хочу сюди!
 

Лана

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 40-57 років

Замітки з міткою «думки вголос»

Життя, як воно є. Репост. ФБ

Заздрість має різні форми, вона однаково руйнівна і однаково неприємна. Але є особливий вид заздрості. Заздрість, яка змушує людей говорити: «Тобі пощастило!»

Пощастило займатися улюбленою справою, пощастило зі щасливими відносинами, пощастило з гарною квартирою ... Це кидають в обличчя або шиплять в спину так, ніби робота, відносини або житло просто впали з неба. Багато насправді не вміють і не хочуть бачити працю, вкладену іншою людиною. Їм нема чого думати, скільки додаткової роботи взяв їх напарник; не хочеться чути, скільки злетів і падінь було в чужому шлюбі; абсолютно не цікаво дізнаватися, як непросто було виховувати і навчати дітей, поки вони не стали прикладом для всіх в класі. Удача буває випадкова, але успіх - це результат кропіткої праці.

Якщо трава на чужому подвір’ї здається зеленішою - це не тому, що комусь більше пощастило, а тому що цей хтось поливав її частіше і дбав про неї краще...


Осень, что же ты так быстро проходишь

Ранок сонячний але такий холодний, вітер продуває до кісточок. 
Вийшли з Бонькою на прогулянку, його мордашка обдувається вітерцем і стає такою смішною, вухи роздуває в різні сторони.lol
Швиденько справив свою нужду та побігли у хату і тут я зловила себе на думки, а що ж буде у зимку, брр не навиджу холодsnegurka

Світова економіка потребує значного оновлення

Американський мільярдер з українським походженням заявив, що «капіталізм мертвий»Економічна система накопичення капіталу призвела до «жахливої нерівності»
1595ПЕРЕГЛЯДІВ
16 ЖОВТНЯ 2019, 18:45
Американський мільярдер з українським походженням заявив, що «капіталізм мертвий»
Twitter @Benioff

Капіталізм «мертвий», а найбагатшим людям світу потрібно створювати нову економічну систему. Так вважає співзасновник компанії Salesforce мільярдер Марк Беніофф, який займає 93 місце в списку найбагатших американців за версією Forbes. Про це він написав у колонці для газети The New York Times.

«Капіталізм, я визнаю, був до мене добрий», – зазначив підприємець, чиї статки складають $6,4 млрд. Він написав, що «живе життям, яке перевершує всі найбожевільніші очікування» його прапрадіда, який іммігрував в Сан-Франциско з Києва на початку XIX століття.

«Але, будучи капіталістом, я вірю, що прийшов час голосно сказати те, про що ми всі знаємо. Капіталізм, такий, яким ми його знаємо, мертвий», – написав Беніофф.

В останні роки капіталізм сконцентрувався на прагненні максимально збільшити доходи акціонерів і привів до «жахливої нерівності», заявив він. Беніофф підкреслив, що «26 найбагатших людей світу володіють такими ж статками, що й найбідніші 3,8 млрд людей».

У колонці він звернувся до інших мільярдерів і бізнес-лідерів:

«Я вважаю, що ми більше не можемо ігнорувати відповідальність за те, що люди роблять з нашими продуктами. Так, доходи – це важливо, але важливим є і суспільство».

«Яким може бути новий капіталізм? По-перше, лідери бізнесу повинні прийняти ширше бачення своїх обов'язків», – вказує Беніофф. Йдеться про те, що вони повинні працювати не тільки на користь акціонерів, а й для своїх «співробітників, споживачів, суспільства і планети».

Наступний крок – держава повинна офіційно зобов'язати публічні компанії розкривати інформацію про те, як їх діяльність впливає на згадані вище сторони. Глави корпорацій повинні домагатися рівної оплати праці для чоловіків і жінок, боротися зі зміною клімату і бідністю, підкреслив мільярдер.

Беніофф нагадав, що в серпні керівники понад 180 американських компаній, в числі яких була і Salesforce, підписали спільну «заяву про призначення корпорацій». Його основна ідея в тому, що компанії повинні не тільки задовольняти інтереси своїх інвесторів, але й працювати над створенням «економіки, що служить усім американцям». Документ підписали, зокрема, глава Amazon і найбагатша людина планети Джефф Безос, виконавчий директор найбільшої в світі авіакомпанії American Airlines Даг Паркер і керівник найбільшого банку США JPMorgan Chase Джеймс Даймон.

