80-ые. Профилак Физтеха. В комнате живут по трое...

Уже поздний  вечер. Парни наконец угомонились и легли спать. В комнате, естественно, темно, но глаза уже привыкли и видят кое-что. "Базар" уже заглох, подкатывает сон.

Вдруг открывается дверь и в комнату из освещенного коридора входит девушка, как к себе домой. Понятно, что ошиблась дверью или даже этажом, с кем не бывало. Не включая света, дабы не побеспокоить спящих или засыпающих подруг, девушка начинает раздеваться. Сон как рукой сняло. Пацаны, затаив дыхание, буквально вросли в койки, боясь пошевелиться.

У всех на уме главный вопрос: "К кому? Кто тот счастливец?" Негласно все решили играть до победного. Девушка заканчивает раздеваться. Становиться посреди комнаты (вот она, решающая минута!), сладко так потягивается и говорит:

- Ой, девки, мужика-то как хочется!

... И парни сломались. Дикий хохот перепугал всю общагу. Чуваки повалились  на пол. Деваха вообще чуть не родила. Она ломанулась вон из комнаты.   Потом тут же вернулась, сгребла вещи, но парни уже этого не видели. Они еще долго ничего не видели из-за в текших в три ручья слез.

4 миллиарда лет до н.э.
Земля представляет из себя неопрятный шар кипящей магмы. Никакого секса нигде нет.

3 миллиарда лет до н.э.
Никто точно не знает, чем занимались одноклеточные организмы в теплом первичном бульоне. Но судя по тому, что их становилось все больше и больше, они не теряли времени даром.

1,5 миллиона лет до н.э.
До появления хомо сапиенс еще далеко. Но зато уже существует Homo habilis, названный так за то, что у него были чрезвычайно ловкие пальцы рук. По нашим прикидкам, тогда же появился и активный петтинг.

1 миллион лет до н.э.
Рэкел Уэлш бегает по планете в эффектном бикини из шкур.

35 000 лет до н.э.
Высокоразвитые безволосые кроманьонцы устраивают набеги на поселения диких мохнатых неандертальцев и крадут их женщин. От этого смешения выиграли сегодняшние производители эпиляторов для ног - если бы кроманьонцы вели
себя посдержаннее, у современных женщин на теле практически не было бы волос.

10 000 лет до н.э.
Люди впервые приручили диких животных. Праздник на улице первобытных зоофилов.

9 000 лет до н.э.
Люди научились зажигать огонь и проводить романтические вечера в пещере у каминов. До изобретения коньяка, тем не менее, еще тысячелетия.

Около 1780 года до н.э.
Вавилонский царь Хаммурапи создает первый в истории свод законов. Все, как и сейчас, - не кради, не хулигань, жену ближнего не тронь, порношопы не должны быть расположены ближе чем за триста метров от школ и храмов
змееголового Мардука...

1 280 лет до н.э.
Правоверные евреи в египетском плену устраивают референдум на тему «Как нам уберечь нашу молодежь от растлевающего влияния египетских праздников с их голыми танцовщицами и неприличными мюзиклами?» Было решено бросить все и уйти в пустыню.

900 лет до н.э.
В Греции - расцвет культа Диониса. Женщины упиваются вином, глотают одурманивающие средства и с воем носятся по лесам, раздирая ногтями на куски подвернувшихся им под руку мужчин. Кто-нибудь знает, как по-гречески будет ПМС?

400 лет до н.э.
Греческие философы открыли, что раньше человек был двуполым существом - с четырьмя руками и ногами, двумя головами и двойным комплектом гениталий. Существо это постоянно пребывало в состоянии непрерывного
оргазма. Разделили же людей на ущербные половинки боги после того, как один из нас согрешил против них (если мы когда-либо встретим этого парня, то темная ему обеспечена).

160 год
Физик Гален путем долгих опытов пришел к заключению, что «женская истерия успешно лечится путем энергичного массажа половых органов пациентки». Возьми на заметку.

