Як то в анекдоті: в парку культури і відпочинку відпочинку більше, ніж культури.

Нещодавно бачила в лісі просто купи-купи-купи сміття.

Та дійсно ж, сміттєвих баків ніхто в лісі не ставить. Що ж робити зі сміттям, яке залишається після відпочинку?

Спробувала написати нехитрі поради.

Органіка: такі відходи, котрі належать до органичної групи, швидко розкладаються, тому для їх збору потрібно викопати відповідного розміру ямку в землі. До цієї ямки ти будеш скидати і виливати тільки органичні відходи - очистки, кожуру, недоїдену їжу. А перед своїм від'їздом цю ямку слід закопати. Так ти залишиш після себе безпечне і естетичне місце для відпочинку.

Папір: Папір (газети, етикетки) і використані вологі серветки слід спалювати. Так ти утилізуєш цю групу відходів щвидше за все. Недопалки цигарок, крім виділення ще частки нікотину і смоли до атмосфери, не спричинить оточуючим людям шкоди. Чи ж їх теж можна викидати до ями з органичними відходами.

Пластик: Пластик ні в якому випадку неможна спалювати, адже при горінні він виділяє всі отруйні речовини, котрі містить, чим отруїть і навколишню природу, і оточуючих тебе людей, включаючи і тебе самого. Розкладатися у природі пластик буде не менше 300 років, виділяючи в землю, повітря, а через землю - и до найближчих водоймищ, ті самі отруйні речовини, що виділяв би при горінні, поступово отруюючи ґрунт і воду. Тому пластикові пляшки, поліетиленові пакети і упаковки з-під косметичних засобів і кремів слід забирати з собою і викидати вже в місті до сміттєвих баків, призначених для збору ПЕТ.

Залізо: Залізо розкладається у природі в середньому за п'ять років, тому при неможливості вивезти його до міста, його теж можна закопувати до землі. Консервні банки складаюються з заліза, але вкриті оловом, тому спочатку консервні банки слід перепалити в багатті, щоб оплавилось олово, а потім, якщо нема можливості вивезти їх в місто і викинути там, теж закопати. Перепалені консервні банки розкладуться у природі за три роки.

Скло: скло - це, звісно, природний матеріал, але розкладається воно так само довго, як і пластик. Звісно, при цьому воно не спричиняє шкоди природі. Та це за умови, що скляний виріб залишається цілосним. Та частіше за все викидають саме розбиті скляні предмети. А це може призвести до травмування тварин і людей. Так що скло теж треба вивозити з собою, а вже в місті здавати до пунктів прийому вторсировини. Адже вже з'являються пункти прийму не лише пустих пляшок, але й некондеційного скла.

Тканина: Буває так, що не хочеться забирати з собою одяг, якщо він порвався. В археологів навіть є традиція спалювати одяг або взуття, які порвались. Однак, на жаль, більшість тканин зараз синтетичні і при спалюванні або розкладанні у природі будуть виділяти не меньшу кількість шкідливих речовин, ніж пластик. Тому одяг і взуття необхідно забирати з собою. А там все таки в першу чергу спробувати полагодити її чи використати вдома як ганчірки.

 

Траурная церемония прошла 7 июля на территории спортивной арены Staples Center. Той самой, где певец репетировал еще за сутки до своей смерти в преддверии лондонского турне. "Король поп-музыки" был похоронен сразу после завершения концерта, посвященного его памяти.

Тема смерти великого певца в эти дни не сходит со страниц СМИ во всем мире. Трагический финал, как у Дженис Джоплин и Курта Кобейна, пишет Corriere della Sera. Корреспондент сравнивает Джексона с Элвисом Пресли: чернокожий, который любой ценой хотел, чтобы его воспринимали как белого, и белый, который превратил негритянскую музыку в глобальный феномен. Их обоих погубили излишества, огромное богатство, разворовывавшееся беззастенчивыми администраторами. Они были раздавлены непосильной тяжестью их навязчивых идей, их пороков и их таланта, пишет автор статьи.

