Пане Президенте!

Процес закриття україномовних шкіл в Україні набув загрозливих розмахів. Жодна попередня влада, навіть, окупаційна, не знищувала українську дитячу освіту з таким розмахом. З кожним днем цей процес набуває більших розмахів і особливо там, де влада представлена Партією регіонів, яка підтримувала Вас на виборах Президента України.

Остання новина у Торезі Донецької області не може не шокувати порядних українців (http://news.dt.ua/articles/82217). Незважаючи на прокурорський протест і не чекаючи на закінчення навчального року, міська влада закриває загальноосвітню школу N 27 і вивозить із неї меблі та інвентар.

Багаторазові звернення до Міністра міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника не дають результатів. На наше тверде переконання політика цього Міністра не тільки працює на знищення української освіти, а й підриває авторитет усієї влади в Україні і Вашої, зокрема.

Тож, закликаємо Вас, Вікторе Федоровичу, особистим втручанням припинити процес закриття україномовних шкіл в Україні та відправити Д.Табачника у відставку! Сподіваємося на розуміння і позитивну реакцію на наше звернення.

5 червня 2011 р.

Збір підписів проходить тут.

Це не зовсім пост.

Скоріше відповідь на відповіді до мого комта на на інфу "фікуса":

"Забужко: большое спасибо Табачнику и его полоумным покровителям"

http://www.focus.ua/society/182777/?_rand=1187606282&r=5&comment=5&s=date#c5

(так би мовити - щоб два рази не вставати та не пити кухоль чарками)

Ех, панове співгромадяни! Нажаль не маю апломбу на кшталт забуживського, атоб впав у гріх гордині з огляду на таку популярність серед нацсвідомого прошарку уанету.

Трошки повагавсь – відповідати, чи ні. Але виховання не дозволяє повертатися до жинок спиною. Вже пардоньте, що відповідь буде одна на усіх. Проте і ваші комти – як один від усіх, немов один в іншого списували.

Так ось.

По1е, те, що п.забужко така ж письменниця, як я астронавт, зрозуміло будь-якій а)культурній і б)неупередженій людині. Тобто, людині, якій є з чим порівняти і яка дійсно спроможна зробити це об‘єктивно. Я певен, що більшість вас і близько не читала її «творчості» (і це, до речі, - розумне рішення). Визнаю – я також не читав. Але я, принаймні, пробував. Початок і – навмання - декілька шматків з середини (хоча і «початку» вистачило б із головою). Єдине враження – жах. Я вже не кажу про зміст (тут у кожного – своя думка). Але – форма!!! Є таке російське слово – НЕУДОБОЧИТАЕМЫЙ, що не має українського аналогу. Так от воно – саме то. Роман. Роман?!  Півтори сотні сторінок, ну дуже ВЕЛИКИМ шрифтом з дуже ВЕЛИКИМИ інтервалами, але на листах дуже мале-е-енького формату. І відсотків десять з них – переклади ні-в-тин-ні-в-ворота іноземних «вкраплень». Ото РОМАН, так роман. Майже «Війна і світ». Тьпру! Пробачте за русизм, нехай буде – «Прощавай зброє».

Та один тільки вступ чого вартий. Цитую шматочок: «Пропонований читачеві роман мав щастя зажити скандальної репутації задовго до виходу в світ… Авторці вже ввижалися дипломатичні конфлікти, численні ноти до українського уряду i, врешті, повна міжнародна iзоляцiя нашої незалежної держави. Звідси недалечко було й до танків окупаційної армії». Оце заибужка ЖЖЕТ! Якось Наполеона їй до пари не вистачає, вам не здається? Ах, ще – хто з вас назве повний перелік творчих надбань цього (цієї?) автора. Або хоч вгадайте, чи вистачить пальців на одній долоні, щоб їх перелічити! Агов?!

Про шкляра з його «запроданцем» навіть згадувати не хочу (хоча, об‘єктивно кажучи, він хоча б «удобочитаемый»). Хай замість мене про нього Дмитро Стус скаже, думку якого кожний «свідоміт» має поважати (і як сина, і як особистості), чи не так? Так от, я рекомендую погугліть його точку зору на цей – не на сон буде сказано – «твір».

