Хтось пам'ятає, зима якого року відчутно приморожувала ночами і сипала снігом 17-18 березня?

Хочеться з гідністю вшанувати таку унікальну зиму 2009-10 рр., дати на згадку відповідну пісню, ну і... щоб вона вже швидше забиралася!!!    

 

Winter song        Зимова пісня

Кріс Рі

It's a cold, cold feeling        Оце так холод, дає себе знати

[ Читати далі ]

Автор пісні - Роджер Bотерс
Виконує Pink Floyd

If
         Якби...

If I were a swan, I'd be gone
         Якби я був лебедем, я б улітав
If I were a train, I'd be late
         Якби я був поїздом, я б запізнювався
And if I were a good man, I'd talk with you
         А якби я був доброю людиною, я б розмовляв з вами
more often than I do
         на багато частіше, ніж я це роблю.

If I were to sleep, I could dream
         Якби я міг спати, то бачив би сни
If I were afraid, I could hide
         Якби я лякався, то міг би ховатися
If I go Insane,
         Може в мене і їде дах,
please don't put your wires in my brain
         але, прошу, не пхайте своїх пружин мені в голову.

If I were the moon, I'd be cool
         Якби я був Місяцем, то був би холодним
If I were a rule, I would bend
         Якби я був лінійкою, я б зігнувся
If I were a good man,
         Якби я був доброю людиною,
I'd understand the spaces between friends
         я б мав своє місце серед друзів.
If I were alone, I could cry
         Якби я був самотнім, то міг би плакати,
And if I were with you, I'd be home and dry
         а якби був з вами, то почувався б спокійно, і без сліз.
And if I go insane,
         І хай я втрачаю розум,
will you still let me join in with the game
         та все-таки, чи можна мені до вас з цією дурничкою?

If I were a swan, I'd be gone
         Якби я був лебедем, я б улітав
If I were a train, I'd be late again
         Якби я був поїздом, то запізнювався б знов
And if I were a good man, I'd talk with you
         А якби я був доброю людиною, то розмовляв би з вами
more often than I do
         на багато частіше, ніж в дійсності.

СЛУХАТИ

Hello friend
               Привіт, друже!

Автор пісні - Кріс Рі
Виконує  Кріс Рі

Hello friend, where you been so long?
                Привіт, друже, де ти був так довго?
Time goes by, so easy it sleeps away
                Час поволі спливає, і так спокійно заколисує,
Just like a shadow at the end of the day
                немов смеркання в кінці дня.
Hello friend, how are things for you these days?
                Привіт, друже, як тобі ведеться останнім часом?
Some guy from way-back-when, he mentioned your name
                Один чоловік з далекого минулого раптом пригадав твоє ім'я.
Did he ever get back to you?
               Невже це він навіть вернувся до тебе?
Ah, you know I told him to
                О, ти, безумовно, здогадався, про кого це я...

Sometimes I turn and I swear I hear you call
                Іноді обертаюся, і, присягаюся, я чую твій поклик.
And I often wonder how we lost what we knew
                І часто дивуюся, як ми розгубили те, що колись знали!
Seems it gone in the wind, washed away in the rain
                 Мабуть, щось розвіялося вітром, розмилося дощем.
And the years go by and by
                 А роки все минають і минають...

The bridges you burned, long since turned into ashes
                 Мости, що ти запалив, давно перетворені на попіл
When there were no reasons, now the river runs dry
                 без усякої на те необхідності, от і пересохла ріка...
Seems it gone in the wind, washed away in the rain
                  Мабуть, щось розвіялося вітром, розмилося дощем,
And the years go by and by
                  тільки роки все минають і минають...
Where you been so long?
                  Де ти був так довго?
Where you been so long?
                  Де ж ти був так довго?

CЛУХАТИ

Є один хлопець...  

Гарний, розумний, здоровий, компанійний, позитивний, люб'язний, ну і все начебто як слід, але з дівчатами у нього не складається, принаймні, в загальноприйнятому розумінні.

Коли ніхто до нього не проявляє своїх почуттів, і його власне серце не палає до якоїсь особи, він тримає нейтральну позицію - не шукає собі спеціально романтичних пригод, та іноді взагалі може забути про те, що не має "половинки" на досить тривалий проміжок часу, особливо коли зайнятий якоюсь важливою на його погляд справою (а таких він вміє собі вмить вигадати штук 10, що вистачить на місяці наперед). На всіх дівчат дивиться як на прикрасу планети, милується ними, іноді каже доречні компліменти, але зовсім трішки.

