Порывы
- 02.07.23, 23:57
- одной фразы достаточно

В кацапстані, схоже, у великій моді надувні жінки. Ось це створіння виграло звання на першу красуню москви.
Абсолютно штучна голова - просто взяли шматок сілікону та виліпили з нього щось на кшталт ляльки Барбі, в поганому розумінні цього слова, та ще й кривими кацапськими хапалками. Враження таке, що з переможиці ось-ось потече закачаний раніше в неї сілікон. Питання лише в одному - через велику кількість закачаного сілікону однозначно вираховується дюрка, через яку йшла закачка.
Такі ось у кацапів "красуні" - на заміну буряка на щоках прийшов сілікон в скули та ботокс в інші місця на морді.
Хоча, про що тут говорити, коли ватажок бантустану кацапів гордо носить перекачане ботоксом їбало?
Серед робіт художників зустрічаються моторошні картини, від яких важко відірвати погляд. Здавалося б, нічого страшного на них не відбувається, але при цьому глядач поринає у тривожну атмосферу. А все тому, що митці майстерно керують нашим сприйняттям: додають містичні образи, кольорами передають похмурість сцени, або акцентують увагу на деталях, спотворених навмисно.
Лавінія Фонтана, «Портрет Антонієтти Гонсалес» (між XVI і XVII століттями)
Лавінія зобразила Антонієтту, наймолодшу дочку Педро Гонсалеса. Його називали «лісова людина», оскільки він теж страждав від надмірного росту волосся. Це вроджене захворювання, відоме як «синдром Амбрасу» або «синдром перевертня». Антонієтта, її батько і ще троє братів і сестер страждали від тієї ж недуги. Їхній випадок вважається першим задокументованим у Європі.
Каспар Давид Фрідріх, «Аббатство в дубовому лісі» (1810)...[ Читати далі ]
Поведал мне профессор-кардиолог:
— Таким недугом многие больны!
У вас неоперабельный осколок
От некогда разрушенной страны…
