Як на мій погляд цікава стаття Петра Мірчука про взаємовідносини українців і євреїв(жидів).Написана давно але актуальна і донині по- моєму.

Насамперед, вважаю конечним уточнити термін "націоналісти" і "нацисти", що їх умисно мішають і утотожнюють вороги націоналізму, особливо ж більшовицькі агітатори. Уточнення конечне, особливо в питанні міжнаціональних взаємин.

В цьому аспекті - націоналісти вважають, що кожна нація має однакове, Богом дане право бути вільною у своїй власній державі на території заселеній даною нацією; ніяка нація не має права панувати над другою, брати другу в "опіку" чи загарбувати територію другої нації в цілому чи частину; всі нації повинні співпрацювати на добровільній базі, респектуючи завжди повну суверенність кожної іншої нації.

"Нацисти" ділять нації на дві, дуже нерівні групи: одну становить їхня власна нація як Богом, чи "Провидінням" вибрана нація "іберменшів", чи "дітей Божих", а друга - всі інші народи, створені "унтерменшами", щоб бути слугами нації "іберменшів". Згідно з цим, "нацисти" захоплюють території інших націй і перетворюють їх у свої колонії. Нацистами були німці-гітлерівці (від них пішла назва). Такими самими нацистами є "червоні" і "білі" москалі, що захоплюють чужі території як "старший брат", щоб перетворювати їх у московські колонії. Такими нацистами є й ті жиди, які вважають жидівський нарід єдиними "дітьми Божими", а всіх інших "гоями", сотвореними, щоб їм служити і то без слова спротиву. Пригадку, що жидівська нація є рівна з усіми іншими і має такі самі права й обов'язки, як усі інші, жидівські нацисти вважають образою жидів і гістерично пятнують це як "антисемітизм" і "накликування до жидівських погромів".

Німецькі нацисти вибрали собі були за спеціяльний обєкт своєї гістеричної кампанії знеславлювання жидів, жидівські нацисти - українців.

Усі жиди, так в Ізраїлю, як і поза Ізраїлем, діляться на націоналістів і нацистів. Це відноситься й до жидівських соціялістів і жидівських комуністів. Кожний жидівський соціяліст бореться за свою партійну програму - в самостійнім Ізраїлю. Для кожного жидівського соціяліста є абсурдом думати про якусь єдину, неділиму соціялістичну Палестину вкупі з арабами Палестини, Йорданії, й частини Сирії. В відношенню до інших народів жидівські соціялісти або націоналісти, або нацисти. Це саме й з жидівськими комуністами: Вони розуміють комунізм як соціяльну систему, яка повинна існувати в самостійній ізраїльській державі, а в відношенню до інших народів для них комунізм є засобом ідейно-морального обеззброювання нежидів. Думку, що жиди повинні дійсно перетопитися в один комуністичний "совєтський" народ під керівництвом "старшого, русского брата", кожний ізраїльський комуніст вважає божевіллям політичного "мішігене".

В Ізраїлю й поза Ізраїлем я мав нагоду зустрічатися й дискутувати з жидами всіх політичних відтіней. Я ствердив, що вплив жидівського нацизму надзвичайно сильний тому, що він коріниться в релігії. Але, здоровий жидівський націоналізм кріпшає, число жидівських патріотів, що відкидають жидівський нацизм як смертельно небезпечний для самого жидівського народу більшає. Вони усвідомлюють собі, що Ізраїль як держава чи як нація не може ніяк ставати проти цілого світу, бо зникне з лиця землі так, як зникли німецькі нацисти. Щоб існувати, Ізраїль мусить мати добросусідські взаємини з іншими народами, а це можливе тільки на базі здорового націоналізму, тобто визнання рівности Ізраїля й жидівської нації в правах і обов'язках з кожною іншою нацією.

В Україні, а головно в совєтських тюрмах і концлагерах жидівські націоналісти співпрацюють з українськими націоналістами. Жидівські нацисти співпрацюють з московськими окупантами проти українців.

