хочу сюди!
 

Юлія

40 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «життя»

Я боюсь потерять....)))))))

Дуже страшно, коли у тебе в житті з"являється одна людина, яку ти найбільш за все боїшся втратити на завжди!!!



Життя. Віршований текст

Ми всі такі різні,
В той же час такі однакові.
Хтось вірить лише в себе,
А хтось вірить в казки
І шукає квітку Папороті.
В когось все peace тато
А когось біда наккрила
І подає сигнали SOS,
Та нема нікому до того діла!
Хтось сімейний вже давно,
Малюки в візочку.
Везе мама первістка синочка,
А татко меншу дочку.
А хтось роками в бетонному гетто,
Чотири стіни і точка!
На висоті сьомого поверху,
Багатоповерхівки оболочка!
Життя це не книжка і далеко не кіно,
Він засинає з думкою про неї
І це походу вже давно.
Та в неї своїх проблем хоч відбавляй,
Їй приємно що її кохають, їй більш не треба
І на цьому край!
А вона піздата! Да!
Та йому до неї зась!
В нього серце поцарапане,
А в неї на сенсорі пилюка завилась...

Трохи роздумів про здоров'я

Вже минуло багато років з того часу, коли я припинив пити та палити. З-відтоді багато чого змінилось в моєму житті. В першу чергу - змінилось найближче оточення. Поруч зі мною тепер зовсім інші люди, теми спілкування - теж інші, прагнення та мрії - такі, яких я собі раніше навіть уявити не міг...

Я встиг на собі відчути, що на якість життя впливає не те, що ми робимо, а те, як ми мислимо - тобто, які думки в наших головах, все інше - лише наслідки цих думок.

Наприклад, наші бажання, вони формуються з наших мрій, що є в чистому вигляді думками у вільний час. З сасом, бажання штовхають до дій, і найчастіші дії стають нашими звичками, нашим стилем життя, нашою долею (кармою). 

Якщо взяти щось практичне, наприклад, тему здоров'я, ланцюг такий самий - в дитинстві нам формують світогляд, що є добре, що погано, потім із цим світоглядом ми йдемо в доросле самостійне життя, і вже в залежності від того, наскільки глибоко ми зрозуміли та освідомили попереднє навчання, живемо кожен на свій лад. Хтось весь час в турботах про те, хто про нього що думає (думав, чи буде думати), боїться зробити зайвий рух, сказати вголос свою думку, і в стражданнях заробляє собі депресії та нервові розлади... Хтось навпаки, ні про що не париться, робить що хоче, їсть та п'є досхочу, отруюючи цим своє тіло, а потім дивується, коли йому диагностують захворювання раком... 

Постійно спостерігаю різні крайнощі на межі із сектанством (О, так, я і сам сектант 80-го рівня, тому знаю, про що пишу!). Хтось "заради спасіння" сітає на дієти, хтось стає фанатично релігійним, інші просто перестають думати про майбутнє, ховаються в собі, живуть одним днем і обіцянками з зомбо-ящику...

Де знайти золоту середину? Як у ній втриматись? У мене поки-що немає відповіді на це питання, але точно знаю, що не можна робити те, що я описував у прикладах!

Звісно, якщо ці питання вже виникли, то обов'язково з'являться і відповіді... Головне - не прогавити, второпати, що це саме воно, і прийняти цю нову інформацію в своє життя.

Сподіваюсь, читання цього запису спонукне когось до схожих роздумів, а з часом допоможе знайти шлях змінити своє життя на краще :)

Тиха-тиха

В цьому тексті надзвичайно сильно висвітлено етико-філософську тему, на мій погляд. Також дуже приємно її послухати як у первісному вигляді простої акапельної народної пісні, так і осучаснену гуртом Сашка Положинського. Канон подружньої вірності vs Логіка, хід і тріумф життя... Є тут місце для осуду? Немає. Непрямо це випливає з тексту народної пісні і зайвий раз утверджується у частині тексту, доданій Тартаком.
Мораль? Не губіть ниточки, що пов'язує вас зі своїми близькими. Або прийміть всі ймовірні результати протилежного способу життя.


letsrock Версія Гуляйгород та Хорея Козацькаletsrock
 
Тиха-тиха на дворі погода,
Та й немає же милого з походу, та й немає
милого з походу.

