хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-49 років

Замітки з міткою «листопад»

Вечірні хмари

21.11.21   

Про що сповіщають ці хмари?

На що натякають вони?

Сигналять , що зникли злі чари?

                           Чи просто:: "Чекання   весни "  ?!                                                                15-03  

!

                                         15-38»


Зима за окном!

Атрибуты нынешней зимы. За неимением снега, вместо сугробов. Пока дошла до метро ( 15 минут прогулочным шагом) 6 таких сугробов увидела.

заговор

Эта осень и ты сговорились наверное сообща красотою меня доконать. Остаётся сдаваться,
аллейками парка малодушные жёлтые листья пинать.

Говорить парадоксами,
морщиться терпкости - октября, небосвода, глинтвейна с корицею.
Разжимая пустую ладонь, отпускать, и себя представляя той самой синицею.

В этом красок флэшмобе какой-то изъян, очевидный, не скрытый в секретном укрытии. Листопад - это шествие небытия, и не стоит о нем как о важном событии.

Мы идём не спеша - будет время спешить, и ногами пинаем хрустящие трупики. Протестует но факт принимает душа - этот мир иллюзорный немыслимо хрупенький.

Быть с тобою так близко
твой запах вдыхать
и улавливать даже ресниц колебания.
Красотой вы решили меня доконать - я на заговор этот
отвечу молчанием

стішкі піражкі 21

надіну я шкарпетки, майку і труси,
пошкрабю прища на сраці.
у листопаді тре на діманстрацию піти,
продіманстрравать фурункул клятий жителям вЯмайці!


Все, чим живу і дорожу

Фото учасників презентації альманаху "Все, чим живу і дорожу" 11 листопада 2017 року біля будинку райдержадміністрації.

Думки... – осінні



Ще серцю хочеться доріг
У листопад. Ще любі серцю 
Осінні сповіді вітрів
Під срібні дзвони й спів у церкві.
Та їх все менше – тих бажань…
Думки – осінні листолети:
І осінь жаль, і трішки жаль
Себе невдалого поета.
Уже ровесниці мені
Про душу радять більше думать.
Чи не тому такі пісні,
Як пізня осінь, повні суму.
Коли все встигло відцвісти?
Невже це я – у тім свічаді:
На клен осінній схожий так
В холодну пору листопада.
Гілки та стовбур… Постарів... 
Ото хіба що душу тішать
Церковні дзвони, шал вітрів.
І спогади про дні колишні.
Колись прогляне даль доріг 
У листопад, де дзвін і вітер:
Церковний дзвін і шал вітрів,
І осінь – осінь в цілім світі.
Вже літ та літ, але вона,
Як перше звідане кохання,
Милує око. Дзвін луна
Під тужне вітру завивання.
Чи не тому болить душа
У мудру пору листопаду,
Що все минає: осінь теж 
Життя залишилось позаду.
А вітер – вітер наздогін:
Як сам колись – палкий та дужий.
І тільки дзвін – церковний дзвін,
Як ті ровесниці, – про душу…
Сторінки:
1
2
попередня
наступна