500 год
Священный текст индуистов «Камасутра», в котором содержится описание 156 сексуальных поз, написан девственницей, к которой снизошел некий божественный дух. (По крайней мере, она так говорила, более того,
настаивала на этой версии).

550 год
Ко двору китайского императора представлена новая машина - «станок для девственниц». Помещенная туда девственная наложница оказывается совершенно неподвижной, и император может благопристойно вступить с ней в связь, не сталкиваясь с такими неподобающими проявлениями, как брыкание, отворачивание и удерживание зубами снятого уже было лифчика. (Чертежи не сохранились).

600 год
Жена императора Юстиниана развлекала гостей тем, что рассыпала на своем теле горсти зерна и позволяла маленьким птичкам склевывать его. Так себе шоу, с нашей точки зрения, но, с другой стороны, как еще было проводить вечера -
телевизоров ведь тогда не было.

855 год
Легенда гласит, что папа Иоанн VIII умер... родами. Безобразие, конечно, - пришлось принимать меры. После этого возникло знаменитое изречение "Puer, ovum obvolvo vultus meam!" («Люди, это яйца болтаются у меня перед носом!»)
Его произносит один из кардиналов, который должен засунуть голову новоизбранному папе под мантию в тот момент, когда святой отец восседает на специальном церемониальном стульчаке с дырою в сиденье. Женщин на святом престоле с тех пор больше не появлялось (по крайней мере, до тех пор, пока не стали делать операции по смене пола; сейчас, разумеется, никто ничего гарантировать не может).

1012 год
Некто Буркхард, епископ Вормса, издал указ, согласно которому за один маленький глоточек спермы виновная должна была подвергаться 7-летней епитимье. С ношением вериг и покаянными молитвами. Немецкие дамы тотчас
же прекратили глотать это дело, чем и объясняется чрезвычайная меланхоличность германской нации, развившаяся в немцах именно с тех самых пор.

1453 год
Византийская империя пала - и на ее месте турки воздвигли государство, презентовав по такому поводу своему
султану 300 пленных девственных гречанок в гарем. Традиция прижилась, и константинопольские паши отныне всегда снабжены гигантскими гаремами.

1529 год
Английский король Генрих VIII Тюдор обвинил очередного своего фаворита, кардинала Вулси, в том, что мерзавец заразил своего монарха сифилисом, нашептывая ему на ухо всякие мудрые государственные мысли, сплетни и доносы. («Видишь, дорогая, подхватить венерическую заразу можно и таким вот, совершенно безобидным вроде бы, способом»).

1559 год
Итальянский анатом Маттео Реальдо Коломбо открывает клитор и пишет об этом чуде природы серьезный трактат. Как человечество ухитрилось не замечать клитор раньше - загадка цивилизации.

1677 год
С помощью самодельного микроскопа голландский ученый Антонин ван Левенгук разглядел облик сперматозоида. Прежде считалось, что в семени содержится много маленьких человечков, которым нужно только оказаться в
благоприятной среде, чтобы развиться.

1774 года
Джованни Джиакомо Казанова исключен из семинарии за распутство, и ему отказано в праве быть священником. Вследствие этого не вполне благоразумного решения Римская Католическая церковь (являющаяся наследником имущества своих священников) лишила себя законной доли от тех гонораров, которые принесли Джованни многочисленные издания его 12-томных интимных мемуаров.

1799 год
Джорджу В. (портрет можно увидеть на купюре в 1 у.е.) приглянулась жена одного из слуг в его вермонтском поместье. Однажды, спасая честь дамы, первому президенту США, герою Войны за независимость генералу Вашингтону пришлось выбираться из окна ее спальни без штанов. Время было холодное, он сильно простудился и
через несколько дней умер. В таких ситуациях, пожалуй, никогда не стоит снимать брюки с обеих ног.