Ще й тихіша погодонька буде,
Як мій милий з дороги прибуде, як мій милий
з дороги прибуде.

Як приїхав мій милий з походу,
Зустрів милу в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива!
Чия в тебе на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Була в мене циганочка Дуня,
Вона в мене дитину й забула, вона в мене
дитину й забула.

Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина, не такая
циганська дитина.

Бо циганське чорне та патлате,
А це біле же, біле гарнувате, а це біле,
біле гарнувате.

Давай, мила, коника сідлати,
Та й поїдем, циганку шукати, та й поїдем,
циганку шукати.

Гайда, милий, із сіней у хату,
Буду тобі правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув свої карі очі, він покинув
свої карі очі.

letsrock Версія Тартак та Гуляйгородletsrock

Тиха-тиха на дворі погода, нема мого
милого з походу, нема мого
милого з походу.

Як приїхав мій милий з походу, зустрів милу
в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

- Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива! Чия в тебе
на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Довго-довго тебе чекала,
Плакала ночами, але сліз не вистачало.
Не вистачало, щоб наповнити море,
Щоб змити біль розлуки, щоб затопити горе.
Довго-довго тебе чекала,
Час минав, але вірила, знала,
Що повернешся живим і здоровим,
Її до себе пригортатимеш знову.
Сама у хаті, сама у полі,
І вся робота – на ній, та не жалілась долі.
Але від тебе нема жодної звісточки,
А може просто обірвалася ниточка?
А може вже десь там наклав головою,
Уже згорів у вогні стрімкого бою?
Уже накрився чужою землею,
І більш ніколи не топтатимеш своєї?
Минали дні, минали довгі ночі,
І засихало марно серце дівоче.
Думки сушили мозок. Хто витримає все це?
І вже зневіра гадюкою заповзала в серце...

Ходім, милий, із сіней у хату, буду тобі
правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі, він покинув
оці карі очі, він покинув
оці карі очі.

Спрощення життя, 10 чудових порад


Спрощення життя, 10 чудових порад
Ці десять порад допоможуть вам спростити ваше життя і зменшити вплив перешкод, які стоять між вами і вашою мрією. Включіть їх у своє життя і подивіться, чи допоможуть вони вам почувати себе краще. Просто спробуйте і подивіться, що зміниться!

1. Очистіть свій мозок

Якщо ви відчуваєте перевантаженість і стрес, ви повинні звільнити свій мозок від вашого внутрішнього списку справ та іншого емоційного багажу. Звільніться від усіх думок про те, що вам потрібно зробити, що ви ще не зробили і всіх тих почуттів, які виходять з цього. Ваша мета очистити свою голову. Звільнити її для того, щоб приступити до планування та прийняття заходів з більшою ясністю і меншим негативом.

2. Позбавтеся від впливу вампірів

Позбавтеся від тих відносин, які смокчуть з вас енергію. Якщо це члени вашої родини, зустрічей з якими ви уникнути не можете, прийміть заходи з обмеження часу, який ви проводите з ними.

Будьте чесні в оцінці. Хто допомагає вам, а хто тягне вниз? Хто з’їдає ваш час і нічого не дає натомість? Хто змушує вас почувати себе добре, підтримує вас, а хто тримає вас в напрузі? Будь-хто, хто додає цінність вашого життя нехай залишиться, інші - нехай йдуть.

3. Слухайте своє серце

Відпускаючи минуле і давні відносини, ви можете звільнитися від емоційного багажу, який обтяжує ваше серце і дух. Пробачте і забудьте. Відпустіть. Подумки поговоріть з людиною з минулого, або напишіть лист, який ви ніколи не відправите, так ви спростите позбавлення від його впливу. Ви не зможете рухатися далі, якщо ви застрягли в минулому. Задумайтеся, чому ви продовжуєте позбавляти себе майбутнього, живучи в минулому? Минуле минуло, вам потрібно будувати своє майбутнє!

