Давненько я не писав свій Термінал, та якщо чесно ні бажання ні часу якось не було. Люблю дивитися демотиватори, подобоються як і соплі так і нормальні, під настрій. Знайшов дема який на 110% про мене, ось він! [Приєднана картинка] Реально чуваку (тобто мені) вже 21 рік, а дівчини ще немав. Лузер! Зараз я понад усе на світі хочу бути з однією дівчиною але це настільки не реально, як побачити Таврію на Женевському автосалоні! Ну нічо, по всім прикметам я буду жити дового і попаду в...

Читати далі...

Так закортіло прогулятися... вже вечоріло... пішов блукати вулицями міста... дивно... обійшов всі місця... набережну... центр.. парки... проспект.... і жодного знайомого обличчя!.... може я переплутав місто? так ні......ось вже й сонце зайшло... йшов додому пішки й слухав щось у навушниках, раптом побачив в світлі фар авто, котрі проносилися повз, малесенькі зірочки, які падали з неба. Одна, друга, третя... їх здувало вітром і несло прямо на мене. Раптом, щось потекло по щоці...Сльоза? ні не...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Розпоідь із запізненням… ну я написала її вчасно, та інтернету не було, щоб її відіслати… отож…почнем… У нас в універ приїхав якийсь дивний театр, який складався з двох акторів і їх керівника… І приїхали вони якраз з презентацією вистави на соціальну тему до дня боротьби зі СНІДом… (Блін, чого цей день називається саме так… як на мене, то боротися з цією болячкою треба кожен день, кожні годину з року в рік, а не один день… це якась лажа… Був би день пам’яті померлих від СНІДу. Так би, ...

Читати далі...

Початок історії тут http://blog.i.ua/user/460768/2006068/ Візит до їх оселі виявився напрочуд невимушеним, хоча він переступив той поріг уперше. В гостях у неї також була її подруга, хрещена хлопчика. А він разом із сестричкою були дуже раді печиву і фруктам, та і дядькові, який погоджувався їх піднімати і підкидати вгору, на що вони аж верещали від захвату. Хлопчина навіть не хотів його відпускати, коли він прощався і йшов до себе. З сусідкою також вдалося поспілкуватись...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь -щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам'ятала.Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь,і забути цю мить мені вічності буде замало.Я тебе не побачу ніколи, і ти мене - теж -щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду,лиш у снах сокровенних наближусь, як тільки заснеш,і голубкою тихо вночі край вікна твого сяду.Обійматиму поглядом - ніжним, як перша трава,крізь прочинені вікна торкатимусь серцем до тебе...Так лиш...

Читати далі...

Я таки був цілковито правий в цій замітці. Текст написаний на емоціях, але як воно швидко нахлинуло, так само швидко кудись зникло. Тай фіг з ним, якось зовсім не шкода, це лише мережа! Зате текст піздатий на кнопався))) Більше реалу люди!))))))Я не Гура і не вмію як він тексти складати,Але одну історію хочу тобі розказати!Я раніше думав що почуття в мережі Фейк!Це щось не реальне!Але раптом зявилась ти!І я забув про сон нормальний.Тепер лише про тебе всі мої Думки, мрії і бажання...

Читати далі...

Говорят, что однажды собрались в одном уголке земли вместе все человеческие чувства и качества. Когда СКУКА зевнула уже в третий раз, СУМАСШЕСТВИЕ предложило:"А давайте играть в прятки!" ИНТРИГА приподняла бровь : "Прятки? Что это за игра?" и СУМАСШЕСТВИЕ объяснило, что один из них, например оно, водит - закрывает глаза и считает до миллиона, в то время как остальные прячутся. Тот, кто будет найден последним, станет водить в следующий раз и так далее...

Читати далі...

Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба говорити. Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви». Чи ж неповторне можна повторити? В моїх очах свій сум перепливи. Але про це не треба говорити. Хай буде так, як я собі велю. Свій будень серця будемо творити. Я Вас люблю. О як я Вас люблю! Але про це не треба говорити. Ліна Костенко

[Приєднана картинка]