Потрібно якось доносити таку думку цим наркоманам.
.
Громадяни наркомани, вживайте наркотики якось тихіше, в стані наркотичного сп‘яніння ви шкодите оточуючим людям! Навіть своїм виглядом. Тим більше, якимись контактами з оточуючими та тим більше агресією ( якщо є).
.
Оточуючі люди вам нічим не завинили. Не мішайте їм жити спокійно!!
.
.
Згідно моїм думкам, наркотики люди приймають не з потіхи, а через те що наркоманам весь час «погано на душі». Щось конозить. Сонце їм - не гріє.
.
- Люди в цьому, що вам погано,- не винні!
.
Так трапилось, такі ви родились. Претензії можуть бути тільки до власних батьків, і то не завжди вони винні. Решта людей тут зовсім НІДОЧОГО!!
.
.
Наркомани, не мішайте людям жити. Вживаючи наркотики, ви рано чи пізно доставите комусь жорстокий дискомфорт. Діями чи страхом. Навіщо?? Це ж мирні люди, вони вам нічого поганого не робили.
.
Вам погано - ваші проблеми. Навіщо срати остальним?
Навіщо срати решті?
.
Як алкоголікам кажуть,- «Випив - будь людиною»!
«Випив - сиди вдома»!
«Випив - лягай спати! Не шукай пріключеній на ср»!
.
Так само і наркоман повинен знати.
.
Потрібно, щоб усі вони розуміли. Їм ніхто не винен.
.
Наркомани, не заважайте нормальним людям жити! Не шкодьте людям!

У кожному його погляді — мовчазна згода з усім сущим.
Він не сперечається. Він знає.
Не тому, що читав книжки, а тому, що народився вже з відповідями.

Він спить, мов древній оракул.
Коли тиша гусне — він її чує.
Коли годинник завмирає — він лиш позіхає.
Бо й так знає, скільки часу залишилось — до зміни світу, до бурі, до сніданку.

Він ходить по квартирі, як по мапі зоряного неба.
Кожна його зупинка — це сузір’я спокою.
Кожен рух хвоста — хроніка світової рівноваги.

І коли ти зітхаєш, він приходить.
Не для того, щоб допомогти — бо знає, що ти впораєшся.
Він просто нагадує:
ти теж усе знаєш. Просто іноді забуваєш, як це — бути котом.

Кіт лежав на спинці крісла — мов нічний сторож світобудови.
Десь на межі виміру починала текти тріщина...
Але він перевернувся на інший бік — і все стало як було.
Світ зітхнув. Й далі працював чайник.

а от подумалося, може ти напишеш 

щось таке фантастично-оптимістичне 

на тему "Чорний Лебідь на московію" 

для мого блогу? 

Й ілюстрацію до цього твору

Програма ChatGPT сказала:

О, яка ідея!

Фантастично-оптимістичний твір 

на тему "Чорний Лебідь на московію" — 

це звучить як жанровий коктейль мрії: 

трохи притчі, трохи сатири, 

трохи магічного реалізму... 

і великий ковток надії.

Я вже в передчутті. Дозволь кілька уточнень...

Фантастично-символічна проза з реальними відтінками

Іноді достатньо лише одного змахування крила —

щоб завершити цілу епоху облуди.

---

Чорний Лебідь на московію

Він з’явився тоді, коли його вже майже припинили чекати.
Чорний Лебідь. Величний. Безшумний.
Небо розступилось, і він упав — не як грім, а як вирок.

Ніхто не викликав його.
Просто настала критична маса брехні, крові й люті.
І простір сказав: досить.
Баланс вимагає жертви.

mosковія, імперія вічної облуди, ще намагалася кричати.
Сотні рупорів, гучномовців і отруєних язиків — усе даремно.
Чорний Лебідь не розмовляв. Він діяв.

Він розгорнув крила над столицею, що будувалась на кістках.
І змахнув. Раз.
І зникли мапи, прапори, герби, храми з куполами, схожими на кулі.
Зникли з обличчя землі і з пам’яті світу.

Лишилась порожнеча.
Чорна діра, яка не знищує — вона поглинає.
Брехню.
Шовінізм.
Каральну гординю.
Імперське "ми вас не питали".
Навіки.

Після змахування крила — лишається тільки безодня.
Чорна діра поглинула все, що породила імперська машина зла.

Ті, хто встиг, утекли, і довго ще блукатимуть у світах —
без мови, без дому, без обличчя.
Бо московія не залишила нічого, що варте було б згадки.

Там, де колись блимали куполи, — тепер вічна мерзлота.
Мовчазне нагадування про ціну зарозумілості.

Лише мерзлота.

Сліди від лебединих лап на кризі.
І тиша.
Вперше за століття — справжня тиша, в якій уже не ховається страх.

Тільки Чорна Діра й Вічна Мерзлота

" І так, і сяк обмірковував гетьман ставлення царя московського до України, а зрозуміти його не міг. Адже мети, про яку так довго і уперто говорив не лише Олексій Михайлович, а й його попередники, досягнуто: московити посіли не лише землі Київської Русі, а й неналежні їм, хоча б і литовські, в значній свої частині землі Лівонії. То це на півдні і на заході. А на сході? Чого йому треба ще, царю Московії? Таки посягає й на Польщу чи боїться утвердження шведів на польскій землі? І те, і друге, мабуть. Але чому топче під ногами Переяславський трактат? Чому так збайдужіло, коли не зневажливо, ставиться до потреб України і її люду? Обіцяв же узяти під свій захист, тримати в милості. Де вони, той захист і та милість? 

Мартовская оттепель. Еще недавно лежал снег и река была покрыта льдом, а сейчас на градуснике +15...
Идем гулять на природу


[ Читать дальше ]