4. Очистіть будинок

Велику справу для спрощення життя ви можете зробити, привівши до ладу ваш фізичний простір. Почніть з однієї невеликої території, як то - кухонний стіл або ваш особистий стіл, та одразу наведіть там порядок. Сфокусуйте свою енергію на одному просторі, не думайте про безлад в гаражі або шафі в спальній кімнаті.

Якщо необхідно, зробіть невеликі пам’ятки, які можуть спонукати вас до захисту свого будинку від майбутнього безладу. Важливо розробити систему або організацію вжиття заходів для запобігання безладу, який надходить у ваш будинок. Пам’ятайте, зовнішній порядок стає відображенням порядку внутрішнього, і навпаки.

5. Оздоровіть своє тіло

Позбуваючись безладу у вашому будинку, зверніть увагу і на себе. На ваше харчування та звички, усуньте небажані моменти. Поряд з обмеженням кофеїну, цукру, алкоголю та тютюнових виробів ви повинні навчитися правильному харчуванню та позбутися всього того, що шкодить вашому здоров’ю.

Крім того, непогано було б оновити зовнішній вигляд. Ви все ще маєте зачіску як колись у вісімдесятих або носите одяг, який пр идбали п’ять - десять років тому? Прийшов час для оновлення!

6. Позбавтеся від боргів

Припиніть імпульсивні покупки і почніть погашати вашу кредитну картку. Встановіть бюджет та почніть жити за коштами. Чи уявляєте ви, скільки вільного часу ви отримаєте, коли перестанете занадто піклуватися про гроші? Не буде більше витрати часу на оформлення кредитів і погашення боргів. Не буде більше телефонних дзвінків з кредиторами і юристами. Ви перестанете відчувати себе винними і знайдете більше свободи.

7. Спростіть свою мову

Говоріть чесно і прямо, з ввічливістю і добротою. Не використовуйте «скулящу» й апологетичну мову, питаючи за те, що ви хочете. Облиште використовувати жаргон і сленг. Ліквідуйте евфемізми і позбудьтеся спростувань.

Перестаньте використовувати нецензурні слова, ворожі зауваження. Позбавтеся від ідеї, що ви повинні висловлювати свою думку про все. Залиште свою думку про інших на узбіччі.

8. Навчіться говорити «ні»

Це було одним з перших слів, які ви колись дізналися. Так чому ж ви так важко використовуєте його зараз? Почніть використовувати його на свій розсуд. Це ваше життя, ваш час, ваші ресурси і ви маєте повне право використовувати їх так, як хочете ви самі. Перестаньте відчувати, що ви повинні пояснювати, виправдовуватися або обґрунтовувати ваше «ні».

9. Обмежте традиції

Традиції прекрасні, поки вони не починають керувати вашим життям. Якщо традиція втратила свій сенс і мету, вона стала пожирачем часу, позбудьтеся цієї традиції. Коли хто-небудь каже: «Але ми завжди робили так», з’ясуйте чому. Якщо це більше не має сенсу, без сорому відмовтеся від цієї традиції або змініть її.

10. Звільніть час для себе

Час дорогоцінний для більшості з нас. Прийміть рішення про те, що ви будете відводити час саме для себе постійно. Почніть з п’ятнадцяти хвилин на день, якщо це все, що ви можете для себе знайти. Закрийте двері, вимкніть телефон, позбудьтеся від усього, що вас може відволікати. Дуже важливо створити простір, де ви можете зосередитися тільки на собі. Медитуйте, пишіть щоденник або ж їжте яблуко, - робіть все що завгодно. Все, що ви хочете робити зі своїм особистим часом, робіть.

Такої життєвої радості усім нам треба вчтитися!!!

