хочу сюди!
 

Natalia

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «кохання»

Дивні думки дивної жінки

Ми любимо обманюватися.

Напевно, так легше жити. Так легше приймати те, що приймати не хочеться. Болюче,  тяжке. Особливо це стосується сфери відносин між чоловіком і жінкою. Ми часто  споживаємо сурогат стосунків. І умовляємо себе, що краще так, чим зовсім нічого.

Багато років знаходиться поруч людина. І ти умовляєш себе, що це - любов.

Ви зустрічаєтеся, проводите разом час. Ніби все добре. Але щось не дає спокою. Немає радості від зустрічей, справжньої і всепоглинаючої. Ти відчуваєш гіркоту, внутрішню спустошеність. Після зустрічі ти стоїш під душем, обійнявши себе за плечі і думаєш, думаєш. Це любов? Може, ми приймаємо за любов вдячність за секс? Важко на душі. Може не потрібні ці зустрічі? Чому після них довго хочеться стояти під струменями теплої води, наче шукаючи у них захисту і заспокоєння? Ти з тугою думаєш: попереду чекає безсонна ніч з безліччю  різних думок, головна з яких : що буде далі?...

Думаєш про себе: я - дивна жінка. Чому я не знаходжу собі спокою? Он подруги говорять про те ж. Що ще потрібно? Поруч - чоловік. Дбайливий, такий, що відбувся. Адже це удача. Спробуйте знайти зараз такого. Та і молоде зухвале покоління дихає в потилицю. Конкуренція нині божевільна. Розум каже : вони праві. Скільки жінок, самотніх і нещасних, бажали б опинитися на твоєму місці. І вони нічим не гірші за тебе. Просто тобі повезло трішки більше.

Але душа, ця сама бунтівна і дивна жіноча душа, жадає чогось зовсім іншого. Це зовсім інше не можна пояснити логікою, буденними словами. Це не піддається  аргументам життєвої мудрості.

Ти пристрасно жадаєш любові. Справжньої. Тієї, про яку написані тисячі рядків. І не хочеш думати, що така любов - це вигадка, ілюзія безглуздих романтиків. Адже  є ще здоровий прагматизм. Бажання облаштувати свій побут зручно і комфортно.
Але...

Ти хочеш любові.

Ти пристрасно бажаєш розчинитися в коханому.

Жити один одним.

Дихати один одним.

Бути одним цілим.

І в цих дивних думках дивної жінки немає місця прагматизму і розрахунку...

У чому дивність?

У тому, що хочеться почуттів - справжніх.

У тому, що хочеться щастя. Важкого, вистражданого.



Коли тобі вже не сімнадцять, але ти дивишся на світ як і раніше очима юної дівчини. Наївними і чистими.

Позаду роки. Роки розчарувань і випробувань, роки болю від нерозуміння і недомовленості. Які окрім цього самого болю принесли цінний життєвий досвід. Він вистражданий, цей досвід і тому такий дорогий. Але досвід не зробив тебе, дивну жінку цинічною.
.
У серці завжди жила мрія.

Завжди жила надія.

Вона була крихітною. Маленькою. Але дуже, дуже гарячою.



Її не загасили ці роки. Тому що жила мрія в серці дивної жінки, з дивними думками. Жінки, якій снилися дивні і 
чарівні  сни. У снах небо було дивовижної синяви, Сонце не сліпило очі і на нього можна було дивитися не жмурячись. Ще в снах було море. З водою -  ніжною і ласкавою. Було надзвичайно приємно торкатися долонею до цієї води.

Уві сні був пустинний беріг і тиша.

Уві сні були дерева. З листям ліловим, якого не буває на Землі.

Уві сні можна було літати.

Але - найголовніше - уві сні до дивної жінки приходив ВІН.

Незвичайний. Що дарує любов. Він брав долоню дивної жінки і підносив до своїх губ. Він ніжно торкався губами її волосся....

А на ранок залишалося відчуття щастя. Реального.



Ви думаєте дивні сни дивної жінки не можуть стати дійсністю?.



Хай буде легко...



Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Ліна Костенко


....нiч минає....

**********************************

так буває  в  життi, так буває.

але  в  тому  нiхто не повинен!

пiсня,  також,  у  просторi лине,

а  кохання,  до  тебе,  минає...


