хочу сюди!
 

Ірина

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Замітки з міткою «наука»

Засекреченные открытия

1. Материал выдерживающий 10 000*С
2. Генератор Баумана - получение энергии без топлива
3. Бензин из мусора по 4 копейки за литр
4. Передача энергии без потерь по проводу
    в 10 раз тоньше волоса
5. Батарея емкостью 10 000 ампер/час
6. Антигравитация Хатчикона
7. Холодный ядерный синтез

              Подробности тут   

Факапи української освіти

Українська освіта цікава та багатогранна; проте малоцінна у переважній більшості.
Взагалі я пройшов дуже великий шлях у своєму студентському та шкільному житті. В Україні я навчався в 4-х різних школах та у двох університетах (на 4-х різних факультетах). Крім того, навчався в італійському університеті й брав участь у стажуванні й науковій діяльності в США та Європі.
І тому в мене була чудова можливість порівняти рівень навчання в Україні та за кордоном, й визначити в чому основна таємниця такої різниці.

Наведу всього 2 приклади.
В Україні мені якось поставили трійку й сказали: "Вибач, проте згідно з правилами, ми не можемо тобі поставити більше, бо 50% групи повинні отримати 3-ки, ще 30% - 4-ки, й всього 20% - 5-ки. Проблема в тому, що на всіх не вистачає стипендії, тому треба валити когось. А ти ж і так поганенько підготувався до екзамену." Так і зробили. Виставили оцінки й нікого не запитували "Ти згоден чи ні?".
Ви думаєте хтось тоді турбувався про ті знання, які я втратив? Звичайно що ні. Головна мета була виповнити ліміти".

Ви не повірите, проте дуже схожа ситуація трапилася в італійському університеті. Проте професор там зробив дуже демократично. Він сказав нам: "Кожен із вас краще за мене знає, хто у вашій групі краще за всіх знає предмет, а хто взагалі дуже слабенький. Тому завтра надайте мені перелік студентів, які повинні отримати максимум (20%-групи), середній рівень (60%-групи) й трішки нижчий (20%-групи)."
(Й треба відмітити, що сам професор не міг нікому виставити бали, без згоди студентів. Адже кожен студент мав поставити цифровий підпис під оцінкою. Без такого підпису (погодження студента) ніхто не міг виставляти оцінки.)

У нас була дуже тяжка дискусія. Все дійшло до того, що наступного дня всі заявили професору, що не можна таким чином виділяти одних та принижувати інших. Адже який би не був складний предмет, то кожен учень магістратури може добре підготуватися. Різниця тільки в тому, що "спритнішим" студентам треба для цього менше часу, а "слабкішим" — більше. Проте кінцевий результат буде таким — всі можуть здати предмет на високий бал.

Результат? Екзамен здавали не один день, а додатково 2 місяці. Проте переважна кількість студентів здали на максимум.

Я був шокований, чесно кажучи. З однієї сторони набагато простіше отримати прохідну трійку, перехреститися й забути все те, що "Не знав, ще й забув". Проте набагато складніше витратити трішки більше часу, проте вивчити весь матеріал й отримати високий бал. Щобільше, отримати цінні знання!

Висновок робіть самі.


Ви працюєте за спеціальністю?

55%, 6 голосів

45%, 5 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Cпособ передвижения в пространстве (Алексей Мурлыкин)

Вроде архиважная научная новость, а мы не в курсе...
Качество ролика и поведение ведущего ниже плинтуса.
А сама тема впечатляет, хотя что то понять не просто... 

Про Тараса Григоровича)

...Читав міську газету, знайшлася цікава стаття з маловідомими фактами про Шевченка. Не знаю, накільки ці наукові дослідження точні, але все одно цікаво) Копіпастити не хочу. Хто хоче, читайте отут. Гарних вихідних, смачної Вечері)

Теми Дипломних Робіт з помітками..._2

Теми Дипломних Робіт 
                               з помітками Рецензента...