Становище жидівських нацистів в питанні українсько-жидівських взаємин дуже ясно, чітко й відкрито зясоване в "листі до української інтелігенції" ізраїльського громадянина, що виїхав з України, Олександра Воловика, тому подаємо текст того листа повністю. (Факт, що автор цього листа, людина з вищою освітою, що родилася й жила в Україні, володіє перфектно російською мовою, але не володіє українською, має особливу вимову).

Відкритий лист Українській Інтелігенції на Заході

Декілька причин примусило мене написати цей лист. Наперед всього, статті і виступи д-ра Мірчука, а також деякі другі публікації в українській пресі за межами України, в яких так чи інакше зачіплюється тема еврейсько-українських відносин. Друга причина носить більш особистий характер - рів під Вінницею, заповнений останками близьких мені по крові й імені людей.

Я не беру на себе сміливість вислідувати стан відношень між двома нашими народами в ході історичних подій. Лиш тільки позволю собі висказати ряд думок, які зовсім не вичерпують теми еврейсько-українських відносин.

Мені кажеться, що основною причиною, з'ясовуючою НЕМОЖЛИВІСТЬ установлення нових і добрих відносин між двома нашими народами, являється боязнь або небажання, чи нерозуміння українцями необхідності признати історичну правду - вина народа українського перед народом еврейським. Вся історія відношень двох народів - це історія геноциду, погромів, переслідування, ненависти одного - великого українського народу - до другого маленького еврейського народу. Я особливо виділяю кількісне відношення, бо мені представляється принципіяльно важливим різність двух типів націоналізму: націоналізму народу кількісно більшого по відношенню до народу меншого, і націоналізму народу малого повідношенню до народу великого. Щоб бути зрозумілим українцями, позволю собі це становище з'ясувати на прикладі відношень двох других народів: російського, великого і українського, меншого. В цих відносинах націоналізм український з'ясован і справедливий, націоналізм російський - несправедливий і агресивний. Теж саме буде справедливе, якщо ми скажемо про націоналізм український по відношенню до евреїв - він несправедлив і агресивний.

Ця аргументація тим більш вірна, мені кажеться, якщо українці зрозуміють ще один довід: Більшість еврейського народу сьогодні не дуже знайома з народом українським і для більшості евреїв сьогодні проблеми відносин двох народів невідомі і незрозумілі. Це вірно як по відношенню до евреїв Ізраілю, так і до евреїв США - а це дві самі великі громади сучасного світу.

Сьогодні правильні взаємовідносини двох народів важливі українцям, по меншій мірі як і евреям. Зрозуміти необхідність дружби і співпраці евреї можуть сьогодні тільки на підставі чіткого вияснення відношення українців до свого минулого.

Аналогія, як всяка аналогія, не повний доказ, але істину все таки прояснює. Позволю собі тут привести аналогію з народом німецьким:

Сьогодні молодий німець, народившийся після 1945 року і таким чином, якбито, не несе відповідальності за минуле, може прочитати звіт про це минуле в своїх шкільних підручниках, може побачити фотографію свого канцлера на колінах перед пам'ятником вбитим евреям. Він може прочитати заяву свого уряду про вину німецького народу перед народом еврейським. Може безпосередньо побувати на історичних місцях злочинного минулого, вроді: Бухенвальда, Равенсбрюка і др. Він кінцево, може прочитати всякі фашистівські видумки, додумки про те, що нічого не було, що евреї самі винні в своєму зничтожуванні, що самого зничтожування не було... Але ясне одне: Цвіт Німеччини, її розум, її совість, накінець її керівництво на стороні історичної правди.

До жалю, зовсім друге положення в кругах української інтелігенції на Заході. Ви - цвіт і розум, Ви - совість і керівництво народу, мені кажеться, не стоїте на чіткій і вірній позиції. Я вже не раз говорю про д-ра Мірчука, деклярації якого підозріло напоминають заяви махрових фашистів. І в других публікаціях бачу безперервні потуги зрівняти "рахунок". Доказати недоказуєме - "вину" народа еврейського перед народом українським. Припоминається все: корчмарі-евреї, чекісти-евреї, комуністи-евреї. Так наче не було: корчмарів-українців, чекістів-українців, комуністів-українців. Нібито не може подібною "аргументацією" з'ясувати сьогодні народ російський угнітання народу українського. Ще би! А хто в політб'юро, хто всі ці: Щербицькі, Черненкі, Кириленки... І другі "товариші", які не виговорюють російської літери "Г"? Хто складає кістяк партійного апарату, або офіцерського корпусу і особливо: єфрейторсько-сержантсько-прапорський склад радянської армії? А КГБ - що. Цвігун був татарином? А Семичасний? Да, що, там пани казати?!

