Україною керують моральні уроди!
- 25.06.20, 10:52
Валерій Решетняк вів подвійне життя. Офіційно працював інженером у Києві, а у вільний час фотографував справжнє життя звичайних людей в СРСР. «Ніхто з моїх колег по роботі не знав, чим я займаюся. Це була своєрідна форма дисидентства», розповідає Решетняк. Він розумів, що його фото ніде не надрукують і не виставлять: «Я наївно думав, що колись завдяки моїм фотографіям люди аналізуватимуть своє життя. Помилявся». Вперше його світлини опублікували лише наприкінці 80-х років під час Перебудови. Тоді ж він разом з іншими фотографами-документалістами заснував об'єднання «Погляд». Його фото виставлялися у Києві, Москві, Данії та США. Після розпаду СРСР перейшов у комерційну зйомку, викладав фотографію. Валерій Решетняк розповів Радіо Свобода історію своїх знімків.

1982–1988. Сумська область. Сільський вчитель після уроків повертається додому. Цією дорогою ходив до школи і я. Освітлення не було. Щоб не залишити кирзових чоботів у цій багнюці, ми світили ліхтариком. Але не завжди були батарейки. Тоді ми підпалювали сірника і ховали його до рукава, щоб вітер на задув так підсвічували. Ця дорога не змінилася досі. Робити її ні для кого в селі залишилося дуже мало людей.

1977–1987 роки. Ліворуч елітний пасажирський транспорт. У таких санях міг їздити голова колгоспу або місцеві «князі» з КПРС. Селянину їх давали лише у найкритичніший момент. Наприклад, відвезти хворого в лікарню. Зимою не було іншого транспорту, крім саней більшість доріг не чистили. Праворуч на фото стоїть жінка з каністрами на старих санках. Вона «приїхала» в магазин купити керосин для гасової лампи.

1987–1991 роки. Донбас. Коли ми зайшли до цього величезного заводу, я побачив лише сіру землю, купу арматури та безкінечні труби. І раптом звідкись виринула постать: у сірому ватнику та кирзових чоботях. Я одразу подумав, що там працюють раби.

1983–1986 роки. Дітей постійно готували до війни це була основа радянського ідеологічного виховання. Звичайних іграшок було дуже мало, але на військову тематику купа. Якщо придивитися, окрім автомата ліворуч, можна побачити ще й іграшковий БТР.

1987 рік. Триптих. «Хліб усьому голова», говорили в Радянському Союзі. Усі люди на фотографії, очевидно, пережили голод 1932–33 років. Про це тоді говорили лише в тісному колі. Мій батько та колега по роботі розповідали, як їх ледь не з’їв місцевий канібал.

1987 рік. Триптих. Це звичайний віз, на якому возили бог знає що: на нього кинули брезент і звалили хліб. Щоправда тоді ніхто з цього трагедії не робив.

1987 рік. Триптих. У середині 60-х селяни майже перестали пекти хліб. А у цьому селі ліквідували ще й місцеву пекарню. Тож хліб завозили з району. Вантажівка привозила його у магазин, до якого була дорога із твердим покриттям. Потім хліб перевантажували на віз із кіньми або зимою на сані, аби розвезти в інші магазини, розкидані по селу. Автомобіль не міг проїхати тими «дорогами».

1987–1992 роки. На фото батько з двома синами та дружиною. У жінок в селі доля тяжча, ніж у чоловіків. Все господарство та побут на їхніх плечах.

1977–1982 роки. Останні жителі ліквідованого села в Білорусі. Не бажаючи підтримувати інфраструктуру для маленьких сіл, радянська влада переселяла їхніх мешканців. Ця сім'я не захотіла покидати «неперспективне» село. Люди на фото хотіли померти там, де народилися. Глава сім'ї без правої ноги. У нього не було протезу шкутильгав на милицях.

Зрідка до нього приїжджали гості. Наприклад, друг дитинства, який давно жив в іншому селі. Він привіз портвейн дешевий радянський шмурдяк, який дуже добре давав в голову.

Пока у тебя телефон и машина круче, чем у твоих детей - ты еще не старый.
Если есть олимпиада по математике, то почему нет паралимпиады по математике? В ней бы участвовали гуманитарии, а все восхищались бы их мужеством.
Твой торт с каждым годом горит всё ярче.
- Алло, "Скорая"! У моего мужа 39,5!
- Ого! А в толщину сколько?..
Состояние страны на данный момент: никто знает, можно ли уже то, что нужно, и нужно ли то, что можно.
Говорят, что когда Аристотель придумал логику, он на радостях устроил пир и велел заколоть 40 баранов. С тех пор бараны логику не любят.

ТСН.ua:
В Індії 11-річна дівчинка плаче кров'ю, і ніхто не знає чому!
- Потому, что её ваш канал постоянно заставляют смотреть.
Дитячий письменник:
Порошенко заплатив циганам, щоб ті назвали сина Зеленським з метою
дискредитації найвеличнішого лідера сучасності.
ДБР вже відкрило впровадження за цим фактом, Венедиктова готує підозру.
Лес стремительно сокращался, но деревья продолжали голосовать за топор, потому что его ручка была сделана из дерева и они думали, что он один из них.
"Тот, кто доит пустое вымя - рискует получить копытом в лоб" - народная мудрость.

Утром хорошо просыпается только сахар-песок мимо чашки.
В моей жизни произошло два важнейших события:
1) У меня родился сын.
2) Я наконец-то решился сказать об этом жене.
Женщины называют меня жирным лишь до тех пор, пока не узнают, сколько я зарабатываю... После этого они зовут меня жирным нищебродом.
- Карта нашего магазина у Вас есть?
- Да я и так нормально ориентируюсь.
летели камни в огороды
а в мой всё чаще и крупней
его прекрасным сделав садом
камей
Если после новостей посмотреть фильм ужасов, он покажется комедией!

Жена закинула белое белье в стиральную машину, я подумал, что это расизм и добавил черные труселя!
Бабушка звонит своей замужней дочери и спрашивает ее, как
идут дела.
– Все ужасно, – стонет дочь. – У меня
раскалывается голова, болят спина и ноги, в доме беспорядок, а дети сводят меня
с ума.
– Послушай, не расстраивайся, – успокаивает ее
бабушка. – Сейчас все устроим. Ты пойди приляг, а я сейчас приеду, приготовлю
обед, приберусь и потом погуляю с детьми. А ты немного отдохнешь и приготовишь
ужин для Зигмунда.
– Для Зигмунда? – удивилась женщина. – Для
какого Зигмунда?
– Как для какого, для твоего мужа! – отвечает
бабушка.
– Моего мужа зовут не Зигмунд, – отрезала
женщина.
– О боже! – восклицает бабушка, – я, должно
быть, не туда попала!
– О боже! – воскликнула женщина, – так вы не
приедете?!
Если Маша попробовала 3 медвежьих кровати, это значит, что медведь и медведица спали по отдельности. Видимо, медвежонок - это единственное, что держит их вместе.







