Твої вишиванки мамо!
Подають магії знак,
З мережки живими словами 
Мовлять ромашки і мак

---

 А я в далекі поїхав краї,
 Й тут серед зимньої ночі,
Сняться натруджені руки твої
 І такі рідні зажурливі очі   

У снах тебе я бачу, 
Таку гарну, ще молоду,
І, як сон віщий тлумачу,
Що тебе на Небі знайду\

 Хоч встає сонце на  світання,
 Співає жайвір з верховіть.
 Та  зупинилась  ти востаннє,
 І Душа полинула в блакить…
  ——————————————
Кажуть тісно у труні лежати,
 Пройнятим печалю і жалем.
 Тож будем своє жито жати,
 І ще доволі  поживем...

 

Мені так легше, напишу і попускає.
За вікном осінь з зимою стосунки виясняє
А мене не слабо підгрузило,
Вже двадцять пять років чекаю що щось зміниться,
Станеться зі мною якесь диво...
Зима не страшна,
коли разом за руки під сніжинки з небес!
Коли є лиш Вона,
А все інше просто втрачає свій сенс!
Коли від дотику губ серце палає!
І тепло навіть тоді,
Коли водойми товстим льодом вкриває!
Та нажаль її нема і я вкотре буду замерзати,
Притулившись до чавунних батарей
Три місяці весну чекати.
Хтось на низькопрофільних катках до клубу в вечері,
А я стирати шузи об асфальт таки приречений.
Нажаль той пацанчик не я, в нас з ним різні маршути.
В нього друзі, кохана. В мене лиш ці тексти їбануті.
По теорії ймовірності існують парарельні світи,
Це копія нашого світу, але там по іншому зводять мости.
В якомусь з них в мене все як треба! Є друзі, коханна...
А для щастя більше нічого не треба!

Вже минуло багато років з того часу, коли я припинив пити та палити. З-відтоді багато чого змінилось в моєму житті. В першу чергу - змінилось найближче оточення. Поруч зі мною тепер зовсім інші люди, теми спілкування - теж інші, прагнення та мрії - такі, яких я собі раніше навіть уявити не міг...