1814 год
Маркиз де Сад отдал богу душу в доме умалишённых, куда был помещён за пропаганду секса и насилия.1840 год
Сиамские близнецы Чанг и Енг женятся на двух сестрах (не сиамских) и рожают в общей сложности 22 ребенка.

1905 год
Венский доктор Зигмунд Фрейд придумал словосочетание «стадия орально-анальной фиксации» и научил своих студентов его выговаривать. (По-немецки это звучит еще ужаснее.)

1919 год
По завершении войны, обменявшись списками пациентов, находившихся в военных госпиталях, медики обеих воевавших сторон к изумлению общественности установили, что количество военнослужащих, пострадавших от вензаболеваний в период Первой мировой войны, по численности превосходит все остальные виды
потерь, вместе взятые. Вот и рассуждай теперь о достоинствах позиционной окопной обороны.

1943 год
Компания «Дау Корнинг» вышла на мировой рынок с силиконом. Этот товар показался потребителям неизмеримо более привлекательным, чем вся остальная продукция этой фирмы, включая напалм и реактив «А-Орандж».

1946 год
Население крошечного атолла Бикини с интересом наблюдало, как в результате испытаний атомного оружия их песчаные пляжи превращаются в плато из цельного стекла. Цивилизованные страны посчитали возможным отметить
мужество аборигенов, увековечив память о них в названии знаменитой модели раздельного купальника.

1950 год
Доктор Эрнст Грэфенберг открывает точку Г. Последнее белое пятно на этой планете ликвидировано.

1955 год
В продаже появляются противозачаточные таблетки.

1972 год
Линда Ловлейс стала первой настоящей порнозвездой, снявшись в драматических сценах «Глубокой глотки» - самого популярного фильма для взрослых всех времен и народов.

1974 год
70-летнему товарищу из СССР впервые в мире был удачно имплантирован искусственный пенис. Через 4 месяца после операции пациент женился.

1987 год
Илона Сталлер, более известная как Чиччолина, суперзвезда горячего кинематографа, выставила свою кандидатуру на выборах в Римское законодательное собрание. Среди предвыборных агитационных материалов были снимки, на которых она красовалась с обнаженной грудью. Ясное дело, ей удалось победить и стать депутатом. Однако вскоре она перестала посещать заседания парламента, придя к выводу, что политика - слишком грязное занятие.

1994 год
На рынке американского нижнего белья появились лифчики «вандербра». Их успех превзошел все ожидания. В Евангелии повествуется о том, как Иисус сумел накормить многотысячные толпы своих приверженцев несколькими хлебами и рыбешками. Производители вандербра сумели удовлетворить потребности миллионов людей с помощью еще меньшего количества материальной субстанции, да еще и заработали на этом кучу денег.

2000 год
Компания «Пфайзер» утратила исключительное право на производство «Виагры». Все ее конкуренты принялись срочно закупать новое оборудование и технологические разработки.

2001 год
«Америкэн Экспресс» запретил использование своих кредитных карт для оплаты порносайтов в интернете. Причина - многочисленные протесты клиентов по поводу сумм, выставляемых провайдерами по счетам.

Нову, альтернативну версію походження міста група науковців презентувала колегам і громадськості у суботу 1 листопада на спеціально влаштованих слуханнях у Дніпропетровську.

Наукове обговорення версій походження міста організувала одна з міжнародних громадських організацій.

Донині указ Катерини ІІ про заснування міста Катеринослава від 1776 року вважався точкою відліку історії Дніпропетровська, однак сучасні дослідники переконані, що коріння міста сягає козацької доби – 1645 року. Це дата першої згадки про поселення Нові Кодаки на правому березі Дніпра (зараз це одна із промислових зон міста-мільйонника).