Тільки ця аргументація не витримує ніякої критики: ні в випадку евреїв, ні в випадку українців. Бо основним там було не національне, а ідеологічне.

І ні разу за всю історію евреї не притісняли українців, тому що вони УКРАЇНЦІ. До жалю, зворотнього доказати неможливо.

Я - ізраільтянин, педагог, поет. Живу в Ієрусалимі. Являюся членом Товариства еврейсько-українських звязків. Товариство поки некількісне. І, боюсь, що таким залишиться, якщо сторона українська буде робити вигляд, що "нічого не було".

Але положення, я вірю, може змінитися, якщо український народ зрозуміє накінець, що кров не змивається кров'ю, а СЛЬОЗОЮ СПІВСТРАЖДАННЯ І ПОКАЯННЯ.

І тоді на ВІЛЬНІЙ УКРАЇНІ ми вмісті розшукаємо на Вінницькій землі той рів і напишемо над могилами наші УКРАЇНСЬКО-ЕВРЕЙСЬКІ ІМЕНА, і тим сами вернемо Історії ІСТОРІЮ.

Із повагою і надією Олександр Воловик.

Іерусалим, Ізраіль.

Переклав з російської мови - Я.Менакір.

З поданого листа Олександра Воловика виходить зовсім ясно, що він вважає жидів такими, як німецькі наці вважали німців: Сотвореними для панування над іншими, усюди у світі з такими правами, як "свята корова" в Індії. Він так дослівно й пише: "Ні разу за всю історію євреї не притісняли українців". А якщо хтось з українців відважився сказати, що дійсність, на жаль, надто далека від такого твердження п.Олександра Воловика, то такий українець "махровий антисеміт" і повинен негайно впасти на коліна перед жидами й прохати прощення за страшний злочин проти "святої корови". Воловик вперто ігнорує факт, що йдеться весь час не про поведінку українців супроти жидів в Ізраїлю, але про поведінку жидів як гостей на чужій, українській землі супроти українців, споконвічних власників тієї землі. Кожний об'єктивний жидівський дослідник цього питання признає, що та поведінка була весь час жалюгідна, на службі польських і московських окупантів України: дошкульний економічний визиск закріпощених українських селян, коршми, лихва, глум над релігією торгуванням українськими церквами, здирання усякого роду данини для польського пана з додатками для себе, злобний насміх з українських кріпаків, підслуховування в коршмі, що говорять про польських панів і про жидів українські кріпаки на підпитку і доношення на "бунтарів", яких польські посіпаки тортурували й на паль саджали. А в найновіші часи - неймовірно велика кількість "українських" жидів на провідних і керівних постах у компартії, в ЧеКа, ГПУ, НКВД, КГБ, червоній міліції на службі большевицької Москви, яка руками згаданих формацій безоглядного терору вимордувала більше українців, аніж гітлерівська Німеччина жидів. Невже воловик, людина з вищою освітою, що родилася й виросла в Україні, ніколи про все те не чув, не читав, не бачив? Чи навпаки, все те знає дуже добре, але вважає як жид, що так мало бути, бо жиди з благословення їхнього Єгови можуть робити з українцями що хотять і українці мають слухняно все сприймати, а як спалахнуть бунтом, то мають негайно впасти перед жидами на коліна й прохати прощення на взір жартівливої пісні "Прости мені, моя мила, що ти мене била"?

Нахабна вимога Воловика, щоб українці впали перед жидами на коліна й просили прощення безгранично обурлива й провокативна. Отака, власне, настанова жидівських нацистів перетворює найщирішого приятеля жидів в антисеміта і пхає до немилої жидам реакції.