Давно нічого не писала у блозі, то часу не було, то вражень... Навіть не вражень, вони у мене є завжди, а чогось такого, що справді зачепить і залишить слід. Майже місяць тому почула декілька слів, котрі дотепер змушують по-іншому дивитися на світ, на матеріальні цінності (якщо це взагалі можна назвати цінностями), на глобальну і, здається, безкінечну гонитву за грошима, на всі ті речі, які давно стали частиною нашого життя, але по суті не є життєвонеобхідними...

Отож, 9 червня, відразу після нашого нашого весілля, вирішила я відвідати своїх родичів, котрі на весілля запрошені не були, але є для мене близькими людьми і частиною мого життя і світогляду. Зайшла до однієї бабусі (дружина рідного брата мого дідуся, якого я не знала ніколи). Жінці вже 90 років, але незважаючи на це людина повна оптимізму і... вдячності!!! Вдячності Богу за те, що у свої роки вона ходить, вона все пам'ятає, вона може говорити і відчувати смак їжі! Єдине, каже, трошки їй некомфортно, що по-трохи втрачає слух, але "це в мої роки нічого, тільки прошу людей голосніше говорити і все". Вдячності родичам, що її незабувають і дбають про неї, хоча своїх рідних дітей вона ніколи не мала. Жодного разу за все своє коротке, порівняно з її, життя я не чула від неї нарікань, жодних, ні на що!!! І тоді, 9 червня, зрозуміла чому!!! Все насправді дуже просто - людина знає, що таке справжня біда, справжня бідність і справжня самотність. Почну з останнього: справжня самотність - це коли ти ще немовля, а у тебе помирає батько, коли тобі 10 років - помирає мама, а найближчі родичі раз на день приносять тобі мінімальну їжу, щоб з голоду не померла через їхню вину. Самотність - це коли ти плачеш на Різдво, бо  всі живі твої найближчі родичі не твоєї віри і не святкують святвечір, не ходять колядувати... І ти розумієш, що навколо люди святкують, а ти одна однісінька і нікому не потрібна... Таке ж на Великдень... і на всі решту свята... І так аж до дорослого віку, поки не вийшла заміж... Справжня біда - це війна! І все, більше нічого писати не буду про це, бо емоцій і їх справжності не передам, і ніхто не передасть, крім тих людей, які це пережили. А справжня бідність - це повоєнний час! Коли з твого і так невеликого будиночку залишилася одна кімната, без вікон, без печі, навіть без нормальної підлоги... "До тепер маю ліжко, яке мені тоді дала двоюрідна сестра, бо їй мене стало дуже шкода... Дала вона мені і подушку і таку убогеньку ковдру, щоб я зовсім не замерзла... отак і жила. А вже коли прийшов сюди дідо (її чоловік, брат мого дідуся), то він вже все доробив, зробив нам хату (йдеться про кімнату, в якій можна приймати гостей, в якій є диван, стіл, шафа і яку до тепер бережуть і дуже нею гордяться! Також годі передати гордість і радість людини, котра веде тебе у цю кімнату і просто з невимовним щастям її показує і з особливим теплом розповідає про спільне фото зі своїм чоловіком, котрий вже давно покійний, але це фото зробили вже після його смерті з двох окремих знимок, щоб була пам'ять), ми мали п'єц, нормальні умови, щоб жити, але напевно в мене доля така, що вже і на старості знов багато років живу сама".

В усьому будинку справді дуже охайно, делікатно і помітно, що дорожать кожною річчю... Але це не те, що я хотіла сказати... Хотіла просто написати декілька почутих речень: "Після війни було дуже тяжко, не було нічого і я була одна, все мусіла сама собі купувати, шукати і робити. Все! В мене нічого не було! І я сама всього добилася, добилася того, щоб жити. І сама собі все купила: і сокиру, і лопату, щоб трошки город посадити і щось мати. Купила собі горнятко, тарілку, ложку, стілець. Все, що треба було для життя"!!!

ЛЮДИ!!! НЕ НИЙТЕ ЧЕРЕЗ КОЖНУ ДРІБНИЦЮ!!!!