Історики стверджують, що знайшли архівні докази того, що Нові Кодаки були великим військовим і торговельним центром Придніпров’я, так само, як й інші козацькі поселення на території сучасного Дніпропетровська – Стара Самарь та Старий Кодак. Останні згодом занепали, а ось Новий Кодак перетворився на адміністративний і культурний центр, саме з нього, кажуть науковці, й велося керівництво будівництво імператрициного Катеринослава.

«На початку 20-го століття вже потроху доходили до цієї версії. Але згодом краєзнавчі дослідження вже не були популярні. До того ж вже склалась традиція, нема нічого важчого, ніж ламати міфи», – каже один із прибічників версії, краєзнавець Валентин Старостін.

А втім, з новою версією походження міста згоді далеко не всі дніпропетровські науковці. Вони пропонують їй ще кілька альтернатив, приміром, дехто схильний шукати витоки міста навіть у 11-му столітті, коли на території сучасного мікрорайону Ігрені існувало давнє поселення русичів.

«Спроби передатування є трохи пришвидшеними спробами позбавитись імперського минулого. Вони зрозумілі, але з наукової точки зору мають певні вади», – вважає історик, доцент Дніпропетровського національного університету Максим Кавун.

Наразі дніпропетровські історики закликали владу профінансувати розкопки на території давніх поселень в межах міста, аби покласти край дискусії про витоки Дніпропетровська.

Півтора місяці тому місто відзначило свій день народження, за офіційною «імперською», версією, – 232-й.

"Итак, все было готово, а московский аэродром украсился флагами со свастикой. 23 августа грузно приземлились два мощных "Фокке-Вульфа-200"; Риббентропа встречали согласно общепринятому протоколу, а он, выходя на трап самолета, сказал по-русски:   - Господи, даже не верится... опять я в России!»                    Валентин Пикуль , «Барбаросса»

Два министра иностранных дел  – фашистской Германии и Советского Союза – в юности учились в одной санкт-петербургской гимназии и были влюблены в одну девушку… Да-да, Иоахим фон Риббентроп и Вячеслав Молотов в 1939 подписали договор и пакты, которые заключили между собой много лет назад.

[ Читать дальше ]

6 травня 1947 р. СРСР, Польща та Чехословаччина підписали договір про спільну боротьбу з Українською Повстанською Армією. Не маючи змоги самостійно придушити опір українців, Радянський Союз, фактично, був змушений звернутися по допомогу до своїх сателітів.

Напередодні Дня Перемоги у календарі значилася ще одна важлива дата - 6 травня, на яку припадає 60-та річниця підписання договору між СРСР, Чехословаччиною та Польщею про спільну боротьбу з УПА. Тепер, коли свято Перемоги позаду, можна не ризикуючи наразитися на емоційну реакцію ідеологічних супротивників, розглянути цей епізод в українській історії, який став важливим кроком до того, щоб світова спільнота дізналася про визвольну боротьбу українського народу.

Перед тим, як говорити власне про договір, слід згадати причини його підписання саме цими державами і відповісти на питання, - чому так сталося, що СРСР визнав на міжнародному рівні ведення проти нього партизанської боротьби?

Велика Вітчизняна війна не скінчилася для радянської влади 9 травня 1945 р. На західноукраїнських землях, щойно приєднаних до УРСР, східних польських землях (так зване Закерзоння), продовжувався український Рух Опору під проводом ОУН.

«Якби у французької армії був такий дух, як в УПА,
то німецький чобіт ніколи не топтав би Францію». Шарль де Голль, Президент Франції (1959-69)

Ось що пише про тогочасну ситуацію у Західній Україні автор «Криголама» Віктор Суворов («Давай подробности!», журнал «Посев», № 2’2005 р.): «Це була війна проти народу. Тільки органи НКВС(народний комісаріат внутрішніх справ – ред.) на землі Західної України в 1945 р. мали 175 резидентур. Отут мене відразу тягне до порівняння. У самий розпал холодної війни ГРУ мало в США 3 резидентури під дипломатичним прикриттям і кілька (не більше п’яти) нелегальних резидентур. Таку ж кількість резидентур на території США мали й «бойові товариші» з КДБ. Питання: хто ж був більш небезпечний комуністичному режиму, – «американський імперіалізм» чи власний народ однієї з «братніх республік» «нерушимого Союзу»?».

