У мене давні сантименти до старовиних єврейських цвинтарів. Бо сама перша моя краєзнавча експедиція була на старе "окописько". Мені ще й 8 років не було. За кілька місяців до того у нас в Городку при розбирані старої єврейської хати знайшли "жидівський скарб". Отож я теж захотів скарб. А де шукати "жидівські скарби", як не на "жидівському окопиську". Зауважу, що слово "жид" тоді антисемитським у нас не вважалося. Ця норма потім перейшла в українську мову з російською. Який антисемітизм, коли старі містечкові євреї, які ще тоді у нас були (лапсєрдаки, чоботи, бороди та капелюхи" самі себе називали "їд" (еврей на ідиш).

Отож, сталося це на 1-ше травня 1974 р. Я утік з першотравневої демонстрації  (вже тоді не любив коммі-шоу та ходити строєм) і пішов у напрямку окописька, що височіло на горі за містом.

Досі я пам"ятаю, як йдучи долиною Смотрича, я зустрів Корову, яка паслася на його березі. Я був начитаним хлопчиком, і знав про корриду. Тому обходячи стороною Корову, відколов з сорочки ЧЕРВОНУ жовтенятську зірочку.

А золота на цвинтарі я так і не знайшов. Та й не шукав. По-перше одразу зрозумів, що глечиків з золотом під кожним кущем там нема. По-друге, мене дуже вразили надгробки. Таємничі літери-закорючки, загадкові барельєфи та інша екзотика...

Оце днями завершив свою розвідку на тему, що значать сюжети барельєфів на старіх еврейських надгробках. Дослідження багато ілюстроване. Думаю сподобається всім, хто цікавиться історією. Тай різблення дуже красиве і високохудожнє.

Отож, велкам! - http://gorodok-region.narod.ru/symvoly_j.html