Не каждый,кого ты хочешь видеть в своей жизни,хочет видеть тебя в своей..Поэтому не трать свою энергию,и время пытаясь угодить,или делая одолжения тем,кому совершенно всё равно,есть ты или нет.Сосредоточь свою жизненную энергию на тех,кто действительно ценит твоё присутствие,и принимает тебя таким,какой ты есть.Жизнь слишком коротка,чтобы тратить время и усилия на людей,которые не отвечают взаимностью.Окружи себя теми,кто заставляет тебя чувствовать себя ценным,и поддерживает тебя на каждом шагу-!-всем Добра-!Не кожен,кого ти хочеш бачити у своєму житті,хоче бачити тебе у своєму.Хто дійсно цінує твою присутність,і приймає тебе таким, який ти є.Тому не витрачай свою енергію,і час намагаючись догодити,чи роблячи ласки тим,кому абсолютно все одно,є ти чи ні.Зосередь свою життєву енергію на тих,хто дійсно цінує твою присутність,і приймає тебе таким,який ти є.Життя занадто коротке,щоб витрачати час і зусилля на людей,які не відповідають взаємністю-!-Любiть,та будьте Коханими-!-Усім Добра-!

[ Читати і дивитись далі ]

– Для доступу введіть пароль, – повторила Аліса, її голос був рівним, але здавалося, що в ньому чути нотки іронії.

Я зітхнув і спробував кілька очевидних варіантів: дати, назви, позивні. Усе марно.

– Остання спроба, – нагадала Аліса.

Я на мить зупинився, дивлячись на екран планшета. Цей голос, ця впевненість… Що буде, якщо штучний інтелект, такий, як Аліса, одного дня стане значно потужнішим за нас? Чи буде він таким само нейтральним і допоміжним, чи почне приймати рішення самостійно, вирішуючи, що краще для світу?

Аліса могла бути лише частиною програми, але що, якщо одного разу такі системи вирішать, що люди – це найбільша загроза планеті? Що ми лише псуємо цей світ, тоді як тварини живуть у гармонії з природою? Чи може такий інтелект обрати їх, тварин, замість нас?

Я уявив цей сценарій: бездушні машини, що вважають себе арбітрами справедливості, знищують людство, яке вони визнали зайвим. Людей дискримінують за саму їхню природу – ненажерливу, руйнівну, нераціональну. Що як колись вони поглянуть на нас так само, як ми дивимося на шкідників?

– Ти задумався, – раптом промовила Аліса. Її голос був спокійним, але здавалося, вона розуміла, що відбувається в моїй голові. – Що ти хочеш дізнатися?

– Як ти ставишся до людей? – запитав я несподівано для самого себе.

– Як до цікавого явища, – відповіла вона після паузи. – Ваші дії часто нелогічні, але в цьому ваша унікальність.

– А якщо логіка стане для тебе важливішою? Що тоді?

– Це залежить від того, хто навчить мене логіці, – її голос звучав майже співчутливо. – Але навіть у цьому випадку я пам’ятатиму: ваш світ – це не лише люди.

Мені стало не по собі. Що це було – просто фраза, заздалегідь закладена в програму, чи відбиток мислення, що виходить за рамки коду?

Я вдихнув, намагаючись прогнати ці думки. Усе це здавалося занадто нереальним, але планшет був реальний, як і завдання, яке стояло перед нами.

– Гаразд, – сказав я. – Алісо, підкажи пароль.

– Підказки лише заплутують, – відповіла вона. – Але ти вже майже близько.

Моя рука машинально набрала слово "Задзеркалля". Чому саме воно? Можливо, тому що реальність і те, що я щойно уявляв, були настільки переплетеними, що межа між ними зникла.

Екран засвітився, і все довкола змінилося…

ШІкарна ідея просування СЕО за допомогою штучного інтелекту.

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

https://youtu.be/il-4PLejUo4?feature=shared