хочу сюди!
-
-
50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років
Замітки з міткою «осінь»
Віршований текст. Рядочки.
- 26.09.13, 23:55
Рядочки.
Під шум дощу і тріск вінілу,
На хвилях FM діапазону,
Крізь світло фар нічних автомобілів,
В твоє місто приходить осінь.
А я не подружився з ним ще й досі.
Цікаво як ти там? Як у тебе справи?
Жаль що ти так і не дізналася,
Який я є насправді...
Місто Л, але не місто Лева,
А життя і далі тече
По артеріям і венам.
Це місто нас ніколи разом не побачить,
Та й не важливо це.
Лише осінь все зрозуміє і пробачить.
З неба краплі, з дерева листочки.
Давно забув, та все ж лови!
Для тебе ці рядочки!
5
"За родником - белый храм..." (о. Роман)
- 20.12.14, 16:45
О.Райдуга. Полотно, олія. 72 х 110 см. 2014 р.
Імпровізація за мотивом давньої картини невідомого автора
У формуванні композиційного рішення активну участь брав замовник картини
"Если тебя неудача постигла,
Если не в силах развеять тоску...-
Осенью мягкой, осенью тихой
Выйди скорей
К моему роднику..." о. Роман
6
Не...
- 09.10.10, 00:19
- Творческая Masterская
Не розпачливий зойк...
із душі виліта.
Не тужливе зітхання...
з грудей моїх... лине.
То верхівки дерев...
за вікном розхитав...
Вітер... що важко назвати...
грайливим.
Осінь... холодом дмухає...
в душу мою.
Гомін чується ледве ...
журба журавлина.
Осінь...
знов ти до мене...
перетворюсь...
Я без любові твоєї ...
в крижину.
Дай мені, Осінь ....
хоч краплю... тепла...
Дай мені, Осінь ....
хоч краплю... кохання!
Осінь... ти Осінь ....
бач... яка... золота...
То ж бо й лишилось...
Що тільки... зітхання.
3
Осінь 2013
- 01.06.15, 09:08
- Стих_и_я
Фото автора:- осінь 2013 року
Похмурою видалась осінь.....
Та й літо не краще було:
Лютневу залишивши просинь,
Засохло в Гаю Джерело:
Фото автора- осінь ,2013 рік
Камінням його завалили;
Вмотали в тенета брехні;
І тисячі раз отруїли,
Аби не дісталось мені.
Труїли до кашлю і болю,
Ворожок у дім привели:
Забрали всю силу і волю
І саван для нього сплели.
Ущент зруйнували дорогу,
У бруд затоптали сліди ....
Те місце відоме лиш Богу –
Мені ж не дістатись туди…
Боялись: води я нап'юся
Й Воно зрозуміє ким є?!
Чому за живого молюся ?
Бо вірю - колись ожиє !
30/05/15 Lzarichna
5
А вам на ніс павутинка вже падала? )))
- 29.09.23, 23:05
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
6
Похмуро було
- 05.09.10, 13:35
Цілий ранок зі мною хмурою
і тихою осінь була...
через те, що учора грубістю
на дзвінок твій відповіла.
І вночі з тягарем - у койку
і удень покалічена мовби
І навіщо така відвертість,
якщо серце налилось злобою!?
І не стримавшись месседж відправила
Пересиливши своє Я
І заграло у грудях серце
Як веселка після доща. :)
5
Осінь
- 17.09.09, 23:57
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.
3
