У повному обсязі статтю можна прочитати на сайті:

Українці, московити, хазари – три народи, долі яких переплетені вже більше тисячі років. Формула крові | Народний Оглядач (ar25.org)

Ізраїльтяни і споріднені народи 

         Обговоримо тепер спорідненість з населенням Ізраїлю. Для цього розглянемо його близьких родичів.У ізраїльтян близьких родичів менше, ніж у українців. Проте більшість родичів українців є і близькими родичами ізраїльтян, як і самі українці. «… Отак і войовничий прадавній козацький народ, раніше званий хозарським». Це слова нашого гетьмана козацького Пилипа Орлика про українських козаків з його фундаментальної праці: «Правовий уклад та конституція». (Пилип Орлик: «Конституція, маніфест та літературна спадщина» Київ., МАУП, 2006.

         Єдиний новий народ, споріднений з ізраїльтянами, але не споріднений близько з українцями – це азербайджанці. Десь у майбутніх ізраїльтян мав бути тісний контакт з азербайджанцями. Це могло статись лише на Північному Кавказі у давні часи. Наскільки давні? Думаю, що не пізніше, ніж  у часи існування Хозарії (650 – 969 рр.). Цікаво, що серед близьких родичів ізраїльтян немає населення жодної арабської

 країни, тобто немає жодного семітського народу. Це доволі суттєвий аргумент на користь того, що населення сучасного Ізраїлю у своїй переважній більшості не є семітами, на відміну від арабів. То що ж виходить? Палестина не є історичною

 батьківщиною більшості її сучасного населення? Виходить так. А де ж їх історична батьківщина? Я думаю - Хозарський каганат. Хозарський каганат у часи ранньої Русі частково займав землі сучасної України. Якраз ті, що зараз окуповані московитами і де точиться кривава війна з використанням всіх новітніх технологій вбивства людей і руйнування інфраструктури. Я лише запитаю, чи це випадковий збіг обставин?

         Кінець існуванню Хозарського каганату поклав Київський князь Святослав, який розгромив армію каганату і захопив його основні фортеці. Більшість населення каганату після того змішалося з навколишніми народами, але частина розселилась всією Східною Європою, не змішуючись із місцевим населенням. У цьому їм допомагав іудаїзм, що категорично забороняв таке змішування і за виконання всіх приписів тори, а також в більшій мірі , талмуду, обіцяв панування над усіма народами світу.

         Отже, перші контакти майбутніх українців і хозар не сприяли виникненню між ними дружніх стосунків. Для русинів – це була історична перемога. Для хозар – історична поразка.

         Виникали і зникали великі імперії: Вавилон, Ассирія, Персія, Римська імперія. Народи, що їх створювали виходили на світову арену і відходили у тінь історії, а організоване єврейство завжди залишалось на історичній арені, набираючи більшу вагу. Існував і його керівний центр, що складався із спадкових священників іудаїзму. Він по різному називався у різні часи, наприклад, синедріон, що існував неперервно більше двох тисяч років, змінюючи лише своє розташування. Це були Єрусалим, Вавилон, знову Єрусалим. Він контролював всі іудейські громади світу. З виникненням кожної нової імперії світового масштабу він завжди був у партнерських стосунках з її верхівкою, сприяючи і її піднесенню і, в певний момент, занепаду. Після виникнення нової світової імперії під назвою Арабський халіфат, євреї добре вписались і в цю імперію. При цьому їх релігійний центр перемістився на територію завойованої арабами Іспанії. Поступово там вони перехопили економічне управління захопленими землями У 1498 році Християни остаточно відвоювали Іспанію у арабів. Останні, разом з євреями, були вигнані з її території.

Релігійний центр євреїв перемістився з території Іспанії на територію Польщі. На території Східної Європи до цього не існувало єврейських релігійних громад. Існували лише хазарські громади, що сповідували іудаїзм. Релігійне життя євреїв у Західній Європі поступово занепадало. Євреї, які мали хоча б якісь етнічні корені на землях давньої Палестини, активно асимілювались місцевим населенням. Релігійний центр іудаїзму, що перемістився на територію Речі Посполитої, фактично очолив зовсім інший народ, що сповідував іудаїзм у найортодоксальнішій його версії з 163 заборонами, яких мав дотримуватись правовірний іудей в обмін на обіцянку Ієгови отримати владу над всіма народами світу.

         У Польщі новоявлені євреї, а насправді колишні хозари, досягли величезних успіхів. Вони проживали територіально замкнутими общинам - кагалами і добились повного самоврядування. Це була держава у державі з власною конституцією., автономним судочинством, власною системою податків, з яких частину вони передавали у казну королівства. Поступово хозари захопили майже всі економічні важелі керування у державі. У польських панів були управителі іудеї, шинки в королівстві орендували переважно іудеї, навіть церковні приміщення християн вони часто брали в оренду. А далі банківська справа та роздрібна і оптова торгівля. Але тут на  політичну арену Речі Посполитої вийшли українські козаки. Я думаю, що посполити погано розуміли, що таке польські пани-визискувачі, але добре уявляли визискувачів у ярмулках, з якими переважно мали справу у всіх своїх справах.