Теми Дипломних Робіт з помітками...

Теми Дипломних Робіт 
                                     з помітками Рецензента...

Секрети великого адронного колайдера - і там є гуцули

19:00 08.06.2019
Секрети великого адронного колайдера

“Експрес” поспілкувався з українцем Назаром Бартосіком, що разом із іншими науковцями розгадує принципи побудови Всесвіту.

Фото Reuters
Фото Reuters

Назарові — 29, він — науковий співробітник Національного інституту ядерної фізики в італійському Турині. Заклад має контракт про співпрацю із CERN (ЦЕРН) — Європейською організацією з ядерних досліджень, яка створила найбільший у світі прискорювач елементарних частинок. Тож Назар регулярно працює на Великому адронному колайдері (ВАК) поблизу Женеви, у Швейцарії.

Що відбувається всередині нього? Скільки грошей вкладають у ВАК? Як це — бути частиною великої команди, яка вивчає принципи побудови Всесвіту? Розповідає Назар Бартосік.

/storage/2019/02/18/image/md_L5Se_13-foto5-1.jpeg

— Назаре, як ти потрапив на роботу за кордон?

— Навчався у Києво-Могилянській академії. Коли здобував рівень магістра, то поїхав на стажування у Німеччину, в дослідницький центр DESY, там раніше був свій прискорювач. Потім отримав контракт на аспірантську позицію у центрі. Відтоді весь час працюю за кордоном.

— Сьогодні ти — один з тих, хто працює на ВАК. Яка глобальна мета досліджень на колайдері?

— Ми шукаємо прояви фізики поза стандартною моделлю. Вона описує елементарні частинки, проте нею неможливо пояснити усе — наприклад, темну матерію. Намагаємося підтвердити чи заперечити теорію про суперсиметрію — що у кожної частинки є своя частинка-партнер з дещо іншими властивостями. Якби ми експериментально довели, що це так, то змогли би пояснити темну матерію.

У фізиці ще багато чого незвіданого, і колайдер — це тунель, через який ми проходимо, аби побачити новий світ.

Не можемо обіцяти, що знайдемо якусь дешеву енергію чи навчимось отримувати її з повітря. Проте фундаментальні дослідження дозволяють зрозуміти принципи побудови Всесвіту.

ДОКЛАДНІШЕ ПРО РОБОТУ КОЛАЙДЕРА

— Хто і коли вирішив створити ВАК?

— Головним ініціатором був ЦЕРН, найпотужніший в Європі центр з дослідження елементарних частинок. Проект задумали ще у 1984 році, реалізовувати його почали у 2001-му, а офіційно запустили наприкінці 2009-го.

На будівництво та запуск ВАК витратили приблизно 7 мільярдів євро, ще понад мільярд витрачається щороку.

— Якщо простими словами, що саме робить колайдер?

— Колайдер — це прискорювач, який має завдання розганяти елементарні частинки майже до швидкості світла, направляти їх для зіткнення одну з одною.

Що таке елементарна частинка? Це частинка, яка не має ніякої внутрішньої структури. Раніше такою вважали атом, проте довели, що в ньому є електрони та ядро. Електрон — елементарна частинка, а от ядро — ні. Воно складається із протонів та нейтронів. Протон — з кварків та глюонів. Ось вони вже є елементарними частинками. Саме з таких частинок створена уся матерія навколо нас.

У колайдері використовують саме протони — їх нескладно отримати з газоподібного водню. Проте зіштовхнути один протон з іншим не так легко — через неймовірно малі розміри. Тож у прискорювачі зіштовхують цілі скупчення з трильйона протонів, які проходять один крізь інший 40 мільйонів разів на секунду!

— До речі, у ВАК взаємодіють протони, чому колайдер називається адронним?

— Адронами називають комбінацію кварків. Оскільки протони також належать до адронів, то й колайдер називають адронним.