По2е, щодо моєї «українофобії». Не збираюся не перед ким виправдовуватися, проте зауважу – ви якось в стилі буремних 90х приватизували поняття «патріотизм», «любов до Батьківщини», і навіть сам термін «українське». Тобто «українськими патріотами» - як за вас - можуть бути лише чубаті чолов‘яги у шароварах та чорнобриві кобіти у вишиванках, що з придихом розмовляють солов’їною і ненавидять *идо-*оскалів.

Упс. Помилочка трапилася. Серед 45 мільйонів громадян України, таких – на пальцях перелічиш.  

А от інші – не такі шароварно-чорнобриві – вони що, до патріотів не дотягують? Риторичне питання. Як і щодо «українського». Скажу страшенну для вас річ – «українське», це не тільки те, що «Ґ-І-Ї-Є». Є українське руське, українське польське, українське грецьке, і навіть – увага – українське єврейське. І воно не менш українське, ніж українське українське. І – поряд з Шевченко Т.Г. – українськими є Булгаков, Гоголь, Короленко, Шолом-Алейхем… І от питання – хто більш «український»: Булгаков – якого читає і перечитує увесь світ, чи забужка, яка бовтається серед таких самих «свідомих літераторів» на кшталт яворівського-лайномета і відома за межами цього вузького кола обмежених істот лише власною «скандальністю» (за її ж визнанням).

Так що «українське» українському – дві великих різниці, як кажуть у несвідомій, але дуже веселій Одесі.

По3е, мені дійсно прикро, що немає «новоукраїнської» літератури. Причому без різниці - якою мовою писаної. Я ніколи не приховував, що не вважаю (та не збираюся вважати) українську мову своєю рідною. В мене вже є рідна мова, а я рідних не зраджую. Але будь-який дійсно гідний уваги «витвір мистецтва», що «витворений» саме тут, у наших безпорадних теренах навіть українською – я вітав би щиро і радісно. Але… Сучасні «українські митці» забули (або і не знали), що у словосполученні «українське мистецтво» наголос робиться саме на слові «МІСТЕЦТВО», а ні на його національній приналежності. І Г.Г.Маркес, наприклад, перш за все ПИСМЕННИК, а вже потім – «колумбійський». Бо був би він спочатку «колумбійським», а потім «ПИСМЕННИКОМ», то кому б він - крім колумбійців - був би цікавим? Або, скажемо Х.Муракамі… проте, це мабуть для вас занадто складно.

А от хто з вас знає, хто така - на превеликій жаль – БУЛА Анна Яблонська?

Яка так і не стала УКРАЇНСЬКИМ драматургом… Не з власної, звісно, вини.

По4е, за великим рахунком – і я з вами, і Табачник зі Шкляром – ніякі не опоненти, а самі що не на є – однодумці. Бо обидва ці різноповажних пани вихід з нашої складної української ситуації вбачають один – розлучення. Один – хоче звільнити Україну від тягаря бандерівської «западенщини», інший – від нахабних підмоскальских «східняків».  Різниця між ними лише в питанні, кому залишиться український центр. Ну, то справа технічна (хоч і не проста). Але концепція мені подобається. Лише за не чужий мені Львів сумно. Проте – після рогуль-окупації – що від нього залишилося. Тільки спогади…

 

Росіянин Андрій Окара пише на УНІАН:

Послухав по «Эху Москвы» розмову з міністром освіти, науки, молоді і чогось ще України Дмитром Табачником.

Приємно слухати таку чудову і розумну людину - справжнього патріота Росії та подвижника «російської» (за його власними словами) мови і культури.

Я і сам люблю обговорювати з розумними людьми змістовні питання про освіту: яка логіка побудови середньої і вищої освіти в умовах кризи «модерніті» і постмодерну, чого більше від «болонської» системи - добра чи лиха, про те, чим інститути повинні відрізнятися від університетів, про стратегію підготовки фахівців, здатних не тільки на сприйняття, а й на генерацію інновацій. До речі, я теж вважаю, що система тестів виключно з галочками і без перебігу думки - це шлях до дебілізму і соціальної архаїзації. І радянська система освіти була за багатьма параметрами (зовсім не за всіма!) кращою в світі - саме тому, що розвивала креативні здібності за межами формальної логіки і була заснована на гуманістичних цінностях.