[ null ]
 

Вот нашла интересную, как мне кажется заметочку:

Сегодня в одном японском блоге прочитал интересную версию, почему японцы делают пальцами букву V когда фотографируются. Ну и потом еще порасспрашивал японцев, для прояснения. Американцы, когда фотографируют, говорят: “Say cheese” - “Скажи “сыр”, то есть растяни губы как в улыбке. Японцы тоже так, в общем-то, говорят: “” (тиидзу), что означает “сыр” и служит той же цели - растянуть губы.  Но еще также японцами раньше для этого употреблялось чисто японское слово - “ни”, что означает число “два”. Оно и сейчас используется, но меньше. Когда фотографируют (особенно детей), фотограф кричит: “Один плюс один - сколько?/Ити тасу ити ва?/” И в ответ: “Два! /Ни!/”. И рот растягивается в улыбке. Фотокарточка выходит радостная. Ну а для наглядности при ответе и показывали два пальца - “Два!”. Детский жест, перешедший в культуру фотографирования и ныне повсеместно используемый в Японии.

Хотя сейчас на прямой вопрос, “Зачем два пальца?” большинство японцев растерянно ответит: “Ну это же типа “мир” значит…” - “Ну хорошо, значит это мир, а зачем именно мир показывать в кадр каждый раз?” - “Хм, не знаю… Наверное, потому что это уже стало чисто нашей “Дзяпанидзу поодзу” - “Японской позой”.  Ну и в конце концов, это миленько.

источник

Громкий и смешной демарш несостоявшегося лауреата Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко В.Шкляра натолкнул на кощунственную мысль - а не объявить ли пока мораторий на вручение премий? До тех пор, пока украинское общество не определится с дилемой "что такое хорошо, а что такое плохо"? И что такое "выдающиеся достижения в области литературы и искусства, публицистики и журналистики" или "существенный вклад в развитие
культуры"?

 Ведь само по себе словосочетание "существенный вклад в развитие культуры" обязывает не что попало называть таковым, лишь бы оно было проникнуто ненавистью к России, нытьём по "трёхсотлетнему рабству" и "большевистской оккупации", а действительно  вклад. Действительно существенный. Действительно в культуру.

 Объявить мораторий и уже потом, в несуетной тихой обстановке, внимательно всмотревшись в каждую кандидатуру, переизбрать (обязательно переизбрать!) нынешний Комитет по присуждению премии. Не поленитесь, гляньте на список членов Комитета. Ну какой из Павла Мовчана поэт? Просто поинтересуйтесь когда в последний раз он создавал "выдающееся достижение в области литературы"? Или ректор академии с непонятным статусом Брюховецкий В.С.? О других, кроме художника Марчука и актёра Хостикоева вообще мало кто слышал (Только не смотрите сейчас Википедию, там о большинстве членов комитета ни строки). На безрыбье и рак рыба?

 Я понимаю, всё понимаю - с любой кормушкой, дающей деньги и почести, хоть и создана она ещё руками ненавистных "оккупантов" расстаться трудно. Всё там уже прикормлено, везде свои люди, можно и свою жёнушку за удачно сваренный борщик назвать лауреатом премии (на Павла Мовчана намекаю). Деньги не Бог весть какие, но на новенькую машину хватит.

 И таких лауреатов штампуют каждый год с десяток. Потом они уже на правах лауреатов самой престижной премии учат какими должны быть "настоящие украинцы". А мне, не украинцу, родившемуся и живущему в Украине, просто становится страшно от того, каких монстров могут воспитать лауреаты, выбранные таким вот комитетом. Люди-то в Украине живут в основном неплохие. А испортить их легко. Тем более, если "существенным вкладом в развитие культуры" будут ведать Васыли Шкляры, поэты Мовчаны и ректоры ВУЗов с непонятным статусом.

P.S.
Злые языки в эфире телеканала «Интер» намекнули, что отказ выдатного украинского писателя  В.Шкляра от Шевченковско премии мог быть подсказан из Администрации президента. Мол, слишком уж натуралистично про то, как писяет Циля.

 Эдуард Джафаров. Ценитель тонкий и вдохновенный всего украинского.

http://joff.ucoz.ru/news/moratorij_na_premii_t_g_shevchenko_udachnaja_mysl/2011-03-08-300

   Должен ли джентльмен помогать даме выйти из автобуса, если дама хочет туда войти?

[ Читать дальше ]

В 40 років Сковорода впав в Транс (в контакт з Богом). Відтоді він почав вважати себе не Рабом , а Сином Божим.