         Після тривалого занепаду у висліді поразки Давньої Русі-України від орди, український етнос став знову набирати силу, з’явилось потужне українське козацтво. Рано чи пізно, воно мало заявити свої претензії на владу у Речі Посполитій (Справі Загальній). І воно заявило це у війні домовій під приводом Богдана Хмельницького. Удар по королівству був настільки потужним, що Річь Посполита від нього так і не отямилась. У 1772 році більшість території королівства була розділена між Російською і Австро-Угорською імперіями та Пруським королівством. Цей поділ завдав смертельного удару і по державі іудеїв, що існувала під політичним прикриттям Речі Посполитої. Релігійно-державний центр іудейської держави зник з публічного простору Європи. Як вважає видатний дослідник історії єврейського народу Дуглас Рід (Дуглас Рид: «Спор о Сионе»), цей центр перейшов у підпілля. Трагічні події двадцятого сторіччя і активна роль у них організованого єврейства є вагомим аргументом для такої точки зору. Думаю, тепер цей центр розташований у Сполучених штатах, у Нью-Йорку. Це була друга поразка новітньої хазарської держави від українського народу. А що виграв від так званої національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького український народ?

         Сил на перемогу в українців не вистачило. У висліді: вони з підданства цивілізованої європейської монархії потрапили у підданство до дикої азійської деспотії. «Я пройшов через малоросійську Україну, що лежить на Захід від Корсуня й Білої Церкви. Перейшов я Волинь та князівство Руське до Львова, Замостя, Бродів і далі, і перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Всі вони правили тоді за пристановище і поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці, які траплялись нам на шляху у військовому поході (у Чолганському, в Константинові, Бердичеві, Збараджі і Сокалі), одні стояли малолюдні, інші зовсім спорожніли – розруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів, і зміїв і усякого гаддя, що там гніздиться. Роздивившись, побачив я покриті мохом, очеретом і зіллям просторі тогобічні україно-малоросійські поля й розлогі долини, ліси і великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера. І це був край, який правдиво колись, уже шкодуючи за втратою його, називали й проголошували поляки раєм світу – був перед війною Хмельницького немов би друга обітована земля, що кипіла молоком і медом. Бачив я, окрім того, в різних місцях багато людських кісток сухих і голих – їх покривало саме тільки небо. Я питав тоді себе: «Хто вони?» Надивився я того всього, що скажу, порожнього і мертвого, повболівав серцем і душею – бо ж зробилася пусткою ця красна колись і переповнена всілякими благами земля, частка вітчизни нашої україно-малоросійської, і впали в незвідьпосельці її, славні предки наші!» (Самійло Величко: «Літопис», Київ, Дніпро, 1991 рік.) Легко зрозуміти, як склалася доля хазарів-євреїв, що населяли міста України тих часів. Вона була такою, як і доля українців, але спробуйте це пояснити сучасним євреям. Отже Хмельниччина також не сприяла приязним стосункам між хозарами і українцями.

         А далі була Коліївщина з тими самими наслідками. І вона також не покращила хозарсько-українські стосунки. У світлі сказаного можна краще зрозуміти і трагічні події двадцятого сторіччя в житті українців і всієї Європи.

Висновки:

         Хозари за формулою крові споріднені з українцями і іншими європейськими народами. Головна відмінність між хозарами і європейськими народами полягає у сповідуванні різних релігійних концепцій: іудаїзм і християнство. Проте є і ще одна доволі істотна відмінність про яку буде сказано в окремому дослідженні.

         Українці двічі зруйнували хозарську державу: у часи Давньої Руси і у часи Речі Посполитої.

У повному обсязі статтю можна прочитати на сайті:

Українці, московити, хазари – три народи, долі яких переплетені вже більше тисячі років. Формула крові | Народний Оглядач (ar25.org)

Відсутність близьких родичів у московитів 

         Нарешті розглянемо близьких родичів московитів. Їх небагато і вони справляють дивне враження. Серед них немає жодного європейського або азійського народів. Є лише один хамітський і два семітські народи Північної Африки. Пояснити це можна лише тим, що мова йде не про етнос московитів, а про населення Московії, яке складається з представників багатьох етносів Євразії, що забули про своє етнічне коріння. А якщо і не забули, то все одно розділити цей конгломерат етносів на окремі складові не видається можливим. Використані нами дані є інтегральними і характеризують саме населення Російської федерації. Тобто вони є вислідом усереднення даних, для дуже великої кількості етносів і не зобов’язані взагалі бути близькими до окремої своєї складової, або якогось територіально близького стороннього етносу. Тобто результат такого усереднення може бути набором випадкових чисел. Отже і родичі, за формальними ознаками, не є справжніми родичами, а є лише  результатом випадкової близькості послідовностей чисел.