Я сам ще років 10 тому придумав концепцію - в якій формі і в якому обсязі російська літературна мова і російська література повинні викладатися в усіх без винятку школах України. Головний принцип у моїй концепції - це деідеологізація російської літературної мови: російська мова - це одна з розвинених літературних мов, яка дає змогу передавати тонкі відтінки думок і відчуттів, має велику літературну традицію і запитана в комунікації. При цьому, оскільки в ній домінують морфологічний і історичний (а не фонетичний - як в українській) принципи побудови орфографії, було б правильно, щоб усі жителі України вміли грамотно писати російською. До речі, прямий предок російської літературної мови - славено-російська книжкова мова - була створена саме українськими вченими в XVI-XVII століттях і походить з Галичини.

Все. Крапка.

Російська мова - як засіб спілкування, але не як символ братерського єднання і старшобратської вищості, не як знак любові до Росії, не як індикатор величі російської культури, не як квиток до «Русскаго Міра», не як пам`ять про спільне минуле, не як мрія про спільне майбутнє. І ні слова про те, якою мовою писав Гоголь! Просто перетирати це в 1001-й раз ну просто нестерпно!

Тільки ось обговорювати це все з Табачником чомусь не хочу.

Я намагався почути від нього хоч слово, хоч натяк на підтримку української мови і культури.

До речі, в УРСР ще зі сталінських часів саме середня школа і відповідне міністерство були мало не єдиним масовим генератором української культурної ідентичності (не рахуючи національного радіо, театрів і книговидання). Коли б не масова українська школа (в т.ч. і російськомовна) в пік епохи «модерніті», українці, судячи з усього, були б не окремим народом, а субетносом - як нині кубанські чорноморські козаки.

Мабуть, у національної мови і культури повинен бути якийсь символічний хранитель - можливо, це одна з обов`язкових функцій міністра освіти.

Але головний гуманітарний міністр говорив чомусь про інше: про сувору боротьбу - з провінціалізмом (або з провінціалістичною мовою), з неконкурентоспроможністю (провінціаломовних театрів), з націоналістами (які заважають білгородцям здобувати освіту в ХАДІ) і багато про що ще. Загалом, світ повний дивовижних речей, друже Гораціо.

Ну, а насамкінець ефіру (це не ввійшло до стенограми) зачитали повідомлення когось із слухачів - мовляв, вас би, такого пречудового, та до нас в Росію міністром!

І, до речі, це думка! Адже дуже багато жителів Росії вважають, що росіяни (великороси) в РФ принижені, обійдені, непропорційно мало представлені в найвищих органах влади, що російська культура зазнає постійних утисків і принижень, що в телевізорі, уряді й на ринку - засилля неросіян, що бути росіянином (особливо в неслов`янських регіонах) не престижно, а часом і небезпечно.

Хоч би як там було, деякі підстави для таких висновків справді мають місце бути.

А що, може і справді, Дмитра Володимировича - та до Росії?

Адже якщо російську мову і культуру захищає український міністр Табачник, то в такому разі українську повинен захищати російський міністр Андрій Фурсенко. Що-що, а прізвище у нього саме відповідне.

P.S.

Этот текст был написан вчера, а сегодня один мой московский знакомый (не имеющий никаких украинских пристрастий или симпатий), тоже слушавший этот эфир, спросил у меня: "Это что, был отчет украинского министра о проделанной работе? Так такое, кажись, в Кремле надо говорить или на Лубянке, а не на "Эхе".

Я сказал, что министру виднее – на то он и министр, и перевел разговор на другую тему...

партия рецидивистов

Дмитрий Табачник в этом году в три раза (!) сократил финансирование Института Украинознавства. Чудовищная ненависть ко всему украинскому этой жыдокацапской бородатой мрази превосходит все мыслимые пределы. По словам директора института Петра Кононенка, этих средств не хватит даже на минимальную зарплату сотрудникам. Поэтому не исключено, что институту придется сокращать сотрудников и сворачивать образовательные программы.