Іще Фейсбуку не вистачало

Вкотре збираєшся зареєструватись в Фейсбуці. Але в останню мить озаряє думка: «Мене ще тільки там не вистачало!» Так, в «мордокнизі» двіжуха краща, ніж на блогах. Але реєструватися заради можливості публікуватися в одній із спільнот — це тупо. Піарити свої блоги? Ну, судячи з рейтингу, їх читають. Просто не коментують. Спам від ФБ нафіг не треба (а вони обіцяють, що можуть передавати дані).
Та й витрачати час за компом я й без соцмереж вмію.

Тож залишається сподіватися, що цікавляча новина все ж з'явиться в спільноті.

P.S.: Не реєструватися ж заради новини про будівництво нового генделика? Тим паче, від балаканини нічого не зміниться.
P.P.S.: А може на тому фейсбуці не страшно? Скільки там живе акаунт в разі бездіяльності?

Насправді я згадала свої думки 12 липня 2008-го...

        Щойно спало на думку: як би склалась доля Анни Карєніної, аби вона не вирішила вкоротити собі віку за допомогою потяга?
       Чому взагалі цей твір вважають "класикою" і рекомендують до прочитання?
       Книга має навчити читача якомусь корисному рішенню, дати певні знання, допомогти з розв'язанням певної ситуації/проблеми. 
       І, ймовірно, не до теми. 
       Якщо не помиляюсь, 12 липня 2008-го року я купила мобільний виробника Sony Ericsson.
       Була акційна пропозиція з хорошою знижкою, а виробника вибрала, бо у знайомого був мобільний цієї марки.
       У мене з маркетингу було "4", але маркетологи мають знати, що насправді не завжди клієнтами стають люди, на яких реклама впливає безспосередньо, іноді це можуть бути знайомі/друзі. 
       З першого погляду: факти не пов'язані між собою.
       Не беріть близько до серця.
       Просто щось "накрило", вирішила написати "сторінку щоденника". 

       У Анни Карєніної була не любов, а нав'язлива думка. 
       Коли любиш по-справжньому, не обов'язково "прив'язувати" до себе. Якось так. 
       

Думки вголос чи влучно підмічено

Інколи приходять в голову різні речі, які на даний момент є досить важливими. Але чи не вчасно, або не буває під рукою клаптику паперу, щоб зафіксувати, а тоді і забувається... Добре, що зараз є така можливість занотувати те, що тебе турбує в певну мить у форматі замітки блогу, щоб потім повернутись до цього, щоб осмислити і переварити, покопатись в собі, зрозуміти чому все так...
У військових є статут, який, говорять, що до кожної літери виписаний кров'ю. Можливо теж заведу собі його аналог у вигляді співтовариства, який назву щось на кшталт "влучно підмічено", або й лишу так "думки вголос".
Цього разу в голівоньку каруселлю залетіло чимало думок, але другосортне відсіялось, а лишилось найзлободенніше.
Якось помітила, і неодноразово, що коли ти чуєш в свою адресу безпідставні звинувачення у чомусь, то обов'язково, той, хто звинувачує, сам з тобою так вчиняє. Навіщо запитаєте? Можливо щоб відвернути від себе увагу й здаватись рожевим і пухнастим самому собі, на вашому фоні, який він обгадив. Адже кожен судить по собі.
Далі буде...

Motivation

Напевне кожен з нас знає що таке мотивація, але у кожного вона свояdada У когось вона взагалі відсутняprostiteВ деякі моменти всі ми хочемо щось змінити у своєму житті, але часто нам бракує підтримки, сил, часуwakeup ну або ж просто шукаємо собі виправдання. Більшість шукає мотивацію в інтернеті, але для чого?question Кожен може бути мотивацією для себе. Головне поставити мету і чітко розуміти, що для цього потрібно робити. dada  Якщо правильно будувати план дій, то бажаний результат буде набагато швидший. Важливим є те, що не потрібно опускати руки, коли щось не виходить. Адже в житті існують як чорні лінії, так і білі.applause Чим важче буде зараз, тим легше - потім. Ніколи не засмучуйтесь, а робіть висновки і продовжуйте з новими силами.privet
Якщо у Вас не виходить знайти мотивацію для себе, то беріть в руки книжки, там завжди є те, що буде корисним. Нові знання підуть тільки на користь, не бійтесь дізнаватись нове, практикуйте, можливо саме це стане Вашим улюбленим заняттям або навіть роботоюpodmig
Тому, бажаю всім успіхів у своїх починаннях, ніколи не здавайтесь, ви СИЛЬНІsilaвірте в себеdada bravo

А чи є у Вас мотивація?


