6. Тільки половина українців вважає, що їх люблятьНа карті відображена частка людей, які вказали, що відчувають, що їх “дуже люблять”. Але подивімося ще раз на питання: “Частка людей, які відповіли, що відчували себе дуже коханими вчора”. Ми віримо, що українці – це люди, які відчувають себе дуже коханими сьогодні!
В яких країнах люди відчувають себе коханими
7. Україна – досить релігійна країнаЧастка людей, які називають себе переконаними атеїстами
Частка атеїстів
|
Ох,
ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я
знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць.
Шумлять гілляки таємничі бору, аж
сніг спадає на пеньки, і в мене з ними разом руки вгору, здається, клякнуть вже віки.
І знов, і знов душа моя безсила питається прокляттям літ: навіщо ти мене взяла й пустила самотнього на білий світ,
обнятого турботою й журбою, затьмивши очі стримом сліз, немов без птахів голосних зимою забитий кригою та снігом ліс?
Й тому я, ноче, знов благаю: зроби мене ялицею в бору і
чи на горах вкоріни, чи скраю, я в кучугурах радісно замру.
|
Якось я "зачепив" Тодосія Осьмачку. Не те, щоб прочитав, лише почав читати, і почав поринати у світ, де вже нічим не керував. Це мене спиняло. Але враження залишились. Щоразу в Карпатах я повертався до цих вражень, гнав їх від себе, але відчував їх постійну присутність.
Це щось подібне до того, як ти сидиш на березі страшенної повеневої ріки: ти її сприймаєш і це сприйняття – сприйняття жаху і величі. Вона тебе сприймає теж, але лише поза межами своїх берегів.
Але раз по разу, я повертався до цих відчуттів. Збирав клапті настроїв, образів, та щось спиняло мене.
І одного разу, коли прийшло якесь невідоме натхнення, зовсім у інших образах (мабуть тому це і вдалось), я написав те, що хотів.
Якби ви знали наскільки легшим після цього стало життя! Позбутися страхіть – це найбільша перемога!
Одного разу, подорожуючи по Горганах, ми стали табором на полонині.
О, це цікава полонина. Вона маленька. На південному схилі гори, серед лісу вона чертить ідеальну лінію кола. Відразу де закінчується трава до неба здіймаються височенні ялиці, і, коли ти виходиш на полонину, складається враження, що опиняєшся у дерев'яній криниці.
Ніч опустилася на гори зненацька, ніби вимкнули якийсь вимикач і раптово стемніло. Я лежав горілиць, розкинувши руки, і дивився на небо і зорі. Так тривало доволі довго, я майже задрімав, як раптом різко прокинувся – з'явилось відчуття що дерева навкруги кудись почали зникати, а сама полонина піді мною почала напинатися, як повітряна кулька.
Мене підносило вгору і назустріч почали приступати все нові і нові зірки. Вони розгорялись, їх ставало незліченно багато, але, попри це, мене огортав все більший і більший морок.
Я не підіймався, а занурювався у якусь вирву, і все тіло, мозок почало охоплювати незвідане і ще не назване людьми відчуття. Так, мабуть, починається безумство.
В одну мить мене заполонило усвідомлення всесвітньої самотності, воно паралізувало мене і розчавило. На якійсь межі, коли я відчув плин часу і зрозумів, що він несамовито прискорюється і ніякий не рівномірний, мені стало сил увімкнути ліхтар.
Чоло, руки, все тіло були сухими і холодними, і коли я сперся руками об траву, нічна роса мені видалась теплою. О, це цікава полонина. Іноді я згадую те відчуття, воно виринає випадково, навмисне я боюсь з ним бавитись, і тоді якась невблаганна вирва знову починає навколо мене свій коловорот.
Це відчуття, як кишеня, яка є, але в яку ніколи не опускаєш руку, бо предмети, які звідти з'являються, ще не мають своїх назв і про них неможливо сказати навіщо вони та якої форми.
Ніколи не зрозуміло важкі вони чи невагомі, теплі чи холодні, тому що вони існують поза полем цих понять. Відтак, я тру собі кінчик носа і все минається. Як я віднайшов цей засіб – не знаю. Він, до речі, не допомагає при жодному іншому тривожному відчутті. А може це зовсім не тривога?
Якось, далеко від тих місць, в горах я зустрів старого гуцула. Щоб справити на нього враження, та навернути до себе його прихильність, я спробував розповісти йому, який я аматор гірських мандрів.
У бесіді з ним у мене прохопився спогад про полонину. Я зрозумів, що гуцул знав про неї, але він лише пильно глянув на мене, та нічого не сказав. І вже надвечір, коли ми разом провели майже весь день, він розповів мені таке.
Виявляється, що в купальські дні, якщо опівдні поставити на полонині топірець сторчма, то тінь від нього зникає. Старі люде кажуть, що у цій порі та полонина з'їдає тіні людей, худоби та звірини, що саме натраплять в ті краї, та за тим вона і живе цілий рік до наступного Купала.