ВАК НАГАДУЄ БУБЛИК

— Який вигляд має колайдер?

— Це величезний тунель, окружність якого — 27 кілометрів. Створений у формі тора, простіше кажучи, нагадує бублик. Розташували колайдер на глибині до 175 метрів під землею. Чому? По-перше, земля на поверхні коштує значно дорожче. По-друге, у прискорювачі — високий рівень радіації, тому його розташування під землею — можливість подбати про безпеку навколишнього середовища.

— Скільки людей працює у колайдері?

— Загалом — понад 10 тисяч осіб. А коли запускають колайдер, до цього процесу задіяні, може, з півсотні людей. Коли прискорювач вимкнений, у тунель можна спуститись, проте лише за пропускною системою. Коли ж працює — вхід суворо заборонений, адже там — радіація.

— До речі, наскільки її контролюють у ЦЕРНі?

— У працівників, які мають доступ до детекторів, є дозиметри. Вони — персональні, і якщо треба спускатись під землю, без дозиметра — не пройти. У нього вмонтований електронний ключ, яким можна відчиняти двері. Раз у місяць ми перевіряємо дозиметри через спеціальну систему, яка зчитує рівень накопиченої радіації. Якщо рівень зависокий, ймовірно, працівникові закриють доступ.

— Які твої функції на ВАК?

— Я — член колаборації CMS. Це один із детекторів колайдера під назвою компактний мюонний соленоїд. Я відповідаю за піддетектор, який називається електромагнітний калориметр — він вимірює енергію частинок, народжених при зіткненні адронів. Коли частинка влітає у кристал, вона втрачає енергію, передаючи її атомам та молекулам кристалу, які, своєю чергою, випромінюють її у формі світла. До кожного з більш ніж 70 000 кристалів приєднано фотосенсор, який вимірює інтенсивність цих мікроспалахів світла в них.

Спеціальні алгоритми та корекції дозволяють з цих вимірів у кожному кристалі вирахувати енергію самої частинки до потрапляння у детектор. Оскільки процеси в кристалах та фотосенсорах дуже чутливі до температури, детектор повинен працювати при 18 градусах за Цельсієм — похибка може становити лише декілька сотих градуса. Я регулярно аналізую дані з термодатчиків, розміщених по всьому детектору, щоби перевіряти, чи температура не виходить за допустимий діапазон і чи немає впливу температури на інші показники детектора.

Коли колайдер запущено, я маю бути цілодобово на зв’язку, щоби реагувати на можливі проблеми з детектором.

/storage/2019/02/18/image/md_tgs0_13-foto2.jpeg

Електронний зчитувач показників дозиметра

КОЛАЙДЕР МОЖЕ ЗРУЙНУВАТИ СВІТ?

— Ти сказав, що тепер ВАК не працює. Чому?

— Його зупинили для ремонту. Триватиме він два роки. Проте це не означає, що у нас немає роботи — аналізувати вже отримані дані ми можемо ще десятиліття.

— А як планують модернізувати Великий адронний колайдер?

— Перший етап полягає в збільшенні концентрації протонів у прискорювачі та частоти їх зіткнень, щоб отримати більше даних за коротший час. А якщо ми збільшимо кількість зіткнень, то зменшимо статистичні похибки.

Другий етап — новий прискорювач, який матиме більшу енергію. Гіпотетично це дозволить створювати більш екзотичні частинки, і якщо вони існують — ми їх неодмінно побачимо.

Європейська рада ядерних досліджень уже презентувала концепт нового прискорювача. Називають його Майбутній круговий колайдер. Це буде тунель завдовжки 10 кілометрів! Будувати його мали б у тому ж місці, де є ВАК. Проте це питання найближчих десятиліть. Адже й вартість проекту — це космічна цифра у 25 мільярдів доларів!

— Коли запускали ВАК, багато говорили про небезпеку, що він може навіть зруйнувати світ...