Окрім НКВС були й резидентури НКДБ (народний комісаріат державної безпеки – ред.), кількість яких була співрозмірна кількості резидентур НКВС по всій Західній Україні. Наприклад, в Івано-Франківській області в 1945 р. діяло 142 резидентури НКДБ, незалежно від агентурної мережі НКВС. Також діяли розвідувальні структури Радянської армії.

Це лише розвідка, а проти повстанців діяли також внутрішні війська НКВС, і навіть армійські підрозділи. ОУН також мала потужну Службу Безпеки та розвідку.

На Закерзонні тривало міжетнічне протистояння між польським та українським населенням, яке почалося ще в 1943 р на Волині. У 1944 р. було підписано радянсько-польський договір про взаємний обмін населенням у прикордонних районах, який згодом завершився операцією «Вісла» 28 квітня 1947 р.

Поняття «взаємний обмін населенням» означає, що обидві сторони депортували представників нацменшин з однієї країни в іншу. Звісно, був спротив. Збігнев Ковалевський, колишній співробітник Польської академії наук у 1995 р. в Gazeta Wyborcza опублікував статтю «Погляд на УПА свідомого поляка» (її пізніше передрукував ряд українських видань), в якій писав, що в серпні 1945 р. із Закерзоння виселено 220 тис., а впродовж наступного року – майже 500 тис. українців. На початку переселення в СРСР мали добровільний характер, виїжджали москвофільські і прокомуністично залаштовані люди. Однак незабаром українських селян почали змушувати до еміграції за допомогою страшного терору.

Його ідейним натхненником була радянська влада. Вона озброювали польських селян-шовіністів, і ті спустошували українські села. Причому діяли вони під охороною польської армії. У 1945 р. на цих землях ще не діяли регулярні частини УПА, лише кущові відділи самооборони (КВС). Один приклад: 18 квітня того року польські озброєні селяни напали на села Бахів і Березку, які не мали самооборони. Під час акції було вбито 465 українців, дві третини з яких становили жінки і діти. Тоді КВС об’єднали свої сили і відповіли акціями помсти, спрямованими проти польських сіл.

Після цього до боротьби з КВС у восени 1945 р. долучилося Військо Польське, натомість командування УПА кинуло проти поляків свої збройні частини, які з’єдналися з КВС і на польський терор відповідали терором українським.

Польська влада визнавала, що несе втрати у боротьбі з УПА. 1945 р. глава уряду оприлюднив наступні дані: «У боях з «бандами» органи МО (Міліції Обивательської) понесли в 1945 р. такі втрати: 1 411 міліціонерів убитих, 1 410 ранених і 940 полонених «бандитами»» (Петро Мірчук «Українська Повстанська Армія 1942-1952»). У 1946 і 47 рр. польські втрати збільшились, акції УПА стали більш організованими, у зв’язку з цим СРСР в березні 1946 р. кинув на Закерзоння війська НКВС на допомогу польським збройним частинам. Натомість УПА здебільшого переходить на диверсійну боротьбу (напр., 12 березня на залізничному шляху Олешичі–Нова Гребля повстанці пустили під укіс поїзд, яким їхало військо польське з Ярослава до Томашова переселяти українців).

Ситуація у Радянському Союзі ускладнювалася тим, що значна частина населення західних областей УРСР підтримувала повстанців, а тоталітарна система також була вимушена вести боротьбу ще з естонськими, литовськими, латиськими повстанцями.