Порівнювання відношення московських наїзників до українців із відношенням українців до жидів чудацьке. Москва окупувала Україну й поневолює український нарід; це ніякий "націоналізм більшого народу", а варварський імперіялізм, що заслуговує на засуд усім культурним світом. Українці поневолені, ведуть священну визвольну боротьбу. Яке ж тут може бути порівняння цього із питанням жидів в Україні? Чи Україна це жидівська земля, а українці захопили ту жидівську країну й поневолюють жидів на їхній землі? Здоровий жидівський націоналізм змагав завжди до відновлення жидівської держави в Палестині. Чи ж українські націоналісти, або хто небудь із українців колинебудь противився тому? Навпаки, всі жидівські об'єктивні історики признають, що всі жидівські політичні і релігійні рухи й ідеології найсвобідніше розвивалися в Україні. Чи, може, Воловик думає, що Україна це жидівська земля і жидівський "націоналізм малого народу" змагав усе до прогнання українців з України, а український "націоналізм великого народу" до того не допускав?

У звязку з дуже міцними впливами жидівського нацизму на всіх жидів з отакою настановою до українців мимоволі насувається питання: То чи є глузд пробувати ладнати приязні звязки українців з жидами? Чи не є це зайва, "Сизифова" праця?

Відповідь на це питання дає майже незмінна заввага Воловика в його листі: Велика більшість жидів і в Ізраїлю, і в діяспорі, не знає історії України. Значить - не знає правди про жидівсько-українські відносини на українській землі від найдавніших часів по сьогодні і - сприймає за правду протиукраїнську, злобну, сперту на фальшуванню й перекручуванню правди пропаганду жидівських нацистів. На нас, українцях, лежить обов'язок показати щирим жидівським патріотам правду про минуле українського народу з окремим розділом жидівсько-українських взаємин і цим розкрити гидоту й забріханість україножерів. Перед дійсними жидівськими націоналістами, а перш за все - перед всіми іншими чужинцями, перед якими жидівські нацисти оплюгавлюють українців і так наставляють їх проти українського народу і його змагань.

Важке це завдання?

Очевидно! Але тут я пригадую глибоке поучення одного старенького жида, приятеля українців. На мою заввагу, що боротьба українців за визволення важка, бо ми маємо багато ворогів, він відповів: "Я знаю історію й положення українців. Це правда, що вас не люблять москалі, поляки, мадяри, румуни, загал жидів. Але вас люблять литовці, білоруси, хтось з німців, французів, інших. А хто в світі любить жидів? Ніхто! А ми це знаємо і - вперто йдемо вперед, ліктями розпихаючи тих, що нас спиняють. А як хтось зловить нас за руки, ми всі разом кричимо на весь світ: "Ловіть антисемітів! Бийте антисемітів, бо вони ось громлять жидів!" І нам дорога звільняється. А що робите ви, українці? Як лиш побачите перешкоди перед собою - звертаєте і плачете: "Ой, яка гірка наша доля! Ніхто нам помогти не хоче!" Отак ви ні кроку вперед не підете".

У нашому змагу в обороні правди і чести українського народу ми мусимо бути мужні, тверді, незламні.

Нещодавно дивився, як ізраїльські мешканці кропотливо готуються до гей-переду. І вулиці прикрашають, і пішохідні переходи фарбують веселкою, усюди наводять порядок. А трохи пізніше у вікіпедії раптово натрапив на місто Біробіджан, а звідси на Єврейську автономну область у РФ. Глянув на прапор і... о боже, та це ж майже прапор світової підарастії! Далеко погружатись у історію чи значення стяга я не хочу, але в голову одразу прийшов такий мем:

Звісно, я нікого не хочу образити, але хто знає, як усе є насправді, той не образиться :)
Ця стаття також доступна у моєму ЖЖ тут - keedhost

Друзі, часто можна почути "про таємні плани євреїв по захопленню світу". Однак ті часи, коли вони були "таємними"вже давно пройшли. Народи в масі своїй стали настільки промитими, що скривати це немає потреби. І я це доведу.

