Не горит сено, не касаясь огня. Нужность не трудна, трудность не нужна. Избегай людей, которые, видя твои пороки и недостатки, оправдывают их или даже одобряют. Такие люди или льстецы, или трусы, или просто дураки. От них не жди помощи ни в какой беде или несчастье. ~ Сковорода Григорий Саввич ~

Любі друзі і подруги, громадяни України, націоналісти і просто патріоти!!!
Щиро поздоровляю Вас з двадцятилітнім ювілеєм "Дня незалежності", з найпершим державним святом по його важливості для української нації. Все є в нас для нормальної цивілізованої державності. Хоча багато є речей, які існують "догори ногами". Є чим зайнятися і нам і прийдешним поколінням.
Любі токмачани, українці, громадяни України!!!
Оздоровлюйтеся! Гуртуйтеся! Навчайтеся!
Дай Бог вам козацького здоров'я і мужньої вдачи!!!
Місто Токмак, Запорізької області.
24 серпня 2011 року.
"День незалежності України".
Святкові державні прапори "забули" вивісити на міськвиконкомі і районній державній адміністації, райраді і міськраді (один будинок), будинку районного суду і Службі безпеки України. Зрозуміло, що після такого "чину" не всякий заклад освіти і не всякий підприємець осмілиться вивісити державний прапор на своїй школі, чи на своїй будівлі. Не помічено жодного транспоранта поздоровлення зі святом по місту. Отакі на Токмаччині 100-відсоткові воріженьки, що мають зникнути якнайшвидше!

                Предивний спокій, о!.. Такий Врочистий!..
        Предавніх днів мовчазний свідок ти.
        Як острів в океані суєти,
        Кремезний, сивочолий, чистий
         Архістратига Михаїла храм.

        Тепло долонь безвісних будівничих,
        Князів і воїнів, монахів і вірян
        Зберіг.
                    Він чув молитви християн,
        І вигуки затятих, войовничих
        Безбожників.
                    Епох трагічний злам

        Не похитнув його. А бачив - ой, багато! -
        Війну, наругу, відданість святу,
        Найвищий подвиг, зраду, суєту…
        В іконостас палаючий – багаття!..
        Нажахано вдивлявся древній храм.

        У Видубицькому урочищі врочистий
        Предивний спокій. Бані у блакить
        Здіймає церква. Дзвін луна. В цю мить
        Упевненість – над Києвом Пречиста
        Стоїть і Михаїл Архангел сам.

        12.05.2011

        by Stepans’ka Marina (SMG)

трохи історії Видубицького монастиря тут

http://www.monastyr.kiev.ua/history.html[ Смотреть дальше... ]


© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11109280181

Жаль, про нас не буде спільних історій,
В яких ми гуляли під яскравими зорями.
В яких ми зустрічали нас перший світанок,
Гріли одне одному руки
В прохолодний той ранок.
Ми не промокнемо під літнім дощем.
Я Тебе не поцілую, а Ти не скажеш "Хочу ще!"
В нас  не буде спільного альбому,
На фотографіях якого ми разом! Нас двоє!
Мда... А час походу справді не лікує,
Лише твій образ у сні мені малює.
Малює цю історію, тільки навпаки!
Малює картини, на яких ми разом, я і ти!

Давненько я вже не випускав в світ свій "Термінал". В Терміналі, я викладую свої думки, відчуття, переживання. Це ніби мій щоденник, в який я вписую миті свого життя.

Я відкрию вам одну таємницю: час не лікує! Лікують нові події в нашому житті, нові знайомства, нові відчуття, нові мрії та захоплення. А час? Час не лікує, час просто проходить повз і нічого не змінюється, лише спідометер життя намотує роки-кілометри.
Мене дратують ті люди, котрі говорять що потрібно йти до своєї мети не зважаючи ні на що! А, ще кажуть що зуби потрібно стискувати Добитися своєї мети можна коли є підтримка, коли хтось реально буде радіти твоєму прогресу, коли хтось може допомогти! Про те коли все не так як треба, коли всі проти і навіть рідні, зуби стискувати не раджу! В стоматології ціни зараз космічні!
Так само і в відносинах! Я понад усе в світі хотів бути з нею, я справді робив все що в моїх силах! Та коли ти не такий як всі, всі твої старання та спроби нікому не потрібні!
А ще мене дратує коли кажуть що "Все буде добре"! Кажуть і не уточнюють коли те "добре" настане! Ну не можна так людей дразнити!!!
Хотів на останок написати  якусь мудру фразу, якоїсь відомої людини, але нічого в голову не приходить. Тому закінчу словами одного радіо-ведучого, в якого я так безсоромно вкрав назву для свого блогу.

