хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Україною керують моральні уроди!


Голова комітету Ради з питань соціальної політики від «слуг» Галина Третякова заявила, що у бідних сімей народжуються діти «низької якості». 

Замість обіцяного перед виборами подолання бідності ці зелені уроди підтримують стерилізацію жінок, щоб зекономити на субсидіях. 

Уявляєте, що в головах цих зелених ідіотів, коли вони несуть цю єресь?! Ці моральні уроди докеруються тільки до розвалу країни.

Я вимагаю від апологета стерилізації бідних жінок Третякової відставки з посади голови соціального комітету і складення нею депутатського мандату!





Олег Ляшко, 
Лідер Радикальної партії 

Як насправді жили в СРСР? Фотографії Валерія Решетняка

  • 25.06.20, 08:31

Валерій Решетняк вів подвійне життя. Офіційно працював інженером у Києві, а у вільний час фотографував справжнє життя звичайних людей в СРСР. «Ніхто з моїх колег по роботі не знав, чим я займаюся. Це була своєрідна форма дисидентства», розповідає Решетняк. Він розумів, що його фото ніде не надрукують і не виставлять: «Я наївно думав, що колись завдяки моїм фотографіям люди аналізуватимуть своє життя. Помилявся». Вперше його світлини опублікували лише наприкінці 80-х років під час Перебудови. Тоді ж він разом з іншими фотографами-документалістами заснував об'єднання «Погляд». Його фото виставлялися у Києві, Москві, Данії та США. Після розпаду СРСР перейшов у комерційну зйомку, викладав фотографію. Валерій Решетняк розповів Радіо Свобода історію своїх знімків.

1982–1988. Сумська область. Сільський вчитель після уроків повертається додому. Цією дорогою ходив до школи і я. Освітлення не було. Щоб не залишити кирзових чоботів у цій багнюці, ми світили ліхтариком. Але не завжди були батарейки. Тоді ми підпалювали сірника і ховали його до рукава, щоб вітер на задув так підсвічували. Ця дорога не змінилася досі. Робити її ні для кого в селі залишилося дуже мало людей.

1977–1987 роки. Ліворуч елітний пасажирський транспорт. У таких санях міг їздити голова колгоспу або місцеві «князі» з КПРС. Селянину їх давали лише у найкритичніший момент. Наприклад, відвезти хворого в лікарню. Зимою не було іншого транспорту, крім саней більшість доріг не чистили. Праворуч на фото стоїть жінка з каністрами на старих санках. Вона «приїхала» в магазин купити керосин для гасової лампи.

1987–1991 роки. Донбас. Коли ми зайшли до цього величезного заводу, я побачив лише сіру землю, купу арматури та безкінечні труби. І раптом звідкись виринула постать: у сірому ватнику та кирзових чоботях. Я одразу подумав, що там працюють раби.

1983–1986 роки. Дітей постійно готували до війни це була основа радянського ідеологічного виховання. Звичайних іграшок було дуже мало, але на військову тематику купа. Якщо придивитися, окрім автомата ліворуч, можна побачити ще й іграшковий БТР.

1987 рік. Триптих. «Хліб усьому голова», говорили в Радянському Союзі. Усі люди на фотографії, очевидно, пережили голод 1932–33 років. Про це тоді говорили лише в тісному колі. Мій батько та колега по роботі розповідали, як їх ледь не з’їв місцевий канібал.

1987 рік. Триптих. Це звичайний віз, на якому возили бог знає що: на нього кинули брезент і звалили хліб. Щоправда тоді ніхто з цього трагедії не робив.

1987 рік. Триптих. У середині 60-х селяни майже перестали пекти хліб. А у цьому селі ліквідували ще й місцеву пекарню. Тож хліб завозили з району. Вантажівка привозила його у магазин, до якого була дорога із твердим покриттям. Потім хліб перевантажували на віз із кіньми або зимою на сані, аби розвезти в інші магазини, розкидані по селу. Автомобіль не міг проїхати тими «дорогами».

1987–1992 роки. На фото батько з двома синами та дружиною. У жінок в селі доля тяжча, ніж у чоловіків. Все господарство та побут на їхніх плечах.

1977–1982 роки. Останні жителі ліквідованого села в Білорусі. Не бажаючи підтримувати інфраструктуру для маленьких сіл, радянська влада переселяла їхніх мешканців. Ця сім'я не захотіла покидати «неперспективне» село. Люди на фото хотіли померти там, де народилися. Глава сім'ї без правої ноги. У нього не було протезу шкутильгав на милицях.

Зрідка до нього приїжджали гості. Наприклад, друг дитинства, який давно жив в іншому селі. Він привіз портвейн дешевий радянський шмурдяк, який дуже добре давав в голову.


Американець відроджує втрачену українську музичну традицію ...


Американець відроджує втрачену українську музичну традицію пісень-дум....

[ Читати далі ]

Твой торт с каждым годом горит всё ярче.