Помните контрольные работы? Те самые, министерские, на которых кто-то забашлял нехило денежек? Ну, те самые, что были признаны минюстом незаконными? Так вот, дети их таки написали. Жаль, что нет возможности сунуть под нос власть имущим это детское творчество, да и смысла в этом, в общем-то, нет - одни проФФесионалы читать не умеют толком, другим - попросту начхать, что именно о них говорят. Ну, да ладно. Но встречались у пятиклассников такие перлы, которые просто грех не упомянуть. Заранее отмечу, что с пятиклассниками о политике не говорю принципиально - малы ещё к этому дерьмецу прикасаться. С целью экономии времени и места привожу самый ПЕРЛ, который является ответом на вопрос: “Кого з видатних діячів сучасної України ви можете назвати? Чим вони уславилися?” (Подаю как есть, без редактирования).

“Янукович - дуже відомий презедент України, вчився до 6 стого класу. Він побудував вертолітну площатку у селі. Підняв податки. Азаров - вив майже вивчив українську мову.”

Ну, товарищ Димон, какая зарубежная организация финансирует этого пацана одиннадцати лет?

Дивлюсь новини! В шкільний курс світової літератури Кабачник ввів твори Джонан Роулінг в ситилі фентезі - Гіррі Потер! Саме цікаве що замість Антуана де Сент-Экзюпері! На повному серйозі дітям будуть забивати голову всякою хрєнею, тепер офіційно!. До чого докотимось неважко спрогнозувати. Толстого "Війна і мир" замінять термінатором "судний день".. і так далі. 

Гаррі потер хіба щось має повчального, чи реалістичного що може пригодитись для саморозвитку й грамотності дитини ІМХО вже як маразм пішов в масси, чомуб не "Володар перстнів", таже хрєнь но хоть усі краще сприймають сюжет

Министерство образования и науки, молодежи и спорта Украины изъяло из внешнего независимого тестирования в следующем году произведения о Голодоморе, сообщает Униан.

В пресс-центре Центра исследований освободительного движения, из тестов изъяты, в частности, ранее обязательные произведения Уласа Самчука "Мария" и Василия Барки "Желтый князь".

«В школьной программе для старшеклассников оба эти произведения, которые описывают огромную трагедию украинского народа - геноцид 1932-1933 годов, рекомендованы для дополнительного, то есть самостоятельного чтения. И только школьники с филологическим направлением обучения обязательно изучают роман Уласа Самчука "Мария". Изучают, но во ВНО о нем не упоминается», - сообщили в пресс-центре.

Писательница Оксана Забужко возмущена этим фактом. «Это манера карманного вора-"тихушника", который орудует втихаря (а это вообще стиль работы нашего министра образования Дмитрия Табачника), и как мартышка из кормушки таскает бананы, так он по кусочку таскает у молодежи те составляющие украинской идентичности и самосознания, которые дразнят "русский мир», - сказала она.

По мнению Забужко, такие действия Минобразования можно расценить как «интеллектуальную кражу в общенациональном масштабе», которая должна приравниваться к преступлени против Украины и ее будущего.

«Изъяты именно произведения, которые не просто являются образцами высокохудожественной литературы, а посвящены одной из крупнейших трагедий украинцев - Голодомору. Это является свидетельством целенаправленной государственной политики и продолжением попыток Дмитрия Табачника скрыть страницы украинской истории", - сказал член Общественного комитета памяти жертв Голодомора-геноцида 1932-1933 годов в Украине Владимир Вятрович.

1. СНИЖЕНИЕ ТВОРЧЕСКОЙ МОТИВАЦИИ ПЕДАГОГОВ
ОБЩАЯ ИДЕЯ.
Как учил товарищ Сталин, «кадры решают все». Проблемы в том, что педагоги высшей школы – кадры еще те. В своей массе в ВУЗах работают самомотивированные личности, которые ДЕЛАЮТ СВОЕ ДЕЛО ХОРОШО НЕ ЗА ЗАРПЛАТУ И НЕ ИЗ СТРАХА НАКАЗАНИЯ, а потому что им это интересно и потому, что они считают, что это важно и нужно.
*** Как снизить рабочую и творческую мотивацию этих гвоздей-людей?
ИХ НУЖНО УНИЗИТЬ. Унизить так, чтобы возникла жесткая обида на систему, которой они служат. Обостренно чувство справедливости, обычно присущее самомотивированным людям, в данном случае сделает свое чёрное дело – они не смогут по-прежнему служить системе, которая их незаслуженно унизила.
КОНКРЕТНЫЕ ДЕЙСТВИЯ.
Показателем социального статуса человека в обществе и индикатором меры оценки обществом ценности труда и заслуг человека является его ЗАРПЛАТА (ДОХОД). Надо чтобы у профессоров и доцентов зарплаты были на уровне грузчиков, кассиров и уборщиц. Во-первых, это СНИЗИТ СТАТУС педагога в глазах общества. Во-вторых, это УНИЗИТ ПЕДАГОГОВ и породит ОБИДУ на систему. При этом очень важно довести ситуация именно до АБСУРДА – чтобы профессора/доктора получали МЕНЬШЕ УБОРЩИЦЫ! Подобная иррациональная ситуация вводит разум человека в состояние аффекта.
ДОПОЛНИТЕЛЬНО в ВУЗах следует создавать иррациональные и унизительные дефициты: бумаги, туалетной бумаги, учебников, порошка для принтера, самих принтеров и т.п.
Достойный рыцарь не служит господину-идиоту, а уважающий себя профессор не сможет с полной отдачей служить ВУЗу-придурку.