Коли хтось закохується в нього, він тримає нейтральну позицію.Завдяки ініциатіві дівчини, приділяє їй досить багато часу - практично стільки, скільки вона попросить. При цьому першим телефонує тільки якщо попередньо про це домовлялись, на компліменти не щедриться, на зустрічі не напрошується - просто не відмовляє. По настрою може і ліжко з такою дівчиною поділити, але не любить цього, бо без почуттів йому така близкість не має найголовнішого. Романтичних пригод собі не шукає. Займається зазвичай якимись важливими на його погляд справами (які він вміє, коли сумно, знайти собі штук 10, щоб на декілька місяців вичтачило чим займатись). На закохану в нього дівчину дивиться так само, як і на всіх інших - нічим її він інших не відокремлює.

І найголовніше: Коли закохується він сам! - Практично весь час займається важливими на його погляд справами... на дівчат дивиться як на прикрасу світу (не порівнює зі своєю коханою, просто радий тому, що вони є), хоча в закоханому стані майже перестає помічати інших. Романтичних пригод собі не шукає. Почувається щасливим просто від думки про те, що існує в світі така чарівна дівчина - дівчина його мрій. Ця дівчина стає Богинею його душі, найяскравішим промінцем для його очей, найсолодшою піснею для вух. Кожну хвилину проведену з нею, серце його сповнене схвильованим тремтінням, всі думки про те, яка вона неймовірна, неповторна, дивовижна, а очі чи за плинкою закоханості в цю неймовірну красу... На цьому прояви його закоханості майже і закінчуються, бо крім внутрішніх переживань він мало що видає в зовнішній світ. Звісно, намагається не втратити жодної можливості зробити комплімент (як змога більше), побажати щось приємне, запропонувати якусь допомогу чи підтримку. Але все це тільки за умови, що цим він її не потривожить, не відволіче від її справ, чи просто думок. На близкість не претендує, ні на чому не наполягає, нічого не просить....

Ось цікава думка читачів мого блогу - чи взагалі можуть у такої людини бути нормальні стосунки з дівчиною, сповнені взаємністю? 

Ну і взагалі коментари, що ви думаєте про таку людину. Дякую всім за допомогу і участь!

Приємного вам відпочинку та святкового березневого настрою! Цілунки дівчатам, рукотиск хлопцям!

Життя це суцільни біль і лише кохання у житті гамує біль, але ж воно ж його і приносить!- Майка затягнулася косячком посміхнулася і кудись відлетіла... Вона взагалі була ДИВНА, так саме так дуже дивна всі п'ять літер великі у слові "дивна"! Якось я попрохала її порадити мені, яке кіно подивитися, а вона скинула мені фільм "Ma Mere/ Моя мати 2004" я вже хотіла спати, та все ж вирішила його подивитися  - після першої хвилини я прокинулася і сна як і не було. Вона взагалі не визнавала ніяких законів у своєму чи моєму житті, це лякало і це мабуть таки в ній і приваблювало. Вона була у моєму житті, якимось ураганом пронеслася понівечив мою душу і зникла, ну не зовсім зникла, просто вкоротила собі віку і ці слова "Життя це суцільний біль" були останніми, які я від неї почула! Її кредо Бог є, але він не такий як нам кажуть, завжди шокували мене, а потім я вирішила розібратися, навіть написала декілька тезісів що до цього Майка прочитала сказала що це дитяче лайно, після того ми з нею тиждень не розмовляли. Це був найдовший тиждень у моєму житті. А теперь це найдовше життя без неї у моєму житті, але треба рухатися далі?! Але як далі і куди, якщо її немає?! Бог взагалі не такий як нам кажуть, і не такий як ми його уявляємо! Він не карає, карають люди, карає суспільство, а він ніколи, він нас любить, правда те що він любить усіх це дуже великий міф, він любить лише тих хто розуміє його, я розуміла, а от вона ні, тому й загинула. І життя це не суцільний біль вона була не права, тепер я знаю після 6-тьох місяців тинянь та пошуків, я знаю все вона хотіла щоб життя було суцільним болем тому і вичавлювала з нього лише біль та страждання, видивлялася лише те що вона хотіла бачити, і не могла примиритися з тим що се не так! Життя це кохання, життя це найдорожче що у нас є, адже життя дає нам повну та беззаперечну волю обирати,  і ті кому важко обирати утікають від життя, але ж життя це ти та я від самого себе не втечеш! Хіба що вокротити собі віку? А як це вже на твій вибір, є безліч можливостей в нашому цивілізованому суспільстві робота, алкоголь, наркотики, відеоігри, інтернет, пігулки, лезо бритви то що.

У великому ставку симпатичний пуголовок
одружився з рибою. Та ось настав день, коли у нього виросли ноги і, як
це звичайно відбувається з пуголовками, він почав поволі
перетворюватися у жабу.
Тоді пуголовок мовив рибі:

— Мушу піти за моїм призначенням і жити на землі. Тому й тобі треба б призвичаїтися до нового життя.

— Дорогий мій, — заперечила дружина, — але що я робитиму там зі своїми жабрами і плавниками? Загину!

Пуголовок (властиво, вже майже жаба) зітхнув:

— Кохаєш мене чи ні?

