Не збирався нічого писати про смерть Бориса Олійника, що несподівано символічно передувала 1-му травня, якого зневажав і зневажаю не дивлячись на деякі непогані поезії, але ось прослухав репортаж однієї кореспондентки по радіо, який розпочинався словами: "Вітаю всіх слухачів Українського радіо..." Далі йшов похвальний спіч щодо Бориса Олійника, але мене цілком втішило її привітання. Хто зростав в часи "радянського терористичного раю" знає, що за таке цілком слушне привітання цю журналістку б жорстоко покарали, бо ж вона фактично "вітає всіх зі смертю відомого діяча". Борис Олійник був абсолютна комуністична курва і коли героїв-оунівців позбавляли звання Героя України, то робили їм честь, щоб не були у компанії анти-героїв України, яким був до остатку Борис Олійник: "Я комуніст і цим усе сказав".
Якщо я неправий, то прошу мене переконати і перелічити справи на користь України, які вчинив Борис Олійник після проголошення Незалежності України і перебуваючи на чолі Українського фонду культури. Ще одною падлюкою в Україні менше стало!

Ти впевнено вступаєш , Листопаде,
в свої права.
Здавалося, нема вже правди...
а ні - жива!
І хоч так боязно тебе стрічати з кожним роком.
Все впевненіше йду до тебе крок за кроком.
І сіре небо стало більше.
Такою чорною земля!
Людина кожная стає мудрішою,
Через той біль у серце, що немає вороття
в те славне літо, де було життя.
То похорон!
І кожний щось хоронить
Хто безтурботність,
Хто любов
А той, хто не любив...як я
Минулорічний залишок любові гонить ...
І так наївно хоче закохатись знов.