хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «любов»

*******************

1 Плач, без схлипувань і сліз, душив мене. Він, здавалось, підіймався з самісінького серця, а воно розривалося від нестерпного болю. Здавалось, ще трохи, і я вмру від цього. «Немає!... Тебе немає!... І ніколи не буде!... Господи, допоможи мені це пережити! Як мені бути???!!!!.....» 2 Я прокинулася від невимовного, щемного почуття втрати. Сльози були на моїх щоках, а на серці туга…..туга…. Ти солодко спав поруч, і тепло твого тіла та подих привели мене до тями...

Читати далі...

Доня (присвячується усім, в кого є діти)

Два маленьких лискучих каштанчики… Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом. О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!» Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, ...

Читати далі...

Не питай

Не питай про кохання. Не варто… Не випитуй про вірність навіки. Я з тобою в цю хвильку, я поруч. Тіла шал, вуст вогонь так відверто Промовляють без слів – «Я кохаю!» 21.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

... Я хочу відчути...

Я хочу відчути тебе на смак, На скрик, на запах, на дотик... На спраглому тілі залишити знак, Й любити тебе, допоки Наповнишся ти солодким теплом, Гарячим любові промінням... Я ніжно огорну тебе крилом, а ти - ростимеш корінням У пружне, жадане моє єство... Й оркестром дзвінкоголосим, Ніжним чарунком, духм'яним зелом Душу мою оросиш... Тебе закохаю, собою сп'яню, Сповию в любов, заколишу... І, спивши уповні хмільного вогню, Надію на вічність залишу...

Модно не хотеть!

  Они могут, но не хотят. Всё больше молодых людей отказываются от секса по идейным соображениям Стройная девушка с копной роскошных волос уверенно шагает по коридору Киево-Могилянской академии. В широких брюках, деловом пиджаке и с минимумом макияжа на лице эта студентка философского факультета больше напоминает преподавателя. Тем не менее ни стремительная походка, ни слишком серьёзный вид не мешают представителям противоположного пола бросать на неё оценивающие взгляды. Всё напрасно...

Читати далі...

Ти тілу любий...

Ти тілу любий, серцю милий, Я не любить не маю сили. До тебе - всі думки птахами. Що відстань їм, яка між нами! Мед на вустах, крізь мряку промінь, В мені - бажання, спалах, пломінь!.. Як розлюбити?! О, мій милий! Лише кохати маю силу. 16.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Берегите сердца!

Как-то в одно селение пришёл и остался жить старый мудрый человек. Он любил детей и проводил с ними много времени. Ещё он любил делать им подарки, но дарил только хрупкие вещи. Как ни старались дети быть аккуратными, их новые игрушки часто ломались. Дети расстраивались и горько плакали. Проходило какое-то время, мудрец снова дарил им игрушки, но ещё более хрупкие. Однажды родители не выдержали и пришли к нему: — Ты мудр и желаешь нашим детям только добра. Но зачем ты делаешь им такие...

Читати далі...

Лист, котрого ти ніколи не прочитаєш...

Мені зараз так боляче... Мені так не вистачає тебе... Так хочеться, щоб ти був просто зі мною, просто поряд, просто неба... Берегти мовчазну тишу і згаслий вогник почуттів. Важко було тебе любити... Важко забути... Але важче - жити без тебе... Навчитися жити без тепла, що гріло душу, без згадки про єдиний порух коханих вій, про глибокий синій погляд, що так пекуче морозив серце... Про самовпевнену усмішку, яка вселяла в мені надію і водночас сум... Мені так хочеться бути...

Читати далі...

Маестро і скрипка

Каприччіо пристрасне, примхливе - Смичок і струни, таїнство єднання. Крик, стогін, плач і сміх бурхливий - Жагучі ноти вічного кохання. [ Читать дальше ]

Над Львовом

* * *Над Львовом сьомі весни бігли, дощу і сонця балаган, ми бавились в словесні ігри, як місто бавиться в туман. Ми говорили про погоду, про спільні справи, те і се, а небо лило, лило воду над чимсь не сказаним іще. Над чимсь, захованим за брами, над чимсь, не вдягненим в слова Любов стояла поміж нами, як непоміченість, німа. [Приєднана картинка]