[Приєднана картинка]Женщина лукавая - не лукавь себе,Взгляды неприступные не идут тебе,Женщина Прекрасная, будь сама собой,Доброй, Милой, Ясною, Светлой, Золотой!Сердце откровенное пусть стучит в груди,Маленькой тропиночкой в жизненном пути,Маленькой тропиночкой прибежит любовьЕй открой, пожалуйста, нежный свой альков...Утренней тропиночкой - ноги все в росе,Не томи в пороге, шла она к тебе,Расчеши ей локоны, да умой в слезах,Дай ей жить улыбкою на твоих губах.Приюти под сердцем, приюти любовь.....

Читати далі...

О, царство вигоди і краму! Планета золота і див! Тебе незвичними дарами Всесильний час нагородив! Тут замість Бога – телевізор, Тут слів неміряно води! А от любові – тільки мізер, І ту ще спробуй-но знайди.[Приєднана картинка]

Непорочно і тихо. Перші кроки пітьми. Небо сипле на стріхи Біле просо зими. Триста кроків до раю, Чути сни де-не-де. Тільки стежки немає, Що у весну веде.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Кохання? А що це? Таке почуття?Не знаю. Не бачила. Може існує.Якщо я не люблю себе - то не я? То доля підступна? Це не хвилює.Всередині порожньо. Пастки надій.Розставлені марно. Я так обережна.Я так не потрібна собі. Вбивця мрій. Самотність мене поглинає. Безмежна.Як втратила десь я повагу до себе?Хіба це доречно - кохати нездару? Так хочу нарешті зробити як треба.Любити себе і знайти собі пару.

Праворуч – лід, Ліворуч – лід, На хмарі – сонечко стокриле. О, скільки за тобою вслід Пустив думок я світом, мила! А ті верталися назад, А думи й тіні не спіймали, І проростає в небо сад Моєї тихої печалі.[Приєднана картинка]

Не піднімай на мене очі –Не закидай на мене сіть.Скажу тобі слова пророчі,Руки торкнусь несамохіть –Не піднімай на мене очі.Не зваблюй ніжними вустами –Ще пам’ятаю їх тепло...Було кохання разом з нами,Було кохання... та спливло –Не зваблюй ніжними вустами.Такі жаркі серпневі ночі,Природа спрагло жде дощу...Не піднімай на мене очі,Я в них загляну – і прощу...Такі жаркі серпневі ночі.Бідненко, Наталія Якби не Ти... [Приєднана картинка]

Над землею імла Ані руш білокрила, Чи зима не змогла, Чи весні завинила. Від початку і до Непробудної ночі Ходить дужий ніхто, І мені щось бурмоче.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]З просторів інтернету друзі прислали вірш Романа Скиби: https://onlyart.org.ua/roman-skyba-i-pryjdesh-po-pershomu-moroz/ який спонукав на невеличкий експромт: Ти ідеш по першому морозу, Зранку вийшла ти у заметіль, Не завадять снігові тороси Досягти мети, попасти в ціль Дівчинко з веснянками на осінь, Дівчинко з очима у печаль, Якби ж знали очі...

Читати далі...

О ті, хто будуть після нас, Кого на світі ще немає, Хто подолає смерть і час, Шляхи небесні подолає, Хто міркувати про святе Буде із Богом наодинці, Чи ви згадаєте про те, Як предки тішились росинці?[Приєднана картинка]

Ну і де та зима? Помилились синоптики, Світ оцей мов родивсь Для заплаканих зим. Сонце чистить вікна Незашторену оптику, І пускає зайців Золотавих у дім. Ну яка ж то зима? То весняна фантастика, У якій не живуть Ані сніг, ані лід. На підлозі моїй Золотаві пухнастики, На колінах моїх Тихий сонячний кіт.[Приєднана картинка]