— Звичайно, кохаю, — зітхнула рибка.

— То підеш зі мною, правда ж? — підсумував пуголовок.

Чоловік і жінка сиділи разом біля вікна і дивилися на весняний
городець. Вони сиділи близенько одне до одного. Жінка мовила:
— Я кохаю тебе. Ти гарний, 6агатий і вдягаєшся зі смаком. А чоловік відповів:

— I я кохаю тебе. Ти як чарівний сон, ти мов щось занадто цінне, аби тримати в руці... ти пісня моєї мрії.

На ці слова жінка, розгнівана, відвернулася від вікна і вигукнула:

— Облиш мене, прошу тебе. Я не фантазія, не щось, що з’являється тобі у
снах. Я жінка і хочу, аби ти прагнув мене як дружину, як матір наших
дітей, яких колись народимо.
Вони розійшлися.

Чоловік ствердив:

— Отак ще один сон розтанув у імлі. А жінка зітхнула:

— I що мені з чоловіка, який зробив з мене фантазію, мрію?

Іноді буває так, що душа перетворюється на пустелю під впливом несприятливих зовнішніх чинників...
Так можна жити роками...
Доки в один момент не розумієш, що душа оживає, напоєна краплями життєвої вологи...
Дощ кохання перетворює душу на оазис... Спочатку можна і не помітити змін у собі...
Але крапельки зливаються в струмочки, які згодом стають ріками, доки не зіллються в широку, глибоку і повноводну річку...
Якщо кохання справжнє і взаємне, дві річки в душах двох людей зіллються в океан...
Щоб подарувати двом закоханим тепло і спокій свого безкраю...

Буду краток

Как-то с одной знакомой обсуждали вопросы супружеской измены...

Я высказал мнение, что если жена переспала с другой женщиной, то

это не измена, а так, баловство....

Знакомая возразила - пол значения не имеет - измена есть измена....

Интересно узнать мнение общественности!

Тобі не раз розповідали казку про червону шапочку та злого сірого вовка. Тебе лякали з дитинства, не можна ходити темними провулками звідусіль на тебе чатує небезпека. І ти як і всі пристойні дівчатка охоче вірила: не ходила темними провулками, не знайомилася на вулиці, гуляла лише до десятої, але все одно рано чи пізно це стається. Десь зачаївся хижак він чекає на тебе, адже з дитинства тебе виховували, як жертву – обставин, службової чи лікарняної недбалості, не доглянутості батьками. І ось коли ти стикаєшся з моральним чи фізичним ґвалтуванням ти не можеш ніяк собі зарадити. Ти у розпачі, що робити, до кого звернутися. Це насправді страшно, але замість того щоб звинуватити цього покидька: керівника, ґвалтівника, продавця в поганому настрою, випадкового перехожого – ти звинувачуєш себе. І починаєш копатися в собі! – Може в мені щось не так?! Я щось не так зробила?! Я не володію ситуацією…
І дійсно що ж в нас не так! Може потрібно зрозуміти що ми гідні жити не жахаючись: лікарської помилки, того що скажуть інші то що. Але ми невзмозі жити так нічого не лякаючись, тому що тоді нам потрібно буде не брехати собі, але ми не можемо не брехати. Істина настільки проста що її не ховають. І істина наших обставин в яких ми жертва – лише в тому, що ми хочемо думати, що не володіємо ситуацією, хоча насправді лише жертва керує та проектую ситуацію, від хижака нічого не залежить. Від хижака не залежить в якому настрої буде жертва, бо хижак завжди в незадоволеному та поганому настрої, від хижака не залежить психоемоціональний стан жертви від депресивного до ейфорічно-істеричного, у нього лише два стана невдоволений інстинкт полювання, або ж задоволення від полювання. Жертва в будь який момент може припинити свої катування: померти від страху, звільнитись з роботи, посміхнутися і сказати – «авжеж ви праві, вибачте». В той час як хижак не може: вибачити, припинити бути незадоволеним. І у випадку коли ми становимося жертвою потрібно згадати, що насправді ми керуємо ситуацією ніяк не інакше.
Дозволити собі таку розкіш взяти в руки обставини, які начебто від нас не залежать, зрозуміти, що лише від нас залежить все в нашому житті. Ми господарі в цьому становищі, це ми ті люди, які маємо розкіш: пробачати, звільнятися з роботи, сказати все що думаємо про опонента, бризнути балончиком в обличчя ґвалтівника. Це просто потрібно лишень подивитися у вічі своєму страху! І зробити крок вперед…

мій погляд...
кохання не знає упередження по релігійній, національній, расовій приналежності...
кохання не звертає увагу на зовнішність...
кохання не шукає матеріальної вигоди...
кохання шукає внутрішнього багатства...
кохання шукає розуміння і духовної близькості...
і коли воно це все знаходить - тоді з'являються на світ глибокі, міцні, щирі та найромантичніші стосунки...