[ Читать дальше ]

© Copyright: Агния Ом, 2012

Свидетельство о публикации №11210179840

/ под  впечатлением  прочитанных  строк /....

Їхав козак за Дунай

Так гарно та звабливо українська народна пісня звучить у виконанні російського
"Кубанського козачого хору" з концертної сцени в братському Бєлграді!


Моє покоління ще памятеє ті часи, коли наші народи не шукали за що можна облаяти
та виказати претензії один одному, а доброзичливо жили і розвивалися поряд!!!
А покоління моїх батьків живе з чітким розумінням того, що СИЛА НАША - В ЄДНОСТІ!
Але, лише без царьків, ідеологій, та різних там "...ізмів" в головах людей.
Тупізм - перекладати вину комуністів на плечі російського народу тоді, коли насправді ноги у цієї ідеологічної
провокації ростуть з Німечини. Хоча й сам німецький народ в цьому не винен!...
Такі недалекоглядні маразматики з обох боків борються лише за можливість продовження рабоволодіння
"фінансистів-олігархів" над душами й працею словянських народів.(((

Викажіть кожний свою думку про значення дружби між нашими народами та про розпал "ворожого" ставлення
між ними силами ПРавителів обох наших країн через новітні закони та СМІ:


Жінка-вода

Жінка-вода
Осінні дощі.
З неба впадуть, як надії її.

Жінка-ріка,
що у море впадає
Вся у коханні себе розливає.

Жінка мінлива мов гірський ручай.
Сьогодні її ти, завтра - "Прощавай!"

Жінка - сніги,
що навесні
нове життя дарують тобі.

А***

Море, небо, солнце.
Громкий звук прибоя.
Чаек крик задорный
Слышен с высоты.

У тебя есть море.
У тебя есть небо.
У тебя свобода.
У меня есть ты.

Ты как птица счастья
Крылья расправляешь,
Как дельфин ныряешь 
В голубую гладь.

Я хочу на волю.
От тебя на волю.
И не нужно больше
Вспять все возвращать.

Кажуть, що слова іноді..

.. мають велике значення. Те як ми висловлюємо свої бажання мають велике значення не лише для нас, але і для тих кому ми небайдужі. Якщо я кажу, що ти для мене дуже важлива людина, то якезначення будуть мати мої слова для тебе? Чи може краще жувати, та нічого не казати,а показувати свою любов дією? 

Останнім часом для мене кохання - це бажання допомогти людині зрозуміти, що вона щаслива. Це не значить, що лише моє кохання зробить його щасливим. Я можу бути просто поруч. В потрібний момент простягнути йому руку та підтримати поглядом. Я хочу, щоб він зрозумів, що він щасливий. Ось таке в мене кохання, це те, що я вмію краще за все. 

Кажуть, що полюбивши..

розлюбити неможливо. Але я зрозуміла, що магія кохання до хлопця з роботи,  вже закінчилась. Після останніх подій, де він був дуже непослідовний (казав одне, робив навпаки), я зняла з себе рожеві окуляри та вирішила, що з мене досить. З цього дня він для мене майже, як брат. Дружні обійми з похлопуванням по спині. Поцілунок у щоку на свята. Такі ж веселощі, що й з іншими колегами. Але ніяких поглядів та бажань. Баста! 
 

Кажуть, щоб роздивитись...

та зрозуміти картину, треба відійти подалі. Вчора я відійшла. Роздивилась. Я все зрозуміла. Реготала до сліз.
Ситуація нагадала фільм "Один день". Він такий харизматичний, улюбленець жінок. У нього є дівчина, але від закоханий в іншу та цілується з третьою. А може там ще є? Похер.
І ось це чудо мені дуже подобається. Своїми поглядами від викликає в мене тремтіння. Коли він говорить до мене я не можу більше ні про що думати, тільки про його губи, очі, руки. Я спілкуюсь з ним частіше ніж з ким-не-будь. Та і він каже, що я для нього дуже важлива людина (ці слова в мене викликають посмішку). І ось все це я бачу та відчуваю кожного дня. І розумію, що бути разом ми не будемо, але і розлучатися ми не хочемо. Ці стосунки приведуть або до повного розпаду, чи до довгої дружби. 

Якась дурня, як на мене! Ще місяць назад я казала, що мені не вистачає якогось кіпішу у особистому житті. На - каже мені космос. Бери. Але не плач потім. )))))