Пока у тебя телефон и машина круче, чем у твоих детей - ты еще не старый.

 

Если есть олимпиада по математике, то почему нет паралимпиады по математике? В ней бы участвовали гуманитарии, а все восхищались бы их мужеством.

 

Твой торт с каждым годом горит всё ярче.

 

- Алло, "Скорая"! У моего мужа 39,5!
- Ого! А в толщину сколько?..

 

Состояние страны на данный момент: никто знает, можно ли уже то, что нужно, и нужно ли то, что можно.

 

Говорят, что когда Аристотель придумал логику, он на радостях устроил пир и велел заколоть 40 баранов. С тех пор бараны логику не любят.



 

ТСН.ua:
В Індії 11-річна дівчинка плаче кров'ю, і ніхто не знає чому!
- Потому
, что её ваш канал постоянно заставляют смотреть.

 

Дитячий письменник:
Порошенко заплатив циганам, щоб ті назвали сина Зеленським з метою дискредитації найвеличнішого лідера сучасності.
ДБР вже відкрило впровадження за цим фактом, Венедиктова готує підозру.

 

Лес стремительно сокращался, но деревья продолжали голосовать за топор, потому что его ручка была сделана из дерева и они думали, что он один из них.

 

"Тот, кто доит пустое вымя - рискует получить копытом в лоб" - народная мудрость.



 

Утром хорошо просыпается только сахар-песок мимо чашки.

 

В моей жизни произошло два важнейших события:
1) У меня родился сын.
2) Я наконец-то решился сказать об этом жене.

 

Женщины называют меня жирным лишь до тех пор, пока не узнают, сколько я зарабатываю... После этого они зовут меня жирным нищебродом.

 

- Карта нашего магазина у Вас есть?
- Да я и так нормально ориентируюсь.

 

летели камни в огороды
а в мой всё чаще и крупней
его прекрасным сделав садом
камей

 

Если после новостей посмотреть фильм ужасов, он покажется комедией!



 

Жена закинула белое белье в стиральную машину, я подумал, что это расизм и добавил черные труселя!

 

Бабушка звонит своей замужней дочери и спрашивает ее, как идут дела.

– Все ужасно, – стонет дочь. – У меня раскалывается голова, болят спина и ноги, в доме беспорядок, а дети сводят меня с ума.

– Послушай, не расстраивайся, – успокаивает ее бабушка. – Сейчас все устроим. Ты пойди приляг, а я сейчас приеду, приготовлю обед, приберусь и потом погуляю с детьми. А ты немного отдохнешь и приготовишь ужин для Зигмунда.

– Для Зигмунда? – удивилась женщина. – Для какого Зигмунда?

– Как для какого, для твоего мужа! – отвечает бабушка.

– Моего мужа зовут не Зигмунд, – отрезала женщина.

– О боже! – восклицает бабушка, – я, должно быть, не туда попала!

– О боже! – воскликнула женщина, – так вы не приедете?!

 

Если Маша попробовала 3 медвежьих кровати, это значит, что медведь и медведица спали по отдельности. Видимо, медвежонок - это единственное, что держит их вместе.





Тварь...

  • 25.06.20, 05:07
 Просто "гнида гадкая и мерзкая притом".  Я всегда знал что коты посланы Господом для наказания человечества, но чтобы так в этом убедится...

 Я писал, что ко мне приблудилась кошка. Бело-бежевая, красивенькая и ласковая до степени когда хочется её грохнуть за вечное мурчание на грани выхода на дельфиний ультразвук. Моя ненаглядная, понятное дело, влюбилась в милую животинку дарованную небесами как замену перекушенной  Маком предшественницы. В дом я тварь не впускал, мои два орла её удовлетворили и она месяц назад родила трёх котят. Поселилась семейка у меня под навесом над верстаком у мастерской, я им кинул старое одеяло и стала жена туда жрать таскать мамаше. Два котёнка пропали в течении недели. Грешить на Мака или на Пентюха было невозможно - те гуляли только со мной а так сидели в вольере. Ну ладно, пропали и пропали, может сдохли и мамка их куда-то утащила. Но один, бело-серый, на свете задержался и рос таким себе ничогесеньким. 

 Вчера поздно вечером сидел жрал в кухне и услышал через открытое окно как кто-то странно чавкает прямо под ним. Ну, думаю, ёжики приплыли, надо им щкурок от грудинки копчёной вынести. Выхожу я с едой на порог и в свете софита вижу, как эта мерзкая тварь жрёт своего котёнка. Бля, я не шучу! К моменту моего віхода от малого осталась только передняя половина. Отвесил ей такого пендаля, что сволочь за сирень улетела. Положил останки под куст розы, думал сегодня утром похоронить бедолагу, а утром увидел что хоронить уже совсем мало что осталось - ночью эта гнида слупила всё до плечевого сустава и даже одну лапку. В этом случае, правда, уверенности нет - могли и ежи постараться, но что первую половину сволочт сожрала - без сомнения. НЕ хотел родную расстраивать на ночь глядя, но придётся сегодня. Сфоткал останки и как эта тварь над ними облизывалась, пусть полюбуется на свою гниду.

