Не буду багато розписувати на тему річниці Жовтневою революції, тому що чим більше я вивчав це питання, тим більше заходив у простір повного ступору і нерозуміння, а що ж то було насправді?
Перечитав величезну купу літератури і скрізь чіткою тезою проходить ідея, що всі ці революційні криваві події відбувались виключно з бажанням встановити соціальну справедливість в державі та Світі в цілому. Справедливість щодо всіх людей! Особливо щодо простих людей - робітника, селянина, простих працівників в різних сферах життя, яких нещадно експлуатують та обкрадають інші нечиселні люди-визискувачі. Але ж вийшло все до навпаки! Дико до навпаки!
Замість свободи і справедливості, було впроваджено тотальне рабство - тотальне! Це коли не тільки фізично людина переставала бути вільною, але й духовно! Навіть думати не можна було, як комусь захотілось - не те, щоб вільно і щасливо жити за власним уподобанням. Тотальне рабство!
Це жахливо! Стільки людей знищено і перемучено - і заради чого?  Сотні мільйонів життів скалічено! Сотні мільйонів! Це не просто соціальна деструкція - це глобальна соціальна катастрофа, яка ледве не стала катастрофою планетарною, тому що до ядерної війни було всього нічого - і тоді людству настав би кінець як цивілізації.
Коли відзначають дату роковин Великого Жаху - Жовтневої революції, то я не дивуюсь, що є люди, які вважають це великим радісним святом - для влади над рабами завжди були потрібні наглядачі, яким жилось значно краще за простих рабів, хоч і вони також залишались рабами Системи. Ясно, що ці всі наглядачі і їх нащадки ностальгічно згадують про той час їхньої слави і панування, коли "все було справедливо і всім було добре" тільки тому, що їм особисто було добре жити. Мене ці покидьки не турбують, бо вони такими каліками і духовними, і переважно й фізичними, вже і помруть, але нічого не зрозуміють.
Куди більше мене хвилює те, що багато з підступного ідеологічного блуду з минулого проявляється в нашому теперішньому житті, особливо коли пропонують дуже "прості та ефективні" соціальні рішення встановлення справедливого ладу в суспільстві і житті через застосування глобального насильства одних над іншими. Озирніться і подивіться добре, що то дало! Голодомори, війни, тюрми і ГУЛаги! Все це не повинно повторитись - ось до чого закликає нас спогад про річницю дати 7 жовтня 1917 р.
Люди, будьте пильні: складні речі просто не вирішують! Так не буває! Соціальне життя - надскладна категорія буття, тому треба дуже і дуже багато мудрості, щоб правильно розібратись у тому й встановити більш-менш справедливі правила співжиття, до чого ще дуже і дуже далеко, але потрібно намагатись досягти цього. Майбутнє зароджується зараз серед нас і завдяки нам, тому й пильнуйте, добре пильнуйте - від всіх нас залежить, щоб там у Майбутньому не було війн і лихоліть, через які світ пройшов за минулі часи.

Богдан Гордасевич
м. Львів


Жорж Дикий

ХТО ТИ?

На твоїх очах убили твого батька.
На твоїх очах забили твою матiр.
На твоїх очах спалили рiдну хату.
На твоїх очах згорiли рiднi дiти.

На твоїх очах брат рiзав свого брата.
На твоїх очах з дiвчат робили дрантя.
На твоїх очах убивць благословляли.
На твоїх очах убитих проклинали.

І тепер, коли в зiницях дiрки,
Я дивлюсь вам в душу i питаю:
– Ви Герої тiльки щоб убити?
А Героїв ЖИТИ – ЩО?
                                      НЕМАЄ?

...неможливо. Мабуть, так і є. Тому. що вчора я весь вечір готувала зі своєю дрім тім Хеллоуїн. Була така затуркана. Бігала офісом - вішала привидів та летючих мишей. Вирізала з грейпфрутів свічники. Робила капелюх для відьми та бабочку для Джека-скелета. Дуже втомилася. До дому приїхала десь на початку одинадцятої ночі. Але свято всім сподобалось. 

.. працюєш, то скоріш втомлюєшся. Моя втома виявилась неприємною та непотрібною самотністю. Чомусь дуже захотілось мати пару. Щоб був хтось гарний, сильній та розумний, до якого мені б захотілось прилинути хоч на мить. Мабуть зараз мені цього було б достатньо. 

Люди божеволіють від жовтого
кольору на світлофорах власного
життя, живучи в очікуванні. (Марк Лівін)

ТРАНСПЛАНТАЦИЯ ЛЕГКИХ! НУЖНА ПОМОЩЬ!!!

senyshynka.blogspot.com

Приєднатися до події

.. робить дива. Сьогодні мої друзі в офісі після мого поста на ФБ: "Мне бы очень хотелось, чтобы сейчас меня кто-то сильно обнял и страстно поцеловал... осень же все таки, романтика)", вирішили зробити добре діло. Прийшли до мене, та обійняли мене усі разом. 

.. мають велике значення. Те як ми висловлюємо свої бажання мають велике значення не лише для нас, але і для тих кому ми небайдужі. Якщо я кажу, що ти для мене дуже важлива людина, то якезначення будуть мати мої слова для тебе? Чи може краще жувати, та нічого не казати,а показувати свою любов дією? 

Останнім часом для мене кохання - це бажання допомогти людині зрозуміти, що вона щаслива. Це не значить, що лише моє кохання зробить його щасливим. Я можу бути просто поруч. В потрібний момент простягнути йому руку та підтримати поглядом. Я хочу, щоб він зрозумів, що він щасливий. Ось таке в мене кохання, це те, що я вмію краще за все. 

.. ми частіше починаємо згадувати часи юності. Думаємо про те, а щоб було, якщо б я не зробив те, що зробив? Тому в мене виникло запитання: А щоб ти зараз хотів би порадити собі 15-річному?

.. вікно до душі людини. Тому сьогодні я всі вікна прикрила. Проводжу експеримент - ходжу весь день в офісі у темних окулярах. Причину усім розповідаю різну. Директора ржуть. Колеги не розуміють у чому справа. Думають, що у мене фінгал під оком))) 

розлюбити неможливо. Але я зрозуміла, що магія кохання до хлопця з роботи,  вже закінчилась. Після останніх подій, де він був дуже непослідовний (казав одне, робив навпаки), я зняла з себе рожеві окуляри та вирішила, що з мене досить. З цього дня він для мене майже, як брат. Дружні обійми з похлопуванням по спині. Поцілунок у щоку на свята. Такі ж веселощі, що й з іншими колегами. Але ніяких поглядів та бажань. Баста!