2. ПОДРЫВ АВТОРИТЕТА ПЕДАГОГОВ
ОБЩАЯ ИДЕЯ.
Реализуя пункт 1, мы убиваем сразу несколько зайцев.
Поскольку БОГАТСТВО является Показателем Социального Статуса Человека, студенты в основной массе будут ПРЕЗРИТЕЛЬНО относиться к преподавателям-НИЩЕБРОДАМ, считая их лохами и неудачниками. При таком отношении процесс передачи знаний приобретает эффективность близкую к нулевой.
КОНКРЕТНЫЕ ДЕЙСТВИЯ – Смотри пункт 1.

3. БЮРОКРАТИЗАЦИЯ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА
ОБЩАЯ ИДЕЯ.
Армейская мудрость гласит: чтобы солдату в голову не приходили дурные мыcли, он должен быть ПОСТОЯННО ЗАНЯТ; не важно чем, главное – занят!
Чтобы в головы педагогов не проникли хорошие и умные мыли, они тоже должны быть постоянно заняты какой-нибудь пустой и тупой работой. Поскольку красить траву в среде преподавателей как-то не принято, НУЖНО ИЗОБРЕСТИ АНАЛОГ "ПОКРАСКИ ТРАВЫ" ДЛЯ ПРОФЕССУРЫ.
КОНКРЕТНЫЕ ДЕЙСТВИЯ.
Аналогом «покраски травы» в ВУЗах может быть заполнение бесчисленных и никому не нужных БУМАГ и ОТЧЕТОВ. Каждый год надо менять формы основных документов – чтобы всю документацию надо было ПЕРЕДЕЛЫВАТЬ ЗАНОВО. Но педагоги (особенно советской закалки) – люди вредные, упертые и стойкие. Даже в БЕССМЫСЛЕННОМ деле они запросто могут найти ТВОРЧЕСКУЮ составляющую. Чтобы исключить эту возможность – необходимо в документооборот ввести ЭЛЕМЕНТ АВРАЛЬНОСТИ: около 30% всех бумаг следует требовать предоставить СРОЧНО и С-Сегодня-На-Завтра.

4. ЛИБЕРАЛИЗАЦИЯ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА
ОБЩАЯ ИДЕЯ.
Обучение человека чему-то НОВОМУ – в большинстве случаев вызывает СОПРОТИВЛЕНИЕ. Поэтому НАСИЛИЕ – есть неотъемлемый элемент любого эффективного образовательного процесса. ОТСУТСТВИЕ НАСИЛИЯ РЕЗКО СНИЖАЕТ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ОБУЧЕНИЯ. Давайте вспомним старые фильмы с Брюсом Ли и Ван Даммом или учителя «Белый лотос» из кинофильма-гротеска «Убить Билла 2». Помните, как там учителя учили своих учеников? Результата был – ого-го! Для СНИЖЕНИЯ КАЧЕСТВА ОБРАЗОВАНИЯ необходимо МАКСИМАЛЬНО ЛИБЕРАЛИЗОВАТЬ учебный процесс. Человек – существо ленивое (а студент – в особенности), поэтому студенту, ВЫРВАВШЕМУСЯ ИЗ ПОД КОНТРОЛЯ школы и родителей, и не попавшему в другую систему контроля – будет ЯВНО НЕ ДО УЧЕБЫ.
КОНКРЕТНЫЕ ДЕЙСТВИЯ.
Свободное (пусть не de jure, но de facto) посещение лекций, выбор студентами педагогов, неограниченное количество пересдач экзаменов и зачетов, минимальное отчисление (в идеале – вообще избавиться от явления отчисления) студентов. Побольше капустников, КВНов, конкурсов красоты и т.п.

5. РАЗРУШЕНИЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ АТМОСФЕРЫ
ОБЩАЯ ИДЕЯ.
В ВУЗе лекции и семинары – это не главное. Главное – это СОЗДАНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПОЛЯ. Именно поэтому западные ВУЗ охотятся за нобелевскими лауреатами и известным учеными, и готовы платить им килбаксы просто ЗА САМ ФАКТ ИХ ПРИСУТСТВИЯ.

Почему учёные любят ездить на конференции и симпозиумы (на которых, по правде говоря, больше "тусуются" и выпивают, чем обсуждают научные проблемы)? Да потому, что они там СТАНОВЯТСЯ УМНЕЕ! Сотня светлых голов в одном месте создает уникальное "ПОЛЕ УМА", а попавшие в это поле люди – умнеют на глазах и рождают хорошие идеи.
*** НО это Интеллектуальное Поле легко РАЗРУШАЕТСЯ под действием НИЗКОУРОВНЕВЫХ ВИБРАЦИЙ! Достаточно ввести в это поле десяток ИДИОТОВ – и пиши «пропало» – поля больше нет. Если идиотов будет больше, то они уже начинают создавать "СВОЕ ПОЛЕ ИДИОТСТВА", в котором люди ГЛУПЕЮТ...
КОНКРЕТНЫЕ ДЕЙСТВИЯ.
Необходимо УСТРАНИТЬ ЗАСЛОНЫ, препятствующие приему в ВУЗы идиотов, бескультурных, АГРЕССИВНЫХ ЛИЧНОСТЕЙ. Для этого необходимо:
- лишить педагогов ВУЗов права ОТБИРАТЬ студентов самостоятельно,
- сделать прием в ВУЗы БЕЗЛИЧНЫМ (элементарный фейс-контроль легко выявляет вышеуказанные патологические типы),
- снизить порог поступления до уровня ДВОЕШНИКА (увеличить набор студентов).

Чтобы повышение количества обучаемых не потребовало дополнительных бюджетных средств, делаем следующее:
- ИЗЛИШКИ студентов должны САМИ ОПЛАЧИВАТЬ свое обучения,
- Количество преподавателей НЕ УВЕЛИЧИВАТЬ, но УВЕЛИЧИТЬ НАГРУЗКУ каждому педагогу (это поможет реализации пунктов 1 и 3 программы).Э
- Увеличение количества студентов, приходящихся на ОДНОГО ПЕДАГОГА, выгодно еще и потому, что ОБЕЗЛИЧИВАЕТ учебный процесс, превращая его в потогонный конвейер.

 6. ПОДБОР РУКОВОДЯЩИХ КАДРОВ
ОБЩАЯ ИДЕЯ.
На ВЫСШИЕ РУКОВОДЯЩИЕ ДОЛЖНОСТИ в системе образования необходимо расставить людей, НЕ СООТВЕТСТВУЮЩИХ этим должностям. При правильном подборе и расстановке кадров – СКОРЫЙ РАЗВАЛ СИСТЕМЫ ГАРАНТИРОВАН.
КОНКРЕТНЫЕ ДЕЙСТВИЯ.
КОГО НАЗНАЧАТЬ на высшие руководящие должности в системе образования?
1. Людей, которые НЕ ПОЛЬЗУЮТСЯ АВТОРИТЕТОМ и уважением в среде своих коллег.
2. "Крепких хозяйственников", но НЕ МЫСЛИТЕЛЕЙ, которые в состоянии сформировать целостное представление о сложных системах.
3. Людей серых, не имеющих талантов и достижений...– тогда они будут понимать, что целиком и полностью ОБЯЗАНЫ своему покровителю и будут идеально ПОВИНОВАТЬСЯ и ХРАНИТЬ ТАЙНУ.
Для дестабилизации системы образования особенно ценными являются следующие психологические типы: ТУПЫЕ, АМБИЦИОЗНЫЕ, ГИПЕРАКТИВНЫЕ, АГРЕССИВНЫЕ, ТРУСЛИВЫЕ, СОГЛАШАТЕЛИ, АЛЧНЫЕ.