 Істинну людину визначає її внутрішня духовна сутність – “Бог”. Божественне начало споконвічно притаманне людині, вона причетна до “ царства божого”, закладеного в неї. Тому пізнати в собі божественну суть як вищу істину, розгадати загадку символічного світу” становить сенс життя і досягнення справжнього людського щастя. Можливість здійснення цієї мети Сковорода вбачає в процесі самопізнання. Цей шлях робить людину вільною, а вільна людина не може бути рабом.

 

 

Пісня №7

 

Глава 1-ша: ПРО БОГА  

 

Весь світ складається з двох натур: одна — видима, інша — невидима.

Видима натура називається створінням, а невидима — Бог.

Ця невидима натура, або Бог, усі створіння пронизує й утримує; всюди завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видиме, але розум, що пронизує й утримує його, невидимий.

З цієї причини у стародавніх Бог називався Всесвітній Розум. Для нього ж у них були різні імена, наприклад: натура, буття речей, вічність, час, доля, необхідність, фортуна та інші.

А у християн найвизначніші для нього такі назви: дух, господь, цар, отець, розум, істина. Останні два імені видаються більш властивими, ніж інші, тому що розум взагалі нематеріальний, а істина вічним своїм перебуванням цілком суперечить непостійній речовині. Та й тепер у якійсь землі Бог називається іштен. Щодо видимої натури, то в неї також не одне ім'я, наприклад: речовина, або матерія, земля, плоть, тінь та інші.

 

     Мова Бога – це творіння. Коли ви радієте своїй творчості, Бог радіє разом з вами. В цьому і є істинне служіння Богу, а віра в Бога – це насамперед віра в самого себе, в силу своїх можливостей, як Творця. Частинка Творця є в кожній людині. Принесіть же радість Йому. Наскільки ви вірите в свої можливості, настільки Ви вірите в Бога, і тим самим реалізуєте сказане «По вере Вашей да будет вам»

 

5 ФІЛЬМІВ, ЗНЯТИХ УКРАЇНСЬКИМИ РЕЖИСЕРАМИ, УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ, З УКРАЇНСЬКИМИ АКТОРАМИ

Кавер група B&B Project презентувала кліп на композицію Антоніо Вівальді  “Гроза”.

Диана Нигматуллина, 01 января 2012

Нормальное человеческое воспитание разрушается на Земле много веков подряд. Вместо обычных семейных ценностей и правил, прекрасно работавших тысячи лет, изобретается нечто невиданное, но очень неприятное, явно не человеческое... 



Воспитание – наука понимать

Автор – selenadia

Случайно просмотрела небольшой ролик – эпизод из какого-то, очень современного фильма. Там молодая особа выговаривает человеку лет сорока всё, что она о нём думает. «Накипело». По ходу выясняется, что это дочь, недовольная своей нескладной жизнью, обвиняет в этом не слишком успешного отца. В пылу обвинений приплетает некую ситуацию, свидетельницей которой она быть никак не могла. Родитель вскидывает в недоумении бровь, пытаясь вставить слово в оправдание, но девица такой возможности его начисто лишает. Наконец, расстреляв все патроны, яростно хлопает дверью. Безвольно сидящая на стуле фигура осталась на кухне.

[ Читать дальше ]

Колокольня Киево-Софийского собора - XVIII век

Со стороны Софийской площади высится колокольня с триумфальным парадным въездом на подворье собора .Была возведена в 1699-1706 гг., во времена гетьмана Ивана Мазепы и митрополита Варлаама Ясинского.Этому чудесному сооружению украинского барокко,   одниму из символов Киева, присущие праздничность, гармония форм с природой,  выразительный  национальный характер.

.Она встроена в высокую монастырскую стену. Высота колокольни 76 м. Во втором ярусе сохранился колокол, отлитый в 1705 г. киевским мастером Афанасием Петровичем.

Колокол носит имя своего заказчика - гетьмана Ивана Мазепы.

Это самый большой и самый богатый за орнаментикой из сохранившихси старинных бронзовых колоколов Украины. Его диаметр - 1 м 55 см, высота - 1,25 м.  Высота самой короны - 28 см.

Широко распахнуты ворота,  Липы нищенски обнажены,  И темна сухая позолота  Нерушимой вогнутой стены.  Гулом полны алтари и склепы,  И за Днепр широкий звон летит.  Так тяжелый колокол Мазепы  Над Софийской площадью гудит.  Все грозней бушует, непреклонный,  Словно здесь еретиков казнят,  А в лесах заречных, примиренный,  Веселит пушистых лисенят.  Анна Ахматова, 1921 г.