«Яка армія може похвалитися тим, що ще протягом десяти років по закінченні другої світової війни могла вести бойові дії без підтримки ззовні? Четники Михайловича в Югославії склали зброю через рік після приходу до влади Тіто. «Зелені брати» у Прибалтиці трималися два роки. Армія Крайова у Польщі – також два роки. УПА виявилася найстійкішою»

Че Гевара, команданте Кубинської революції 1959 р.

Мимоволі до боротьби УПА долучилася й Чехословаччина. На відміну від СРСР і Польщі, з чехословацькими військами УПА не вступала в бій аж до укладення згаданого договору.

Після поразки першої фази боротьби УПА (1942-45 рр.), керівництво ОУН поставило завдання проінформувати держави Західної Європи та США про збройну боротьбу українців, перейшовши, перш за все, в окуповану союзниками Західну Німеччину (Володимир В’ятрович «Рейди УПА теренами Чехословаччини», Юрій Борець «УПА у вирі боротьби», Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА). Для того, щоб дістатися німецької території, слід було перейти польський або чехословацький кордони.

Рейди УПА на Чехословаччину почалися влітку 1945 р. Перший, який тривав з літа до осені 1945 р., був більше розвідувальний. Командування УПА ставило своїми відділами чотири завдання: спростувати наклепи на український національно-визвольний рух, викрити імперську суть політики СРСР; змалювати небезпеку для чеського та словацького народів з боку російського імперіалізму; закласти основи спільної антирадянської боротьби народів Центральної i Східної Європи.

При цьому необхідно зазначити, що повстанцям наказувалося: «Зачіпних боїв абсолютно не вести. Коли на нас нападатимуть, тоді боронитися, маневрувати, прориватися, чи відв’язуватися й зникати. Коли наступатимуть чехи та словаки, тоді, старатися посланцем, окликами, білою хоругвою чи іншим способом дати їм зрозуміння i вияснити, що ми маємо супроти них зовсім приятельські наміри. Коли наступатиму більшовики – бити силою всієї зброї i скоро відв’язуватися та зникати. Коли б наступали разом, тоді до чехів та словаків зайняти становище, як сказано вище, – роз’єднати з більшовиками. Засадничо збройних сутичок уникати: маневрувати i відв’язуватися – але ніколи панічно не втікати».

Для пропаганди ця держава була вибрана не випадково. По-перше, в ній діяла на той момент багатопартійна система. По-друге, в історії України ХХ ст. Чехословаччина ставилася до українців найбільш ліберально (коли частина українських земель опинилася в складі цієї держави по завершенню Першої світової війни).

Перший рейд УПА був відзначений у місцевій пресі, яка, хоч і назвала повстанців бандитами, однак відзначала, що вони не чинять злочини і не воюють з армією. Крім того, повстанці почали налагоджувати контакти з місцевими антикомуністичними організаціями, зокрема словацькими націоналістами, які домагалися створення власної суверенної держави. Обговорювалася тактика спільної боротьби словаків і УПА проти СРСР (аналогічні переговори велися з польською армією ВіН – «Вольносць і Незавіслосьць» – на Закерзонні. Обидві армії навіть спільно виступили в кількох акціях проти НКВС, але потім ВіН відмовилася від співпраці).

Та про ці контакти дізналися в СРСР. Почалося співробітництво між Радянською та Чехословацькою армією, а пізніше і Військом Польським. 1 січня 1946 року підписано «Договір про взаємний перехід державних кордонів прикордонними військами СРСР та чехословацькими прикордонними військами з метою переслідування i лiквiдацiї переходячих банд i про взаємну співпрацю, пов’язану з цим».

Як наслідок, у квітні 1946 р. командування УПА надсилає лист Президенту Чехословаччини Бенешу, в якому викладає сутність своєї боротьби. У відповідь проти бійців УПА (їх відправилося в рейд за різними даними від 500 до 900 чол.) було кинуто 17 батальйонів чехословацької армії – 11 200 бійців з танками та авіацією.