У мене давні сантименти до старовиних єврейських цвинтарів. Бо сама перша моя краєзнавча експедиція була на старе "окописько". Мені ще й 8 років не було. За кілька місяців до того у нас в Городку при розбирані старої єврейської хати знайшли "жидівський скарб". Отож я теж захотів скарб. А де шукати "жидівські скарби", як не на "жидівському окопиську". Зауважу, що слово "жид" тоді антисемитським у нас не вважалося. Ця норма потім перейшла в українську мову з російською. Який антисемітизм, коли старі містечкові євреї, які ще тоді у нас були (лапсєрдаки, чоботи, бороди та капелюхи" самі себе називали "їд" (еврей на ідиш).

Отож, сталося це на 1-ше травня 1974 р. Я утік з першотравневої демонстрації  (вже тоді не любив коммі-шоу та ходити строєм) і пішов у напрямку окописька, що височіло на горі за містом.

Досі я пам"ятаю, як йдучи долиною Смотрича, я зустрів Корову, яка паслася на його березі. Я був начитаним хлопчиком, і знав про корриду. Тому обходячи стороною Корову, відколов з сорочки ЧЕРВОНУ жовтенятську зірочку.

А золота на цвинтарі я так і не знайшов. Та й не шукав. По-перше одразу зрозумів, що глечиків з золотом під кожним кущем там нема. По-друге, мене дуже вразили надгробки. Таємничі літери-закорючки, загадкові барельєфи та інша екзотика...

Оце днями завершив свою розвідку на тему, що значать сюжети барельєфів на старіх еврейських надгробках. Дослідження багато ілюстроване. Думаю сподобається всім, хто цікавиться історією. Тай різблення дуже красиве і високохудожнє.