— У ЦЕРНі я почуваюся безпечніше, ніж гуляючи у полі. Швейцарці дуже скрупульозні щодо безпеки. Звісно, повністю заперечити можливість суттєвих поломок чи вибухів неможливо. Проте навіть якщо це станеться — колайдер просто знищить себе. На світ чи навіть на маленьку частину території це ніяк не вплине.

Читайте також про в'язниці комфортного режиму: як живуть засуджені в Норвегії.

Автор: Олена Ковальська

В NASA готовятся пережить «шесть минут ужаса».

26 ноября готовится совершить посадку на Марс американский космический аппарат «Инсайт» (InSight), стартовавший с Земли 5 мая. Ученые особенно внимательно относятся к этому этапу миссии, учитывая неудачную посадку европейского модуля «Скиапарелли», который разбился в 2016 году.

У NASA в этом отношении самый успешный опыт в истории освоения космоса: с 1999 года американцы успешно посадили на Марс четыре марсохода, два из которых — «Оппортьюнити» и «Кьюриосити» — работают и сейчас. При этом посадку «Кьюриосити» называют «семью минутами ужаса»: аппарату пришлось совершить множество сложных действий в короткий промежуток времени без поддержки с Земли.

В случае с «Инсайтом» это будут «шесть минут ужаса» — именно столько времени потребуется на посадку. Аппарат массой 350 килограммов войдет в атмосферу Марса под углом в 12 градусов на скорости чуть меньше 20 тысяч километров в час. За первые две минуты ее предстоит снизить больше, чем в 10 раз — до полутора тысяч километров в час. За это время теплозащитные панели аппарата разогреются до тысячи градусов по Цельсию.

На высоте около 16 километров у аппарата должен раскрыться парашют. Одновременно будет отброшен защитный экран «Инсайта». Десять секунд спустя аппарат выпустит посадочные опоры, еще через минуту с помощью радиолокационных сигналов он начнет фиксировать собственное положение в пространстве и скорость снижения.

На высоте чуть больше полутора километров «Инсайт» избавится от парашюта. Включатся 12 двигателей, с помощью которых скорость аппарата будет замедляться вплоть до самой посадки. В момент соприкосновения с поверхностью важно, чтобы двигатели немедленно выключились: в противном случае аппарат перевернется. Через десять минут «Инсайт» должен послать сообщение о том, что с ним все благополучно.


Место посадки — нагорье Элизиум недалеко от марсианского экватора. Сейчас на планете сезон пыльных бурь, которые могут осложнить посадку, но в NASA уверяют, что аппарат готов и к таким условиям Чем займется «Инсайт» на Марсе?От двух недель до трех месяцев уйдет на то, чтобы модуль подготовил оборудование для проведения исследований и решения научных задач. Благодаря радиолокационным приборам, установленным на аппарате, ученые получат информацию о местонахождении «Инсайта» с точностью до нескольких сантиметров — и это само по себе часть научной программы. Всего миссия рассчитана на 720 дней.
На аппарате установлен сейсмограф, с помощью которого ученые рассчитывают изучить толчки под поверхностью планеты и отделить собственно «марсотрясения» от толчков, возникающих из-за падения метеоритов. В атмосфере Марса, более разреженной по сравнению с земной, крупные метеориты не сгорают.Ключевая задача миссии — пробурить скважину глубиной около пяти метров. Так глубоко под поверхность планеты космические аппараты пока не проникали. Ученые планируют изучить, как под поверхностью Марса распространяется тепло, и исследовать устройство его коры, мантии и ядра. Возможно, в ходе миссии удастся обнаружить скопления жидкой воды под поверхностным слоем — хотя в этом ученые не уверены.

https://meduza.io/feature/2018/11/26/v-nasa-gotovyatsya-perezhit-shest-minut-uzhasa-kosmicheskiy-apparat-insayt-skoro-syadet-na-mars-i-eto-samyy-opasnyy-etap-missii