Збройна сутичка між УПА і чехословацькою армією відбулася 16 квітня. УПА зазнала поразки, розсіялася і окремими групами почала переходити в ліси. Акції УПА на теренах Словаччини набули розголосу і завдали удару по міжнародному іміджу СРСР, потроху руйнуючи міф про непереможність Радянського Союзу. Виявлялося, що в межах СРСР існує потужний рух опору, що вже кілька років бореться з комуністичним режимом за право на незалежність для свого народу.

Українським повстанцям це вдалося тому, що у Чехословаччині на той момент виходили опозиційні газети, працювали представники зарубіжних ЗМІ. Продовженням спроб прориву інформаційної блокади слід вважати рейди «сотень» УПА із Закерзоння на територію Німеччини, окуповану американцями.

Зважаючи на таку ситуацію, 6 травня 1947 р. СРСР, Чехословаччина та Польща підписують договір про спільну боротьбу з УПА. Договір мав на меті вирішити три основні завдання.

1. Забезпечити успішне проведення операції «Вісла».

2. Зупинити рейди УПА на Чехословаччину (узимку 1946 р. планувався другий рейд повстанців) і перехід окремих «сотень» на Захід.

3. Придушити повстанський рух, який не лише завдавав клопоту СРСР і Польщі, але й намагався спонукати словацьку опозицію виступити проти федеративної комуністичної влади.

Перше завдання було виконане на відмінно. Радянське командування кинуло з Львівської воєнної округи одну панцерну дивізію та спеціальні антипартизанські загони й заблокувало прикордонними військами українсько-польський кордон, чехо-словаки вислали одну гірську бригаду, а поляки – моторизований корпус, складений з трьох дивізій та відділи КБП (Корпус Безпеченьства Публічнего – польський аналог НКВС). Всі три військові з’єднання держав соцтабору мали в своєму складі артилерію, танки, літаки. У той час як УПА була слабоозброєною і за чисельністю значно поступалася комуністам.

Як наслідок, за місяць акції все цивільне населення Лемківщини, Перемищини й Ярославщини було повністю виселене. УПА перейшла на терени Західної України, деякі частини продовжували намагатися прорватися на Захід.

Другий рейд УПА на Чехословаччину розпочався 25 травня 1947 р. Одночасно рушили шість «сотень», які буквально одразу потрапили в оточення польських військ. Повстанці зазнали значних втрат (їх чисельність зменшилась на половину), проте їм вдалося перейти на територію Чехословаччини, здебільшого завдяки тому, що «союзники» узгодили директиви спільної боротьби з УПА лише в кінці червня 1947 р.

На Чехословацькій території до 277 бійців УПА долучилися групи цивільної сітки ОУН та рештки розбитих на Закерзоннi «сотень», чисельність яких не визначена. Проти них виставили 6 000 солдатів, 5 600 бійців служби безпеки та понад 3,5 тис. колишніх партизан. Майже всі бійці УПА були знищені, лише близько 100 перебралися на Захід.

Третє завдання договору фактично теж було виконане. Після вбивства у 1950 р. Романа Шухевича повстання було фактично придушене: до середини 1950-х рр. лише іноді здійснювалися диверсії з боку залишків УПА.

Але закордонні рейди УПА і, власне, підписання Договору, мало й позитивні для повстанців наслідки. Полягають вони в прориві інформаційної блокади.

Наприклад, 20 серпня 1947 р. у шведській газеті «Дер Бунд» з’являється велика стаття, присвячена УПА. «Майже три місяці чеські i словацькі органи безпеки, підкріплені військовими силами, проводять на сільських теренах i в лісистих горах Словаччини регулярну малу війну проти українських повстанців, що продираються з Польщі в південному i південно-західному напрямі».

А от що писала французька «Ле Фігаро» 30 серпня того ж року (докладніше про це – http://lib.oun-upa.org.ua/rejdy/rozdil_8.html): «Останні повідомлення різних агенцій донесли, що українські партизани прибули у Словаччину та вели там бої з регулярним військом. Це є рештки Української Повстанської Армії, яка боролася проти Вермахту без жодних зв’язків з радянськими партизанами, та була переслідувана Червоною армією від 1944 р».