7. МАСКИРОВКА
ОБЩАЯ ИДЕЯ.
Чтобы общественность НЕ СОПРОТИВЛЯЛАСЬ "Программе разрушения образования" – ее необходимо ЗАМАСКИРОВАТЬ. При этом ВРАТЬ НАДО ПО-КРУПНОМУ.
Социальная психология утверждает: чем чудовищнее обман – тем легче в него поверят.
Люди склонны думать, что их могут обмануть плохие люди (враги) исподтишка и по мелочам – но мало кто готов поверить, что ИХ ОБМАНЫВАЮТ ХОРОШИЕ "СВОИ" ЛЮДИ – ВНАГЛУЮ И ПО-КРУПНОМУ!!!
КОНКРЕТНЫЕ ДЕЙСТВИЯ.
1. В СМИдиотизации необходимо создавать Непрерывный Информационный Шум о МОДЕРНИЗАЦИИ, ИННОВАЦИИ, БОЛОНИЗАЦИИ и т.п. Для этого можно успехи отдельных личностей (победы на олимпиадах, конкурсах и т.п.) выдавать за УСПЕХИ СИСТЕМЫ В ЦЕЛОМ.
2. ОТВЛЕКАТЬ внимание общественности на ВТОРОСТЕПЕННЫЕ вопросы – периодически затеивать БЕССМЫСЛЕННЫЕ РЕФОРМЫ: менять 5-бальную систему оценок на 10- или 20-бальную, менять количество лет обучение то с 4 на 5, то с 5 на 4; сначала вводить, а потом отменять баклавариат, магистратуру, профильное обучение и т.п.; предлагать сокращать или удлинять (в любом случае найдутся НЕДОВОЛЬНЫЕ) летние каникулы и т.п.
*** И пусть АКТИВНАЯ ЧАСТЬ ПЕДАГОГОВ в борьбе против второстепенных нововведений – УТИЛИЗИРУЕТ и РАСПЫЛЯЕТ СВОЮ ПРОТЕСТНУЮ ЭНЕРГИЮ.

 *** ЗАМЕЧАНИЯ К ПРОГРАММЕ
Данная программа рассчитана на 5-10 лет.
После этого срока начинают действовать "Механизмы Положительной Обратной Связи" –
когда выпускники ВУЗов САМИ ИДУТ ПРЕПОДАВАТЬ в школы и ВУЗы, писать учебники...

ПОСЛЕ ЭТОГО ДЕГРАДАЦИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ ПРИОБРЕТАЕТ
НЕОБРАТИМЫЙ И САМОПОДДЕРЖИВАЮЩИЙСЯ ХАРАКТЕР.

Вот собственно и ВСЕ...
Как видите – ничего сложного!!!


По материалам http://fater-go.livejournal.com/490752.html

Пане Президенте!

Процес закриття україномовних шкіл в Україні набув загрозливих розмахів. Жодна попередня влада, навіть, окупаційна, не знищувала українську дитячу освіту з таким розмахом. З кожним днем цей процес набуває більших розмахів і особливо там, де влада представлена Партією регіонів, яка підтримувала Вас на виборах Президента України.

Остання новина у Торезі Донецької області не може не шокувати порядних українців (http://news.dt.ua/articles/82217). Незважаючи на прокурорський протест і не чекаючи на закінчення навчального року, міська влада закриває загальноосвітню школу N 27 і вивозить із неї меблі та інвентар.

Багаторазові звернення до Міністра міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника не дають результатів. На наше тверде переконання політика цього Міністра не тільки працює на знищення української освіти, а й підриває авторитет усієї влади в Україні і Вашої, зокрема.

Тож, закликаємо Вас, Вікторе Федоровичу, особистим втручанням припинити процес закриття україномовних шкіл в Україні та відправити Д.Табачника у відставку! Сподіваємося на розуміння і позитивну реакцію на наше звернення.

5 червня 2011 р.

Збір підписів проходить тут.

Це вирізка з фільму "Убей в себе русского". Тоді ще президентом був Ющенко, і ніхто не знав, що така тварюка стане міністром освіти... Отже, Табачник у всій своїй красі:

Ця стаття також доступна у моєму ЖЖ тут