ЖИВІТЬ, А НЕ ІСНУЙТЕ!

Коли почнеться все спочатку Ми будемо готові знов Пройти весь шлях, до крапки, Не втративши свою любов. Над нею час не має влади. Вона підкорить цілий світ. Віддав би кожен все заради... Заради того, щоб відчути цвіт. Неперевершеним, бурхливим Запам'ятаємо цей час. Любов, для кожного з щасливих - Найкраща із усіх прикрас. Невтомно відчуваю я присутність Цих почуттів в твоїх очах. Я зрозумів, що їхня сутність Відображається в усіх речах.

Сніжинка тане

На долоні. Зникла. Ми -

В долоні часу.


23.02.2011
© Stepans’ka Marina(SMG)

Наскільки актуальними та єдино вірними зараз здаються такі лозунги, як : «іти вперед, не озираючись в минуле», «забути все, що було, жити тут і зараз», або щось на зразок того… І дійсно, саме в цю епоху, коли час, подібно до гірської річки, неспинно й невловимо тече, прискорюючись на каскадах, коли один напрям руху майже безслідно замінюється іншим, і все здається миттєвим, невічним, тимчасовим, - думати інакше просто неможливо. Озирнешся в минуле – теперішнє втече від тебе безслідно, заблукаєш в думках про майбутнє -  час нинішній прийде в запустіння. І все це вже здається настільки зрозумілим, зовсім не новим, і часом навіть банальним, що і повторювати зайвий раз не хочеться… Щось на зразок беззаперечної істини, що має бути відомою спочатку, образно кажучи, входити в базову комплектацію свідомості. Ще й практика життєва час від часу підтверджує дані постулати… Але ж ні! Не можна так прямолінійно й невідхильно все сприймати… Майбутнє… Теперішнє… Вчорашнє… Цілком ймовірно, що десь там у минулому загубився вірний слід, не знайшовши який, прямуєш до тупіку, чи просто припущено помилку, що й досі вимагає виправлення. Історія повторюється, можливо саме тому, що не відчуває достатньої до себе уваги… Як на мене, то в такому випадку погляд в минуле є порятунком, чи принаймні шляхом до нього. А щодо майбутнього, то не думаю, що хоч якийсь серйозний крок є розумним без елементарного уявлення про його майбутні перспективи. Тобто і туди заглядати час від часу потрібно. Залишається тільки визначитись із мірою цих речей. Що й казати, в таких галузях немає ані норм, ані стандартів, і будь-які кліше так само приречені на поразку, як і на успіх. Тільки ситуація залишається суддею, за участю обставин… Та чи важливо все це? Крок уперед, чи назад, поразка чи перемога… Не все добре, що добре одразу, й погане так само… Час, як стане потрібно, крапки порозставляє, навіть без нас, а нам залишається вірити. Здається навіть, що не суттєво, у кого, чи у що, чи навіщо… Вірити так, щоб із вірою у нас посилювалась жага до гідного життя.

 

27.09. 2009 р.

Сайты, которые всегда показывает точное киевское время

  http://www.skolko.in.ua/

   http://24timezones.com/ru_time/ukraine_kyiv_clock.php  

згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці

 

Пригадую... Вечірній древній Київ

Князь Володимир у задумі споглядав.

Зітхав Дніпро... Про що він мріяв?

Неголосно що князеві розповідав?

 

ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час

Над містом сиві крила розпростав.

Дніпро, і гірку Володимирську, і нас

Двох м'яко присмерк вересневий огортав.

 

Незламний, в бронзі князь на постаменті,

Як хоронитель Києва, з хрестом стояв.

Світ поза часом, простором, в моменті

Завмер в молитві... Бога прославляв!

29.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)