Фото з сайту www.oun-upa.org.ua

Василь КОЛОМІЄЦЬ, спеціально для І-РЕПОРТЕРА

 

Поток, родившийся далеко в горах, преодолев препятствия на своем пути, достиг, наконец, песков пустыни.
Точно также, как он преодолел пороги и водопады, Поток попытался преодолеть и это препятствие, но обнаружил, что его воды исчезают, песок поглощает их. Однако он был убежден, что его назначение - пересечь пустыню, за которой были видны высокие горы, покрытые снегами. "Что же делать?"
В этот момент голос, исходящий из самой пустыни, прошептал: "Двигаясь своим обычным способом, ты не сможешь пересечь пустыню. Ты либо исчезнешь, либо превратишься в болото".
"Что же делать?" - воскликнул Поток. "Отдайся на волю ветра, он перенесет тебя!"
"Но в таком случае я потеряю свою свободу!" - воскликнул Поток.
"В любом случае ты не можешь оставаться тем, кем ты был. Ты говоришь о своей индивидуальности потому, что не знаешь своей истинной природы".
Когда Поток услышал это, отдаленные, смутные воспоминания стали всплывать в глубинах его памяти. Он осознал, что уже испытывал состояние полета.
Размышляя таким образом. Поток слышал, как пески шептали ему: "Смелее, только так ты постигнешь свою суть!"
Поток поднял свои пары. И гостеприимный порыв ветра подхватил его и понес к заветным горам. Он летел над песками, испытывая новое, удивительное чувство.
"Да, теперь я знаю свою истинную природу" - думал Поток, мягко опускаясь на вершины гор.

Барана горожанин за собой
Тащил с базара. - видно на убой.
И вдруг в толпе остался налегке
С веревкой перерезанной в руке.
Барана нет. Добычею воров
Овчина стала, и курдюк, и плов.
Тот человек, в пропаже убедясъ.
Забегал, бестолково суетясь.
А вор возле колодца, в стороне.
Вопил и причитал: "Ой, горе мне!"
"О чем ты? " - обворованный спросил.
"Я кошелек в колодец уронил.
Все, что имел я, - сто динаров там!
Достанешь - я в награду двадцать дам."
А тот: "Да это целая казна!
Ведь десяти баранов в ней цена.
Я одного барана потерял.
Но бог взамен верблюда мне послал!"
В колодец он с молитвою полез,
А вор с его одеждою исчез.
О друг, по неизвестному пути
Ты должен осмотрительно идти.
Но жадность заведет в колодец бед
Того, в ком осмотрительности нет.

Не ищите после смерти могилу в земле,
ищите её в сердцах просвещённых людей.
Джалаледдин Руми

Год 1989. Впервые прозвучало название "Ракетобиль"
Первый и обычный вопрос:
— Откуда такое название?
— А вот откуда!
А собственно история группы...
Обычная, в общем-то.
Собрались. Решили поиграть.
Вот, играем.
Как назвать музыку, которую мы играем...
Если с вывертом — то можно сказать — мелодичный рок с осмысленными текстами.
С кем нас сравнивают... Да с кем угодно. Хочется верить, что скоро станут сравнивать не нас, а с нами.

http://www.raketobil.ru/

Группа из Кишинева.
Играет мелодичный интеллектуальный рок.

 Константин Никольский, мрачно констатировавший в свое время "Я сам из тех, кто спрятался за дверь", получил в нашей стране парадоксальную известность: как музыканта его практически не знали, а как хитмейкера - знали все. Маэстро, которому 1 февраля исполняется 50 лет, очень долго оставался в тени своей "двери", но снова выйдя на сцену, поражать новыми хитами не спешит.

[ Читать дальше ]