Отож, велкам! - http://gorodok-region.narod.ru/symvoly_j.html

Кернес: - Слушаю внимательно
Богдан:- Это Генадий Адольфович?
Кернес: - Да,Богдан, это твой друг Генадий Адольфович
Коломойский: - Яволь!
Кернес: - Алло…Чем вы занимаетесь?
Коломойский: - Скупаем Милан!
Кернес: - Ааа.. Здравствуйте, Игорь Валерьевич! Желаю Вам в Новом Году здоровья, счастья и уверенности в том…
Коломойский: - (смех).
Кернес: - Вы отдыхаете сейчас, да?
Коломойский: - Отдыхаю? От чего?
Кернес: - Ну, надо набраться энергии…
Коломойский: От чего отдыхать? От походов по магазинам?
Кернес: - А я не хожу по магазинам, Игорь Валерьевич. Я гуляю пешком.
Коломойский: - Сейчас тогда Павел Яковлевич занят покупкой 148-ой пары обуви.
Кернес: - Ага, да, да, скорей всего(далее неразборчиво). Игорь Валерьевич!
Коломойский: - Да.
Кернес: - Хочу попросить Вас еще раз…
Коломойский: - Как поживает известный супермаркет?
Кернес: - Эээ, ну тот, который супермаркет был построен он у них работает…
Коломойский: - Я не знаю…
Кернес: - А тот который они хотили построить – уже его нету…
Коломойский: - Я не знаю про какой? Тот, который даже немцы разбомбили. Я говорю как поживает известный супермаркет?
Кернес: - Супермаркет работает плохо очень.
Коломойский: - Чего? У него пожарная безопастность нарушена?
Кернес: - Нет, потому что они хотели построить второй. Второй они не построят. Я сужуся с ними, Игорь Валерьевич (неразб).
Коломойский: - А я, например, Генадий Адольфович, зная Ваше влияние, возможности, власть, просто удивляюсь как работает первый.
Кернес: - Игорь Валерьевич, первый был без нас…
Коломойский: - А я считаю, что первый работает просто как плевок мне в лицо! От Вас, Генадий Адольфович!
Кернес: - Игорь Валерьевич, вот можно меня простить за то, что я не смог сделать и давайте мы начнем… начнем…
Коломойский: - Нет, нет нельзя (неразб.)
Кернес: - Игорь Валерьевич, значит я могу Вам так сказать, там где они будут хотеть что то делать… они ничего не сделают
Коломойский: - (неразб.) вобще не интересует никак. Нас интересует, что эта гадость работает. При том, что нам осталось только торпедировать нашего друга Генадия Адольфовича, вместо вот этого места которое он занимает, жалкого, на самое главное место в вашем сранном городе.
Кернес: - Игорь Валерьевич, я Вас очень прошу, пожалуйста, я Вас очень сильно уважаю…
Коломойский: - Угу..
Кернес: - С уважением к Вам всегда отношусь, пожалуйста. Можно я Вам как бы сказал ситуацию, нужно сделать так, чтоб Вы знали результат. Все остальное могут быть разговоры, а я серйозно отношусь к Вашим командам, то что надо сделать.
Коломойский: - Угу.. Ну?
Кернес: - Ну, я вот Вам докладываю, что они хотели построить еще один и я им сделал (неразб.) 
Коломойский: - Так что это гастроном еще не сгорел до тла?
Кернес: - Игорь Валерьевич, огонь это…это… мало очень…
Коломойский: - У вас столько лесных пожаров случаеться в Харькове. А просто когда я видел Ваше лицо (смех) в одежде штурмовика на каком то вобще непонятном заборе.
Кернес: - А, я да, было такое, да.
Коломойский: - Да, да. Это до известного клипа, который Вас прославил. Чё это за хуйня, а не галстук растет на этой шее. (смех)
Кернес: - Даа, чё то чвакает, хуякает, с таким лицом тебе никто денег не даст.
Коломойский: - И что ты, блядь, со своими руками, куда ты их поворачиваешь? (смех)
Кернес: - Игорь Валерьевич, ну Вы же знаете, что мы с Вами одной крови.
Коломойский: - Ну, 100%(смех). Ну тогда я не понимаю, как не сгорел какой то вонючий сука гастроном если мы одной крови блядь.
Кернес: - Игорь Валерьевич, ну поверьте, я у них и так, блядь, забрал кучу нервов, блядь.
Коломойский: - А потому что блядь фраза, когда речь идет о чести и семье, то разговор о деньгах неуместен, это не про Вас, моншер ами.
Кернес: - Я запомню, Игорь Валерьевич.
Коломойский: - Посмотри даже кино, называеться «Дежа Вю».
Кернес: - Спасибо!
Коломойский: - Да. Так вот когда речь идет о чести и семье, разговор о деньгах неуместен. Вы, запомнили это, Генадий Адольфович?
Кернес: - Я запомню.
Коломойский: - Хотелось бы услышать, что у Вас лесные пожары, блядь (смех).
Кернес: - (смееться).
Коломойский: - На этой неделе.
Кернес: - Игорь Валерьевич, я Вас очень прошу…
Коломойский: - А мне например, вот я повился в синагоге двух братьев-птиц, они сказали: «да этому лоху, Адольфовичу, заплатили денег, он все решает и все кроет».
Кернес: - Игорь Валерьевич, слушайте меня, я…
Коломойский: - Через Гавриша.
Кернес: - Игорь Валерьевич, можно я обьясню. Степана Богдановича я послал на хуй и назвал его педарастом. Дочка его, блядь, я с ней не разговариваю на протяжении, блядь, двух лет. Следующая ситуация. То что касаеться маркета, я Вам покажу документы, поскасовывали все, что они хотели сделать. Я Вам покажу реально документы, где я сужусь с ними в Днепропетровске, Киеве, Харькове. Выигрываю, проигрываю, но ничего не даю делать. Поэтому я Вас очень прошу, ну честно, с уважением к Вам, но то что касаеться вот этого, что вы сказали, это было без меня. И те попытки которые я делал, я их делал максимально, все что я мог. Сейчас как бы..как бы…
