Зраджує - виродок.
Чергову спробу реабілітовувати донжуанів або бабників, як їх у нас, зробили американці з Університету Бінгемтона. Джастін Гарсіа з колегами по лабораторії еволюційної антропології і здоров'я оголосили: мовляв, можна не сумніватися - на зради людей штовхають гени. А точніше, мутація одного з них.
Іншими словами,
бабник не винен в своїй згубній пристрасті. Оскільки виникає вона не від розбещеності, а зумовлена фундаментальними процесами в організмі. Тобто володіє непереборною силою.
Обстеження близько двохсот невірних, доставлених в університет, показало: майже всі - мутанти. У них змінений ген DRD4, який пов'язаний з системою сприйняття задоволення від сексу. Воно, як вважається, виникає, коли в мозок уприскується дофамін - гормон задоволення. А особливі рецептори його сприймають.
До гормону задоволення звикають, як до наркотика. Без нього починаються ломки. А як їх припинити? Тільки дозою безладного сексу. Або двома-трьома дозами.
- Зраду, як правило, супроводжує ризик, а він лише підсилює сплеск дофаміну, - запевняє Гарсія. І вважає, що дослідження варто продовжити. Щоб пошукати інші гени, які, можливо, теж штовхають чоловіків і партнерів на слизьку доріжку невірності.
Не зраджує - теж виродок
Учені з Каролінського інституту у Стокгольмі розділяють думку своїх американських колег, що причина, принаймні чоловічих зрад, швидше за все, криється в генах. Але
шведи вважають мутантами не бабників, а, навпаки, однолюбів. За їх даними, в хромосомах невірних один з генів (RS3) представлений в своєму повному різноманітті. А у вірних відсутній різновид 334. Що, по суті, є генетичним дефектом. Тобто мутацією.
Не виключено, що сама природа внесла корективи в створений нею вид - поголовно хтивий, прагнучий завоювати якомога більше жінок. В результаті змін, що відбулися на рівні. Отже, за шведськими уявленнями вірні чоловіки стоять на еволюційних сходах вище за невірних.
Все як у мишей
Пошуки генетичних причин невірності почалися давно. І, як повелося, з експериментів на мишах. Благо серед цих тварин є дві дивовижні популяції - лугові полівки і степові. Самці першою украй блудні, злучаються направо-наліво. А ті, що з другої, все своє мишаче життя зберігають вірність одній самці. Учені вирішили розібратися, від чого таке диво походить. І начебто розібралися.
- Наші дослідження, проведені щодо простої біологічної моделі, надають доказ, що посилення активності всього одного гена глибоко міняє основи соціальної поведінки, - говорить Ларрі Янг, професор Університету Еморі в штаті Джорджія.
Виявилося: у головах вірних і невірних мишей міститься різна кількість рецепторів, що сприймають гормон вазопресин. Його виробляє мозок в одній ділянці, а засвоює в другій. Цей гормон, припустили учені, і породжує відчуття прихильності. І помірності.
Для перевірки американські нейробіологи перенесли ген, що відповідає за рецептори вазопресину, від степових моногамних полівок до лугових паскудників. І сталося фантастичне перетворення: миші-казанови поголовно стали вірними «чоловіками».
Такі вражаючі результати були отримані ще у 2004 році. Але оскільки відносилися до «простих біологічних моделей», то не створювали упевненості в тому, що їх можна розповсюдити на складніші - на людей.
Сумніви розвіяли все ті ж шведи. У недавніх дослідженнях під керівництвом професора Хасса Валума вони виявили вражаючу схожість людей і мишей у частині хімічної природи зрад.
Виявилось, що людський мозок взаємодіє з вазопресином так само, як і у гризунів. У вірних чоловіків гормону знайшлося більше і засвоювався він краще. У зрадників відповідно навпаки. А причина та ж - генетична відмінність одних від інших.
стаття
, 2011