Щастя - дурним!

Думкам затісно в голові -

Даруєш ромашкове поле мені.

Вщент розірвана душа -

Кажеш що ранком

Зустрітись нам на.

Вгадуєш, знаєш

Цілуєш всмак

І нехай кажуть – Не пара, Дурак!

 

Згодна давно щастя сприймати таким

Може воно належить тільки дурним?

 

Знають усі яке воно має бути!!!

Я не знаю, просто хочу відчути.

Порожнеча чи захоплення?

Щойно прочитала статтю... 
Змістовно, цікаво. Видно, що написав професіонал своєї справи... ))
Захотілось прокоментувати, але не знайшла поле для того, щоб залишити своє враження.
Може автор статті прочитає, а якщо - ні, тоді поділюсь враженнями з іншими читачами, хто зазирне у мою замітку і, відповідно, у замітку, з якої почалась ця... 
[ можно .... ? / ! /.... ]
Мені здається, що порожнеча у людини, яка цікавиться оточуючим світом неможлива.
Коли людина свідомо ставиться до свого життя, у неї не може бути порожнечі з одної простої причини - вона цікавиться світом.
    Зустрічаєш людину - хочеш дізнатись про неї більше, потоваришувати, зрозуміти, чим дихає та живе, чим захоплюється....
    Бачиш якийсь новий вид мистецтва - і виникає бажання приєднатись до таких митців, повторити, зробити щось подібне власноруч....
     Чуєш нову пісню чи новий музичний інструмент - стає цікаво спробувати і собі також (у деяких людей це бажання перетворюється не лише на хоббі, а й далі змінює життя)
    Нові рецепти,...
    Життя і спостереження за тваринами, рослинами, природою....
    Величезна кількість мов...
    Подорожі, що включають у себе цікавість новими містами, історією, музеями, пам"ятками тощо...

І так до НЕСКІНЧЕННОСТІ....

Це не нарцисизм.... ))
Це не егоїзм...
І тим паче, не порожнеча... ;)
Це звичайне захоплення ЖИТТЯМ.

Так думаю я.
А Ваші спостереження, думки та коментарі чекатиму нижче... ;)

'Молох', А. Куприн (1896 г.)

— Забыли? А кто здесь же, на этом самом диване, с пеной у рта кричал, что мы, инженеры и изобретатели, своими открытиями ускоряем пульс общественной жизни до горячечной скорости? Кто сравнивал эту жизнь с состоянием животного, заключенного в банку с кислородом? О, я отлично помню, какой страшный перечень детей двадцатого века, неврастеников, сумасшедших, переутомленных, самоубийц, кидали вы в глаза этим самым благодетелям рода человеческого. Телеграф, телефон, стодвадцативерстные поезда, говорили вы, сократили расстояние до minimum'а 1, — уничтожили его... Время вздорожало до того, что скоро начнут ночь превращать в день, ибо уже чувствуется потребность в такой удвоенной жизни. Сделка, требовавшая раньше целых месяцев, теперь оканчивается в пять минут. Но уж и эта чертовская скорость не удовлетворяет нашему нетерпению... Скоро мы будем видеть друг друга по проволоке на расстоянии сотен и тысяч верст!.. А между тем всего пятьдесят лет тому назад наши предки, собираясь из деревни в губернию, не спеша служили молебен и пускались в путь с запасом, достаточным для полярной экспедиции... И мы несемся сломя голову вперед и вперед, оглушенные грохотом и треском чудовищных машин, одуревшие от этой бешеной скачки, с раздраженными нервами, извращенными вкусами и тысячами новых болезней... Помните, доктор? Все это ваши собственные слова, поборник благодетельного прогресса!

Займатись спортом корисно для здоров"я?


Чесно кажучи переглянути ролик духу не вистачило... 
З дитинства не люблю "бойовики" та "триллери"...
Вистачило коментарів у статті.  
Може хто з Вас сміливіше, своїми словами розкаже, що трапилось після