Коломойский: - Генадий Адольфович, вот эта фраза «с уважением к Вам» могу перевести на русский язык. Это: «при всём моем уважении к Вам, Вы меня так заебали, что хочеться Вас послать на хуй». Правильно я перевел?
Кернес: - Нет, Игорь Валерьевич. Я никогда не имею права так думать, потому что то что сделали Вы для меня, для меня это вобще, чтоб Вы поняли ситуацию. Я еще раз говорю я к Вам отношусь с уважением. Алло. Алло.
Коломойский: - Ты меня слашишь?
Кернес: - Да.Сейчас слышу, да.
Коломойский: - На чем мы остановились?
Кернес: - Вы говорите если что, что я думаю, что с уважением к Вам переводиться не так как вы думаете. Я нет, я с уважением к Вам на самом деле отношусь.
Коломойский: - Так ты услышал как переводиться или нет?
Кернес: - Я не согласен, что так переводиться, потому что.. ну Игорь Валерьевич…
Коломойский: - То есть в принципе, имея ноги, мне не надо идти на хуй?
Кернес: - Игорь, ну послушайте. Я вот…ну…всегда знаю, что Вы для меня сделали, поэтому не надо…
Коломойский: - (неразб.)
Кернес: - Ну, Игорь Валерьевич, честное слово, я Вам еще раз обьясняю, ни один человек от меня не услышит в Ваш адрес ни одного плохого слова. Кто бы как не хотел…
Коломойский: - Как с гастроном быть?
Кернес: - Игорь Валерьевич, ну послушайте, я Вам еще раз говорю. Ну есть вещи реальные, а есть вещи какие то. Я еще раз говорю, я реально их заебал, Вы даже не представляете как. 
Коломойский: - А я не знаю…
Кернес: - У них получилось…
Коломойский: - Алло, алло. Генадий Адольфович. Не знаю как Вы их заебали, но вот на последнем митинге в синагоге они выглядели на успешно.
Кернес: - Я не был на последнем митинге в синагоге, но я могу…
Коломойский: - Тогда специально для Вас организуем этот митинг.
Кернес: - У них…А я все понял. У них в Харькове не получилось с водным поло, но получилось с футболом. В следующий раз у них не получиться с баскетболом, но у них реально ничего не получаеться. И я разговаривал лично с этим…как его…братом старшим, потому что он звонил, просил меня, блядь, и я ему сказал: «послушай меня, друг, вы там, блядь, плохо себя повели в одном месте. Ко мне не звони больше, забудь мой номер телефона». Могу одно вам только сказать… Могу одно вам только сказать, мне звонили народные депутаты, я им всем сказал: «идите на хуй, блядь, не трогайте меня вобще». Они хотят построить второй супермаркет на детской площадке. Реально покажу Вам документы. Реально.
Коломойский: - Кто эти сволочи, которые звонили?
Кернес: - Ну звонили с разных партий. Депутаты народные.
Коломойский: - И из партии регионов звонили?
Кернес: - Да, в том числе. Разные. Говорили, что они хорошие друзья.
Коломойский: - Я надеюсь не Янукович, блядь? (смех).
Кернес: - Нет.
Коломойский: - Или Ахметов?
Кернес: - Нет. Также мало того. Я допустим попросил знаминитого юриста в городе Днепропетровске мне помогать. Там вот у Миши работает. Не помню как его…этот..
Коломойский: - Хуйловский?
Кернес: - Что?
Коломойский: - Хуйловский?
Кернес: - Ну какой то там да. Они меня там в Днепропетровске заебывали, я с ними сужусь, чтобы они пошли на хуй. Поэтому там где я реально могу, а нереально поверьте мне, ничего не сделать. Хотя у них готовый проект выйти на стройплощадку. Они ничего не сделают.
Коломойский: - Ты знаешь, что должен говорить всем?
Кернес: - Что?
Коломойский: - Карфаген должен быть разрушен.
Кернес: - Тоже согласен. Понимаю. Я еще раз говорю я все помню, все поставленные передо мной задачи. Там где я могу, поверьте мне, остануться без хвоста, без ног, без ушей. А так поверьте мне, это было без нас с Вами, мы про это знали, ну так случилось. А там где я могу, это дело техники. Мы работаем, я Вам еще раз говорю работаем. Во всяком случае они понимают поверьте мне.
Коломойский: - Ну, а как мы, Металист Харьков выиграем? 
Кернес: - Металист Харьков был признан какой то командой, самой динамично развивающийся в прошедшем году. Что будет в этом году, откуда я знаю? Ну во всяком случае Александр Владиленович вкладывает в стадионы, базы и… Проект называеться «Металист – сити».
Коломойский: - Ну, Вы поддерживаете?
Кернес: - Полностю поддерживаем и помогаем максимально все что можем. Для того чтобы можно было…
Коломойский: - Судьям когда перестанете платить?
Кернес: - Если честно Вам сказать я не любитель большой футбола и я любитель помочь если я могу сделать то что касаеться футбола…
Коломойский: - Художественной гимнастики (смех).
Кернес: - Ааа, художественной гимнастики.
Коломойский: - (смех).
Кернес: - Знаете, что приятно? Вот когда у Вас слышишь хорошее настроение, так и оптимизма добавляеться.
Коломойский: - Я тебе помогу, чтоб оптимизма у тебя не убавлялось.
Кернес: - Только в хорошем смысле этого слова.
Коломойский: - 100%
Кернес: - Игорь Валерьевич, вы же могущественный человек. Вы можете по разному сделать. Если б, блядь, был оптимизм к примеру, слева, то будет проблема, а справа, блядь, появиться много оптимизма. Не надо, Игорь Валерьевич.
Коломойский: - Давай, давай, я тебя обязательно наберу по поводу оптимизма.
Кернес: - Спасибо!
Коломойский: - Пока!
Кернес: - До свидания! Удачи Вам! Спасибо за все!
Коломойский: - Тебе тоже.
Кернес: - Пасиб!

