Кожен повинен скласти в ціле те,   що в ньому найкраще і роздати іншим.   І ділитися разом з тими , яких любить ,     щоб відновити радість. (Robert Fulghum)

Klopoty zakochanych Zakochani mowili - przeciez nie do wiary czy to prawda, moze sie nam zdaje, czy tak latwo sie spotkac cierpia*cym na milosc w swiecie, w ktorym klopoty nasze nie ustana*, bo jak diabel ucieknie  - odejdzie i aniol. Jestes i nie ma ciebie. Ten sam , znowu inny troche na odczepnego i troche na niby. Jak len, co kwitnie niebiesko, bialo i rozowo choc swit i zmierzch sprawia, ze inne kolory. Czy to ty Jestes blisko, jakbys sluchal  serca i Jak matka przechodzisz przez srodek sumienia. Jesienia*  deszcz zaslania, zima*  snieg zabawny. Ten, ktorego sie kocha jest wcia*z   niewidzialny. ( ks. Jan Twardowski )

W kolejce do nieba Powoli nie tak predko prosze sie nie pchac. Najpierw trzeba wygla*dac na swietego, ale nim nie byc. Potem ani swietym nie byc,  ani na swietego nie wygla*dac. Potem byc swietym tak, zeby tego wcale nie bylo widac. I dopiero na samym koncu swiety staje sie podobny do swietego.

( ks. Jan Twardowski )

                                        

Вихователі групи ,яку відвідує моя маленька , попросили зробити якусь осінню композицію на виставку . Ось , що у мене вийшло :) [ Читати далі ]

45. буденне.

1.
вітер бавиться барвистим листям
раз по раз виблискує промінь сліпучий
заполоненого хмарами сонця
обіцяючи день без дощу
пташиного співу не чути
а чути гармати за містом
то одиночні
то залпи... -
війна.

зрадники
ряжені козачки
зайди-москалики
і бандюки
граються у визволителів
захисників
і діячів
грають в державність
і наче у карти
в республіки -
звичайне знущання над Україною
ця вітчизняна війна
розпочата
паранойїком і ксенофобом з кремля.
жорстока буденність
і проза буття
повсякденність -
злидні
депресії
апофеоз глупоти
що радіє полону
байдужа до вбивств
до знищення міст
і людей України

...дихає холодом осінь
красиво
і плавно
граційно
опадають дерева
й одразу старіють
і старцями завмирають
печальні
в роздУмі
тримають крихкими гілкАми
хмари і сонце
і
до людей осудні
хитаються кронами
зі скрипом дряпають небо...

2.
коли дерева опадають - сумно
коли квітка ронить пожовклі пелюстки - боляче
коли сонце затуляють хмари - плаче небо
коли вбивають кохання - гинуть світи
і немов світлячки
сліпі душі
штовхаються
б"ються відлунням битого скла
і гаснуть
зникаючи у небутті
...коли вмирає кохання - панує темрява...

[ Читати далі ]

Що ж, вітаю, осене! Вітаю!

Знову ти ввірвалася дощами

У життя, наповнене до краю

Світлими і сонячними днями.

 

Все-таки ти літо поборола,

І були даремні сподівання…

Та скажу «на вушко» - ти ніколи

Не здолаєш справжнього кохання,

 

Бо воно цвістиме теплим літом,

Тихим вітром, співом солов’їним;

В серці розпускатиметься цвітом

І не зникне з клином журавлиним.

 

А ти можеш, осене, вітрами

Завивати скільки заманеться –

Веселковий міст поміж серцями

Ні на мить від бурі не здригнеться.

 

Тож вітаю, осене… Вітаю!..

Хоч товаришуєш ти з журбою,

Відкриваю душу… Я ж бо знаю –

Час прийде прощатися з тобою.

 

18.10.13

 

Це відчувається в повітрі... і щось змінюється всередині...