         Що можна сказати про етнічне ядро Російської федерації? Безумовно воно існувало. Це населення декількох областей, що оточують Москву. Швидше за все, воно мало угро-фінське коріння, але населення Російської федерації у цілому не є близьким, як ми бачимо, ні до фінів, ні до угорців. А це може означати, що етнічне ядро Московії вже давно розчинилось у морі оточуючих його інших етносів. Частково очистити його від пізніших нашарувань можна лише у висліді розпаду Російської федерації на незалежні держави, якими мають стати нинішні автономні республіки. Тоді можна буде знову повернутись до питання про спорідненість українців і новітніх московитів. До речі, розмиття етнічного ядра всіх попередніх імперій світу завжди передувало зникненню цих імперій з політичної мапи світу.

         Володимиро-Суздальське князівство на своєму шляху від етнічної протодержави з угро-фінським населенням, на шляху до територіально найбільшої імперії світу пройшло через фазу конфліктних стосунків з усіма підкореними етносами. В першу чергу це стосується українців. Ці конфлікти почались ще у кінці дванадцятого сторіччя з захоплення, пограбування і спалення московитами Києва. Тривали вони і у козацькі часи. Їх свідченням є знаменита битва під Полтавою, де українці потерпіли поразку у війні з московитами, хоча на цей раз на боці українців була шведська армія.

         Але найтрагічнішим у цьому протистоянні виявилось двадцяте сторіччя. Геноцид 21-23 років – 3 млн. жертв, геноцид 1932-1933 років – 10.5 млн. жертв, геноцид 1946-1947 років – 1.5 млн. жертв були проявом цього протистояння. А ще мільйони українців, знищені у концтаборах або виселені далеко за межі рідної землі. Трагічність ситуації підсилювалась тим фактом, що у спілці з московитами діяло і організоване єврейство. Цей факт дозволяє зрозуміти і поведінку Ізраїлю у нинішній російсько-українській війні і його ставлення до визнання голодоморів геноцидом українського народу.

         Дослідникам історії українського народу слід звернути увагу і на той факт, що роки 1941-1945 також були роками геноциду українського народу. 14 млн. осіб втратила Україна у ці роки. Ми воювали у цій війні, тобто Другій світовій, проти своїх близьких родичів: німців, австрійців, угорців, хорват, болгар, словаків, латишів, фінів. Воювали на боці нашого запеклого ворога – московитів. Воювали, щоб концтабір, під назвою Радянський союз, продовжив своє подальше існування і вже не залишив жодних шансів українцям на виживання.

         Не склались наші стосунки з московитами. Ми воюємо з ними вже майже тисячу років. Мабуть і наступна тисяча років не буде мирною. Але слід пам’ятати, що сучасні московити не є етнічним монолітом і у ставленні до них слід дотримуватись індивідуального підходу.

         Населення Ізраїлю належать до спорідненого з нами народу і це дає надію на досягнення з ним історичного порозуміння, не забуваючи при цьому, що ортодоксальний іудаїзм становить для нас велику небезпеку.

         При цьому слід пам’ятати і те, що євреї у світі не є етнічним монолітом. Так звані євреї Ізраїлю – це, переважно, споріднений з європейцями народ – нащадки давніх хазар. Це ж твердження поширюється і на єврейську діаспору у європейських країнах.

         Єврейська община Сполучених штатів, що налічує приблизно 7.5 млн. осіб формулою крові суттєво відрізняється від населення Ізраїлю і буде предметом нашого окремого дослідження.

Загальні висновки

         1.Більшість європейських народів (26) є близькими родичами українців, ближчими, ніж південні і північні корейці між собою. Сюди ж належать і грузини, турки, йорданці та нащадки давніх хозар – населення сучасного Ізраїлю. Інші європейські народи також є родичами українців, хоча не такими близькими, як перша група.

         2.Всі європейські народи, разом з турками і грузинами – це, фактично, один народ і, сподіваюсь у нього спільне і світле майбутнє. Суттєвими кроками до нього є створення НАТО і Європейського союзу. Тому наш шлях до НАТО і Європейського союзу – природний шлях повернення у родину європейських народів, з якої ми власною волею розірвали стосунки більше трьохсот років тому на користь Московії. Пам’ятник нашому очільнику, що здійснив цей історичний крок у минуле, і досі стоїть на святій Софіївській площі у Києві.

         3.Населення Московії (Російської федерації) не є жодним чином спорідненим з українцями.

         4.Етнічне ядро Московії зараз не простежується, отже ця імперія потенційно готова до розпаду. Це і повинно бути нашою метою у нинішній російсько-українській війні.

         5.Ідеологічна інтерпретація Другої світової війни має бути переглянута. Ми воювали не на тому боці і понесли безпрецедентні і нічим не виправдані втрати (14 млн. осіб).

         6.Історичне порозуміння з народом Ізраїлю має грунтовну етнічну основу і може піти на користь обом народам.

         7.Геноцид українців у двадцятому сторіччі (15 млн. жертв) не має бути забутим. Відповідальність за нього несуть московити, що здійснили його при активній участі організованого світового єврейства.

         8. Джерелом небезпеки для українців залишаються рашизм, сіонізм і ортодоксальний іудаїзм.