хочу сюди!
-
-
36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
...інвалідність
- 21.10.24, 22:12
67 прокурорів Хмельниччини отримали інвалідність у період реформ Порошенка-Рябошапки -
і це відповідь, чому парашенку таки не посадять(((
7
З одного діалогу в вайбері.
- 21.10.24, 14:38
А написати захотіла, бо вчора передивлялась один з перших відомих фільмів Оксани Байрак "Снігове кохання або сон в зимову ніч". Люблю цей фільм. Він мені зараз вже більше не про кохання, помилки і їх наслідки, а про мирне життя 2003 року. Там така мінорна музика через весь фільм, мирне засніжене улюблене місто - Київ, і ностальгія, спогади, як я тоді жила...
Так от, вперше цього разу я почула, чи звернула увагу на один манюсінький момент(а дивилась я його на -дцять разів, щороку, а то і двічі на рік(як цього разу). Ти пам"ятаєш, як звали в фільмі героя Орлова, головного редактора газети, в якій працювала головна героїня і який за сумісництвом був її коханцем(одруженим)? Чи взагалі ти чула його ім"я там у фільмі?
А його там звати Орест. Є маленький діалог між дочкою Лялею і мамою(героїнею Лідії Вележевої), напрямок розмови такий - що "Он" поганий, бо приходить до них в дім, усамітнюється з мамою дівчинки, а сам одружений, обманює свою дружину. Головна героїня питає, чому Ляля говорить на нього "он", а та каже, що "ти, мама, сама його лише на прізвище кличеш - Орлов". Мама відповідає, "у него такое неприятное имя"," какое же?", та відповідає в російському звучанні з наголосом на першу букву - "Арест" . Мала каже, тіпа, фу, как некрасиво, арест, заключение какое-то. Мама уточнює, "пишется не через "А", а через "О"". І все, поїхали вони далі. Мене наче кип"ятком обдало.. Як я цього не чула раніше?...
Це ж придумати так вишукано познущатись з українського імені та з нас всіх вцілому... Яка гидота.. і я наче вимазана в цю гидоту, бо не бачила, не чула, не придавала значення...
А зараз...
11
У краплі
- 21.10.24, 14:14
У краплі прозоро дзеркалиться осінь,
Гойдається дощ на деревах рудих.
Уп'ється нарешті вологою досить
Усе, що прохало все літо води.
Так хочеться долі, і хлопців додому,
І теж, як природа, напитись з ключа...
Коли ж карми-кари чи бурі та шторми
Спіткають усіх, хто війну розпочав?
Під шапкою даху бундючно і тихо,
Уткнувши між пір'я носи і дзьоби,
Десятий сон бачать про просо і крихти
(Чи, може, про небо-таки?) голуби.
Сирена? Байдуже? Від долі не дітись –
Хронічна безстрашність доби канонад...
У краплі, мов піксель, дзеркаляться віти,
Що жовтень кленово змете в листопад.
10.09.24
Гойдається дощ на деревах рудих.
Уп'ється нарешті вологою досить
Усе, що прохало все літо води.
Так хочеться долі, і хлопців додому,
І теж, як природа, напитись з ключа...
Коли ж карми-кари чи бурі та шторми
Спіткають усіх, хто війну розпочав?
Під шапкою даху бундючно і тихо,
Уткнувши між пір'я носи і дзьоби,
Десятий сон бачать про просо і крихти
(Чи, може, про небо-таки?) голуби.
Сирена? Байдуже? Від долі не дітись –
Хронічна безстрашність доби канонад...
У краплі, мов піксель, дзеркаляться віти,
Що жовтень кленово змете в листопад.
10.09.24
12
Дріботить дрібота дощова...
- 20.10.24, 20:00
Дріботить дрібота дощова.
Сивий ліс по маківку умитий.
В мокрім світі губляться слова
Про тепло. Про сонечко. Про літо.
Світить яр шипшиновим вогнем.
Дотліває вечір неквапливий.
Жовтих днів малесенький Едем.
Жовтих снів нерукотворне диво.
фото з мережі
8