У символіці Віктора Януковича, котрий "наш президент" та прапорі держави Ізраїль однакова кольорова гамма - синій і білий кольори.

Це збіг чи він таки ЇХНІЙ президент???

Обращение еврейской общины к Арсению Петровичу Яценюку

«Если человек предан Богу, тогда он воистину жив»
Рабби Исраэль Баал Шем Тов

Мы - представители еврейской общины Украины искренне поддерживаем инициативу Арсения Петровича Яценюка баллотироваться на предстоящих выборах Президента Украины.

Наша нация пережила нелегкие испытания, мы гордимся многими соплеменниками, имена которых знает весь мир.

Как нам известно, Вы принадлежите к знаменитейшему еврейскому роду Бакаи, который официально признан Израилем. Ведь по родословной, в случае смешанных браков, евреем считается только тот, у которого мама еврейка. Ваша мама – Мария Григорьевна Бакаи (в девичестве) относится к древнейшему еврейскому роду Бакаи. Ваш глубоко уважаемых среди всех евреев предок – раввин Бакаи – самый известный сочинитель Талмуда, многотомного свода правовых и религиозно-этических положений иудаизма.

К тому же Ваша жена Терезия также принадлежит к нашей нации и исходит из древнейшего еврейского рода Гур.

Общеизвестно, что евреи неоднократно подвергались гонениям и унижениям. Жестокое подтверждение – миллионы жертв и трагедий. То время оставило глубокую незаживаемую рану в нашей памяти. Однако сегодня другое время, и мы можем открыто, не боясь сказать: «Да, мы евреи». Поэтому мы призываем Вас отойти от негативных стереотипов и взглянуть на исторические ценности нашей нации. Много лет пропаганда пыталась дискредитировать еврейскую нацию. Вы же, Арсений Петрович, политик нового времени, нового поколения. Вы не должны стыдится или утаивать свою национальность. Сегодня еврейский народ имеет национальную независимость.

В Украине находится одна из крупнейших еврейских общин. Мы поддерживаем друг друга. Мы благодарны Вам за то, что Вы высказали слова поддержки и обещания защиты нам, и надеемся, что в дальнейшем мы увидим, что на Украине будут ликвидированы любые предпосылки для зарождения антисемитских проявлений и юдофобства.

Все евреи готовы поддержать Вас, Арсений Петрович, как будущего кандидата в Президенты Украины, как опору нашей веры в спокойную Украину. Вы не должны чураться еврейства и, наконец, официально заявить, что Вы еврей и гордитесь этим.

http://www.4post.com.ua/politics/141236.html