 Вот скажите - какого этой уродине не хватало то??? Жрала от пуза. Ради котёнка я даже молоко покупал которое в жизни не пью.  И  по хрену ей мои пинки - всё утро под ноги лезет ластится и достаёт своим ультразвуком. Пристрелить её, что ли? 

Як загинув командувач 6 корпусу Хацкілєвіч? Або "найкращий танк.

Хтось знає як загинув (30го червня, чи 1го липня 1941го) командувач 6м радянським танковим корпусом Хацкілєвіч?

На перший погляд дивно. 
Хацкілєвіч пробивавсь на Схід із залишками свого танкового корпусу. Шлях перегороджала німецька гармата. Обслуга майже розбіглась, гармату вдалось розчавити. Але люк танку був відчинений. Німецькому солдатові влучно вдалось кинути гранату прямо у самісінький люк.
Може це дещо імпровізована історія. Але скрізь фігуряє розкритий люк та закинута граната. Принаймні така версія у Вікі гуляє.

Але перші (і не тількі перші) серіі Т-34 справді мали суттєві недоліки. Занадто тісна кабіна, занадто паганий обзір, велика проблема з провітрюванням. Порохові гази після кожного пострілу заповняли приміщення екіпажу так, що танкісти одне одного не бачили. Не те що ціль, навіть, поле бою. Доводилось чекати провітрювання, робити паузу, відчиняти люк. Поки йшла пауза, супротивник встигав кілька разів стрільнути у відповідь.

Тому й люк був відчинений. До речі були проблеми з герметичністю взагалі, так що були гази не тількі від пороху, а й ще від двигуна..
Гільзи у німецьго танку летіли у коробку, гільзи з Т-34 у екіпаж.

Через зміщення башти Т-34 уперед, разом з довгою танковою гарматою, танк на ходу "клював носом" уперед, що доповняло аварійність, та пагано впливало на влучність пострілів.

Взагалі кажучи у СРСР коли треба, казали, що техніка в нас найкраща, коли треба казали, що, в нас проти німців якісь "консєрвниє банкі".

"....Кроме Прохоровской была еще одна еще более крупная танковая битва, но очень малоизвестная в русском мире. В самом начале войны - танковая битва под Дубной. Стенка на стенку. При чём, русская стенка была намного больше немецкой. И у русской стенки было 271 танк из будущего - Т-34 и КВ, у немцев - все танки из прошлого да еще и все без полноценных длинных пушек - с "окурками", не задуманными для танковых битв вообще. 

Давайте посмотрим на них, чтобы было понятнее:



Сошлись, по русской википедии, 800 немецких "таких себе" и 2800 русских среди которых было 271 "лучших в мире" танков Т-34 и КВ. Итог по русской википедии: 2648 на 186. Или 1 к 14 !!!!



Честно говоря, до этой статьи, я думал что это огнеметные танки, а вместо пушки просто сопло для выпускания горящей смеси. Оказалось, это пушка.

А во время битвы под Дубно летом 41-го у немцев были только "окурки", которые пробивали броню новых советских танков только сблизи.



Столкнувшись с русскими танками немцы в срочном порядке модернизировали все свои танки, удлинив пушку в несколько раз. 

Вот, например, какой стала пушка у обновленного Т-4:



Кажучи про бій під Дубно коротко скажу, що там німці не намагались наступати. Там вони вкопали танки у землю, перетворивши на лінію ДОТів. І спокійно зблизька розстріляли 6й корпус Хацкєлєвіча.. Бо знали, що на той час зіткнення, у відкритому бою наслідки можуть бути не на їх користь.
Проте спробуйте влучити у вкопаний танк, та й ще на ходу.


".....Вот что писал об этом танке (Т-34) Герой Советского Союза, маршал бронетанковых войск Павел Ротмистров, но, не в пропагандистской статье, не в мемуарах, а в реальном официальном обращении к Жукову после Курской Битвы:

Павел Ротмистров
Приходится с горечью констатировать, что наша танковая техника, если не считать введение на вооружение самоходных установок СУ-122 и СУ- 152, за годы войны не дала ничего нового, а имевшие место недочеты на танках первого выпуска, как-то: 
:: несовершенство трансмиссионной группы (главный фрикцион, коробка перемены передач и бортовые фрикционы), 
:: крайне медленный и неравномерный поворот башни, 
:: исключительно плохая видимость и теснота размещения экипажа 
не полностью устранены (взято из танковой энциклопедии Свирина )

А самое главное - ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО плохая видимость. Воевали вслепую.

Это говорит о том, что плохое качество портит любые количественные преимущества. Танк превращается в металлолом...."


Крим у жовтні 1941 року німці захоплювали не маючи взагали жодного танку
Лише САУ "Штугг". Гармата не бо зна що, але броня непаган, та ще конфігурація така, що спробуй влучити.