Відлуння на прочитане.

Я пам'ятаю ще ті часи, коли не було загального інтернету, ба навіть мобільних телефонів.
Так, я клон. Себе власної. Попередні сторінки, різноманітні ніки видалені безповоротно, трохи з сумом, бо частина Душі залишилася там.
Завжди думала, що бути Людиною, бути Собою - найважливіше в житті.
Та зараз не про це.

Стрімкість розвитку технологій, сучасне життя приводить до того, що не завжди на все вистачає часу. А час найдорожчий ресурс. Тому особисто мені жаль витрачати його ні на що.....
Періодично заглядаю в блоги, анонімно, без присутності он-лайн, чекаючи на (тепер підбираю вдале слово) те, що цікаво мені. Так буде вірно. На те, справжнє, яке відразу можна виділити серед (як там написав один дописувач) болота, що загниває, якось так, серед мертвих блогів.
Людоньки, коли я сюди прийшла вперше, то мене попередили, що саме населення блогів створює атмосферу... 
.....
Добре, аналізу блогу і блогерів не буде. Я вже писала свої думки з цього приводу в попередніх моїх дописах на знищених сторінках....

Повертаюся сюди он-лайн, коли побачу тут те, що зачепить. 
Тому сьогодні я тут. Про все, що хочеться сказати Людині, яка зачепила своїм откровенням, не поміститься в коментарі. Тому, з'явилися ця замітка.

Так, бути Людиною це головне. Що нам до тих, хто прийняв іншу позицію й перейшов на іншу сторону?
Та одразу виникає у мене питання - бути Людиною хіба означає мститися, навіть за свої образи на когось...
Світ такий великий, в ньому багато негативу. Я не про те, щоб його уникати. Є Борці, які нищать зло. Воїни Світла.....
Я про те, що мене здивувала реакція Людини на зло. Яка вирішила мститися. Чи, можливо, я помиляюся, й це була така собі боротьба зі злом, відповідь кривдникам? Руки свої марати об це не гидко, ні?

Коли я прийшла сюди вперше, ще нічого не знаючи про тутешні звичаї, народ, поведінку, то почала придивлятися, читати. 
Хто розповів мені про вас я не знаю, не пам'ятаю. Та я одразу зрозуміла, що то правда. Відгук був дуже позитивний, незважаючи, що інколи з тих уст, про кого говорилося, лилися образи і грізні словечка. І я одразу повірила, відчула, а згодом впевнилася, що переді мною Людина, якій болить. Яка ховається за вигаданими масками помсти й зла, намагаючись довести світові, що бути Людиною погано. 
Парадокс в тому, що ми можемо одягати будь-які маски (якщо не огидно), але всередині все рівно завжди лишаємось собою....
Пізніше, по краплинам, серед усього прочитаного, я розгледіла підтвердження того, що не помилилася....

А блоги помирають. І вбиваєте їх ви, своєю байдужістю, злістю, намаганням зробити іншому боляче, зачепити, роздавити людяність.....

Зникає будь-яке бажання відкриватись і писати щиро. Від серця.
Та залишаюся тут, заради тих, кого читаю, заради думок тих, кого чекаю в блогах, бо знаю, що вони ще тут. Поки тут.

Автору "крику душі" терпіння, мужності, сонця. 
Ніяких порад. Просто будьте собою. Не втрачайте себе, не губіть. 
(і так, я теж одного разу отримала "на горіхи".... дивне відчуття..... коли тебе не знають і намагаються зігнути, зачепити.... не болить. ні. видаляла все попереднє власне виключно, щоб приховати власну особистість від болотяного смороду... )

ТА ХІБА ВІД СЕБЕ ВТЕЧЕШ?
і не треба ніколи нікуди втікати.
СЛАВА УКРАЇНІ! Справжнє завжди перемагає.....